Домогосподарства як суб’єкт економічної теорії: проблеми та способи їх вирішення
Домогосподарство як економічна категорія близьке за змістом до поняття "сім'я". Різниця між ними полягає у тому, що домогосподарство є більш місткою категорією, оскільки ведеться не лише у межах сім'ї, але й одинокими чоловіками і жінками. Проте найповніше функції домогосподарств. можуть бути реалізовані у сім'ї.
Інститут сім'ї пройшов тривалий шлях історичного розвитку у межах суспільно-економічних формацій. Проте, незважаючи на панування сучасних розвинених форм економічної системи капіталізму і навіть дії закону соціалізації цієї системи, вони поєднуються з окремими елементами рабовласницького та феодального устрою, властивостями нижчої стадії капіталізму щодо функціонування домашніх господарств у цілому та сімейних зокрема. Так, у багатьох розвинених країнах світу поширена проституція, має місце дискримінація в оплаті праці жінок, розповсюджена дитяча праця тощо. Наприклад, у Європі, згідно з оцінками Міжнародного бюро праці, загальна чисельність працюючих дітей віком від 5 до 14 років становить 1,5 млн (за наявності кількох десятків мільйонів безробітних найманих працівників дорослого віку).
Найбільш поширеною є дитяча праця у країнах, що розвиваються, до яких належить і Україна: кількість дітей, що працюють, досягає 250 млн, з них 120 млн працюють в умовах повного робочого дня. В Україні загальна кількість дітей, що працюють, становила наприкінці 2001 р. понад 500 тис. осіб, причому така праця є виснажливою, у багатьох випадках примусовою. Ці явища слід враховувати при визначенні економічної сутності домогосподарств, у т. ч. сім'ї.
На протилежному полюсі у багатьох розвинених країнах світу знаходяться сім'ї фінансових олігархів. Так, за даними відомого американського економіста й історика Ф. Ландберга, лише 57 окремих найбагатших сімей та сімейних груп Америки здійснювали у 60-х роках контроль над найбільшими корпораціями завдяки наявному у них контрольному пакету акцій. Точніше, такий контроль зосереджувався у руках цілих сімейств, сімейних холдингових компаній (до яких входять діти, підлітки, літні люди та інші спадкоємці), які управлялись однією особою або сімейним комітетом. Якщо брати до уваги процес посилення майнової диференціації у США протягом наступних десятиліть, то полярність у соціально-економічній оцінці багатих і бідних сімей ще більше посилилась.
Водночас, певні зрушення в останні три-чотири десятиліття у багатьох розвинених країнах світу відбуваються у сім'ях високооплачуваних найманих працівників. Вони пов'язані зі зростанням вартості та ціни робочої сили, поширенням акцій за програмою ЄСОП (якщо йдеться про США), впровадженням новітніх форм заробітної плати (зокрема участі у прибутках) тощо. Так, вартість акцій у населення США наприкінці 90-х років перевищила 13 трлн дол., що становило майже 32 % майна американських сімей. Зрозуміло, що за цією середньостатистичною цифрою приховується значна диференціація акцій між найбагатшими і найбіднішими сім'ями.
Різнополюсний тип сім'ї формується у 90-х роках XX — на початку XXI ст. і в Україні. Кланово-номенклатурна еліта готує своїх дітей у дорогих та престижних дитячих садках і школах, елітарних вузах, здебільшого за кордоном, має відданий і дорогий обслуговуючий персонал, за зростаючого унеможливлення отримати вищу освіту дітям зубожілих найманих працівників.
Якщо врахувати вищесказане, то можна дати таке визначення сутності сім'ї: це первинна економічна ланка суспільства, що базується на приватній власності (у трудовій та нетрудовій формах) і веде спільне домашнє господарство на принципах взаємодопомоги, забезпечує різною мірою відтворення основної продуктивної сили, а побічно — виробництво й інших окремих факторів виробництва, реалізовуючи при цьому різною мірою власні, колективні та суспільні економічні потреби та інтереси.