ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕСТОВОЇ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Процес розвитку «пограничних» культурних явищ, які знаходяться на «краю» культурної системи:

І) свідомість;

ІІ) самосвідомість;

ІІІ) маргіналізація.

 

2. Предмет, що виступає в якості носія інформації про інші предмети і використовується для придбання, зберігання, переробки й передачі інформації:

І) знання;

ІІ) вірування;

ІІІ) знак.

 

3. Соціокультурні механізми, які керують людською поведінкою:

І) цінності;

ІІ) вірування;

ІІІ) регулятиви.

 

4. Розповсюдження культури, за яким стоять корисливі та загарбницькі інтереси:

І) культурна асиміляція;

ІІ) субкультура;

ІІІ) культуртрегерство.

 

5. Цілісна культура відповідної соціальної групи всередині «великої національної культури», що складається із стійких норм, ритуалів, особливостей зовнішнього вигляду, мови, художньої творчості, які значно відрізняються від домінуючих у суспільстві:

І) світова культура;

ІІ) домінуюча культура;

ІІІ) субкультура.

 

6. Традиційні форми культової та соціальної поведінки, які закріплені колективною звичкою:

І) закони;

ІІ) ритуал;

ІІІ) звичаї.

 

7. Приписи, зразки дій та поведінки, міра судження про речі та міра оцінки:

І) звичаї;

ІІ) ритуал;

ІІІ) норми.

 

8. Сукупність приписів і правил, які визначають порядок дій в соціальному житті або при виконанні культових обрядів:

І) міф;

ІІ) норми;

ІІІ) ритуал.

 

9. Хто є автором терміна «культурологія»?

І) Цицерон;

ІІ) Т. Кун;

ІІІ) Л. Уайт.

 

10. Представником психоаналітичної концепції є:

І) Г. Гессе;

ІІ) Л. Уайт;

ІІІ) К. Юнг.

 

11. Ксенофобія:

І) культурні звичаї;

ІІ) ритуали;

ІІІ) ворожість і нетерпимість до всього чужого.

 

12. Архаїчна культура первісних суспільств була:

І) інноваційною;

ІІ) традиційною;

ІІІ) революційною.

 

13. Головну роль у культурі доіндустріальних суспільств займає:

І) релігія;

ІІ) ідеологія;

ІІІ) свідомість.

 

14. Те, що було спільним для інших культур, стає спільним і для цієї культури:

І) еліта;

ІІ) міф;

ІІІ) культурна інтеграція.

 

15. Неодмінні ознаки духовності народу:

І) національна культура;

ІІ) національна свідомість;

ІІІ) національна свідомість і національна культура.

 

16. Яка наука займається вивченням знаків і систем знаків:

І) менеджмент;

ІІ) психологія;

ІІІ) семіотика.

 

17. Локальна цивілізація це:

І) творча еліта;

ІІ) суспільство, засноване на розумі, справедливості;

ІІІ) стійка єдність людей, яка виникає в певному регіоні.

 

18. Світогляд Античності:

І) Теоцентричний.

ІІ) Космогонічний;

ІІІ) Антропоцентричний.

 

19. Культура Середньовіччя відображає:

І) Культ людини.

ІІ) Людину як служителя культу;

ІІІ) Космос.

 

20. Інтелігентність передбачає:

І) Спадковість за соціальним станом, володіння культурою почуттів.

ІІ) Володіння наукою і мистецтвом, управління емоціями і почуттями.

ІІІ) Національна ознака.

 

21.Що таке мистецтво:

І) естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості;

ІІ) система знаків, за допомогою яких здійснюється комунікація;

ІІІ) речовий, графічний, чи звуковий умовний знак чи умовна дія, що означає певне явище, ідею.

 

22. Первісне мистецтво було:

І) синкретичним (неподільним);

ІІ) авангардним;

ІІІ) національним.

 

23.Світова культура це:

І) синтез кращих досягнень всіх національних культур народів, що населяють нашу планету;

ІІ) синтез культур різних класів, соціальних груп і верств певного суспільства;

ІІІ) культура певного регіону.

 

24. Термін етика вперше утворив:

І) Демокріт;

ІІ) Крітій;

ІІІ) Арістотель.

 

25. Яка чеснота, за Арістотелем, є етичною:

І) говорливість;

ІІ) марнославство;

ІІІ) мужність.

 

26. Прагнення моралі удосконалити людину, обов’язковість моральних правил для всіх людей, їх рівність:

І) комунікативна функція;

ІІ) пізнавальна функція;

ІІІ) гуманістична функція.

 

27. Предмет етики:

І) психіка;

ІІ) культура;

ІІІ) мораль.

 

28. Хто вважав, що предмет етики є сфера людської практики як діяльності, заснованої на виборі?

І) Геракліт;

ІІ) У. Вундт;

ІІІ) Арістотель.

 

29. Ідеалістичні теорії походження моралі містять в собі:

І) теорії, які грунтуються на принципі історизму у розвитку моралі;

ІІ) еволюційне походження моралі (в процесі розвитку людини);

ІІІ) божественне походження моралі (релігійна мораль).

 

30. До елементів структури моралі не відносять:

І) моральні якості людини;

ІІ)моральні ідеали;

ІІІ) гуморальну діяльність.

 

31. Гуманістична функція моралі ще має назву:

І) філософської;

ІІ) гносеологічної;

ІІІ) людинотворчої.

 

32. Займались алхімічними пошуками еліксиру безсмертя:

І) скіфи;

ІІ) варяги;

ІІІ) даоси.

 

33. Рух спрямований проти середньовічної католицької церкви, як опори феодального ладу:

І) революція;

ІІ) епідемія;

ІІІ) реформація.

 

34. Антропоцентризм є характерним для епохи:

І) Середньовіччя;

ІІ) Нового часу;

ІІІ) Відродження.

 

35. Відображає ставлення людини до вищого, глибока пошана – це:

І) милосердя;

ІІ) альтруїзм;

ІІІ) благоговіння.

 

36. Активне зло, яке спрямоване на інших людей, їх життя й благополуччя; це свідомо заподіяна шкода (насилля і т. п.), що не є засобом захисту – це:

І) почуття;

ІІ) закритість;

ІІІ) ворожість.

 

37. Дія, зроблена в результаті свідомої переваги однієї із представлених людині можливостей – це:

І) почуття;

ІІ) толерантність;

ІІІ) вчинок.

 

38. Все, що позитивно оцінюване моральною свідомістю при співвіднесенні з гуманістичними принципами, тобто те, що сприяє розвитку в людині і суспільстві людяності, взаєморозуміння і згоди, називають:

І) жалість;

ІІ) милуванням;

ІІІ) добром.

 

39. Перешкоджає єднанню людей і гармонії суспільних відносин, спрямовано проти совісті і належного заради задоволення егоїстичних спонукань людини або соціальної групи - користолюбства, марнославства і жадібності, брутальності й насильства – це:

І) лінь;

ІІ) байдужість;

ІІІ) зло.

 

40. Доброзичливе, співчутливе відношення до іншої людини, дієва любов, що виявляється у готовності допомогти кожному, хто потребує допомоги, безвідносно до того, чи є ця людина близькою, знайомою чи цілком сторонньою – це:

І) емоція;

ІІ) почуття;

ІІІ) милосердя.

