Тема 16. Суспільний продукт і його форми в процесі відтворення

Тема 17. Розширене відтворення суспільного продукту та його закономірності

Семінар 18

Відтворення – постійний розвиток суспільного виробництва в органічній єдності власне виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ (фази відтворення); безперервне відновлення процесу суспільного виробництва, на основі якого здійснюється відтворення усіх елементів економічної системи. Розрізняють два типи відтворення: просте і розширене (екстенсивне та інтенсивне), хоч буває і звужене, як це траплялось в Україні під час кризи 90-х р. ХХ ст. Окремо аналізується відтворення господарського механізму, власності, капіталу, основних фондів, робочої сили тощо.

Просте відтворення– відтворення, здійснюване в незмінних масштабах, за однакового рівня техніки і продуктивності праці.

Розширене відтворення – постійно відновлювальний процес економічної системи у зростаючих масштабах, матеріальною основою якого служить нагромадження.

Фонд заміщення – частина суспільного продукту, що спрямовується на відновлення зношених у процесі створення національного доходу засобів виробництва.

Фонд споживання – частина національного доходу, що йде на задоволення індивідуальних, колективних і суспільних потреб населення. Джерелом є необхідний і частина додаткового продукту. Основні структурні елементи фонду споживання – фонд особистого споживання і суспільні фонди споживання.

Фонд нагромадження – частина національного доходу, яка використовується на розширене відтворення, створення суспільних резервів і страхових запасів. Основне джерело нагромадження – додатковий продукт.

Валовий суспільний продукт (ВСП) – показник статистики, аналогічний валовій продукції, обчислений у масштабах країни. ВСП – це виміряна в поточних цінах сумарна вартість продукції, товарів, послуг (включаючи проміжний продукт і незавершене виробництво), вироблених у країні протягом року.

Макроекономічна рівновага– стан (ситуація), коли відбувається ідеальний збіг (поєднання) запланованих обсягів покупок і продажу для всіх економічних агентів з реальним виробництвом благ. Вона виключає можливість будь-яких збоїв виробництва, обміну, затримок в реалізації і оплаті товарів. Концепція макроекономічної рівноваги є однією з ключових позицій кейнсіанських моделей, оскільки порушення рівноваги здатне зруйнувати такі цільові програми, як повна зайнятість, стабільність цін і впевнене економічне зростання. Зрозуміло, що в реальній економіці рівновага є винятком, тимчасовим періодичним моментом. Вона можлива лише за постійного усунення (згладжування) диспропорцій, що виникають. Водночас, широке використання рівноважного аналізу в макроекономіці виправдане тим, що економічні агенти, будучи зацікавленими в досягненні рівноваги, змушені постійно коригувати свої плани з урахуванням кон’юнктури ринку. Тому в макроекономічному аналізі застосовують підходи, розроблені шведським економістом Т. Мюрдалем на початку 30-х років XX ст., які зумовлюють передбачення, плани і наміри економічних агентів на стадії прийняття рішень. Цей підхід ще називають «бухгалтерським методом». Він відображає фактичні результати, досягнуті в економіці за певний проміжок часу.

Тема 18. Розподіл національного доходу і споживання

Семінар 19

Національний доход – грошове вираження новоствореного в країні сукупного продукту працею усіх членів суспільства.

Первинні доходи– доходи, що утворюються у сфері виробництва, які є первісним джерелом доходів у сфері обігу.

Доход громадян– формується в основному за рахунок грошових надходжень: одержання заробітної плати, пенсій, стипендій, дивідендів, доход від підприємницької діяльності.