Необхідність та характерні ознаки фінансів

Предмет фінансової науки

Предметом фінансової науки є сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між різними суб’єктами (державою, юридичними та фізичними особами), що пов’язані зі створенням і використанням фондів фінансових ресурсів. Понятійний апарат фінансової науки охоплює фінансові категорії, які в абстрактно-теоретичній формі характеризують різні сторони реальної фінансової дійсності.

Фінансові категорії мають історичний характер. З появою держави з’явились такі фінансові категорії як податки і державний кредит. З розвитком держави і товарно-грошового господарства формувались групи складніших категорій – державні доходи і державні витрати, які у свою чергу, утворюють категорію державного бюджету. З’явилися нові фінансові категорії, такі як фінанси підприємств, фінансовий ринок, страхування, фінанси домогосподарств, що обумовило еволюцію фінансової системи.

У фінансовій науці розрізняють три характерні риси фінансових відносин:

1) це розподільчі відносини, які виникають у відтворювальному циклі на стадії розподілу, безпосередньо пов’язані із розподілом і перерозподілом ВВП та впливають на інші стадії відтворювального циклу (виробництво, обмін, споживання);

2) це грошові відносини, носіями яких є гроші.

Фінансова наука – система знань про фінансові явища і процеси, з виявленими достовірними передумовами виникнення, механізмами та принципами функціонування, доказовими, обґрунтованими положеннями та висновками про їх вплив на людину, господарство, суспільство, цивілізацію, оцінкою здобутків, вигод та втрат. Наука фінансів входить до складу соціально-економічних наук, роль її зводиться не лише до категорій фінансового забезпечення, фінансового регулювання, а й до розв’язання соціальних проблем суспільства й населення.

Сутність фінансів

 

Фінанси – складна, багатогранна економічна категорія, що має різноманітні ознаки та форми прояву. В сучасній економічній та фінансовій літературі фінанси розглядають за їх суттю, як явище, за змістом та формами.

1)За своєю суттю, фінанси є “об’єктивною економічною категорією, що відображає сукупність економічних відносин з приводу розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП), а в окремих випадках і національного багатства країни з метою формування фінансових ресурсів та створення фондів грошових ресурсів і їх використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства” [63, с.19].

2) Фінанси як явище відображають грошові потоки суб’єктів розподільчих відносин, які характеризуються обсягами, спрямованістю та часом.

3) За змістом фінанси відображають кінцеву мету розподільних і перерозподільних процесів – формування і використання фондів грошових ресурсів. Матеріальним змістом фінансів є фонди грошових ресурсів, які можуть бути централізованими та децентралізованими. Тому фінанси трактуються як “економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення” [65, с.13].

4) Формами реалізації фінансових відносин є доходи, надходження, нагромадження, відрахування, витрати, тобто елементи, які відображають формування і використання фондів грошових ресурсів. Фінанси беруть участь не лише у відносинах розподілу і перерозподілу, але і у відносинах обміну, так як відтворювальний процес передбачає як розподіл, так і обмін вартості.

Призначення фондів фінансових ресурсів – у задоволенні потреб господарської діяльності, наданні різноманітних послуг населенню з боку держави та забезпеченні виконання державою її функцій [27, с.7]. Кінцевою метою існування фінансів є високий рівень добробуту як держави, так і її громадян.

Специфічні ознаки фінансів:

Þ вони мають грошову форму виявлення і пов’язані з реальним рухом грошових коштів, що характерно для двох стадій відтворювального процесу: розподілу і обміну;

Þ розподільчий характер фінансових відносин;

Þ фондоутворюючий характер - утворення різних за призначенням фондів грошових ресурсів, що передбачає формування доходів та здійснення видатків;

Þ формування і використання фінансових ресурсів відображає рух вартості ВВП.

За рівнем їх виникнення та функціонування фінанси можна умовно поділити на:

ð національно-державні, які циркулюють у межах території однієї держави без залучення іноземних суб’єктів;
ð міжнародні, що включають міждержавні та транснаціональні кредитно-фінансові відносини, яким характерний іноземний елемент.

Отже, фінанси, як об’єктивна економічна категорія, відображають економічні (грошові) відносини, що виникають у процесі відтворення, розподілу (перерозподілу) та використання ВВП і національного доходу та пов’язані з формуванням і використанням грошових доходів, централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів. Фінанси пронизують усю економіку, їх характерні ознаки притаманні всім сферам і ланкам фінансової системи.

Необхідність та характерні ознаки фінансів

Об'єктивними передумовами виникнення фінансів є: (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Передумови виникнення фінансів.

