Історичні фактори розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Єгипту
Розвиткові туризму в Єгипті сприяло не лише його вигідні природно-географічні фактори, а й стрімкий історичний розвиток подій. Єгипет – колиска однієї з найдавніших цивілізацій в історії людства. Історичні періоди і цивілізації змінювали одна одну, залишаючи за собою, властиві тільки їм культурні прошарки, архітектуру, традиції. Піски пустелі поглинали цивілізації, залишаючи для нащадків грандіозні піраміди, загадкові пам’ятники-сфінкси, храми і монастирі. На території цієї загадкової країни знаходиться третя частина історичних пам’яток світу.
Туризм у Єгипті існує з незапам’ятних часів. Ще древні греки та римляни відправлялися в Єгипет, для того щоб відпочити і розважитися, а також своїми очима побачити незвичайні творіння рук людських.
На березі річки Ніл в Єгипті в один і той же час із шумерами (приблизно 4 тис. років до н. е.) заселився кочовий народ. П’ять тисяч років тому єгиптяни почали організовувати морські подорожі. До початку нової ери єгиптяни були великими морськими мандрівниками, які здійснювали історичні подорожі по річці Ніл і Середземному морю й відкрили багато берегів Африки. Єгиптяни здійснили свої перші подорожі в Сомалі, Ємен й Едем. Під час цих подорожей основною метою египтян було ведення торгівлі. Згідно з історичними фактами, візит королеви Хатшепсут у країну Пунт, яка була розміщена на східному узбережжі Африки, вважається першим миротворчим візитом. Головною метою подорожі було не завоювання з метою розширення кордонів, а пропозиція зміцнити економічні ринки. Ця подорож відбулася в 15 ст. до н. е. Дані, пов’язані з цією подією, були відображені на стінах храму Дірул-бахр у Луксорі.
Під час правління королеви Хатшепсут великого розмаху досягла будівельна діяльність. У скелях Дейр-ель-Бахрі був зведений чудовий заупокійний храм цієї цариці.
Становлення людської цивілізації відбувалося паралельно із розвитком туристської інфраструктури, однією з ключових складових якої в стародавні часи були транспортні системи. Уже в міфологічних і літературних джерелах, що належать до найдавніших цивілізацій зустрічаються семантичні вирази, що підтверджують не тільки сам факт існування доріг, але й характеризують рівень їх облаштованості. Проте у багатьох стародавніх державах будівництву доріг взагалі не приділялося ніякої уваги. Так, для давніх єгиптян основним транспортним засобом практично протягом усього існування цивілізації залишався корабель. Короткі сухопутні подорожі здійснювали лише багаті єгиптяни, обходячись при цьому носилками, які несли раби; прості єгиптяни могли пересуватися тільки пішки, котрі відправлялися до Червоного моря, з портів якого єгиптяни здійснювали плавання в країни Аравійського півострова, Індію, а також у країни Східної Африки [44].
Велике значення для розвитку подорожей у стародавньому світі мало будівництво так званих царських і сакральних доріг. Царські дороги – це шляхи, що зазвичай вели зі столиці держави до однієї чи декількох резиденцій правителя. Нерідко поїздки правителів такими дорогами носили характер урочистої ходи або процесії, що завжди привавблювало юрби спостерігачів, які долали для цього десятки кілометрів.
Ще більше значення для розвитку локальних подорожей у стародавньому світі мали сакральні вулиці, які облаштовувалися для організації різного роду релігійних церемоній і ритуальних дій. Звичайно такі дороги вели до храмів, святилищ, поховань. Одна із таких сакральних доріг існувала у Верхньому Єгипті, в місті Карнака, відома алея сфінксів – обставлена скульптурами дорога між храмами довжиною 3000 м.
Середновіччя подарувало туризму новий вид подорожей – паломницький. Головною рисою середньовічної культури є пануюче положення релігії, що поступово посіла основне місце у всіх елементах життя та побуту. Подорожі у цю епоху втратили властиві стародавньому світу розмаїтість і пізнавальну спрямованість.
Мандрівниками та організаторами подорожей у середньовіччі найчастіше були купці, які не тільки прокладали нові маршрути, але й були джерелом знань про нові країни і землі. Великий внесок у розвиток подорожей був зроблений і прочанами. У період засилля релігійної пропаганди, паломництво як елемент релігійного культу і як суспільне явище отримало величезний розмах й опанувало широкі маси віруючих.
Чималою популярністю в Єгипті користується паломництво на гору Сінай, що є святим місцем для християн. Вони здійснювали паломництво до цієї гори з найдавніших часів. Найбільш масовим воно припало на епоху Середньовіччя. У 527 р. святий імператор Юстиніан Великий заснував тут монастир, який із XI ст. став називатися монастирем Святої Катерини, на честь Катерини Олександрійської.
Також паломники йшли в Єгипет, щоб мандрувати по пустелях поблизу древнього Мемфіса, «долучаючись» до життя знаменитих пустельників – Павла й Антонія. Але, звичайно, найпотаємнішим бажанням тих, хто пускався в далекий, дуже важкий і небезпечний шлях, було відвідування Єрусалиму.
Єгиптоманія захлеснула світову громадськість ще в ХІХ ст., після єгипетської експедиції Наполеона і британської окупації в країну хлинув потік мандрівників і шукачів скарбів. Безліч археологів і просто шукачів пригод відправлялись на пошуки своїх відкриттів, саме в цей період часу було зроблено безліч археологічних відкриттів.