 

41. Вільне самовизначення людини стосовно етичних цінностей, шляхів та засобів для досягнення певної мети практичної діяльності – це:

І) емоції;

ІІ) моральні почуття;

ІІІ) моральний вибір.

 

42. Категорія етики, яка відображає найвищі моральні вимоги, взірці найбільш цінних і досконалих моральних орієнтирів і прикладів для наслідування – це:

І) моральний обов’язок;

ІІ) моральний вибір;

ІІІ) моральний ідеал.

 

43. Систематизовані зведення моральних норм і правил, що рекомендують той чи інший спосіб моральної поведінки людей в умовах певної професійної діяльності – це:

І) здоровий глузд;

ІІ) моральні запити;

ІІІ) моральні кодекси.

 

44. Усвідомлення людиною свого знання, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, самооцінка себе – це:

І) підсвідоме;

ІІ) почуття;

ІІІ) самосвідомість.

 

45. Здатність людини формулювати моральні зобов’язання, вимагати від себе їх виконання, контролювати й оцінювати свою поведінку – це:

І) емоції;

ІІ) почуття;

ІІІ) совість.

 

46. Автором «Ілліади» був:

І) Софокл;

ІІ) Арістофан;

ІІІ) Гомер.

 

47. Представник філософії у Стародавній Греції:

І) Кун цзи;

ІІ) Лао цзи;

ІІІ) Аристотель.

 

48. Антична культура це:

І) культура Стародавнього Китаю

ІІ) культура Стародавньої Месопотамії

ІІІ) культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму

 

49. Головним богом у Римі був:

І) Зевс

ІІ) Марс

ІІІ) Юпітер

 

50. Представником сюрреалізму є:

І) І. Айвазовський;

ІІ) І. Рєпін;

ІІІ) С. Далі.

 

51. Низьке - це

І) відображає життєву правду, ідейність;

ІІ) життєвий устрій;

ІІІ) крайній ступінь потворного, надзвичайно негативна цінність.

 

52. Мовний етикет це:

І) функціональна система елементів;

ІІ) ментальний феномен;

ІІІ) сукупність правил, принципів і конкретних форм спілкування.

 

53. У мистецтві типовими формами відображення піднесеного є

І) ідейність;

ІІ) грація;

ІІІ) грандіозність, масштабність, монументальність.

 

54. Потворне – це категорія – антипод:

І) комічному;

ІІ) трагічному;

ІІІ) прекрасному.

 

55. Для кого прекрасне містилося в числовій гармонії:

І) Демокріт;

ІІ) Платон;

ІІІ) Піфагор.

 

56. Естетична категорія, що характеризує нерозв'язний суспільно- історичний конфлікт в боротьбі людини з природою, у зіткненні протилежних соціальних сил, у діяльності і внутрішньому світі особистості:

І) комічне;

ІІ) прекрасне;

ІІІ) трагічне.

 

57. Термін «естетика» був введений:

І) Аристотелем;

ІІ) Платоном;

ІІІ) Баумгартеном.

 

58. Фундатором естетики як науки став:

І) Арістотель;

ІІ) Кант;

ІІІ) Баумгартен.

 

59. Жахливе – це категорія – антипод:

І) комічному;

ІІ) трагічному;

ІІІ) піднесеному.

 

60. В яку добу піднесене отожнювалось з Богом:

І) Античність;

ІІ) Просвітництво;

ІІІ) Середньовіччя.

 

61. Яка категорія естетики відображає повну безнадійність:

І) комічне;

ІІ) прекрасне;

ІІІ) жахливе.

 

62. Глобальними проблемами називають проблеми:

І) які стосуються окремої держави;

ІІ) які стосуються Європейського союзу;

ІІІ) які зачипають життя всього людства.

 

63. Кому належить трактат «Нікомахова етика»

І) З. Фрейд;

ІІ) А. Маслоу;

ІІІ) Арістотель.

 

64. Моральна якость професіонала – це

І) самодисципліна;

ІІ) милосердя;

ІІІ) релігійність.

 

65. Назвіть головну чесноту християнства:

І) красу;

ІІ) користь;

ІІІ) милосердя.

 

66. Моральні вимоги підтримуються:

І) карним законодавством;

ІІ) окремими службовцями;

ІІІ) силою загальноприйнятих звичаїв, суспільною думкою.

 

67. Естетика – це наука

І) про навколишнє середовище;

ІІ) про становлення чуттєвої культури людини;

в) про психіку.

 

68. Правила поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських відносин:

І) моральний ідеал;

ІІ) етикет;

ІІІ) самосвідомість.

 

69. Поняття «моральна філософія» запровадив:

І) С. Далі;

ІІ) Цицерон;

ІІІ) А. Маслоу.

 

70. Результат наївної віри, колективного художньо-образного мислення на чуттєво-емоційному рівні:

І) міф;

ІІ) етикет;

ІІІ) почуття.

 

71. Ступінь розвитку культури, що є протилежною по відношенню до варварства:

І) цивілізація;

ІІ) прогрес;

ІІІ) регрес.

 

72. Предмет або явище, яке виникло в результаті цілеспрямованої діяльності людини:

І) ментальність;

ІІ) артефакт;

ІІІ) свідомість.

 

73. Процес передачі культурних цінностей та інформації в часі:

І) культурне успадкування;

ІІ) цивілізація;

ІІІ) регрес.

 

74. Характеризує індивіда як члена певного, історично конкретного суспільства, який має необхідні для життя в цьому суспільстві соціальні якості:

І) індивід;

ІІ) особистість;

ІІІ) індивідуальність.

 

75. Діяльність, за допомогою якої приватні ресурси добровільно розподіляються їх власниками з метою допомоги бідним, а також для вирішення суспільних проблем і вдосконалення умов суспільного життя:

І) благодійність;

ІІ) співчуття;

ІІІ) чуттєвість.

 

76. Зобов’язання бізнесу здійснювати добровільний внесок в розвиток суспільства, включаючи соціальну, економічну і екологічну сфери, прийняте компанієй більш того, що потребує закон і економічна ситуація:

І) обов’язкові внески;

ІІ) корпоративна соціальна відповідальність;

ІІІ) соціальні обов’язки.

 

77. Подавлення людини та обмеження умов особистісного розвитку, нанесення фізичної та економічної шкоди:

І) насилля;

ІІ) втручання;

ІІІ) сподівання.

 

78. Вбивство, що здійснюється за вироком суду в межах права держави на легітимне (лат. законне) насилля:

І) смертний гріх;

ІІ) смертна пастка;

ІІІ) смертна страта.

 

79. Позбавлення життя важкохворого через припинення лікування або безпосереднє лікарське втручання:

І) евтаназія;

ІІ) провина;

ІІІ) пастка.

 

80. Переживання людиною невідповідності нормам, невиконання обов’язку перед собою, своїм внутрішнім світом, перед Богом:

І) пошана;

ІІ) провина;

ІІІ) милування.

 

81. Акт великодушності; відбувається за доброю волею скривдженного; встановлює позитивні відносини між кривдником і постраждалим:

І) милування;

ІІ) провина;

ІІІ) прощення.

82. Думка про моральне обличчя конкретної людини, що склалася у її оточення:

І) почуття;

ІІ) вплив;

ІІІ) репутація.

 

83. Одна з глобальних моральних цінностей; регулятор моральної діяльності людини; почуття глибокого задоволення від досягнутої мети, отримання бажаного, комплекс різних переживань, які пов’язані з позитивною оцінкою людини свого життя:

І) совість;

ІІ) честь;

ІІІ) щастя.

