Вибір схеми і конструктивного виконання цехової мережі

Схеми електричних мереж можуть [4, с. 196] проектуватись радіаль-ними, магістральними та змішаними. Для внутрішнього електропостачання найбільш поширеними є радіальні та магістральні схеми.

На вибір виду схем суттєво впливають такі [5, с. 196] фактори:

- конкретні особливості процесу виробництва;

- наявність окремих електроприймачів або електроспоживачів з різко змінним навантаженням;

- необхідністю відокремлення силових електромереж від мереж освітлення.

Радіальна схема передбачає передачу електроенергії від головного розподільного пункту (ГРП) до кожної цехової трансформаторної підстанції (ТП) (рисунок 2.1, а).

Рисунок 2.1 – Схема радіального живлення

або силового електроприймача (рисунок 2.1, б) окремими лініями електропередачі (ЛЕП) без відгалужень для живлення інших електроприймачів. Таку схему використовують, як правило, для електропостачання найважливіших і найбільш потужних електроприймачів та електроспоживачів.

Недоліками цієї схеми є необхідність використання значно більшої, ніж при магістральній, кількості електричних апаратів і збільшення загальної довжини лінії електропередач (ЛЕП) підприємства. Ця схема використовується для електроприймачів третьої категорії.

З метою підвищення надійності для електропостачання еле­ктроприймачів другої категорії в радіальних схемах використовують такі види резервування [ 5, с. 198]:

- резервну магістраль з боку високої напруги (рисунок 2.1, в);

- резервні перемички (рисунок 2.1, г) з боку високої напруги між сусідніми трансформаторними підстанціями (ТП);

- резервні перемички з боку низької напруги між сусідніми ТП або шинними магістралями цехового електропостачання (рисунок 2.1, д);

- резервні лінії високої напруги (рисунок 2.1, е).

Характерною особливістю усіх видів резервування при радіальних схемах електропостачання є те, що резервні магістралі, лінії та перемички в нормальних режимах роботи знаходяться під напругою, але без навантаження і вмикаються до навантаження лише в разі виникнення аварійного режиму роботи.

Магістральна схема забезпечує почергове підключення ТП та РП і є більш поширеною при їх компактному улаштованому розміщенні на території підприємства.

Найбільш поширеними видами магістральних схем є [5, с. 199]:

- одиночна магістральна схема без резервування (рисунок 2.2), де має місце найбільш просте схемне рішення, яке потребує найменшу кіль­кість електричних апаратів та забезпечує найменші витрати кабелю. До магістралі підключаються два-три трансформатори одиничною потужністю 1000…2500 кВАабо чотири-п’ять потужністю 100…630 кВА. Така схема порівнянно з іншими магістральними має найнижчу надійність електропостачання і використовується лише для живлення електроприймачів третьої категорії;

Рисунок 2.2 – Поодиночна магістральна схема живлення без резервування

- поодиночна магістральна схема з резервуванням (рисунок 2.3), яка має резервну перемичку і яка в нормальному режимі знаходиться під напругою, але без навантаження. У разі виникнення аварійного режиму виконуються відповідні переключення вимикачів Q₂, Q₃ роз'єднувача QS і електропостачання здійснюється по резервній перемичці. Така схема може бути використана для електропостачання електроприймачів другої і третьої категорії. Якщо ж резервна перемичка буде підключена до іншого, ніж основна магістраль, незалежного джерела живлення, то ця схема може бути використана для електропостачання електроприймачів і першої категорії;

- подвійна наскрізна магістральна схема (рисунок 2.4), яка може бути використана для електропостачання електроприймачів третьої, другої, та першої категорій, оскільки в разі виходу із ладу однієї магістралі в ній перед-

Рисунок 2.3 – Поодиночна магістральна схема живлення з резервуванням

бачено ручне або автоматичне перемикання живлення від другої магістралі. Ця схема передбачає значно більшу, ніж в попередніх, кількість електричних апаратів і збільшення довжини ЛЕП;

Рисунок 2.4 – Подвійна наскрізна магістральна схема живлення

- магістральна схема з двостороннім живленням (рисунок 2.5). У нормальному режимі вона може бути розділена на дві одиночні магістральні схеми з допомогою вимикача Q₂. Використання такої схеми найбільш доцільне за умови, що цехові ТП розташовані між двома незалежними джерелами живлення. У разі виникнення аварійного режиму живлення електроприймачів здійснюється від одного джерела.

Рисунок 2.5 – Магістральна схема з двостороннім живленням

Переріз провідників має бути розрахованим на цей режим роботи. Така схема є найбільш економічною, оскільки не передбачає «холодного» резерву магістралі, може бути використаною для електроприймачів третьої, другої, та першої категорій, а завдяки наявності вимикача Q₂ дозволяє зменшити струми короткого замикання, спростити релейнийзахист, полегшити обслуговування.

На основі аналізу розміщення технологічного обладнання (рисунок 2.6), зважаючи на забезпечення надійності електропостачання, зручність експлуатації, капітальні затрати і втрати напруги, обираємо змішану схему цехової електричної мережі. Крім того:

- передбачається використання комплектних розподільчих шинопровідників;

- кабелі від ТП до шинопровідників РП необхідно прокладати під підлогою у шахтах;

- приєднання електроприймачів до шинопровідника РП будемо здійснювати кабелями, прокладеними у лотках основних горизонтальних і вертикальних площин будівлі.

