Приклад: 1) Позитивне твердження: “Безробіття становить 7% робочої сили ”
Міністерство освіти і науки України
Державний вищий навчальний заклад
«Київський індустріальний коледж»
ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ
Електронний підручник
ТЕМА 1. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА СУСПІЛЬНА НАУКА.
( 6 годин)
Мета: 1) з’ясувати значення вивчення політичної економії студентами економічного відділення;
2) ознайомити студентів з навчальним планом (програмою), форма-
ми навчальної роботи;
3) розкрити етапи виникнення політичної економії як науки, її предмету та методів пізнання.
Студент повинен знати: - зміст понять «економіка», «продуктивні сили», «економічні відносини», «економічні закони», «економічні категорії», «наукова абстракція».
Студент повинен вміти: - виділяти мікро – та макроекономічні величини;
- визначати економічні твердження позитивної та нормативної політичної економії;
- обґрунтовано проводити відмінності між законами природи та економічними законами;
- користуватися основними методами дослідження економічних явищ.
План
1. Поняття економіки як системи економічних знань. Предмет і функції політичної економії.
2. Економічні категорії та економічні закони. Класифікація економічних законів.
3. Методи дослідження економічних явищ.
4. Етапи розвитку політичної економії як науки.
Перше питання
Вивчення кожної науки починається з визначення предмета, тобто того кола питань, які вона досліджує, з’ясування цілей, які вона переслідує, методів, які використовує.
Якою б різноманітною не була людська діяльність, вона повинна мати власну основу. Такою основою є економічне життя суспільства, тісно пов’язане з потребами та інтересами людей.
Вперше поняття “економіка” ввів грецький мислитель Аристотель (ІІІ ст. до н.е.). Описуючи організацію господарства в маєтку рабовлас-ника, він фактично обґрунтував суть економіки як науки про домашнє господарство. Він поділив науку про багатство на економіку та хремастику. Під економікою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей, під хремастикою – накопичення грошей (до якого ставився негативно).
В економічній літературі даються різні тлумачення поняття “економіка” як науки.
| Економіка – наука про виробничу діяльність та обмін її результатами між людьми; – вивчає рух економічного життя (розвиток цін, вироб- ництво, безробіття); – наука вибору; – вивчає, яким чином людина здійснює організацію вироб- ництва і споживання; – вивчає гроші, капітал, багатство. |
Усі тлумачення свідчать про те, що економіка безпосередньо пов’язана з виробництвом, зі створенням матеріальних та духовних благ.
Суспільне виробництво має дві сторони: технічну (матеріальну) й суспільну. Технічну виражають продуктивні сили, а суспільну – економічні (виробничі відносини).
Політична економія – наука, яка вивчає економічні (виробничі) відносини в їхній взаємодії з розвитком продуктивних сил, а також економічні закони, що визначають процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання в різних історичних епохах.
Економічні (виробничі відносини) – вони виражають ті стосунки, які виникають між людьми з приводу ВРОС матеріальних та духовних благ.
Економічні (виробничі відносини):
a. соціально-економічні відносини – відносини, які виникають між людьми з приводу ВРОС матеріальних і духовних благ. Основу цих відносин становлять відносини власності та засоби виробництва і виготовлений продукт;
б. організаційно-економічні відносини – певна система господарського механізму: форм і методів суспільної організації і регулювання народного господарства (промисловість, будівництво, сільське господарство, суспільний поділ праці, кооперація – спільна участь багатьох у єдиному процесі).
Продуктивні сили – виробничі ресурси суспільства, відображають відносини “людина” – “природа”.
Продуктивні сили – це сукупність факторів виробництва: робочої сили і засобів виробництва.
Об’єктом політичної економії є економіка в цілому.
Економіка розглядається з двох рівнів аналізу:
мікрорівень (мікроекономіка) – починається з сімейного господарства, підприємства, фірми, галузі та видів виробництва.
макрорівень (макроекономіка) – охоплює господарство цілої країни.
всесвітній рівень – міждержавні економічні структури та світове господарство.
Мікроекономіка як наука вивчає механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами, досліджує взаємозв’язки споживачів і фірм, пов’язує в одне ціле виробництво і ринок.
Об’єкт – конкретні економічні одиниці.
Макроекономіка – вивчає економічний стан, «здоров’я» країни в цілому (процес суспільного виробництва та відтворення, суспільного продукту, використання НД, податків, прибутку, безробіття, інфляції).
В політичній економії слід відрізняти позитивний і нормативний аналіз.
Позитивна політична економія – передбачає пояснення економічних явищ і процесів, перевірку їх практикою з тим, щоб побудувати прогнозні людей.
вивчає те що є (центральний
у мікроекономіці)
Нормативна політична економія – показує оціночні судження окремих людей відносно того, якою повинна бути економіка.
показує як повинно бути,
яким має бути рішення, який варіант кращий.
Позитивна – передбачає фактичний стан економіки.
Нормативна – визначає, які конкретні умови або аспекти економіки бажані або небажані.
Приклад: 1) Позитивне твердження: “Безробіття становить 7% робочої сили ”.
Нормативне твердження:“Безробіття треба зменшити»
2) Позитивне твердження: “За рівними умовами, якщо плата
за навчання виросте, число абітурієнтів в наш університет
знизиться ”.