 

84. Певний порядок дій, скерований на дотримання зовнішніх умовностей:

І) церемоніал;

ІІ) манери;

ІІІ) субординація.

 

85. Смішне ховається під маскою серйозності, з переважанням негативного (глузливого) відношення до предмету:

І) гумор;

ІІ) сатира;

ІІІ) іронія.

 

86. Наочний світ, що створюється людиною засобами індустріальної техніки за законами краси і функціональності:

І) дизайн;

ІІ) ротація;

ІІІ) модернізація.

 

87. Особлива форма практично духовного освоєння дійсності, здійснювана з метою насолоди творчою діяльністю і її продуктами:

І) милування;

ІІ) насолода;

ІІІ) естетична творчість.

 

88. Синтетичне уявлення людини про конкретну дійсність та своє місце в ній; система образів – наочні уявлення про світ і місце людини в ньому, про взаємозв’язок людини з природою, людини з суспільством, людини з іншою людиною та з собою:

І) внутрішній світ людини;

ІІ) естетична творчість;

ІІІ) картина світу.

 

89. Певний (усвідомлений або неусвідомлений) вплив держави на культуру з метою зміни (повної або часткової) чи збереження її:

І) культурний досвід;

ІІ) культурна глобалізація;

ІІІ) культурна політика.

 

90. Об’ємне зображення на площні або в просторі (дерево, мармур, глина, гіпс, бронза, каміння):

І) архітектура;

ІІ) дизайн;

ІІІ) пластика (скульптура).

 

91. Предмети побуту, які, окрім естетичної цінності, мають утилітарне значення (форма, декор):

І) архітектура;

ІІ) дизайн;

ІІІ) прикладне мистецтво.

 

92. Мистецтво проектування і будівництва будівель, споруд та їх комплексів, які формують просторове середовище, для життя і діяльності людей:

І) архітектура;

ІІ) дизайн;

ІІІ) прикладне мистецтво.

 

93. Зображення на площині картин реального світу, перевтілених творчою уявою художника (колір, простір, світло):

І) архітектура;

ІІ) живопис;

ІІІ) прикладне мистецтво.

 

94. Зображення на площині за допомогою лінії, штриха, крапки, плями:

І) архітектура;

ІІ) живопис;

ІІІ) графіка.

 

95. Відображення реальної дійсності через звуки (звукові знаки з емоційним навантаженням):

І) архітектура;

ІІ) живопис;

ІІІ) музика.

 

96. Естетичне освоєння світу за допомогою художнього слова (письмова мова в поезії з ритмикою і римами):

І) архітектура;

ІІ) живопис;

ІІІ) література.

 

97. Створені технічними засобами графічні художні зображення:

І) архітектура;

ІІ) живопис;

ІІІ) комп’ютерна графіка.

 

98. Пластика рухів людського тіла, жести, міміка:

І) архітектура;

ІІ) пантоміма, хореографія;

ІІІ) комп’ютерна графіка.

 

99. Синтез мистецтв при створенні нової реальності за допомогою технічних засобів:

І) створення «віртуальної реальністі»;

ІІ) пантоміма, хореографія;

ІІІ) комп’ютерна графіка.

 

100. Невеликий за розмірами твір, що вирізняється декоративністю форм, орнаментарністю, тонкістю письма:

І) мініатюра;

ІІ) іконопис;

ІІІ) портрет.

 

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

Абстракціонізм– формалістична течія в образотворчому мистецтві (виникла на початку ХХ ст.), що відмовляється від реалістичного зображення предметів і явищ.

Абсурдизм– художній світогляд, який базується на екзистенціалістській ідеї безсенсовності буття.

Авангардизм – умовний термін для позначення загальних новаторських напрямів у художній культурі ХХ ст., яким притаманні прагнення докорінно оновити художню практику, пошук нових, нетрадиційних засобів вираження форми й змісту творів.

Авторитет– (від лат. влада, вплив) – в широкому значенні загальновизнаний неформальний вплив особи, заснований на знаннях, досвіді, компетенції, високому професіоналізмі і моральній доброчесності. У вузькому значенні – це владна функція, обумовлена посадою людини. В моральному сенсі авторитет полягає у здатності людини керувати іншими людьми без застосування будь-яких форм примусу.

Автохтонність (гр. аутос – сам, хтонес – земля) – належний за походженням до даної території, місцевий.

Агіографія – жанр церковної літератури, який включає розповіді про життя святих («житія»), про діяння мучеників («мартирологи»), легенди про монахів. З часом імена святих стали пов’язувати з певними днями в році, а житія об’єднувати в календарні збірники («мінеї»), які використовувались під час богослужіння.

Академізм – напрямок в мистецтві ХІХ – ХХ ст., який догматично слідує усталеним канонам, спрямований на збереження й утримання творчих здобутків своїх безпосередніх історичних попередників (зокрема романтиків). У своїх крайніх проявах характеризується епігонським догматичним наслідуванням зовнішніх форм і стильових засад, канонів і традиціоналістських принципів творчості, еклектичним поєднанням різностильового матеріалу. Для академізму характерні запозичення сюжетів (переважно з античної міфології, Біблії, стародавньої історії), ідеалізація образів.

Акварель – живопис фарбами, які розводяться водою. Основні її якості: прозорість барв, крізь які просвічують тон і фактура основи, чистота кольору.

Аксіологія– теорія моральних цінностей.

Актуальна культура –культура, яка знаходиться в масовому використанні.

Альманах – неперіодична літературна збірка творів різних авторів.

Альтруїзм– категорія етики для позначення безкорисливого служіння іншим, готовність до самопожертви і самозречення заради блага і щастя іншого.

Ампір – стиль в архітектурі та декоративному мистецтві, який вперше виник у Франції в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. при Наполеоні І. Служив втіленню ідей державної могутності, заснований на наслідуванні античних зразків; стиль пізнього класицизму у західноєвропейській архітектурі й мистецтві (початок ХІХ ст.).

Анімізм(лат. душа)– уявлення первісних людей про безсмертя душі й про можливість існування її окремо від тіла; наділення природних явищ людськими якостями.

Антисцієнтизм - стверджує принципову обмеженість науки у вирішенні проблем людського існування, зважав на негативні наслідки науково-технічного прогресу (руйнування природного середовища, створення зброї масового знищення, тлумачення науки як «дегуманізованої сили», що є джерелом трагічного людського існування).

Антропоморфізм– наділення явищ природи, тварин, предметів і фантастичних створінь людськими властивостями, а також уявлення божества в образі людини.

Апатія (гр. нечутливість) – цілковите звільнення від пристрастей, головне поняття стоїцизму, означає душевний спокій, незворушність, коли почуття і пристрасті не заважають діяльності розуму.

Апокрифи (гр. таємничий, прихований) – так тоді називалися твори, релігійного змісту, але відступаючі від офіційного вчення, тому і невизнавалися церквою.

Апологети (гр. захищаю), християнські богослови, письменники-філософи, які в своїх працях захищали принципи християнства від критики з боку язичних вчених.

Артефакт – предмет або явище, яке виникло в результаті цілеспрямованої діяльності людини.

Артха – набуття і належне використання матеріальних цінностей.

Архетип – прообраз, первісна структурна форма або зразок.

Аскетизм(від гр. навченний вправами) досягнення моральної досконалості завдяки саморегуляції і обмеженню своїх тілесних потреб.

