Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок
Контроль і корекція здійснюються на кожному уроці, однак після вивчення великих розділів програми вчитель проводить спеціальні уроки контролю і корекції, щоб виявити рівень оволодіння учнями комплексом знань, умінь і навичок. Таку перевірку називають тематичним обліком знань. Урок має визначену структуру:
1. Мотивація навчальної діяльності учнів і повідомлення теми, мети й завдань уроку.
2. Перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять, уміння розкривати зовнішні та внутрішні зв'язки в предметах і явищах.
3. Перевірка глибини осмислення знань і ступеня їх узагальнення (письмове опитування, самостійна робота, складання і заповнення узагальнювальних таблиць).
4. Застосування учнями знань у стандартних умовах.
5. Застосування учнями знань у змінених (нестандартних) умовах.
в. Перевірка, аналіз та оцінювання результатів виконаних завдань.
7. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.
Цей тип уроків спрямований також на з'ясування причин труднощів і прогалин в оволодінні навчальним матеріалом. Під час контрольно-перевірочного уроку недоцільно використовувати у формі самостійних етапів такі його частини, як перевірка домашнього завдання, закріплення чи повторення вивченого.
Комбінований урок
Я.-А. Коменський уперше застосував та обґрунтував тип уроку, оснований на формальних ступенях (рівнях) навчання: підготовка до засвоєння нових знань; оволодіння новими знаннями й уміннями; їх закріплення і систематизація; застосування на практиці. Ці етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності, що робить урок гнучким і забезпечує можливість для досягнення різних навчально-виховних цілей. Крім цього, етапи комбінованого уроку узгоджуються із закономірностями процесу навчання, динамікою розумової працездатності учнів. У шкільній практиці частка таких занять становить приблизно 80% від загальної кількості уроків. Водночас в умовах комбінованого уроку вчителю бракує часу не тільки на організацію засвоєння нових знань, а й на всі інші види пізнавальної діяльності.
Комбінований урок як поєднання структурних елементів уроків різних типів передбачає досягнення двох або більше дидактичних цілей. Наприклад, комбінований урок, у якому поєднується перевірка раніше засвоєного матеріалу та оволодіння новими знаннями (дві дидактичні цілі), має таку структуру:
1. Перевірка виконання домашнього завдання.
2. Перевірка раніше засвоєних знань методом фронтальної бесіди, індивідуального усного опитування чи невеликої за обсягом письмової роботи з тестовими завданнями.
3. Мотивація учіння школярів, повідомлення теми, мети і завдань уроку.
4. Сприйняття й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.
5. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.
6. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.
У практиці роботи сучасної школи використовують різні види комбінованого уроку: синтетичний, адаптивний та ін. У процесі синтетичного комбінованого уроку вивчення нового матеріалу органічно поєднано з його закріпленням, повторення вивченого раніше відбувається не тільки репродуктивним шляхом, а й через різноманітну самостійну роботу. Вивчення нового матеріалу може відбуватися і в процесі актуалізації опорних знань. Синтетичний урок не має чітко визначених етапів, характерних для класичного комбінованого уроку.
Адаптивний урок передбачає розв'язання кількох навчально-виховних завдань, спрямованих на максимальне пристосування навчання до індивідуальних особливостей учнів, їхніх пізнавальних можливостей.
У навчальному процесі сучасної школи використовують нетрадиційні уроки, які передбачають формування пізнавального інтересу, активності й самостійності учнів (урок-вікторина, урок-подорож, урок-КВК, урок-змагання та ін.); інтегровані уроки, метою яких є вивчення навчального матеріалу декількох тем (блоків); міжпредметні (бінарні) уроки, які передбачають вивчення спорідненого матеріалу декількох предметів; театралізовані уроки, які викликають емоції, розвивають мислення, фантазію, уяву учнів.
Результативність уроку значною мірою залежить від реалізації комплексу соціальних і психолого-педагогічних вимог, зумовлених завданнями школи, закономірностями і принципами навчання. Ці вимоги умовно можна поділити на такі групи: дидактичні (мета і завдання уроку, оптимальний зміст, методи і форми навчання, принципи навчання), психологічні (урахування особливостей психічних процесів учнів), організаційні (раціональне використання часу, обладнання), санітарно-гігієнічні (температурний режим, попередження розумової перевтоми учнів, різноманітність видів діяльності), виховні (виховання творчого ставлення до праці, свідомої дисципліни, культури розумової праці).