Нормативне твердження: “Плату за навчання треба знизити, щоб більше студентів змогло одержати освіту ”.
Домашнє завдання: наведіть приклади мікро – та макроекономічних тверджень, визначаючи їх позитивний та нормативний рівень.
Функції політичної економії:
1) методологічна –політична економія є методологічною основою для інших наук (економіки промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі, економічної географії), тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися.
2) прогностична – пов’язана з обґрунтуванням планів і прогнозуванням перспектив економічного розвитку.
Теоретичний аналіз необхідний, щоб обґрунтувати плани фірми щодо набору робочої сили, обсягу капіталовкладень, сировини для виробництва певної кількості продукції.
3) практична (прагматична) – розробляє принципи і методи раціонального господарювання, обґрунтовує шляхи переходу до ринку, зокрема такі процеси як роздержавлення економіки, приватизація, створення ринкової інфраструктури: оптових підприємств, бірж, банків, страхових фірм; попит та пропозицію.
У світовій практиці лідери держав йдуть за допомогою до економістів, просять ради і рекомендації з проблем економічної політики. “Політекономія нині входить в якості невід’ємного члена урядових рад”.
Приклад: президент США постійно використовує рекомендації своєї Ради економічних консультантів.
4) екологічна – зв’язок економіки з природоохоронними проблемами та ресурсозбереженням. На основі теоретичних обґрунтувань розробляється і вдосконалюється економічний механізм охорони навколишнього природного середовища: використання вартісних важелів у забезпеченні фінансування природоохоронних заходів, виплат за користування природними ресурсами, виплат за порушення екологічних нормативів і стандартів, гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у природному довкіллі, створення системи економічного регулювання захисту населення й промислового персоналу від наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
5) пізнавальна – політична економія покликана вивчати та пояснювати процеси ат явища економічного життя суспільства, досліджувати умови та характер функціонування суспільного виробництва та його вплив на соціальні процеси.
Друге питання
Економічні категорії – це теоретичний вираз, численні форми виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують.
Економічні категорії – це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів.
Кожна категорія виражає окремі сторони економічних відносин, а в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства в цілому.
Наприклад: розкриття ринкової економіки неможливо без оволодіння цілою системою економічних категорій: товар, гроші, вартість, ціна, маркетинг (як форма організації економіки).
Економічні категорії відбивають об’єктивну дійсність, тобто мають об’єктивний характер. Значна частина категорій має історичний характер (відповідають певним історичним умовам).
Економічні закони – це стійкі, істотні, причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності явищ і процесів економічного життя.
Економічні закони відображають зв’язки, взаємозалежності кількох явищ. Категорії фіксують статичний стан, а закони – динаміку, процеси руху й розвитку економічного життя.
Економічні закони мають сутнісний об’єктивний характер, виявляються через практичну діяльність людей. Економічні закони відрізняються від законів природи, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей – ВРОС. Крім цього, економічні закони діють не вічно, більшість із них має тимчасовий, минущий характер.
Класифікація економічних законів:
1) загальні – властиві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності ВВ рівню й характеру ПС, закон зростання ПП, закон РЧ);
2) закони, діючі у декількох суспільно-економічних формаціях (закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон грошового обігу);
3) специфічні – діють в межах одного суспільного способу виробництва (основний економічний закон, закон виробництва додаткової вартості);
4) закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва (закон породження монополії концентрацією виробництва).
Третє питання
Термін “метод” походить від грецького “methodas” – шлях до чогось, шлях пізнання.
Метод політичної економії – шлях пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, мисленого відтворення цієї взаємодії.
1) Метод наукової абстракції – метод поглибленого пізнання дійсності, заснований на очищенні інформативного матеріалу від випадкового, неістотного і виділення в ньому стійкого, типового. Результатами застосування методу наукової абстракції є економічні категорії і закони.
Абстрагування дозволяє встановити суть процесів і не змішувати цю суть з формою, в якій деякі процеси постають перед нами на основі їх безпосереднього сприйняття.
2) Метод аналізу і синтезу.
Аналіз – процес розумового або фізичного розкладання цілого на складові частини.
Синтез – поєднання різних елементів, сторін предмета в єдине ціле.
Аналіз дає можливість вивчити окремі сторони об’єкта.
3) Метод поєднання якісного та кількісного аналізу (кількісна характеристика – це невід’ємна частина будь-якого економічного дослідження).
1. Врожай зерна в цьому році менше на 10% в порівнянні з минулим роком (у минулому році вродило 35,7 млн. т зерна). Перший заступник міністра АПК сказав, що ціна на хліб не зросте.
2. В Миколаївській області на 1 серпня 2008 року 1048 вакантних місць, тобто на одне робоче місце претендує 22 чол., при цьому в Березанському районі – 98 чол., в Первомайському – 74 чол.
Рівень безробіття – (на 1 серпня) 3,04% по області (Новоодеський – 8,48%, Первомайський – 5,45%).
3. Номінальна зарплата 2453 грн. в липні. Показник поляризації між високим і низьким рівнем середньо галузевої зарплати становить 13,3 раза.
4) Метод поєднання логічного та історичного підходів
5) Соціально-економічний експеримент
Графіки, діаграми, математичні формули.
Четверте питання
“Як усяка дитина, політична економія почала формуватися задовго до її народження” (Самуельсон)