 

Оскільки виникнення фінансів пов’язано з розвитком товарно-грошових відносин, з посиленням ролі держави, розширенням її функцій, то причиною появи фінансів можна вважати потреби суб’єктів господарювання і держави у фінансових ресурсах, які забезпечують їх діяльність.

Фінанси розглядаються:

- у вузькому трактуванні як специфічна економічна діяльність на мікрорівні, що відображається у отриманні доходів та здійсненні видатків окремих суб’єктів фінансових відносин. Е. Нікбахт та А. Гропеллі М. дають таке визначення фінансів: “застосування різноманітних економічних прийомів і методів для максимізації достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного в справу” [50, с.5].;

- у широкому трактуванні як економічні (грошові) відносини, що складаються у суспільстві в процесі створення, розподілу і використання валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД). Вони пов’язані з формуванням фінансових ресурсів суб’єктів господарювання і держави та їх використанням на розширене відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

Фінансам характерний двоїстий характер прояву:

- по-перше, фінанси – це система економічних відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і НД, формуванням і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів;

- по-друге, матеріальним носієм фінансових відносин є фонди грошових ресурсів, що формуються і використовуються державою для виконання своїх функцій та забезпечення розширеного відтворення. Характерною ознакою фондів грошових ресурсів є:

1) цільовий характер (кожний фонд створюється з певною метою, має чітко визначені напрями використання, а в багатьох випадках - джерела формування);

2) динамічність (кошти, що акумулюються у фондах, знаходяться у постійному русі, тобто фонди поповнюються новими надходженнями, кошти витрачаються за цільовим призначенням);

3) кожний фонд має свою правову базу у вигляді законів, указів, постанов, інших нормативних документів.

Таким чином, фінанси – це сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих і децентралізова­них фондів грошових ресурсів. Використання фінансів (грошових ресурсів) становить особливу сферу економічної діяльності держави та суб’єктів господарювання.

Функції фінансів

 

Традиційно фінанси виконують дві функції:

Þ розподільчу;

Þ контрольну.

І. РОЗПОДІЛЬЧА - основна для фінансів і проявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту та національного доходу шляхом утворення фондів грошових ресурсів і використання їх за цільовим призначенням. Основними об’єктами фінансового розподілу є ВВП, НД, національне багатство, зовнішні надходження (рис 1.2). Механізм дії розподільчої функції фінансів включає первинний розподіл, перерозподіл і вторинний розподіл:

Первинний розподіл - розподіл вартості ВВП та формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у його створенні. До первинних доходів відносять:

- зарплату фізичних осіб;

- прибуток юридичних осіб;

- надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, непрямі податки.

У процесі фінансового розподілу і перерозподілу беруть участь держава, юридичні і фізичні особи, міжнародні організації, інші держави (рис. 1.3).

Рис. 1.2. Об’єкти розподільчих відносин.

Рис. 1.3. Суб’єкти розподільчих відносин.

Перерозподіл - полягає у створенні і використанні централізованих фондів грошових ресурсів. За рівнем централізації виділяють такі фонди фінансових ресурсів:

- загальнодержавні (державний бюджет та цільові державні фонди);

- регіональні (місцеві бюджети);

- відомчі (фонди, створювані міністерствами та відомствами);

- корпоративні (фонди грошових ресурсів підприємств, об’єднань).

Необхідність перерозподілу пов’язується із утриманням невиробничої сфери, забезпеченням держави фінансовими ресурсами для виконання нею своїх функцій – здійснення економічної політики, соціального захисту населення, державного управління, підтримки обороноздатності країни, міжнародної діяльності тощо.

Вторинний розподіл - завершальний етап перерозподілу в частині формування доходів фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері. У результаті вторинного розподілу формуються доходи в галузях невиробничої сфери: освіти, науки, охорони здоров’я, правоохоронної системи, оборони та ін.

ІІ. КОНТРОЛЬНА функція – породжена розподільчою природою фінансів.

Призначення фінансового контролю – у раціональному, цільовому та ефективному використанні фінансових ресурсів. Фінансовий контроль здійснюють відповідні фінансові органи (інституції), зокрема державні, до яких в Україні належать Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова адміністрація, а також недержавні: внутрішньовідомчий та внутрішньогосподарський контроль.

Об’єктомфінансового контролю є фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій. Предметом контролю є фінансові операції, пов’язані зі створення та використання фондів фінансових ресурсів.