Атараксія –це набуття ясного спокою, звільнення від усіх турбот і страждань.

Базиліка(гр. царський дім) – приміщення для судових засідань і торгових угод у формі витягнутого прямокутниказ великим залом, розділеним уздовж двома рядами колон на частини (нефи), які мали самостійні перекриття.

Бароко (італ. примхливий) – художній стиль кінець ХVІ – сер. ХVІІІ ст. Виник в Італії, поступово поширився в інших країнах Європи та Латинській Америці. Мистецтву бороко властиві грандіозність, складні форми, декоративна пишнота, мальовничість, пристрасть до ефективних видовищ, поєднання ілюзорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.

Билини– це усні поетичні твори про минуле.

Біблія– збірник священних книг християнської та частково іудейської релігій.

Біоетика – це сфера застосування етики у системі «людина – жива природа».

Благоговіння – відображає ставлення людини до вищого, глибока пошана.

Благодійність– діяльність, за допомогою якої приватні ресурси добровільно розподіляються їх власниками з метою допомоги бідним, а також для вирішення суспільних проблем і вдосконалення умов суспільного життя. Люди, які потребують допомоги, це не тільки бідні, а ще ті яким невистачає на проекти, культурні, професійні, громадські задачі.

Братерська любов– основа всіх типів любові. Вона передбачає солідарність з усім людством і виходить з того, що людська єдність грунтується на ідентичності людської сутності безвідносно до освіти, знань, талантів тощо.

Брахман– є активним творчим початком всього буття, а також він є світовою душею, духовною субстанцією з якої все породжується.

Бріколаж – нашарування несумісних у реальності подій.

«Бу янь» - мовчання.

Веди (санскр. – священне знання) - становили собою збірник священних гімнів, молитв, жертовних обрядів, поезії.

Вертеп - маленькі переносні театри, що їх учні носили із собою, переходячи з дома в дім на свято Різдва Христа. В цих театрах, що виконують в останній чверті ХVІ ст. і базуються на старовинних народних традиціях діяли ляльки, а учні промовляли тексти.

Відродження –епоха в історії культури почалася в Італії в ХІV ст. Термін «Відродження» запровадив італієць Дж. Вазарі в ХVІ ст. на означення зв’язку з античною спадщиною. Стверджувався новий світогляд – гуманізм, ідеал розкріпаченої творчої особистості. Художники епохи Відродження послідовно оволодівали методами художнього відображення дійсності – відтворення об’єму, простору, світла, людської фігури й реального середовища - інтер’єру, пейзажу.

Вітраж– малярство на склі; картина або узор з кольорового скла (у вікнах, дверях).

Влада – це підсилення волі людини за рахунок волі інших людей, приняття рішень за інших. Влада може бути заснована на вищісті волі, взаємному договорі або на насиллі.

Волюнтаризм(від лат. воля) – ідеалістичний напрям в філософії, який вважає волю вищим принципом буття, протиставить її законам буття в стверджує її незалежність від світу.

Ворожість – активне зло, яке спрямоване на інших людей, їх життя й благополуччя; це свідомо заподіяна шкода (насилля і т. п.), що не є засобом захисту.

Вчинок - це дія, зроблена в результаті свідомої переваги однієї із представлених людині можливостей. Вчинок є плід вибору того, що людині в цей момент представляється благом, тобто що є корисним або добрим для неї.

Гедонізм (гр. насолода) – етичне вчення, що проголошує насолоду в якості визначальної рушійної смли людської поведінки; мета життя – отримання насолоди і уникнення страждань.

Генна інженерія –розділ біології, пов’язаний із цілеспрямованим конструюванням нових, відсутніх у природі комбінацій генів за допомогою генетичних і біохімічних методів.

Гідність– категорія етики, яка характеризує самоповагу людини та її моральну рівноправність з іншими людьми.

Гіпертекст– аналог комп’ютерної літератури, яку можна читати з будь-якого місця, змінюючи події і героїв.

Глобалізація (від лат. global – куля) – це процес переростання будь-якого явища в явище світового масштабу і його трансформація в цілісне світове середовище.

Глобальна культура – універсальна, всесвітня культура, яка розповсюджується поза національними та регіональними межами. Поняття глобальної культури в сучасному світі тісно пов’язано з розвитком інформаційних технологій.

Глобальними називають проблеми, які зачипають життя всього людства, а їх розв’язання можливе лише зусиллями всіх народів, які населяють Землю. Глобальні проблеми – продукт діяльності людини, породжені стихийним розвитком цивілізації, размежуванням культурних центрів і периферій, неравномірним науково-технічним, економічним, соціально-політичним і культурним розвитком держав і регіонів.

Готика– стиль, який став заключним етапом європейського середньовічного мистецтва; в більшості країн готичний стиль розвивається в ХІІІ-ХІV ст., а в деяких – пізніше. В архітектурі характеризується стрімкими, високими будівлями, шпилястими завершеннями, стрільчатими склепіннями та арками, витонченістю кам’яного різблення, вітражами.

Гравюра – картина, малюнок, отримані шляхом відбитку, поліграфічного відтворення кліше, виготовленого гравером (художником).

Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині тощо олівцем, пензлем, вуглиною чи відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми.

Графіті – стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на ремісничих виробах, стінах споруд.

Гротеск – літературі, живопису, театрі зображення людей або речей у фантастичному, химерному вигляді. Означає надмірне перебільшення, загострення тієї чи іншої теми.

«Дао» – всезагальний закон природи, початок і кінець творіння.

«Де» - доброчесність.

«Дживи» - духовні, живі вічні істоти.

Девіантна поведінка– це поведінка, що відхиляється від норми.

Доброце все, позитивно оцінюване моральною свідомістю при співвіднесенні з гуманістичними принципами, тобто те, що сприяє розвитку в людині і суспільстві людяності, взаєморозуміння і згоди. Добро є виконання вимог моралі, слідування моральному обов’язку. Добро асоціюється з гармонієй, благополуччям.

Догмат– положення, віровчення, доктрина.

Доіндустріальне суспільство – це суспільство з аграрною економікою й традиційною культурою.

Думи –лірико-епічні твори української усної словесності про події з життя козацької України ХVІ ст.- ХVІІ ст. Думи не співаються, а виконуються речитативом (мелодійною декламацією) у супроводі музичного акомпанементу на бандурі, кобзі або лірі.

Духовна культура – це культурний зміст людської свідомості у вигляді смислів, цінностей та ідеалів, ідей, фантастичних образів, творчих уявлень, що втілюються в міфології, релігії, філософії, моралі, мистецтві, науці, ідеології, праві, писемності, різних формах і видах творчої діяльності.

Дхарма – закон образу життя (для кожної касти). виконання сімейних, громадських, релігійних приписів.

Евдемонізм (від гр. - щастя) – етична доктрина, її представники вважали щастя вищим принципом моральності.

Евтаназія – позбавлення життя важкохворого через припинення лікування або безпосереднє лікарське втручання.

Евтюмія - спокійний, радісний, безтурботний стан духу, який досягається завдяки щиросердечному й моральному здоров’ю, звільнення від страхів і забобонів і спілкування із друзями - однодумцями.

Екзистенціалізм(лат. існування) – ірраціоналістичний напрям у філософії, вважає , що предметом філософії є людське існування, людина розглядається тільки як духовний початок.