Зокрема, дуже багатий внесок у відкритті історико-культурних пам’яток, наявність яких є одним із визначальних факторів розвитку рекреаційно-туристичного комплексу в Єгипті, зробив ще у середині XIX ст. французький вчений О. Марієт. Він розкопав поблизу Мемфіса гробниці доби Стародавнього Царства, а також залишки Серапеума – погромленої свого часу фанатиками-християнами просторої кам’яної гробниці для священних биків – Алісів. Також, ним було обстежено храми в Абідосі та «стобрамні» Фіви – гордість єгипетського містобудування [61].
У 1881 р. французом Г. Масперо були відкриті гігантські храми Карнак і Луксор. Він також виявив у царських гробницях у Дашурі, Медумі і Саккара «тексти пірамід» – найдавніші y світі релігійні тексти, а в гробниці фараона Аменхотепа II – тайник із 36 муміями фараонів Нового Царства – Яхмоса І, Аменхотепа І, Тугмоса III, Сеті І, Рамзеса II та ін. Згодом був знайдений ще один тайник із дев’ятьма царськими муміями.
Наприкінці XIX ст. масштабні археологічні розкопки в Єгипті здійснили француз де Морган, швейцарець Навіль, англієць Ф. Пітрі. Вони розкопали найдавніші царські гробниці в Абідосі, місто доби Середнього Царства в Фаюмському оазисі, обстежили печерний храм у Дейр-ель-Бахрі, а Ф. Пітрі ще й відкрив світові знамениті Фаюмські портрети.
У 90-х роках ХХ ст. на території сучасної Амарни розпочалися розкопки Ахетатона – резиденції фараона-реформатора Ехнатона. Внаслідок цього були виявлені справжні художні шедеври – скульптурні портрети Ехнатона та його першої дружини – Нефертіті.
Напередодні Першої світової війни більшість археологів були переконані, що єгипетська земля вже розкрила їм усі свої таємниці. Однак молодий американський єгиптолог Г. Картер затіяв ризиковані пошуки гробниці фараона Тутанхамона. В результаті було зроблено «відкриття віку» – знайдено єдину непограбовану царську гробницю, таємниці якої приваблюють до себе все більше людей iз кожним роком [13].
ХХ ст. принесло разючі зміни в Єгипет. Незадоволення британським правлінням переросло у свідомий націоналістичний рух, метою якого була державна незалежність. Першою важливою перемогою було становлення Єгипту формально незалежною монархією в 1922 р., яка носила назву «Королівство Єгипет». В 1952 p. в країні відбувся республіканський військовий переворот, результатом якого було проголошенння Єгипту республікою в 1953 р. Звичайно, всі ці події не сприяли розвитку туризму в Арабській Республіці Єгипет, проте вони стали визначальними в здобутті цією країною незалежності.
Вже як суверенна держава, Єгипет розпочав шлях у розбудові своєї державності. Маючи всі необхідні для цього можливості, Єгипет розпочав процес розвитку туризму, як однієї із ключових галузей своєї економіки. Зокрема, в 1965 р. в країні було створено Міністерство туризму Арабської Республіки Єгипет, яке повністю відповідає за сферу туризму в цій країні. Одразу ж міністерство створює необхідну нормативно-правову базу, на якій грунтується подальший розвиток туризму в країні. Серед них слід виділити Національний план щодо розвитку туризму, що був першим загальнонаціональним комплексним планом розвитку туристичної галузі.
В 1981 р. було створено Єгипетське управління туризмом, як автономна установа, головною метою якої є просування Єгипту на світовий туристичний ринок [55].
Кількість туристів, котрі прибули у Єгипет зросла з 1,5 млн в 1982 р. до 4 млн у 1998 р., і до 5,5 млн у 2000 р. (рис. 2.1). Під час першої половини 1982 р., кількість туристів зупинилась на позначці в 1,5 млн, проте в другій половині цього десятиріччя спостерігається значне зростання в цьому аспекті. Цьому сприяла політика лібералізації туристичної індустрії, яка полягала в зміні існуючої системи управління туристичної галузі, дерегулювання чартерних рейсів і розвиток аеропортів. Ці заходи були запропоновані МВФ. У 90-х роках ХХ ст. спостерігається різке збільшення та зменшення в числі туристів, котрі відвідали Єгипет. Збільшення туристичного потоку пояснюється миром, який нарешті запанував на Близькому Сході. Також, до позитивних моментів слід віднести політику єгипетського уряду, що давало змогу поліпшувати туристичні послуги гостям цієї країни та розвиток курортного туризму [25].
Рис. 2.1.Кількість іноземних туристів, котрі відвідали Єгипет в 1982–2000 рр., тис. осіб [70].
Проте міжнародні конфлікти та тероризм за участю мусульманських фундаменталістів знизило кількість туристів в 1990 р. Число відвідувачів у 1991р. знизилось на 17,4 % у зв’язку з війною в Перській затоці. Проте вже в наступному році цей показник зріс на 31,0 %. У липні 1992 р. терористичний акт, у результаті якого загинув турист, знову знизив показник осіб, котрі відвідали Єгипет. Кількість відвідувачів збільшилася більш ніж на 17 % у період із 1995 до 1996 рр., і зменшилася на 14 % у зв’язку з терактом у Луксорі в листопаді 1997 р. Потім в 1999 і 2000 рр. цей показник знову зріс [30].
Отже, варто підкреслити той факт, що історичні фактори є важливим каталізатором розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Єгипту. В цьому плані Єгипет має багату історико-культурну спадщину. Саме в цій країні можна відчути, перехід від стародавніх часів до сучасного життя.