Астеновегетативний синдром
Гепатит (B, C, D, G).
Q Зловживання алкоголем.
q Аутоімунні реакції.
q Вплив гепатотропних лікарських
препаратів.
q Вплив токсичних (частіше промислових) факторів.
Схема будови вірусу гепатиту В
ДНК-вмісний вірус, який в своїй будові містить 4 білки-антигени:
HBsAg, HBcAg, НвеAg и НВхAg
В організмі хворих гепатитом В синтезуються антитіла до 3-х антигенів:
Аnti-HBs, Аnti-HBc, Аnti-Нве
Патогенез ХВГВ
Ø Сам ВГВ не має безпосередньо цитопатичної дії (гепатоцити не руйнує), враження
печінки пояснюється імунною відповіддю організму на втілення в гепатоцит вірусу;
Ø Розвиток захворювання залежить від:
А. Змін, що відбуваються у фазі реплікації вірусу;
Б. Характеру і вираженості імунної відповіді;
В. Вираженості аутоімунних механізмів;
Г. Активації сполучної тканини в печінці;
Д. Активації процесів перекисного окислення
ліпідів.
Зміни в гепатоцитах, що відбуваються у фазі реплікації вірусу
q після проникнення ВГВ в гепатоцит ( де відбувається фаза реплікації вірусу) утворюється багато нових вірусних частинок;
q в ході реплікації вірусу відбувається зміна гепатоцитів, з`являються “мутантні гепатоцити” (на поверхні гепатоциту з`являються як вірусні так і вірус індуко-
вані неоантигени);
q у відповідь на це розвивається імунна відповідь
організму з пошкодженням гепатоцитів.
Характер і вираженість імунної відповіді
q при ХГ вірусної етіології розвиваються імунні реакції, ступінь вираженості яких багато в чому залежить від генетичних особливостей імунної відповіді;
q основною мішенню агресії при ХВГВ признаний НВсАg (і його субкомпонент НВеАg), на які направлені цитотоксичність Т-лімфоцитів і антитіло-залежна клітинна цитотоксичність;
q основним видом імунопатологічної реакції, що розвивається по відношенню до гепатоцитів, являється гіперчутливість уповільненого типу до НВеАg, НВсАg;
q збереженню реплікуючого вірусу і його захисту від імунних систем організму сприяє секреція НВеАg в кров;
q циркуляція НВеАg пригнічує обидві ланки імунітету: клітинну – шляхом зниження продукції γ–інтерферону і гуморальну – в результаті пригнічення антитіло утворення В – лімфоцитами.
Аутоімунні механізми
q пусковим механізмом розвитку аутоімунних реакцій являється дефіцит Т – супресорної функції, що може бути вродженим (частіше) або набутим дефектом;
q при ХВГВ найбільше значення має розвиток аутоімунних реакцій до печінкового специфічного ліпопротеїну (liver-specific proteins- LSP) і антигенів мембрани гепатоцитів;
q при ХВГВ Т-лімфоц. сенсибілізовані до вірусних антигенів, сприймають змінені вірусом гепатоцити із специфічними антигенними LSP – детермінантами, як чужі;
q поряд з імунним Т – клітинним цитолізом гепатоцитів розвивається сенсібілізація до LSP, що підтримує запальний процес в печінці.
Активація сполучної тканини (СТ) в печінці
q при ХГ активується СТ в печінці;
q причина активації не до кінця ясна, але вважають, що вона викликається загиблими гепатоцитами;
q активована СТ чинить руйнуючу дію на інтактні гепатоцити, що сприяє розвитку некрозів і само прогресуванню активного гепатиту.
Особливості вірусного гепатиту D
q вірус гепатиту D являє собою неповноцінний “голий” RHK– вмісний вірус, що не має оболонки;
q проникнення в гепатоцити та реплікація ВГD відбувається в присутності ВГВ;
q D – вірус інтегрується в зовнішню оболонку ВГВ (вірус-помічник), що містить НВsАg;
q D – вірус на відміну від вірусу гепатиту В має безпосередню цитопатичну дію на гепатоцит;
q зараження D – вірусом може виникнути одночасно з зараженням вірусом ГВ (коінфекція) або виникати при існуючому зараженні ГВ (суперінфекція).
Особливості вірусного гепатиту С
q RHK – вмісний вірус, має безпосередню цитопатичну дію на гепатоцит, важливою
особливістю якого є дуже велика мінливість(1010-11 варіантів на протязі доби) і внаслідок цього генетична недоступність;
q імунна система не “встигає” розпізнати нові антигени HVC і, таким чином, він уникає від повноцінної імунної відповіді;
q інфекція розвивається повільно – “ласкавий бивця”; клінічно виражений хр.гепатит розвивається в середньому через 14 р., цироз печінки – 18р. гепатокарцинома – через 18-23 р.
Патогенез хронічного алкогольного гепатиту
q безпосередня токсична і некробіотична дія алкоголю на печінку;
q дуже виражена токсична дія на печінку метаболіта алкоголю ацетальдегіда ( в 30 разів токсичніший за алкоголь);
q різка активація під дією алкоголю ПОЛ в печінці, утворення вільних радикалів, які пошкоджують гепатоцити і лізосомні мембрани;
q утворення алкогольного гіаліну в гепатоцитах і розвиток у відповідь на нього пошкоджуючої імунної цитотоксичної реакції Т – лімфоцитів;
q гальмування регенерації печінки і стимуляція фіброзоутворення
Класифікація ХГ (Лос-Анджелес, 1994)
q По етіології і патогенезу:
l хронічний гепатит В, D,C,
l невизначений хронічний вірусний гепатит (F, G, TTV);
l аутоімунний гепатит (тип 1, тип 2, тип 3);
L токсичний гепатит;
L алкогольний гепатит;
l кріптогенний гепатит.
q По клініко-біохімічних і гістологічних критеріях.
Ступінь активності (визначається по рівню трансаміназ і морфологічних змінах печінки)
а) мінімальний;
б) помірний;
В) виражений.
q Стадія хронічного гепатиту (визначається поширеністю фіброзу і розвитком цирозу печінки).
0 – фіброз відсутній;
1 – слабовиражений перипортальний фіброз;
2 – помірний фіброз з портопортальними септами;
3 – виражений фіброз з портоцентральними септами;
4 – цироз печінки.
Суб’єктивна симптоматика ХГ
Астеновегетативний синдром
слабкість;
швидка втомлюваність;
втрата працездатності;
головний біль;
Порушення сну;
емоційна лабільність
Диспептичний синдром (старе клінічне правило - на печінку завжди “скаржаться” сусіди )
погіршення апетиту;
відчуття гіркоти в роті;
Нудота;
Метеоризм;
нестійкий стул;
Суб’єктивна симптоматика ХГ