Експресіонізм– художній світогляд, який відображає ситуацію безвихідності самотньої людини у ворожому їй світі.

Елітарне мистецтво– мистецтво, яке орієнтується на невелику групу людей.

Епос – сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Оповідний рід літератури, що на відміну від лірики й драми, характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій та характерів.

Еротичне кохання– це вибіркова любов. Роблячи вибір, людина в іншій людині любить все людство. Грунтується на біологічному потягу, але не зводиться до нього. Стверджує, що інша людина є унікальною істотою. Кохана людину сприймають такою, яка вона є, бо вона є абсолютною цінністю. Відкриває особистість іншої людини (кращі, ще не реалізовані можливості).

Естетизм –підхід до мистецтва як до предмета витонченої насолоди, доступної нібито тільки еліті суспільства. Естетизм при розгляді мистецтва віддає перевагу формі перед змістом. Для нього характерні проповідь безідейності та аполітичності. Виник і поширився ХІХ ст.

Етика - область філософського знання, що досліджує універсальні передумови і форми моральних відносин людей в системі їх духовно-практичної діяльності.

Етика бізнесу– галузь етичного знання, предметом якої є взаємозв’язок цілей і засобів підприємницької діяльності, дослідження моральних аспектів законодавства щодо бізнесу, а також впливу бізнесової діяльності на мораль суб’єкта бізнесу, суспільства, людства загалом.

Етикет(фр. ярлик, етикетка) – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні вияви людських взаємин (форми вітання, манери, стиль одягу тощо).

Етимологія– розділ мовознавства, що вивчає походження слів.

Етнічна або «народна культура» визначається як сукупність лише тих культурних елементів, які виконують «етнодиференціюючу функцію», тобто сприяють визначенню «свого» і відокремленню від «чужого».

Жалість– показує ставлення людини до всіх живих істот (і тому числі і до інших людей).

«Жень» - гуманізм, людинолюбство.

Зло - означає порушення вимоги добра, зневага моральними цінностями і обов’язком. Зломвиявляється все, що перешкоджає єднанню людей і гармонії суспільних відносин, спрямовано проти совісті і належного заради задоволення егоїстичних спонукань людини або соціальної групи - користолюбства, марнославства і жадібності, брутальності й насильства, неповаги та байдужості до інтересів людини і суспільства.

«Золоте правило» моралі - припускає взаємність: я вимагаю від себе того, чого вимагаю від інших, і відповідно від кожного потрібно те ж, що й від кожного іншого.

Знак – матеріальний об’єкт, який сприймається через почуття і використовується для позначення уявлення про інший об’єкт, що є значенням даного знаку. В певній мірі знак заміняє той об’єкт, який він позначає. Сукупність знаків, що підпорядкована певним правилам, називається знаковою системою.

«І» - обов’язок.

Ікона (гр. образ, зображення) – в церквах так званої апостольської традиції (насамперед православні та католицькі) – зображення Ісуса Христа, Діви Марії, священних персонажів старозавітної та новозавітної історії (патріархів, царів, апостолів, пророків), християнських святих і сюжетів, які пов’язані з їхніми діяннями.

Імперативність (лат. imperativus - пануючий) - обов’язковість, яка має категоричний характер, людина повинна виконувати їх незалежно від яких-небудь сторонніх міркувань.

Індустріальне суспільство – характеризується появою й прискорюваним із часом зростанням промислового виробництва, збільшенням міського населення, формуванням і розвитком національних культур.

Інкрустація– вид оздоблення виробів і приміщень узорами і зображеннями з шматочків мармуру, кераміки, металу, дерева, перламутру, які врізані у поверхню.

Інтермедії –короткі одноактові вистави комедійного характеру з народного життя, які гралися між діями серйозної вистави, існували як і самостійні твори.

Інтер’єр –внутрішній простір приміщення, а також його убранство.

Істина – це поняття найчастіше використовують в теоретичному знанні. Воно є загальним для усіх людей і має вираз в усталенних уявленнях про закони для різних сфер діяльності (науки і т.д.). Істині протистоять помилковий погляд (ненавмисне викривлення істини) і нові істини (гіпотези).

Казус– випадок, складний, заплутаний.

Кама– задоволення чуттєвих потреб, потягів

Канон – головне правило, положення якогось напряму, вчення, те, що є традиційною, обов’язковою нормою: система принципів, яких повинен дотримуватись художник у своїй творчості.

Кантата –великий музичний твір урочистого або лірико-нпічного характеру для хору, соліста і оркестру.

Карма(санскр. діяння) – залежність людського життя від вчинків, які людина зробила у попередньому життя.

Каста(порт. покоління, санскр. «варна» стан) – відособлена суспільна група, зв’язана походженням і правовим положенням своїх членів.

Катарсис(гр. очищення) – психологічний стан, внаслідок якого суперечливі, часом важкі, болісні переживання неначе знаходять релаксацію і зникають; релігійні почуття, якими проймаються віруючі під час служби Божої, за своїм психологічним змістом і динамікою вельми подібні до естетичного катарсису.

Категорії (від гр. твердження) – це форма усвідомлення в поняттях загальних способів ставлення людини до світу.

Катехізис – короткий виклад (у формі запитань та відповідей) догматів християнського віровчення.

Квадріум – підвищений курс освіти в середньовічній школі. За цим курсом передбачається вивчення чотирьох предметів: музики, арифметики, геометрії, астрономії.

Класицизм(лат. взірцевий) – один з основних напрямів у європейській літературі й мистецтві ХVІІ - ХVІІІ ст., зразком для якого було класичне (давньогрецьке й давньоримське) мистецтво.

Колаж– прийом в образотворчому мистецтві, який полягає в наклеюванні на яку-небудь основу матеріалів, що відрізняються від неї за кольором, фактурою.

Комунікація - містить у собі зв’язок, у ході якого відбувається обмін інформацією в живій та неживій природі.

Контркультура – культура, яка знаходиться в опозиції до традиційної.

Конструктивізм– течія в художній культурі 20-30-х рр. ХХ ст., яка під гаслом «конструктуювання довколишнього середовища» висунула на перший план функціональну виправданість форм, доцільність конструкцій, раціональну ясність, логічність художньої творчості.

Концептуальне мистецтво – одна з течій авангардизму, яка розглядає художній твір як засіб демонстрації ідей, понять, концепцій.

Корпоративна етика - обумовлена особливостями діяльності й цілями даної організації, а також історично склавшимися стереотипами поведінки в даній організації. Вона є частиною більш широкої нормативної системи, так званої корпоративної культури.

Корпоративна культура – це система цінностей і переконань, яку поділяють усі працівники фірми, вона визначає їхню поведінку, характер життєдіяльності організації. Корпоративна культура включає не тільки етичні, але й інші цінності, а також переконання, ритуали, символи. Культура не тільки відрізняє одну організацію від інший, але й визначає успіх функціонування й виживання її в перспективі.

Корпорація – це штучний утвір особливого роду, невидиме, невловиме й існуюче лише в юридичному змісті.

Креаціоністські теорії (лат - творення) - представляють різного виду релігійні системи моралі.

Кубізм – модерністська течія в образотворчому мистецтві першої чверті ХХ ст.. яка заснована на комбінації геометричних форм, деформованих фігурами.

Культура (від лат. cultura – обробіток землі, її культивування) - це сфера духовної, ціннісної, комунікативної, організації суспільства, яка визначає норми поведінки, мислення, почуттів різних верств населення і націй в цілому.