Дотримання цих вимог дає змогу моделювати, організовувати і контролювати процес навчання на науковій основі, оперувати найціннішою інформацією, що містить конкретні факти, явища, принципи і закони. Тільки творчий підхід до уроку з урахуванням нових досягнень у галузі педагогічної психології, психодидактики і передового педагогічного досвіду може забезпечити високий рівень викладання. Важливо також враховувати індивідуальні якості вчителя, особистий досвід, особливості класу та змісту навчального матеріалу. Слід пам'ятати, що конкретний урок не може розв'язати всіх завдань навчання. Незважаючи на те що урок спрямований на вивчення певної теми навчального предмета, він має бути логічно завершеною одиницею процесу навчання з внутрішніми взаємопов'язаними частинами, єдиною логікою розг Успішне проведення уроку неможливе без ґрунтовної попередньої підготовки вчителя, в якій виділяють попередній і безпосередній етапи.
Попередня підготовка до уроку передбачає детальне ознайомлення зі змістом та вимогами навчальної програми з предмета, роботу з підручником чи посібником, психолого-педагогічною та методичною літературою, вивчення досвіду роботи інших учителів, самоаналіз результатів власної діяльності. Цей етап розпочинається зі створення календарно-тематичного плану, в якому визначають терміни вивчення тем, типи уроків, інші форми організації навчання.
Безпосередня підготовка полягає насамперед у створенні поурочного плану-конспекту, який допомагає цілеспрямовано провести урок. Системний підхід до планування уроку вимагає дотримання такої послідовності дій:
1. Конкретизувати мету і завдання уроку з урахуванням необхідності комплексного розв'язання завдань освіти, виховання і розвитку учнів: а) урахувати навчальні можливості учнів, мотиви їх діяльності, інтереси і здібності, рівень розвитку; б) проаналізувати зміст теми в підручнику і виявити його освітні, розвивальні та виховні можливості; в) встановити зв'язки між попереднім і наступним навчальним матеріалом, проаналізувавши навчальну програму чи методичний посібник.
2. Визначити обсяг і зміст навчального матеріалу: а) виявити світоглядні положення та ідеї; б) встановити взаємозв'язки між різними компонентами навчального матеріалу (теоретичним, емпіричним, практичним); в) виявити міжпредметні зв'язки; г) за необхідності доповнити зміст новими фактами і практичними завданнями.
3. Обрати оптимальні методи і прийоми навчання, ураховуючи вимоги дидактичних принципів, зміст навчального матеріалу, рівень пізнавальної діяльності учнів (репродуктивний чи пошуковий), забезпечити оптимальне поєднання методів навчання для розв'язання кожного дидактичного завдання.
4. Обрати форми організації навчальної діяльності (індивідуальна, парна, групова, фронтальна), визначити тип уроку, його макро- і мікроструктуру.
5. Дібрати дидактичний апарат уроку відповідно до змісту матеріалу (підготовка приладів, схем, діаграм, малюнків, роздавального матеріалу тощо).
6. Визначити зміст і методику виконання домашнього завдання, самостійної роботи за матеріалами уроку.
Підготовка вчителя до уроку завершується створенням конкретного плану-конспекту уроку, яким можна користуватися і в наступні роки за умови внесення в його зміст необхідних коректив.
Удосконалення професійної діяльності вчителя потребує обов'язкового педагогічного аналізу (самоаналізу) з метою об'єктивно вивчити й оцінити результати процесу навчання, знайти причини вад у роботі та розробити на цій основі власне педагогічне рішення, що забезпечує поліпшення цієї діяльності.
Об'єктивне відображення змісту уроку ускладнюють певні аспекти навчальної діяльності:
1) складність уроку як динамічної системи, діалектичного процесу робить його малодоступним для об'єктивного аналізу;
2) усі компоненти уроку через їх взаємозв'язок і взаємозалежність важко спостерігати і контролювати;
3) урок неможливо вивчати, аналізувати ізольовано від інших уроків.
Відобразити урок як системний процес, знайти причини успіхів і недоліків можна лише за умови характеристики уроку як складної динамічної системи, що має декілька підструктур, підпорядкованих загальній меті. Урок будь-якого типу має такі дидактичні компоненти: мету і завдання, зміст, методи і форми організації навчальної діяльності учнів, результати. Ці компоненти утворюють цілісну динамічну систему.
