БІОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ СПОЛУК ЕЛЕМЕНТІВ VІІІ-B ГРУПИ
 Символ
| Біологічна функція |
| Fe | 1) Відіграє активну роль в життєдіяльності будь-яких організмів, яка пов’язана з обмінними процесами; входить до складу ферментів, що каналізують окислювально-відновні процеси, комплексів, що необхідні для передачі електронів. 2) Організм дорослої людини містить близько 4 г Fe2+, з яких 57% входить до складу гемоглобіну; більша частина міститься в печінці і селезінці; недостатня кількість Феруму в організмі людини призводить до розвитку анемії. 3) Відсутність необхідної кількості сполук Fe2+ у ґрунті уповільнює синтез хлорофілу та деяких вітамінів, тому сполуки Fe2+, зокрема FeSO4 × 7Н2О – залізний купорос використовується у сільському господарстві як мікродобриво. |
| Co | 1) Сполуки Кобальту в організмі людини беруть участь у процесі кровотворення, синтезі гемоглобіну, амінокислот, білків. 2) Входить до складу антианемічного та стимулюючого ріст вітаміну В12, який містить 4,35% кобальту. 3) Сполуки Кобальту сприяють асиміляції азоту рослинами. 4) У разі відсутності або недостатньої кількості сполук Кобальту в їжі у тварин розвиваються ознаки анемії, тому їх додають у вигляді добавки до кормів при ви годівлі тварин. |
| Ni | Відноситься до мікроелементів: входить до складу багатьох рослин і тварин, стимулює синтез амінокислот у клітині, прискорює регенерацію білків плазми крові, нормалізує вміст гемоглобіну у хворих організмах. |
ГЛОСАРІЙ
Амфотерність – здатність сполуки (оксиду, гідроксиду) виявляти як основні, так і кислотні властивості.
Аніон – негативно заряджений іон.
Анод – позитивно заряджений електрод.
Атомна частка нукліда – відношення кількості атомів нукліда до загальної кількості атомів елемента.
Бактерицидний (від бактерії та лат. caedo – вбиваю) – такий, що вбиває бактерії; антисептичний
Безоксигенові кислоти – кислоти, у молекулах яких відсутні атоми Оксигену.
Біогеохімія – наука про хімічний склад живих організмів та їхню роль у нагромадженні і міграції хімічних елементів у земній корі.
Біосфера (від грец. bios – життя і sphaira – куля) – оболонка Землі, яку заселяють живі організми.
Валентність – здатність атома сполучатися з певним числом інших атомів.
Вищий оксид – оксид, у якому елемент виявляє найбільше значення валентності.
Відносна атомна маса – відношення маси атома до 1/12 маси атома 12С.
Відносна густина газу за іншим газом – відношення маси певного об’єму газу до маси такого самого об’єму іншого газу (за однакових температури и тиску).
Відносна молекулярна маса – відношення маси молекули до 1/12 маси атома 12С.
Властивості речовин – ознаки, за якими одну речовину відрізняють від іншої; розрізняють фізичні і хімічні властивості речовин.
Галогени – елементи VII-A групи періодичної системи, а також відповідні прості речовини (В посібнику позначається латинськими літерами Hal).
Генетичний зв’язок – взаємозв’язок між речовинами, який ґрунтується на їх походженні і хімічних властивостях.
Група (періодичної системи) – це вертикальний стовпчик хімічних елементів, схожих за властивостями та формою їх сполук.
Електроліз – процеси електрохімічного окиснення-відновлення, що відбуваються на занурених в електроліт електродах у наслідок проходження електричного струму.
Електрон – негативно заряджена частинка, складова атома.
Електронегативність – властивість атома елемента зміщувати до себе електронну пару, спільну з атомом іншого елемента.
Електронна формула – запис, який відображає електронну будову атома чи молекули.
Електронний октет –оболонка атома, що містить вісім електронів.
Енергетичний рівень(електронна оболонка) – фрагмента сучасної моделі атома, який об’єднує електрони з майже однаковою енергією.
Закон – необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами в природі і суспільстві; пізнання закону становить завдання науки.
Збудження атома – процес переходу електрона з однієї орбіталі в іншу в межах одного енергетичного рівня.
Зовнішні електрони – електрони останнього енергетичного рівня атома.
Ізотопи – нукліди одного елемента, або види атомів з однаковою кількістю протонів і різною кількість нейтронів.
Індикатор – речовина, що після введення до розчину змінює свій колір або колір розчину й таким чином дає змогу визначити його хімічну природу..
Інертні елементи – елементи VIII-А групи періодичної. Прості речовини цих елементів називають інертними газами.
Іонний зв’язок – зв’язок між протилежно зарядженими іонами в речовині.
Істинна формула – формула, яка показує справжній склад молекули.
ІЮПАК(англ. і фр. IUPAC) – Міжнародний союз теоретичної (чистої) і прикладної хімії (International Union of Pure and Applied Chemistry) – організація, яка координує дослідження, що потребують міжнародного узгодження, контролю й стандартизації, рекомендує (затверджує) хімічну термінологію, назви елементів тощо.
Каталізатор – речовина, що прискорює хімічну реакцію, але кількісно не витрачається і не входить до складу продуктів реакції.
Катіон – позитивно заряджений іон.
Катод – негативно заряджений електрод; термін запропонував англійський фізик М.Фарадей у 1834 році.
Кислота – сполука, в молекулі якої містяться один або кілька атомів Гідрогену, здатних під час хімічних реакцій заміщуватися на один або кілька атомів металічного елемента.
Кислотний залишок – частина молекули кислоти, з якою сполучені атоми Гідрогену.