Культурна асиміляція – злиття однієї культури з іншою, яке супроводжується втратою власної культурної або національної специфіки.

Культурні об’єкти – культурні феномени, артефакти в їх субстанціональному та символічному вираженні.

Культурогенез – виникнення культури.

Культурний плюралізм(лат. множинний) – сучасний світ розглядається як багатонаціанальне утворення, всі народи і етноси рівноцінні.

Культурний релятивізм(лат. відносний) - означає заперечення того, що будь-який народ єдиний володіє істиною.

«Лі» - це, по суті, порядок речей у суспільстві, правлінні й обрядах.

Локальні культури – культури, які властиві даній місцевості або регіону.

Любов –це духовно-емоційний стан, який майже не надається формальному визначенню, це почуття прихильності до об’єкту любові, постійна потреба в єднанні з ним і в контактах з ним.

Людська телегонія – вплив чоловічих статевих елементів на організм жіночої особи, внаслідок якого в її нащадків виявляються ознаки того чоловіка, якого вона знала значно раніше.

Манери(фр. спосіб триматися) – спосіб поводження, стиль мови, її інтонація, тон, міміка, жести, хода, стриманість, повага, чуйність.

Масова культура – поняття, що відображає стан культури середини ХХ – початку ХХІ ст. і пов’язане з розвитком засобів масової комунікації, розширенням сфери масового виробництва та споживання, стандартизацією потреб. Уявлення про масову культуру стали розвиватись в Європі приблизно з середини XIX ст. Для масової культури є характерною масова потреба в подібних матеріальних та духовних благах та відповідне масове споживання. Саме тому по відношенню до сучасного суспільства часто вживається термін «культура споживання».

Матеріальна культура – це світ матеріальних речей або артефактів культури, її предметний стан. Вона охоплює: предмети та знаряддя праці, матеріальні умови людського побуту та економічної діяльності, техніку та технологію, власність, тобто все те, що спрямоване на оптимізацію фізичного існування людини і відтворення матеріальних умов її життя.

Материнська любов -є безумовною самовідданістю в ім’я життя дитини та її добробуту.

Мелодрама – драматичний твір з надто підкресленими афектами, герої якого відрізняються надзвичайною долею, перебільшеними пристрастями та потрапляють у несподівані ситуації; позитивні герої неодмінно перемагають негативних.

Меса – католицька обідня (літургія); багатоголосий циклічний хоровий твір на текст літургії (із супроводом органа чи оркестру).

Милосердя – це доброзичливе, співчутливе відношення до іншої людини, дієва любов, що виявляється у готовності допомогти кожному, хто потребує допомоги, безвідносно до того, чи є ця людина близькою, знайомою чи цілком сторонньою.

Мистецтво – 1) особливе суспільне явище являє собою складну систему якостей, структура якої характеризується обє’днанням пізнавальної, оціночної, творчої (духовно й матеріально) і знаково-комунікативної граней (або підсистем); 2) у вузькому значенні – образотворче мистецтво; 3) високий ступінь виявлення майстерності в будь-якої сферіьдіяльності.

Мініатюра – ілюстрації до рукописних книг. Композиції цих ілюстрацій були гармонійними, пози і рухи персонажів легкі, невимушені, старанно вимальовувався орнамент.

Містика – віра у надприродні сили і можливість безпосереднього зв’язку з ними людини.

Міф – в науковій літературі вживається в декількох значеннях: міф як символічне уявлення людей про світ; міф як результат наївної віри, колективного художньо-образного мисленням на чуттєво-емоційному рівні; міф як оповідання про богів та «культурних героїв». Якщо узагальнити всі ці значення, то можна сказати, що міф – це специфічне символічне оповідання, яке є результатом колективного мислення та частіше за все являє собою опис діянь богів, або інших надлюдських істот, які опинились у незвичайних та надприродних обставинах.

Модерн – формалістичний напрям образотворчого та прикладного мистецтва кінця ХІХ – початку ХХ ст., що протиставляється мистецтву минулого.

Модернізм – узагальнююча назва ряду художніх течій ХХ ст. Модернізму властиві розрив із традиційним досвідом художньої творчості, постійний пошук нових художніх форм як самоцінного явища.

Мозаїка –сюжетні чи орнаментальні композиції, які складаються з маленьких кольорових квадратиків смальти (кольорове непрозоре скло), природного кольорового каменю, керамічної плитки. Мозаїка і фрески відносяться до монументального живопису.

Мокша – відмова від світських, земних благ заради осягнення вищого, просвітленного стану.

Мораль - це сукупність історично певних норм, уявлень, правил поведінки людей, що реалізовуються в їх життєдіяльності.

Моральний вибір – полягає у вільному самовизначенні людини стосовно етичних цінностей, шляхів та засобів для досягнення певної мети практичної діяльності.

Моральна відповідальність – це усвідомлення відповідності моральним нормам дій людини та наслідки її вчинків.

Моральний ідеал –франц. першообраз – категорія етики, яка відображає найвищі моральні вимоги, взірці найбільш цінних і досконалих моральних орієнтирів і прикладів для наслідування.

Моральні кодекси(лат. книга) систематизовані зведення моральних норм і правил, що рекомендують той чи інший спосіб моральної поведінки людей в умовах певної професійної діяльності.

Моральний намір– це усвідомлення морального обов’язку, яке містить вольову установку на досягнення мети з використанням певних засобів.

Моральна норма (лат. norma - правило, зразок) - це елементарна форма моральної вимоги, зразок поведінки, яка відображає устояні потреби людського гуртожитку й відносини і носить обов’язковий характер.

Моральна спонука –характеризує емоційну складову морального наміру, його психологічні імпульси.

Моральний обов’язок – це переведення належного з абстрактно-теоретичного рівня у площину практичного завдання, із зовнішньої необхідності певної поведінки у добровільне зобов’язання, яке стає вутрішнім регулятором особистої поведінки.

Моральні якості– характеризують особистість з точки зору її здатності до спілкування із собі подібними і співіснування з ними; вони виступають як риси характеру і виявляються у взаємовідносинах з іншими людьми.

Мотив - це завжди внутрішнє, суб’єктивно-особистісне спонукання до дії, яке хоча й формується під впливом соціального середовища й інших об’єктивних факторів, але завжди усвідомлюється особистістю як елемент власної свідомості, є причиною вчинку, прийнятою по своїй волі, тобто є суб’єктивною по функціонуванню.

Належне– категорія етики для позначення нормативних настанов моральної свідомості.

Насилля– це подавлення людини та обмеження умов особистісного розвитку, нанесення фізичної та економічної шкоди.

Натюрморт – живописне зображення неістот, як правило – предметів домашнього посуду, плодів, квітів, забитої дичини тощо.

Націоналізм (лат. плем’я, народ) - ідеї вищості окремого народу, його національної винятковості, розгляд нації як вищої позаісторичної спільноти людей.

Національна культура– синтез культур різних класів, соціальних верств і груп відповідного суспільства.

Національна свідомість – це почуття причетності до рідного народу його життєвих інтересів, гордість від його здобітків культури, тривога за його майбутнє, смуток за національні невдачі і втрати.

Нація - тлумачиться як гармонійна єдність людей певного народу, в якій інтереси окремих прошарків суспільства вважаються ідентичними.

Неоміфологізм– спосіб осмислення травмуючої дійсності на основі принципу антропоморфності міфологічного світосприймання в природі та суспільстві.

