ТЕМА 19. ФІНАНСИ КРАЇН З РОЗВИНЕНОЮ РИНКОВОЮ ЕКОНОМІКОЮ
19.1. Характеристика фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою.
19.2. Фінансова система США.
19.3. Фінансова система Японії.
19.4. Фінансові системи Великобританії, Німеччини, Франції.
19.5. Фінанси Скандинавських держав.
Література:
1. Фінанси : підручник / [за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова]. – К. : Знання, 2008. – 611 с.
2. Біла О.Г. Чуй І.Р. Фінанси: навч. посіб. -2-е вид., доп. і перероб. - Львів: „Магнолія-2006”, 2012. -390c.
3. Карлін М. І. Фінанси України та сусідніх держав : навч. посіб. / М. І. Карлін. – К. : Знання, 2008. – 589 с.
4. Карлін М. І. Фінанси зарубіжних країн : навч. посіб. / М. І. Карлін. –К. :Кондор, 2004. – 384 с.
5. Миргородська Л. Л. Фінансові системи зарубіжних країн: навч. посіб. / Л. Л. Миргородська. – К. :ЦУЛ, 2008. – 320 с.
Характеристика фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою
На сьогодні до розвинених країн світу відносять країни, які мають високі показники економічного розвитку, обсягу ВВП на душу населення, з контрольованим рівнем інфляції та безробіття. До них відносять США, Японію, Великобританію, “старих членів” Європейського Союзу: Німеччину, Францію, Італію, Бельгію, Нідерланди, Люксембург, Ірландію, Данію, Скандинавські країни та інші.
Завдання економік розвинених країн у сучасних умовах глобалізації:
1) забезпечення стабільного економічного зростання;
2) створення економічних умов, які гарантують зайнятість і скорочення безробіття;
3) утримання низьких темпів інфляції;
4) підтримка високої конкурентоздатності продукції;
5) розвиток транснаціональних проектів;
6) усунення регіональних диспропорцій економічного розвитку;
7) збереження високих стандартів життя та соціальних гарантій населення;
8) забезпечення задоволення інтересів громадянина на основі науково-технічних можливостей суспільства.
Серед розвинених країн світу можна виділити три типи моделей за рівнем централізації ВВП:
1) американська (через централізовані фонди фінансових ресурсів перерозподіляється 30-35%ВВП);
2) європейська (перерозподіляється 40-50%ВВП);
3) скандинавська (перерозподіляється 50-65%ВВП).
У більшості країн світу особливості організації фінансових систем підпорядковані принципам соціально-орієнтованого ринкового господарства (так званої держави загального добробуту А.Вагнера). У країнах, які обрали для свого розвитку приклад “держави загального добробуту”, основні соціально значимі потреби такі, як освіта, охорона здоров’я, пенсійне забезпечення, фінансуються за рахунок державних коштів.
Можна виділити три моделі держави добробуту або соціальної держави:
1) ліберальна (англосаксонська) застосовується у США, Великобританії, ряді латиноамериканських країн. Вона передбачає державне фінансування видатків з соціального захисту лише найбільш уразливих верств населення. Інші громадяни повинні забезпечувати себе соціальними благами самостійно;
2) соціально-демократична (скандинавська) модель найбільш поширена у Швеції, де базове забезпечення надається усім громадянам за рахунок бюджетів усіх рівнів;
3) консервативна (європейська) базується на системі соціального страхування з пайовим відрахуванням внесків роботодавців та найманих працівників.
У більшості розвинених країнах світу фінансова система держави переважно включає такі ланки:
1. державний бюджет – сфера мобілізації та перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, групами населення;
2. територіальні фінанси;
3. державний кредит та муніципальні кредити місцевих органів влади (у федеративних державах кредити членів федерацій);
4. спеціальні фонди;
5. фінансовий ринок;
6. фінанси суб’єктів господарювання (підприємств та домогосподарств).
Фінансова система США
Сполучені Штати Америки (США) – федеративна республіка, у складі якої 50 штатів, федеральний округ Колумбія та низка островів. Фінансова система США складається із:
1) фінансів федерацій, що включають федеральний бюджет, бюджет округу Колумбія, спеціальні фонди федерального рівня, фінанси державних підприємств;
2) фінансів 50 штатів, кожен з яких має власний бюджет, спеціальні фонди та фінанси підприємств, які є у власності штату;
3) місцевих фінансів, до яких входять місцеві бюджети (графств та інших місцевих адміністративних одиниць, серед яких округи, муніципалітети, міста), фінанси комунального господарства, різноманітні централізовані фонди.