Кислотний оксид – оксид, якому відповідає оксигеновмісна кислота.
Кислототворний елемент – елемент, який утворює кислоту.
Кількість речовини – фізична величина, яка визначається кількістю частинок (атомів, молекул, іонів) у певній пропорції речовини.
Класифікація – розподілення об’єктів (предметів, явищ тощо) на групи або класи за певними ознаками.
Ковалентний зв’язок – зв’язок між атомами, зумовлений існуванням спільних електронних пар.
Константа – стала величина у низці тих, які змінюються; елементарний іменований об’єкт
Концентрація (С) – це вміст розчиненої речовини в одиниці маси або об’єму розчину.
Кристалічні ґратки – модель будови кристалічної речовини.
Луг – водорозчинна основа.
Лужні елементи – елементи І-А групи періодичної системи. Прості речовини цих елементів називають лужними металами.
Лужноземельні елементи – елементи ІІ-А групи періодичної системи. Прості речовини цих елементів називаються лужноземельними металами.
Моль – одиниця вимірювання кількості речовини; порція речовини, яка містить 6, 02 ∙ 1023 її формульних одиниць.
Молярна маса – маса 1 моль речовини. Виражена у грамах, чисельно дорівнює відносній атомній, молекулярній чи формульній масі.
Молярний об’єм – об’єм 1 моль речовини. Для різних газів є однаковим за одних і тих самих температури і тиску.
Найпростіша формула – формула, яка відображає співвідношення кількості атомів або іонів у сполуці.
Нейтрон – електронейтральна частинка, складова атома; міститься в атомному ядрі.
Неорганічна хімія – галузь хімічної науки, яка вивчає неорганічні речовини.
Неполярний ковалентний зв’язок – ковалентний зв’язок, у якому одна чи кілька спільних електронний пар не зміщенні в бік одного з атомів.
Несолетворний оксид – оксид, який не взаємодіє з кислотами, основами й не утворює солей.
Нуклід – будь-який вид атомів.
Нуклон – загальна назва частинок (протона і нейтрона), з яких складаються ядра атомів.
Нуклонне число – сумарна кількість протонів і нейтронів в атомі.
Оксигенновмісна кислота – кислота, у молекулі якої містяться атоми Оксигену.
Оксид – сполука, утворена двома елементами, одним з яких є Оксиген.
Орбіталь – частина простору в атомі, де перебування електрону найбільш імовірно.
Основа – сполука, яка складається з катіонів металічного елемента й аніонів ОН– .
Основний оксид – оксид, якому відповідає основа.
Основний стан атома – стан атома, в якому орбіталі заповнені електронами згідно с принципом найменшої енергії.
Основність – характеристика кислоти, яка визначається кількістю атомів Гідрогену в молекулі здатних заміщуватись на атоми металічного елемента.
Період(періодичної системи) – це горизонтальний ряд хімічних елементів, розміщених у порядку зростання їх атомних мас, що розпочинається лужним металічним елементом, а закінчується інертним елементом.
Періодичною системою називається впорядкована множина хімічних елементів та їх класифікація.
Підгрупа – частина групи періодичної системи.
Підрівень – частина енергетичного рівня з електронами однакової енергії.
Подвійний зв’язок – зв’язок між атомами, утвореним двома спільними електронними парами.
Полярний ковалентний зв’язок – ковалентний зв’язок, у якому одна чи кілька спільних електронних пар зміщуються в бік одного з атомів.
Проста речовина – речовина, утворена атомами одного виду.
Протон – позитивно заряджена частинка, складова атома. Міститься в атомному ядрі.
Протонне число – кількість протонів в атомі.
Радіоактивний розпад – явище мимовільного розпаду ядер атомів на менші ядра, окремі частинки.
Радіонуклід – нуклід, здатний до радіоактивного розпаду.
Реакції заміщення – реакція між простою і складною речовинами, в результаті якої утворюються нові проста і складна речовини.
Реакції нейтралізації – реакція між основою та кислотою.
Реакція обміну – реакція між двома сполуками, під час якої вони обмінюються своїми складовими.
Реакція розкладу – реакція, в результаті якої з однієї речовини утворюється кілька інших.
Сіль – сполука, що складається з катіонів металічного елемента й аніонів кислотного залишку.
Сингонія – група видів симетрії, що мають один або кілька однакових елементів симетрії та мають однакове розташування кристалографічних осей. Видом симетрії називають повну сукупність елементів симетрії кристала. У кристалографії визначені 32 класи симетрії, які згруповані у 7 сингоній. Групування базується на існуванні у кристалі певного мінералу осей симетрії - прямих, при обертанні навколо яких правильно повторюються однакові елементи обмеження та інші властивості кристалу.
Складна речовина – речовина утворена атомами різних видів, тобто атомами різних хімічних елементів.
Спін – властивість електрона, яку умовно подають як обертання навколо власної осі.
Ступінь окиснення – умовний цілочислений заряд атома в речовині.
Сублімація – перетворення твердої речовини при нагріванні в газоподібний, минаючи рідкий стан.
Хімічний елемент – вид атомів з певним протонним числом (певним зарядом ядра).
Хімічний зв’язок – взаємодія між атомами, молекулами, іонами, завдяки яким частинки утримуються разом.
Хімічна реакція, або хімічне явище – зміни, що супроводжуються руйнуванням одних і речовин і утворенням інших; під час хімічних явищ види атомів не змінюються.
Хімічне рівняння – умовний запис хімічного явища (хімічної реакції) за допомогою хімічних формул і коефіцієнтів.
Хімічний символ – позначення елемента на письмі за допомогою однієї чи двох літер латинського алфавіту.
Ядерна реакція – перетворення, під час якого змінюються ядра атомів.