Рисунок 2.6 – Розміщення технологічного обладнання

Розрахунок цехової мережі

На основі генерального плану цеху для подальшого розрахунку електричного навантаження складаємо відомість споживачів електричної енергії у вигляді таблиці 2.1, в якій вказуємо назву електричних приймачів, їх кількість n, номінальну потужність Р_н, коефіцієнт використання К_в, коефіцієнт потужностіcosφ.

За даними цієї таблиці визначаємо номінальні потужності електроприймачів, групуючи їх за коефіцієнтом використання К_в в різних силових пунктах, тобто електроприймачів, які мають однаковий технологічний процес, але різну потужність.

Виконуємо розрахунки для розподільчих пунктів в такій [6, с. 2] послідовності:

- для РП-1:

1) визначаємо середню активну Р_см та реактивну Q_cм потужності:

Таблиця 2.1 – Відомість електричних приймачів цеху

Закінчення таблиці 2.1

Р_{см в} · _н, (2.1)

Q_cм=Р_см·tgφ. (2.2)

Після підставлення вихідних даних за формулами (2.1) та (2.2) маємо:

Р_см1= 0,17·37= 6,29 кВт;

Р_см2= 0,16·12= 1,92 кВт;

Р_см3= 0,16·15= 2,4 кВт;

∑ Р_см= 10,61 кВт;

∑ Р_вст= 64 кВт.

Q_cм1= 6,3∙1,17= 7,3 кВар;

Q_cм2= 2∙1,3= 2,6 кВар;

Q_cм3= 2,4∙1,3= 3,1 кВар;

∑Q_cм = 5,7 кВар;

2) визначаємо коефіцієнт використання К_в для групи електроприймачів:

, (2.3)

де P_вст – встановлена потужність електроприймачів

К_вгр1=

3) визначаємо коефіцієнт максимуму К_м активної потужності (таблиця А.1):

К_м = f(К_в, n_еф),

де К_м = 2,8;

, (2.4)

де n_еф – ефективне число електроприймачів,

4) визначаємо розрахункове активне навантаження, тобто максимальне середнє навантаження за інтервал усереднення:

Р_р= К_м ·ΣР_см, (2.5)

де ΣР_см – сумарне значення активної середньої потужності електроприймачів;

Р_р= 2,8·10,61= 29,7 кВт;

5) знаходимо реактивне розрахункове навантаження:

Q_р = Q_см, якщо n_еф ³10; (2.6)

Q_р = 1,1∙Q_см, якщо n_еф <10;

Q_р =1,1∙13= 14,3 кВар;

6) визначаємо повне розрахункове навантаження:

кВА;

- для РП-2:

1) визначаємо середню активну та реактивну потужності за формулами (2.1) та (2.2):

Р_см4= 0,17·20= 3,4 кВт;

Р_см5= 0,14·5.5= 0,77 кВт;

∑ Р_см= 4,17 кВт;

∑ Р_вст= 25,5 кВт;

Q_cм4= 3,4∙1,17= 3,9 кВар;

Q_cм5= 0,8∙1,7= 1,4 кВар;

∑Q_cм = 5,3 кВар.

2) визначаємо коефіцієнт використання К_в для групи електроприймачів за формулою (2.3):

К_вгр2= ;

3) визначаємо коефіцієнт максимуму К_м активної потужності (таблиця А.1):

К_м = f(К_в , n_еф),

де К_м = 3,3;

4) визначаємо ефективне число електроприймачів:

n_еф2= ;

5) визначаємо розрахункове активне навантаження за формулою (2.5):

Р_р= 3,3·4,17= 13,7 кВт;

6) знаходимо реактивне розрахункове навантаження за формулою (2.6):

Q_р =1,1∙5,3= 5,8 кВар;

7) визначаємо повне розрахункове навантаження:

кВА;

- для РП-3:

1) визначаємо середню активну та реактивну потужності за формулами (2.1), (2.2):

Р_см6= 0,14∙11= 1,5 кВт;

Р_см7= 0,16∙6,6= 1,1 кВт;

∑ Р_см= 2,6 кВт;

∑ Р_вст= 17,6 кВт;

Q_cм4= 1,5∙1,7= 2,5 кВар;

Q_cм5= 1,1∙1,3= 1,4 кВар;

∑Q_cм = 3,9 кВар;

2) визначаємо коефіцієнт використання К_в для групи електроприймачів за формулою (2.3):

К_вгр3= ;

3) визначаємо коефіцієнт максимуму К_м активної потужності (таблиця А.1):

К_м = f(К_в , n_еф),

де К_м = 3,2;

4) визначаємо ефективне число електроприймачів:

n_еф3= ;

5) визначаємо розрахункове активне навантаження за формулою (2.5):

Р_р= 3,2·2,6= 8,3 кВт;

6) визначаємо реактивне розрахункове навантаження за формулою (2.6):

Q_р =1,1∙3,9= 4,3 кВар;

7) визначаємо повне розрахункове навантаження:

кВА;

8) визначаємо сумарне повне розрахункове навантаження по цеху:

кВА;

Вихідні дані та розрахунки заносимо до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 – Результати розрахунку

Закінчення таблиці 2.2

• ⇐ Назад
1
2
3
456
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
Далее ⇒