 

1.5. Фінансові ресурси: суть, структура та види

 

Фінансові ресурси є джерелом розвитку підприємств, держави і добробуту населення та характеризують фінансовий стан економіки. Фінансові ресурси виступають матеріальною основою фінансових відносин і відображають доходи і грошові нагромадження, які формуються у держави, юридичних осіб і домогосподарств у процесі розподілу і перерозподілу ВВП. Основним призначення фінансових ресурсів є фінансове забезпечення відтворювального процесу на макро- і мікроекономічному рівні. Основним джерелом формування фінансових ресурсів є ВВП.

Фінансові ресурси залежно від рівня, на якому проходить їх формування і використання, поділяють на:

- централізовані - утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, об’єднань;
- децентралізовані - створюються окремими суб’єктами економіки.

У складі державних централізованих фінансових ресурсів зосереджуються податкові й неподаткові надходження до бюджету, надходження від продажу державного майна та ін. Методами, за допомогою яких держава може мобілізувати фінансові ресурси, є справляння податків, відрахування частини прибутку державних підприємств, обов'язкові відрахування до державних цільових фондів, продаж державою цінних паперів і свого майна, одержання кредитів, емісія грошей.

У складі децентралізованих фінансових ресурсів суб’єктів господарювання зосереджуються створені ними грошові фонди і та частина грошових коштів, яка використовується у нефондовій формі. Залежно від джерел і приналежності вони поділяються на власні, позичені і залучені. Власні грошові ресурси перебувають у повному розпорядженні підприємства і використовуються на статутні потреби. Позичений капітал підприємства виступає у формі довгострокових і короткострокових позичок банків та інших кредитних установ; залучений капітал – у формі комерційного кредиту та іншої кредиторської заборгованості.

В Україні складається Баланс фінансових ресурсів та витрат національної економіки – комплексний документ-прогноз, у якому відображається обсяг утворюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки. Метою його розробки є визначення розміру фінансових ресурсів, що створюються в економіці і можуть бути використані для здійснення заходів економічного й соціального розвитку на плановий період. Баланс розробляється Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів на основі прогнозу обсягу ВВП та НД; складається з двох розділів:

- доходи - фінансові ресурси, сконцентровані у державному бюджеті, у господарських структурах, в централізованих та децентралізованих цільових фондах, фінансових установах, частка доходів юридичних та фізичних осіб, залучені від іноземних кредиторів,

- витрати - на розвиток економіки, капіталовкладення, соціальні гарантії, культурні заходи, розвиток науки, пенсії, оборона, управління, зовнішньоекономічну діяльність, обслуговування боргу, інші.

Складовою частиною фінансових ресурсів є фінансові резерви. Фінансові резерви – це особлива група фондів грошових ресурсів держави чи підприємств, які покликані забезпечити стійкість фінансової системи, надійність фінансового забезпечення економічного розвитку у разі настання непередбачуваних обставин. Фінансові резерви поділяють на:

ð централізовані - формуються у складі централізованих фінансових ресурсів;
ð децентралізовані – формуються у суб’єктів господарювання.

В Україні застосовуються такі способи формування фінансових резервів:

- бюджетний – створення в складі кожного бюджету бюджетних резервів; видами яких є резервний фонд Кабінету Міністрів України, оборотна касова готівка;

- галузевий – створення галузевих резервів за рахунок відрахувань від прибутку галузевих підприємств;

- госпрозрахунковий – формування фінансових резервів підприємствами, організаціями, установами;

- страховий – утворення фондів страхових організацій.

 

Питання для самоконтролю

1. Економічна суть фінансів.

2. Необхідність фінансів у суспільному виробництві.

3. Специфічні ознаки фінансів.

4. Суспільне призначення фінансів.

5. Поняття фінансових ресурсів.

6. Класифікація фінансових ресурсів за рівнем організації, джерелами формування та напрямами використання.

7. Функції фінансів та їх прояв.

8. Суть розподільчої функції фінансів та об'єкти фінансового розподілу.

9. Роль фінансів у формуванні й розвитку ринкової економіки.

ТЕМА 2. ФІНАНСОВА СИСТЕМА

2.1. Економічна суть і типи фінансової системи

2.2. Характеристика сфер і ланок фінансової системи

Література:

1. Фінанси : підручник / [за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова]. – К. : Знання, 2008. – 611 с.

2. Біла О.Г. Чуй І.Р. Фінанси: навч. посіб. -2-е вид., доп. і перероб. - Львів: „Магнолія-2006”, 2012. -390c.

3. Карлін М.І. Фінансова система України: навч. посіб. /М.І.Карлін //–К.: Знання, 2007. –324с.

4. Карлін М.І. Фінанси України та сусідніх держав: навч. посіб. / М.І.Карлін. –К.: Знання, 2008. –589с.

5. Опарін В. М. Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти) : моногр. / В. М. Опарін. – К. :КНЕУ, 2005. – 240 с.