Метеорологічні умови проведення дослідження

Одним із найважливіших факторів, що визначають характер міграції рухомих форм ксенобіотиків у системі "ґрунт-підземні" води, є метеорологічні особливості регіону. Вони прямо або опосередковано впливають на швидкість та напрямок міграції рухомих форм речовин, динаміку процесів синтезу та розкладання речовин, стабільність потоків речовин та енергії в екосистемах, трансформацію ґрунтово-біотичного комплексу, впливаючи, таким чином, на структуру та функції екосистем.

Житомирська область належить до вологої, помірно теплої кліматичноі зони. Клімат області помірно континентальний з вологим літом і м’якою зимою. Пересічна температура січня мінус 5,7 °С, липня плюс 18,9 °С. Абсолютний мінімум мінус 35, мінус 40 °С, абсолютний максимум плюс 35, плюс 40 °С. Сонячна радіація, атмосферна циркуляція, форми рельєфу, лісистість та заболоченість впливають на формування місцевих мікрокліматичних відмінностей. Зими чергуються теплі й холодні, з різницею у середній температурі 5-7 °С. Літо, як правило, тепле й вологе: в середньому 40-45 % річної суми опадів припадає саме на літні місяці [44].

Середня температура повітря, за даними багаторічних спостережень, найхолоднішого місяця – січня – мінус 5,8 oС, найтеплішого – липня – плюс 17,1o C, а середньорічна температура повітря становить плюс 6,9 oС. Останні весняні заморозки на території області спостерігаються у ІІІ декаді травня, а перші осінні – у ІІ декаді вересня.

Середня глибина промерзання ґрунту взимку становить 44см, максимальна – 101см. Висота снігового покриву 20-30 см. Період з температурою понад плюс 10° С становить 158 днів. Сума активних температур 2390—2520° С [44].

Флуктуації вмісту ксенобіотиків у підземних водах можуть виникати внаслідок зміни параметрів метеорологічних факторів [2, 164].

Найхолодніший місяць січень, коли днів з від’ємною температурою найбільше, а середня температура становить 1,7 – мінус 10 оС.

За роки спостережень середньомісячні значення температури повітря істотно відхилялися від середніх багаторічних даних (СV 9,1-133,7 %). Причому, максимальний розмах варіації припадав на зимовий період (СV 104,2-133,7 %), мінімальний – на весняно-літній період, з квітня по вересень коефіцієнт варіації становив 6,9-12,2 %, що свідчить про однорідність розподілу температур та відповідність даним багаторічних спостережень.

Навесні перехід добових температур повітря через 0 оС спостерігається на початку першої – у середині другої декади березня. З квітня збільшується приплив сонячного тепла і відбувається інтенсивне прогрівання звільненої від снігу поверхні ґрунту. Одночасно відбувається інтенсифікація міграційних процесів у системі «ґрунт-підземні води», внаслідок перерозподілу ґрунтової вологи. ростання температури повітря відбувалося вслід за річним ходом припливу сонячної радіації. Тому найвищі температури спостерігаються не в червні, а в липні (18,9 - 20,1 оС).

За роки досліджень спостерігалося найбільше зростання середньомісячних температур повітря в січні, березні, травні 2007 та в липні, серпні, листопаді 2010 років. Найбільшим ступенем відхилення в сторону зростання характеризується січень 2007 та червень 2008 років, в сторону зниження – січень, жовтень та грудень 2010 років. У січні 2007 та червні 2008 років фактична температура повітря зросла на 7,4-7 оС, у липні та серпні 2010 року – на 4-4,2 оС в порівнянні з даними багаторічних спостережень, у січні та жовтні 2008 року – знизилась на 3,5-2 оС.

Таким чином, температура повітря на території області дуже помітно варіює по місяцях при відносно близьких їх показниках за роками.

Спостерігається різниця розподілу опадів на території Житомирської області. Їх кількість поступово зменшується у напрямку з північного заходу на

південний схід. В зв’язку з чим розрізняють два агрокліматичні райони області: північно-західний та південно-східний [82].

На півночі опадів випадає 600 мм на рік, на півдні – 570 мм (6470 т води на 1 га), найбільше їх випадає влітку. Можна спостерігати опади 157 днів на рік, з них рідкі (дощ) – 97 днів, тверді (сніг) – 41 день, решта – мішані. Середньомісячна вологість повітря становить 78 %. 3 несприятливих кліматичних явищ спостерігаються бездощові періоди до 60 днів, можливі посухи і суховії, сильні дощі, 1-2 дні (рідше 4-6 днів) з градом.

