К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, Сухомлинський про вчителя. Соціальне призначення педагогічної професії
Народний вчитель - це скульптор духовного світу юної особистості, довірене лице суспільства, якому воно довіряє саме найдорожче і найцінніше - дітей, свою надію, своє майбутнє. Це найблагородніша і найважча професія вимагає від людини, що посвятила їй життя, постійної творчості, невтомної роботи думки, великої душевної щедрості, любові до дітей, безмежної вірності своїй справі.
К. Ушинський писав "...головне завжди буде залежати від особистості вихователя, який стоїть лицем до лиця з вихованцем, вплив особистості вихователя на молоду думку складає ту виховну силу, котру не можна замінити ні підручником, ні моральними сентенціями, ні системою покарань і заохочення".
Як суб'єкт педагогічної діяльності, вчитель виступає за визначення Ушинського в якості "практичного психолога". Готовність вчителя до виконання своїх професіональних функцій передбачає психологічну гостроту зору, спостережливість, ініціативність, відкритість у спілкуванні, емоційно вольову стійкість.
Слід відмітити спеціальні професійні якості: педагогічний такт, витримка, самоконтроль, професійно-педагогічне мислення, вміння аналізувати свою діяльність. Вчителя часто називають сівачем, інженером душ людських, митцем. Проте майстерність педагога повинна стояти вище, бо через його руки проходять усі майбутні творці. Педагог покликаний бути духовним наставником.
А.С. Макаренко про педагогічну майстерність, педагогічний такт стверджував, що учні пробачають своїм вчителям і строгість, і сухість, і, навіть, прискіпування (придирание), але ніколи не пробачають поганого знання своєї справи.
Вище за все учні цінують в педагога впевнені і чіткі знання, вміння, майстерність, золоті руки, малослівність, постійну готовність до роботи, ясність думки. Виховувати в собі педагогічний талант, майстерність, що базується на умінні і кваліфікації. "... чому повинна страждати дитина, яка потрапила до не талановитого педагога!"
Велика роль у вихованні належить педагогічному колективу "ні один вихователь не має права працювати в одиночку", високо поціновувати колективний досвід, вчитися у колег, поважати колективний досвід та його прогрес, традиції і педагогічний колектив відповідає за колектив.
Вч. повинен вміти організовувати, ходити, жартувати, бути веселим, сердитим, вихователь повинен поводитись так, щоб кожен рух його виховував, і завжди повинен знати, чого він хоче в даний момент, і чого він не хоче. Вч. не має права ухилятись ні від роботи, ні від відповідільності. Наша справа – це одна з найтонших людських справ.
Сухомлинський: Учитель – це не тільки той, хто передає учням знання і вміння, це передусім той, у кого дитина, як у батька й матері вчиться жити. У. – це не тільки людина, що дає учням знання, а громадсько-політичний діяч, інтереси і діяльність якого виходять далеко за стіни школи. Бути народним вчителем … по крихітках збирати, зберігати, розвивати, множити все, що створив, утвердив, завоював народ. Моральна чистота, моральна цілісність виховання – це передусім його любов до людей, органічна непримиренність до зла. Стати … учителем може, насамперед, справжній вихователь, людина, яка перед вихованцями яскравий світогляд знання, допомагає їм долати труднощі; висока моральність вчителя стає нині найважливішою умовою його педмайстерності. Якщо учитель хоч на один день спиниться у своєму інтелектуальному зростанні, він перестане бути світочем знання і для своїх вихованців, і для дорослих працівників. Учитель в слові виявляє себе, свою моральність, своє ставлення до вихованця.
19. Методи контролю і самоконтролю в навчанні.-сукупність методів які дають можл-ть перев-ти рівень засв-ня і сформ-ті ЗУН:
1) Методи усного контролю (опитування, усний залік та екзамен);
Здійсн. під час індивідуального і фронтального опитування.При Інд. опит. вчит. ставить перед Учнем к-ка запитань,відп-чи той показує рівень засвоєння ЗУН;При фрон. опит. вч. підбирає серію логічно-повязаних між собою питань і ставить перед класом та викликає до від-ді учнів.Під час вик-ня цих методів уч. вч-ся лог. мислити, висл. грам. свої думки, набувають досвіду відст-ня своєї точ. зору.”-”_____перевірка займ. багато часу.
2) методи письмового контролю (письмові контрольні роботи, перекази, твори, диктанти, сам. роботи, письм. екзамен та залік, тести);
Передба’ відпов. учнів письмово на конкретні завд., що дає змогу за Корот. час перев. знання певного навч. матер. учнями класу. “-“----àвиявляються лише знання фактів але не здібності,заохоч. мех.. запамят-ня а не роботу думки, потреб. богато часу для склад-ня програми
3) методи лабораторного та програмового контролю (лабораторні роботи з фізики, хімії, біології, комп'ютерны роботи, {але він не враховує індивідуальних особливостей учня},тести);
Метод. лаб. конт. поляг. в перевірці вмінь корис. приладами, розвяз-ти експ-ні задачі,пров-ти досліди. Машинного – вик-ня програмованих вправ на компі.програмні тести.
4) методи самоконтролю -вміння самостійно знаходити допущені помилки, неточності, намічати методи самостійної ліквідації програми.
Система принципових вимог спирається на дидактичний принцип міцності знань, умінь і навичок. Виходячи з цього, виділяють такі принципові вимоги: 1) систематичність обліку і контролю (кожен урок має відбитися в прямому і зворотному зв'язках); 2) всеохопленість обліку і контролю (ретельна перевірка тем, які вважаються найбільш складними та підсилення контролю за рахунок спеціальних уроків перевірки знань, насамперед наприкінці чверті, півріччя, року); 3) диференційованість та індивідуальність (за стилем і формами контролю); 4) об'єктивність оцінювання - виставлення справедливої оцінки; 5) урізноманітнення видів і форм контролю в діяльності вчителя, 6) єдність вимог до контролю з боку всього педагогічного колективу (не повинно бути надто сурових і надто ліберальних вчителів).
Види контролю: поточний, періодичний, підсумковий. Поточний: забезпечується перевіркою щоденників, домашніх завдань, класних письмових робіт, учнівських зошитів, усним опитуванням. Періодичний. носить плановий характер (контрольна робота за чверть, рік, тему), дата оголошується заздалегідь, добір матеріалу середньої складності. Підсумковий: здійснюється наприкінці навчального року у вигляді перевідних екзаменів з основних предметів і річних контрольних робіт.
Форми контролю і самоконтролю за якістю знань містять елементи демократизації. Важливою ознакою довір'я учнів є взаємоконтроль учнів, тобто метод допомоги сильніших учнів слабкішим. Самоконтроль - метод, який зміцнює усвідомлення мотивації престижу спонукає формувати підвищену відповідальність.