Статево - вікові відмінності мотивації досягнення. Особливості мотивації досягнення в залежності від виду спорту

І. І. Щербаков виявив відмінності в мотивах занять фізичними вправами дорослих чоловіків і жінок.

Для жінок більш значуще зміцнення за допомогою фізичних вправ здоров'я, а для чоловіків - спортивне вдосконалення.

Для дівчат більш значущі мотиви соціально-емоційний (прагнення до тренувань і змагань через їх високу емоційності, неформальності спілкування, соціальної та емоційної розкутості) та емоційного задоволення (мотив, що відображає радість руху і фізичних зусиль), для юнаків - соціально-моральний (прагнення до успіху своєї команди, заради якого треба тренуватися, мати хороший контакт з партнерами, тренером) та соціального самоствердження (прагнення проявити себе, що виражається в тому, що досягаються успіхи розглядаються і переживаються з позиції особистого престижу, як можливість заслужити повагу знайомих і глядачів). Незначущими для юнаків та дівчат виявилися мотиви фізичного розвитку та підготовки до професійної діяльності.

Н. Б. Стамбулова (1999), досліджуючи відмінності спортивної кар'єри чоловіків і жінок встановила, що для жінок, порівняно з чоловіками, характерні більш раннє її початок, досягнення кульмінації і припинення активними заняттями спортом.

Спортивна кар'єра у жінок коротший, ніж у чоловіків. Про це, зокрема, свідчать дані, отримані при опитуванні спортсменок (Л. І. Лубишева, 2000): 60% почали займатися спортом у віці до 10 років і тільки 3,5% опитаних прийшли в спорт в 15 років і старше. До 20 років закінчили спортивну кар'єру близько половини спортсменок.

Жінки раніше починають сприймати спорт серйозно, намагаючись досягти певних цілей. Вони більше стурбовані відсутністю стабільності у виступах, розподілом сил на весь змагальний сезон і психологічною підготовкою до стартів. Вони більше приділяють уваги формуванню індивідуального стилю діяльності. Відносини з тренером для них суб'єктивно важливіше, ніж відносини з подругами по команді. Жінки більш успішно поєднують заняття спортом з іншими видами діяльності, зокрема з навчанням, більш оптимістично ставляться до закінчення своєї спортивної кар'єри, швидше адаптуються до нового життя після відходу зі спорту.

Чоловіки приходять у спорт пізніше, довше сприймають заняття спортом як розвага або гру. Вони частіше пробують себе в різних видах спорту, поки не зупиняться на якомусь конкретному спортивному занятті. Чоловіки краще ладнають з тренером, але відносини з товаришами по команді виявляються для них все-таки важливіше. У той же час вони більше орієнтовані на успіх в спорті і заради цього сильніше обмежують себе в інших сферах життя, особливо на етапах кульмінації і фінішу спортивної кар'єри. Після відходу зі спорту до нового життя адаптуються важче, ніж жінки.

Здійснені Н. Л. Ільїної (1998) дослідження показують, що основними мотивами відходу зі спорту у чоловіків є фінансові труднощі, у жінок - вступ у шлюб і народження дитини (а за даними Л. І. Лубишевой - травми, хвороби, спортивні невдачі , нездатність витримувати високі навантаження, розчарування в спорті і бажання отримати освіту і вийти заміж).

Є. П. Ільїн та його співробітники обстежили кілька сот спортсменів високого класу і виявили, що у жінок, які виступають в ігрових видах спорту, високий нейротизм зустрічається значно частіше, ніж у чоловіків, представників тих же видів спорту (відповідно 34 і 12%). Низький нейротизм частіше зустрічається у спортсменів, ніж у спортсменок (відповідно 34 і 13%). Втім, це може бути не пов'язано із заняттями спортом, а лише підтверджує той факт, що у жінок нейротизм вище, ніж у мужчін.