Кількість опадів за роки дослідження значно варіювала (СV 38,1-114,8 %). Відхилення кількості опадів від середньої багаторічної норми демонструє максимальне зростання у липні 2007, квітні 2008, жовтні 2009 та травні 2010 років, коли впродовж зазначених місяців випало опадів на 134,9-57,9 мм більше від багаторічної норми. Відхилення кількості опадів в сторону зниження спостерігалися у червні 2007, 2008 та серпні 2009, 2010 років.

Найбільша кількість опадів випала в липні 2007 року – 224,7 мл, що в 2,5 рази більше від багаторічної норми. Мінімальна кількість опадів випала в квітні та вересні 2009 року – 8,4 та 8,8 мл, що відповідно в 5,4 та 5,9 разів менше у порівнянні з багаторічними даними.

Річний хід опадів характеризується чітко виявленим максимумом у липні (47,5-299,9 мм) і мінімумом у січні (21-74,5 мм). Збільшення місячних сум опадів починається з березня та квітня. Особливе збільшення спостерігається у травні, червні та вересні.

Особливі умови вологозабезпечення демонструють показники відхилення кількості опадів від середньої багаторічної норми. Так, впродовж 2007-2010 рр. найменша кількість опадів випала в квітні, серпні та вересні 2009 року, лише 18,5%, 18,6% та 16,9% середньої багаторічної норми відповідно. Найбільша кількість опадів, за вказаний період, спостерігалася в жовтні 2009 р. – на 151,2 % більше від середньої багаторічної норми.

Перехід від одного сезону до іншого, як правило відбувається поступово. Кількість опадів весною, за винятком 2008 р., в 1,5-2 рази менша ніж улітку і приблизно вдвічі більша ніж в будь-який зимовий період.

Впродовж 2007-2010 рр. спостерігалась максимальна середня температура повітря у 2007 та 2008 роках – 9 оС, найменша – у 2003 році – 7,5оС. У 2004 році середньорічна температура повітря зросла на 0,2 оС, порівняно з 2003 роком, впродовж 2007 року – збільшилась на 1,3 оС, порівняно з попереднім роком.

За аналогічний період спостерігалась максимальна сумарна кількість опадів у 2007 році – 720,4 мм, найменша – 555,6 мм – в 2003 р. (табл. 2.2). У 2004 році сумарна кількість опадів збільшилась на 58 мм, порівняно з 2003 роком, впродовж 2007 року сумарна кількість опадів збільшилась на 69,4 мм, порівняно з аналогічним показником 2006 року.

Згідно з комплексним лісогосподарським районуванням лісів України, територія Житомирського Полісся відноситься до центральнополіського лісогосподарського округу, який характеризується переважанням соснових і сосново-дубових лісів та необхідністю широкого впровадження захисно-водоохоронно-рекраційної системи ведення лісового господарства [4, 11].

Лісовий фонд Житомирської обл. становить 1089,5 тис. га, зокрема вкритих лісовою рослинністю земель 989 тис. га. Основним користувачем лісових ресурсів у Житомирській обл. є Держлісагентство України, а також Мінагрополітики, Міноборони й ін. (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Основні лісокористувачі в Житомирській області

Постійні користувачі Лісовий фонд, тис. га
Держлісагенство 749,7
Мінагрополітики 312,0
Міноборони 14,2
Інші користувачі 15,0
Разом: 1090,9

 

За впорядкуванням 2013 року [1] і відповідно до нових вимог про категорії лісу від 2012 року, вкрита лісом площа Житомирського Полісся розподіляється так (рис.2.1): ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення – 101111,1 га; рекреаційно-оздоровчі ліси – 86468,5 га; захисні ліси – 48413,4 га; експлуатаційні ліси – 513779,6 га.

Рис. 2.1. Розподіл лісів за категоріями призначення, у відсотках

 

Розподіл загальної площі лісового фонду за категоріями земель показує, що у порівнянні між собою 2011 і 2013 років, його загальна площа зросла на 1903 га (табл. 2.2) [1, 2]. Лісові площі в загальному збільшились з 699400 га до 710225,5 га, та вкриті лісою рослинністю площі, навпаки, зменшились 662056 га до 661699,4 га, майже на 400га. Також, зросла кількість насаджень з штучним поновленням лісу.


РОЗДІЛ 3



php"; ?>