Через складність і багатоаспектність взаємодій, що відбуваються в процесі навчання й аналітичної діяльності вчителя, особливого значення набуває його вміння аналізувати результати своєї праці, адже "усвідомлення себе в своїй діяльності є механізмом формування педагога" (К. Ушинський). Самоаналіз пов'язаний із внутрішніми факторами особистісного розвитку і є дотичним до процесів самоспостереження, самоконтролю, самооцінювання. Об'єктивними критеріями для оцінювання своєї роботи є результати педагогічної діяльності, тобто навчальні успіхи учнів, оцінка дирекції школи, колег, учнів, суб'єктивні відчуття. Важливо також, щоб у вчителя був сформований професійний ідеал (взірець), який слугував би еталоном для порівняння й оцінки власної діяльності та професійно-особистісних якостей.
Вибір цілей аналізу (самоаналізу) передбачає вивчення основних об'єктів педагогічної діяльності вчителя, до яких належать:
- оцінка ступеня досягнення на уроці освітніх, виховних і розвивальних цілей;
- визначення ступеня реалізації одного чи кількох принципів навчання;
- оцінка правильності вибору засобів досягнення цілей уроку: а) змісту навчального матеріалу; б) методів і прийомів навчання; в) наочно-технічного обладнання;
- визначення якості знань, умінь і навичок учнів, рівня сформованості загальних навчальних умінь.
Серед великої кількості об'єктів педагогічного аналізу (самоаналізу) найважливішими є основні компоненти педагогічної діяльності, які відображають її цільові, змістові, операційні та результативні аспекти. При цьому в центрі уваги вчителя мають бути не стільки педагогічні явища, скільки зв'язки, взаємозалежності між ними.
Учитель повинен аналізувати результати своєї праці в різних аспектах: дидактичному, санітарно-гігієнічному, психологічному, організаційному, виховному (табл. 6.1-6.5).
Самоаналіз потрібно здійснювати на всіх етапах процесу професійної діяльності: під час проектування уроку (планування); безпосередньо на уроці; після його проведення (ретроспективний аналіз).
Для здійснення самоаналізу доцільно використовувати такий узагальнений алгоритм:
1. Оцінювати результати навчання (усвідомленість теоретичних знань, їх міцність, уміння застосовувати на практиці, сформованість умінь і навичок тощо) і співвідносити їх із загальною метою уроку.
2. Співвідносити дидактичну мету з конкретними завданнями кожного етапу уроку.
3. Встановлювати відповідність між дидактичними завданнями уроку і структурою змісту навчального матеріалу.
4. Аналізувати методи навчання, форми організації діяльності учнів стосовно відповідності їх дидактичному завданню і змісту навчального матеріалу.
5. З'ясовувати відповідність одержаних результатів кожного етапу уроку дидактичним завданням.
6. Співвідносити кінцевий результат уроку з проміжними результатами.
Такі алгоритмічні дії передбачають їх творче застосування в процесі самоаналізу, вільну послідовність
(наприклад, п'ята позиція може бути першою, перша - єдиною тощо), що залежить від індивідуальності педагога, його досвіду, майстерності, інтуїції.
ортання діяльності вчителя та учнів.
43. Компоненти уроку . відомі підходи до класифікації уроків. Типологія уроків за основою дидактичної мети та їх структура: урок засвоєння нових знань; урок формування вмінь і навичок; урок застосування знань, умінь і навичок; урок узагальнення і систематизації; урок перевірки, оцінки та корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок. Нестандартні уроки.Існує кілька класифікацій уроків за різними критеріями.Російський педагог Сергій Іванов (1890-1969) розробив класифікацію уроків на основі етапів навчання:1) підготовка до вивчення теми;2) первинне сприйняття навчального матеріалу;3) осмислення навчального матеріалу;4) закріплення знань шляхом повторення;5) закріплення через застосування знань на практиці;6) формування навичок у процесі вправ і тренування;7) контроль і перевірка;8) підбиття підсумків, узагальнення результатів навчання.Відповідно до цих етапів С. Іванов виокремив такі типи уроків: вступні; первинного ознайомлення з матеріалом; формування понять, засвоєння законів і правил; застосування знань на практиці; формування навичок (тренувальні уроки); повторення та узагальнення; контрольні; комбіновані. За змістом, дидактичними цілями, основним способом проведення уроків І. Казанцев класифікує їх на такі типи: урок із різними видами занять; урок-лекція; урок-бесіда; урок-екскурсія; кіноурок; урок самостійної роботи учнів у класі; лабораторне і практичне заняття.