Нерукотворні ікони– ікони, створені шляхом чуда.

Норми – приписи, зразки дії та поведінки, міра судження про речі та міра оцінки. В нормах формулюються критерії соціальної поведінки та мислення. В межах культурної практики часто норми виникають із цінностей. Спільність норм забезпечує існування комунікативних зв’язків всередині культури.

Образотворче мистецтво – живопис, графіка, скульптура.

Одіозний – дуже неприємний, такий, що викликає негативне ставлення.

Опера– музично-драматичний твір, в якому діючі особи не говорять, а співають у супроводі симфонічного оркестру.

Оранта –в ранньому церковному малярстві зображення людської фігури з молитовно розпростертими і піднятими вгору руками, пізніше – тип образу Богоматері.

Офорт– вид гравюри; малюнок вишкрябується гравірувальною голкою у шарі лаку, що покриває поверхню металевої пластини, після чого прошкрябані місця протравляються кислотою. Зображення відбивається з пластини, витравлені місця якої заповнені фарбою.

Парадигма(гр. взірець, приклад) – еталон для вирішення конкретних завдань науки; є міркою, за допомогою якої відбираються, оцінюються й досліджуються факти, ідеї, теорії; будь-яка теорія розвивається в рамках певної парадигми.

Пародія– жартівливий або сатиричний твір (найчастіше вірш), що відтворює у перебільшено комічному вигляді та висміює характерні риси певного автора.

Патристики (гр. – отець) – філософії і теології отців церкви, тобто духовно-релігійних вождів християнства ІІ-VІІ ст.

Пленер – у живопису термін, який позначає передачу в картині всього багатства змін кольору, зумовлених дією сонячного світла і атмосфери. Пленерний живопис склався в результаті роботи художників на вільному повітрі, а не в майстерні.

Повага – це є постійна екзистенційно-моральна налаштованість і готовність людини до спілкування.

Поетика– розділ теорії літератури, в якому вивчаються форма, структура і творчі прийоми поетичних творів.

Покаяння – це визнання людиною власної провини і засудження власних вчинків. Воно проявляється або у публічному визнанні своїх помилок і провини та готовності понести за них покорання, або у внутрішньому почутті жалю за вже скоєні аморальні вчинки чи за наміри їх скоїти. Поняття покаяння походить від грецького слова «метанойя» і буквально перекладається, як «рух у зворотному напрямі». Покаятися – означає радикально змінити погляди, схаменутися, відмовитися від попередніх грішних вчинків і думок.

Політика(гр. мистецтво управління державою) – діяльність, яка пов’язана з відношеннями між класами, націями, соціальними групами, партіями і державами; участь у справах держави.

Поп-арт – течія в авангардистському мистецтві (форма модернізму) кінця 1950-1960 рр., яка проповідує використання предметів масового споживання як творів мистецтва і в якій образотворча творчість представлена композиціями з реальних предметів. Складовими частинами твору поп-арту можуть виступати манекени, частини машин, афіші, недокурки.

Поп-музика – поняття, яке охоплює різноманітні стилі та жанри, переважно розважальної естрадної музики.

Постіндустріальне суспільство – продукт науково-технічної революції ХХ ст., яка приводить до різкого росту продуктивності праці й суспільного багатства.

Постмодернізм –один із сучасних напрямів в архітектурі та мистецтві, що протиставив себе модернізмові й претендує на його зміну. Проголосивши ідею «повернення мистецтва в рамки мистецтва», постмодернізм орієнтується на буденні смаки, погляди й настрої масової свідомості.

Правда– є вищею моральною цінністю, це взірець життя й людських стосунків, який необхідно наслідувати задля досягнення гармонії у суспільстві, це вища інстанція, справедливість (вища правда). Вища правда є надемпиричною, протиставиться правді життя (сумі негативних прикладів з життя). «Жити за правдою» - жити, керуючись моральним законом, совістю, заповідями Бога.

Прагматизм (гр. справа, дія) - основні ідейні орієнтири: «формула життя» (бажання – дія – успіх) визначає головні підстави діяльності: корисність, дієвість, ефективність; кожна моральна ситуація є унікальною і потребує унікального рішення (критерій – найбільша повнота блага й користі) – етика повинна бути ситуаційною; інструменталізм – загальні моральні етичні ідеї є тільки інструментами, які допомогають індивіду вирішити свої ситуації найкращім для нього чином.

Провина– переживання людиною невідповідності нормам, невиконання обов’язку перед собою, своїм внутрішнім світом, перед Богом.

Протокол - ділових зустрічей і міжнародних переговорів має наступні стандарти: попередні перегорори по телефону; ділове листування; ритуали зустрічей; послідовність дій в процесі переговорів і прощання. Протокол полегшує спілкування, забезпечує стандартні ритуали, гарантує послідовнисть подій, завчасну підготовку до них.

Професійна етика -вивчає професійну мораль як конкретизацію загальних моральних принципів і норм стосовно до особливостей того або іншого виду діяльності.

Прощення – є актом великодушності; відбувається за доброю волею скривдженного; встановлює позитивні відносини між кривдником і постраждалим.

Реалізм –об’єктивне, правдиве, найповніше відображення, відтворення дійсності в літературі та мистецтві різними засобами з урахуванням специфіки різних видів художньої творчості.

Репутація– (лат. міркування) – думка про моральне обличчя конкретної людини, що склалася у її оточення. Ця думка грунтується на моральній оцінці діяльності, поведінки та вчинків людини і знаходить вираз у визнанні її заслуг, і авторитету в колективі.

Репутація фірми – складне поняття, що вміщає, зокрема, у себе весь цикл операцій з товаром: від його конструкторського пророблення до продажу кінцевому покупцеві.

Рефлексія(лат. відображення) – міркування, повне сумнівів, протеріч; аналіз свого психічного стану. Тип філософського мислення, спрямований на осмислення і обгрунтування особистих думок, які потребують звернення свідомості на себе.

Реформація(лат. перетворення, виправлення) – рух спрямований проти середньовічної католицької церкви, як опори феодального ладу.

Ригоризм(фр. твердість, строгість) – суворе дотримання будь-яких принципів, правил, в бвльшості стосовно моральності.

Ритуал(лат. обряд) – обрядові церемонії демонстративного характеру, які здійснюють в урочистих обставинах. Мета – ритуалу – викликати у людей конкретні почуття.

Розпущенність – зло, спрямоване на себе, пороки людини (лінь, обжерливість та ін.). Людина стає рабом своїх пристрастей й тяжіння до задоволень; порушує соціокультурні заборони; нездатна до діяльній любові до ближнього.

Розумний егоїзм – внутрішнє переконання і здатність індивіда, незабувая свої власні інтереси, виконати моральні вимоги і сприяти суспільному благу.

Романський стиль– художній стиль середньовічної Європи, який охоплював у своєму розвитку Х-ХІІ ст. Термін запроваджений за аналогією «романські мови» і вказує на спадкоємність від Риму.

Романтизм –художній метод, що склався наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. й поширився як напрям в літературі й мистецтві Європи та США. Романтики виступали проти раціоналістичних догм класицизму, ставили на перший план духовне життя людини. Вони зображали незвичайні явища та обставинами, особливих героїв із сильним характером і пристрастями.