Таким чином, у складі бюджетної системи США існує три бюджетні рівні – федеральний, бюджети штатів, місцеві бюджети. У рамках бюджетної системи існують дотації та бюджетні відрахування для регулювання дохідної частини бюджетів нижчих ланок.
Фінансовій системі США характерна висока автономність, тобто самостійність кожної ланки у здійсненні бюджетної та податкової політики. Рівень перерозподілу ВВП через державні фінанси складає біля 30%.
Бюджетний рік США складає 1 жовтня – 30 вересня. Стадіями бюджетного процесу є:
1) розробка президентського проекту бюджету;
2) робота Конгресу над бюджетом;
3) виконання бюджету.
Федеральний (державний) бюджет США складається з двох частин: власне урядового бюджету (з нього фінансуються національні економічні та соціальні програми) та довірчих траст-фондів (соціальні і пенсійні фонди, що мають цільовий характер і забезпечують функціонування інфраструктури – автодороги, аеродроми, електростанції). Федеральний бюджет є дефіцитним, загальний розмір державного боргу США становить 65%ВВП. Основним джерелом наповнення бюджетів різних рівнів є податкові надходження, причому вони поділяються на федеральні (на доходи фізичних осіб, відрахування до соціальних фондів, податок на прибуток корпорацій, акцизи, податки на подарунки і спадок, мито), рівня штатів та місцеві.
Державний сектор у США найменший за часткою з усіх розвинених країни, присутній у науці, освіті, охороні здоров’я, енергетиці, транспорті, пошті, послуг.
Місцеві бюджети США менші за федеральний, але рівень місцевого оподаткування значний; наповнюються податками: прибутковим з населення (прогресивна шкала), на прибуток корпорацій, податку з продажів, на майно, видобуті корисні копалини, зі спадщини, деякі акцизи. Місцеві бюджети мають чіткі обмеження щодо свого дефіциту. Формами державних та муніципальних запозичень є емісія облігацій штатів і муніципальних облігацій, які без обмежень обертаються на ринку.
Однією з форм фінансових зв’язків між центральним урядом та місцевими органами влади є міжбюджетне вирівнювання, що представлено системою бюджетних грантів: цільових умовних та безумовних фінансових допомог. Цільова фінансова допомога надається у вигляді блоків-грантів та категоріальних грантів. Блоки-гранти – це федеральні субсидії, надані штатам та місцевим органам влади для використання у передбачених сферах (охорона здоров’я, зайнятість, житлове будівництво). Категоріальні грантинадаються на фінансування конкретних проектів.
Фінансова система Японії
Японія – високорозвинена країна, технологічного прогресу та інновацій. Склад фінансової системи:
1) бюджет центрального уряду;
2) місцеві бюджети;
3) спеціальні фонди;
4) фінанси підприємств і корпорацій державного сектору.
Бюджетна система – дворівнева, включає державний і місцевий рівень. Дохідна частина бюджету формується за рахунок податкових та неподаткових (значних) надходжень. Ставки податків переважно прогресивні, основними податками є прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств, податок на дивіденди, непрямий податок на споживання, відрахування на соціальні заходи, муніципальні податки.
У Японії відбувся перехід до японської моделі суспільного добробуту, основними рисами якої є:
1) мінімальні суспільні асигнування на вирішенні соціальних проблем;
2) свобода індивідуумів та гарантія мінімального доходу кожному;
3) принцип “справедливого розподілу” суспільних благ.
Особливість Японії – це наявність крім бюджетного фінансування державних потреб, паралельної державної системи фінансування економічних проектів із залученням позабюджетних коштів так званого Інвестиційного бюджету.
Розвинена система соціальних фондів забезпечує пенсійне страхування та різного роду допомоги. Це Фонди фінансових корпорацій та Фонди спеціальних банків.
Місцеві бюджети формують свої доходи за рахунок власних податкових надходжень, відрахувань від загальнодержавних податків, дотацій держави на здійснення загальнонаціональних заходів і неподаткові надходження –позики.
З метою перерозподілу фінансових ресурсів у межах різних територій створена спеціальна установа - Фонд фінансового вирівнювання у складі бюджету центрального уряду за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків.
Державний сектор економіки Японії незначний, головним чином представлений підприємствами інфраструктури, до них відносяться казенні підприємства. Муніципальними підприємствами є міський транспорт, школи, лікарні, будівництва і експлуатації муніципального житла.