Найбільшого поширення у педагогічній теорії і практиці набула класифікація уроків за дидактичною метою (Б. Єсипов, М. Махмутов, В. Онищук):- уроки засвоєння нових знань; уроки формування і вдосконалення вмінь і навичок; - уроки узагальнення і систематизації знань; - уроки комплексного застосування знань, умінь і навичок;- уроки перевірки і корекції знань, умінь і навичок;- комбіновані уроки. У "чистому" вигляді жоден тип уроку, крім комбінованого, майже не існує. Запропонована класифікація є зручною, дає змогу укладати календарні і тематичні плани занять, формувати уявлення про динаміку процесу навчання, засвоєння знань, умінь і навичок, але вона не відображає виховних завдань і характеру пізнавальної діяльності учнів. Співвідношення уроків різних типів залежить від особливостей навчальної дисципліни, дидактичних цілей і завдань. Для чіткої організації навчального процесу на уроці важливо правильно визначити структуру - внутрішню будову, послідовність його етапів. Розрізняють мікро- і макроструктуру уроків. Макроструктуру становить послідовність етапів уроку; в уроків одного типу вона однакова. Мікроструктура - внутрішня будова кожного етапу уроку (методи, прийоми і засоби навчання). Урок формування і вдосконалення вмінь і навичок використання цього типу уроку передбачає формування в учнів навчальних умінь і навичок, їх удосконалення і закріплення на основі виконання системи вправ. Загальна структура уроку містить такі компоненти:1. Перевірка виконання домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань і практичного досвіду учнів.2. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння учнів.3. Вивчення правил і способів дій (вступні вправи).4. Первинне застосування набутих знань (пробні вправи).5. Застосування учнями знань і дій у стандартних умовах для вироблення навичок (тренувальні вправи). 6. Творче перенесення знань і навичок у нові чи змінені умови для формування вмінь (творчі вправи). 7. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.Цей тип уроку спрямований на закріплення та осмислення вивченого у формі відповідних умінь і навичок, використання знань у нестандартних ситуаціях. Структура такого уроку передбачає ускладнення видів вправ від вступних, пробних, які учні виконують під безпосереднім контролем і з допомогою вчителя, до творчих, які школярі розв'язують самостійно. Урок формування вмінь і навичок може містити елементи пояснення нового матеріалу під час виконання вступних чи пробних вправ.Урок узагальнення і систематизації знаньУроки цього типу проводять після вивчення важливих розділів програми. їх основним завданням є впорядкування засвоєних на попередніх уроках теоретичних положень у систему. Урок узагальнення і систематизації має такі структурні етапи:1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності учнів.2. Відтворення і корекція опорних знань.3. Повторення й аналіз основних фактів, явищ, подій.4. Узагальнення і систематизація понять, засвоєння системи знань і їх застосування для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань.б. Засвоєння провідних ідей та основних теорій на основі широкої систематизації знань.6. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.Урок цього типу спрямований на систематизацію найбільш суттєвих питань з вивченого матеріалу, подолання прогалин у знаннях учнів. Використання цього типу уроку передбачає виконання учнями складних комплексних завдань, які охоплюють матеріал кількох розділів чи тем навчальної програми. Його основною дидактичною метою є реалізація засвоєних понять і теорій в інтелектуальній чи практичній діяльності учнів. Уроки мають таку структуру:1. Перевірка домашнього завдання, відтворення і корекція опорних знань, навичок і вмінь, необхідних учням для самостійного виконання практичного завдання.2. Мотивація навчальної діяльності, усвідомлення учнями практичної значущості знань, умінь та навичок.(У поясненні необхідно вказати, який характер самостійного завдання, як підходити до його виконання, якими мають бути його результати, як їх оформити.)3. Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій (що в них відоме, знайоме; що необхідно вирішити творчо; які узагальнені способи виконання дій можна застосовувати в такій ситуації в дещо зміненому вигляді; які інструменти, прилади, апарати потрібно використати).4. Самостійне виконання учнями завдання під контролем і з допомогою вчителя.5. Узагальнення і систематизація учнями результатів роботи. (Після виконання учні аналізують отримані результати, відображають їх у вигляді таблиць, графіків, діаграм.)6. Звіт учнів про способи й результати виконання роботи і теоретична інтерпретація отриманих результатів. (У звіті вказують тему, завдання, вихідні теоретичні дані, розкривають хід роботи, аналізують отримані результати).7. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.Під час уроків комплексного застосування учні осмислюють і поглиблюють свої знання у процесі виконання вправ, лабораторних чи практичних робіт, опрацювання нових джерел на підтвердження відомих їм законів, правил, підготовки повідомлень, рефератів. Важливим завданням учителя на цьому уроці є визначення спільних для окремих тем чи розділів програми ідей, понять, правил, добір відповідних вправ, що дають змогу комплексно застосовувати знання, уміння і навички учнів.