Самосвідомість– це усвідомлення людиною свого знання, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, самооцінка себе. Завдяки самосвідомості людина виокремлює себе з оточуючого світу і визначає своє місце в системі природних зв’язків і суспільних відносин. Самосвідомість щільно пов’язана з рефлексією, в якій вона піднімається на рівень теоретичного мислення.

Сансара - це неперервний рух колеса життя.

Світова культура- це вікова сукупність культур цілісного світу, що визначається власною системою загальнолюдських цінностей і залежно від умов розвитку конкретизується і розгалужується на певні рівні якісного і кількісного характеру, акумулює, відсорбовує і розвиває найкращі риси національних культур.

Свобода волі - означає, що (принаймні, деякі) дії людина здійснює не під впливом невблаганних причин, але в силу того, що суб’єкт захотів так зробити. Свобода волі дає людині здатність робити вчинки.

Семіотика– загальна назва наукових теорій, які вивчають різні властивості знакових систем.

Символ – образ, що втілює ідею, якій певна група людей надає особливий смисл. Символ являє собою ту інформацію, яку фіксують почуття в людській свідомості. Оскільки символ характеризується умовністю, то він в значній мірі є таємним і скритним для невтаємничених. Символ здатний передавати духовний зміст культури через певні матеріальні предмети, а також образи або дії. На відміну від знака символ є більш багатозначним. Він пов’язаний із діалогічною формою пізнання, оскільки його істинний зміст розкривається лише в процесі комунікації. В тому випадку, коли символ не задіяний в культурному та соціальному діалозі, він втрачає своє автентичне (первинне) значення та вироджується в пусту форму.

Симулякр – ключове поняття постмодерністської естетики, яке замінило художній образ; знак відсутності дійсності, правдоподібна подоба, симуляція, що не має за собою реальності.

Синкретизм(гр. поєднання) – сполучення різноманітних поглядів; нероз’єднаність, яка характеризує нерозвинутий стан якого-небудь явища, початкову цілісність, в першу чергу духовної культури, мистецтва.

Скептицизм(гр. розглядати, досліджувати) – філософський напрям, характеризується сумнівами в існуванні якого-небудь надійного критерія істини (недовірливе ставлення).

Смертна кара (страта) – це вбивство, що здійснюється за вироком суду в межах права держави на легітимне (лат. законне) насилля.

Смисл життя - є обов’язковою умовою щастя; смисл життя може бути наявним навіть в найбільш несприятливих обставинах (при відсутності щастя). Смисл життя нестворюється людиною, а знаходиться. Смисл життя може бути знайден у будь-якому віці і в будь-якій життевій ситуації. Людина повинна сама знайти смисл свєму існуванню. Допомога ззовні неможлива (марна). Пошук смислу життя є природною потребою людини як розумної істоти.

Совість - здатність людини формулювати моральні зобов’язання, вимагати від себе їх виконання, контролювати й оцінювати свою поведінку. Совість не залежить від думки інших людей, співвідноситься тільки з обов’язком, діє в тому випадку, коли контроль ззовні відсутній. Совість найчастіше сприймають як незалежну від особистого «я» людини, як голос «другого я», носія вищих цінностей.

Сором– відображає відношення людини до матеріальної природи, до своїх природних потягів. Сором виникає внаслідок або самовизначення людиною вчинку аморальним, або під впливом громадського осуду.

Співчуття – категорія етики, яка характеризує розуміння почуттів і думок іншої людини, надання моральної підтримки її прагненням і готовність сприяти їх здійсненню.

Спілкування (широкому смислі) – будь-яка форма контактів між людьми.

Справедливість - є універсальним і найважливішим ціннісним орієнтиром моральної свідомості, характеризує співвідношення кількох явищ з точки зору розподілу добра і зла між людьми. Поняття справедливості виражає ідею правильного порядку речей у людських взаєминах, які відповідають уявленням про призначення людини, її природні і невід’ємні права і обов’язки.

Стиль поведінки – це стійкі риси спілкування, що постійно відтворюються і властиві певній людині чи групі людей. Стиль поведінки виявляє своєрідність духовного світу людини через зовнішні форми буття – манеру триматися, розмовляти, наслідування моди чи нехтування нею в одязі, в доборі інших речей тощо.

Станкове мистецтво – термін, яким позначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живопису – картина, в скульптурі – статуя, погруддя.

Стійкість – це якась сила, твердість духу, завдяки якій у нас з’являється можливість виконати те, що бажаємо заради справедливості.

Субординація(лат. встановлення підпорядкування) – система службового підпорядкування молодших старшим за чином або званням. Субординація базується на правилах службової дисципліни, які містять вимоги службового етикету (правила військового чи конфесійного етикету, викладені у відповідних статутах).

Субкультури– це культури окремих демографічних або соціальних шарів і груп, що втілюють у собі відмінності, способу життя, мислення й поведінки від загальнонаціональних культурних стандартів (молодіжна субкультура, корпоративні, субкультура злочинного світу, релігійні секти).

Супрематизм – різновид абстрактного мистецтва, створеного в 1913 р. К.С. Малевичем. Тяжіє до зображення художнього світу в формі найпростіших різнокольорових і різновеликих геометричних фігур.

Сурогатне материнство - полягає в тому, що на замовлення бездітної подружньої пари (соціальних батьків) спочатку робиться запліднення в пробірці, а потім цей ембріон вміщується до матки іншої жінки.

Схоластика (лат. шкільний, учений) - напрям у розвитку філософсько-етичної думки Середньовіччя, якої навчали в школах, а з середини ХІІ ст. – в університетах, характеризується з’єднанням теолого-догматичних ппередумов з раціоналістичною методикою і інтерексом до формально-логічних проблем. Надалі слово «схолостика» стало синонімом такої науки, що була відірваною від життя, далекою від спостережень і дослідів та базувалась на некритичному наслідуванні переважно церковних авторитетів.

Сцієнтистська орієнтація - виявляється у некритичному застовуванні у гуманітарних науках (зокрема суспільних) зовнішніх форм і методів організації знання, властивих природничим і точним наукам, запереченні суто філософських проблем, позбавлених пізнавального досвіду; визнанні справді науковими лише математичних і конкретних природничих знань, що характерно, наприклад, для позитивизму.

Сюрреалізм – авангардистський напрямок сфери несвідомого головною метою мистецтва.

«Сяо» - покірний послух, синівська шанобливість, обов’язок дітей перед батьками (молодшого до старшого в сім’ї).

Табу– це неприпустимість певних дій і проголошення недоторканими певних об’єктів.

Таліон – принцип покарання, в основі якого відшкодування заподіяного зла відповідно до вчиненого, нанесення винуватцю такої ж шкоди, яку вчинив він, відплата, рівна злочину («око за око», «зуб за зуб»).

Танець– композиція ритмічних кроків і рухів, частіше до музики, ніж до співу.

Толерантність(лат. терпіння) – прояв терпіння по відношенню до інтересів, переконань, вірувань, звичаїв і поведінки інших людей.

Тотемізм – віра в те, що людина має родинні зв’язки з певним видом тварин.

Травестії (з франц. – переодягати) - твори, де біблійні або міфологічні персонажі, переодягнені в народний одяг, говорять переважно народною усною мовою, діють в обстановці місцевого побуту.

Трактат– науковий твір у формі міркування.

Тривіум – три предмети, що вивчалися у школах Середньовіччя: граматика, риторика, діалектика.

«У вей» - «недіяння».

Ужиткове мистецтво – м