За видом спорту

М.Н. Фірсов у дослідженні баскетболістів стверджує, що до основних категорій мотивації досягнення належать самостостійна постановка мети, прагнення досягти самостійно поставленої мети, бажання орієнтуватися на свої критерії у постановці мети, використання засобів і оцінки результату, приділяння уваги до середніх по складності завдань. Можна вважати, що усвідомленість спортсменом взаємодії факторів мотивації досягнення, уявлення про ключові категоріях основних мотиваційних тенденцій мають тісний зв'язок з рівнем мотивації досягнення. Знання мотивації досягнення успіху спортсмен може використовувати в цілях саморегуляції поведінки. Актуалізуючи певні мотиви, міняючи ієрархію мотивів, залучаючи додаткові мотиви, можна керувати власною поведінкою. Наприклад, втративши інтерес до тренувань, можна підсилити мотивацію, зв'язавши діяльність з великим колом потреб.

Дослідження мотивації досягнення в умовах спортизованого фізичного виховання у загальноосвітній школі Л.Н. Прогонюк та Л.Н. Мустафіної виявили такі результати, отримані при аналізі мотиву досягнення успіхів у підлітків, що займаються в різних навчально-треніровочниих групах (НТГ). Вони показують, що найбільший відсоток припадає на такий вид спорту, як баскетбол, - 76%. У цій групі у 18% учнів переважає мотив уникнення невдач і у 6% мотив не виявлене. У групах спортивної гімнастики мотив досягнення успіху становить 62%, волейболу - 54%. Дещо нижче показник в групах настільного тенісу, рукопашного бою - 48 і 44% відповідно. У кожній НТГ визначилася група учнів з невиявленим мотивом. Дані групи - резерв для формування мотиву досягнення успіхів.

Халалєєва О.Є. досліджувала мотивацію досягнення у спортсменів різної спрямованості. Результати показали, що юнаки-спортсмени у циклічних видах спорту більшеорієнтовані на успіх в спорті, ніж дівчата. Вони більш стурбовані завоюванням авторитету серед суперників. У чоловіків прагнення до мотивації досягнення проявляється у 20%, у дівчат цей показник: 7%. Відносно мотивації уникнення невдач: юнаки не мають представників з яскраво вираженим показником, дівчата-7%. Отже, тенденція до мотивації до уникнення невдач простежується у дівчат більше, ніж у хлопців. Можна зробити висновок, що для спортсменів-чоловіків більш характерна орієнтація на досягнення перемоги, тоді як жінки-спортсменки більшою мірою прагнуть до поліпшення власних результатів.

У ході досліджень, проведених Р. Соррентіно та Б. Шепардом, які представлені у якості прикладу Ю. Б. Гіппенрейтер, була встановлена пряма залежність між силою мотивації і досягненням у плаванні. Негативного впливу надлишкової мотивації на досягнення у спортсменів з сильними мотивами афіліації і успіху не спостерігалося. І навпаки, у груповому змаганні вони продемонстрували кращі результати. Автори цього дослідження припустили, що погіршення досягнень внаслідок надлишкової мотивації має місце тільки при виконанні нових завдань і в незнайомих умовах [6, с. 267-269].

Література:

1. Ильин Е.П. Психология спорта / Е.П. Ильин. - СПб.: Питер, 2010.

2.Багадирова, С.К. Андрогиния как особенность гендерной идентичности современной молодежи (на примере студентов, занимающихся дзюдо и не занимающихся спортом) / С.К. Багадирова // Наука. Образование. Молодежь: материалы VII Междунар. науч. конф. молодых ученых, посвящ. 70 -летию Адыгейского государственного университета, 4-5 февраль 2010 г. Т. I. - Майкоп: Изд-во АГУ, 2010. - С. 251-254.

3.Лубышева, Л.И. Женщина и спорт: социальный аспект / Л.И. Лубышева // Теория и практика физической культуры. - 2007. - № 6. - С. 13-16.

4.Мартенс, Р. Социальная психология и спорт / Р. Мартенс. - М, 2006. - 176 с.

5. Родионов, А.В. Психология физического воспитания и спорта / А.В. Родионов. - М.,2010.

6.Шаболтас, А.В. Мотивы занятий спортом высших достижений в юношеском возрасте: автореф. дис. ... канд. пед. наук. - СПб., 2008.

7.Щербаков, И.И. Влияние социально-демографического статуса трудящихся на мотивацию занятий физической культурой и спортом / И.И. Щербаков // Теория и практика физической культуры. - 2011. - № 4. - С. 34-36.

8.Ярчук Г. Мотивация спортивной деятельности.-М, 2011.