Тема 4. Культура античної Греції та античного Риму

1.Порівняльний аналіз суспільства Греції та Риму

2.Релігія і міфи

3.Архітектура і скульптара Давньої Греції

4.Видатні твори культури Давнього Риму

Завдання для обговорення в аудиторії:

Концепція “грецького дива” і історичний погляд: античність як тип культури. О.Шпенглер про прафеномени “аполонівської культури”. Еллінізм як греко-східний соціокультурний синтез. Римська інтерпретація грецької спадщини. Культурологічний зміст опозиції “язичництво-християнство” часів занепаду Римської імперії.

· Здійснити порівняльний культурологічний аналіз текстів, висловитися щодо висвітлюваної в них проблематики.

а) “Антична людина не знає жодної точки поза світом, тому вона не може і не спроможна подивитися на нього ззовні. Почуттям і уявленням, вчинком і ділом вона живе у світі. Будь-який її рух, навіть найвідважніший, спрямований у найбільш потойбічні сфери, лишається усередині цього світу...Її боги схожі на людину. Не тільки “чисте буття” Парменіда, “благо” Платона, але й “над-єдине” Плотіна – усі ці продукти гранично напруженого зусилля вибратися назовні із світу речей і людей лишаються дуже міцно прив¢язаними до цього Всесвіту.” (Р.Гвардини. Конец нового времени.// Вопросы философии.-1990.-№4-С.128).

б) “Голос Європи – це голос стародавньої Греції. Для греків предметом любові було безпосередньо їх суспільство. Все що не робили самі греки вважалося вірним і правильним, а все що існувало в світі, окрім них,- оманливим, гріховним, що не мало права на існування. Вони були дуже сильні у своїх людських проявах, дуже природні, дуже артистичні. Греки жили повністю у цьому світі... Навіть поезія їх практична. Їх боги і богині не просто люди, а перш за все люди зі своїми людськими пристрастями і почуттями, якими володіє кожен з нас. Вони любили прекрасне, але, запевняю Вас, тільки у зовнішніх проявах: краса гір, снігів, квітів, краса форм і фігур, краса людського обличчя і, найбільш частіше, тіла- ось що подобалося грекам. Для всієї оточуючої Європи греки стали вчителями, Європа заговорила голосом Греції.” (С.Вивекананда. Христос- посланник.//Наука и религия.-1991.-№6.-С.21).

· Прокоментувати тексти, з’ясувати прикметні риси античної парадигми культури.

а) “Відправним пунктом і об¢єктом усієї грецької цивілізації є людина. Вона виходить з її потреб, вона має на увазі її користь, її прогрес. Щоб досягти цього, вона починає “орати” одночасно і світ, і людину, одне при допомозі іншого. Людина і світ в уявленні грецької цивілізації є відображенням одне одного – це дзеркала, які поставлені навпроти, які прочитують один одного. Цивілізація греків сполучає світ і людину. Вона зв¢язує їх в боротьбі і в битві, з¢єднує плідною дружбою, ім¢я якої- Гармонія”. (А.Боннар. Греческая цивилизация.- М.,1992. -Т.І.-с.42).

б) “Критики європейської культури, сягаючи її витоків, убачають “первородний гріх” європейської культури, її хибну засаду у грецькому логосі- розумі, який зрештою позбавив ореолу “божественного витвору” і зорієнтував духовні сили західної людини на оволодіння явищами і силами природи, на розвиток науки і техніки, і створення машинної цивілізації”.(Наукове життя. //Філософська і соціологічна думка. - 1991.- №4.- С.161).

· Про що йдеться в цьому тексті? Як ви його розумієте?

“У той же час, якраз софісти створили те середовище, в якому формувалися еллінські ідеї виховання і культури. Грецька думка і наука виросли не в лоні школи, як ми її зараз розуміємо. Їх не отримували як побічний продукт підготовки до корисних або вигідних професій. Для елліна вони були плодом його вільного часу /scholё/, а для вільного громадянина увесь час, який не відбирала у нього державна посада, війна, або відправа релігійного культу, був вільний. І от в цих умовах вільного часу вільних громадян софіст був споконвічно на місці, як перший представник образу життя, який здійснювався в розмірковуваннях і допитливій праці розуму”. (И.Хейзинга. Ноmo ludens. В тени завтрашнего дня. - М.,1992.-С.169).

· Прокоментувати бачення академіка Кессіді Ф.Х.щодо феномену “грецького дива”, народженого ментальністю давніх греків. У стародавніх греків обидва типи мислення (“правопівкульне” і “лівопівкульне” ...) - надзвичайно розвинені, а в національному характері – першопричина як “грецького дива”, так і занепаду створеного ними культурного світу.

“Якщо стародавні греки не спромоглися відповісти на виклик історії, здолати свій партикуляризм, полісну систему, і то, врешті-решт зазнали поразки, то римляни – народ державний, понад те імперський. Завоювавши ціле Середземномор’я і створивши на грунті нещадної експлуатації провінції своєрідне “суспільство масового споживання”, римляни стали народом-паразитом, який вимагав “хліба і видовищ”. Не диво, що деградовані і розбещені гедонізмом римляни не спромоглися дати відсіч натискові “варварів” – германських племен”.

( Кессіді Ф.Х. До проблем “грецького дива”. // Філософська і соціологічна думка. – 1992. - №3. – С.135-136).

Контрольні запитання

· Що Ви можете розповісти про автохтонні джерела грецької культури, зокрема про кріто-мінойську цивілізацію,особливості цієї культури, причини занепаду?

· У чому полягають особливості античного типу культури як джерела європейської культури?

· Що Ви можете розповісти про єгипетські впливи в становленні наукового знання у Греції?

· У чому відмінності античної міфології від давньоєгипетської?

· Що таке містерії, яка різниця між ними і Олімпійськими іграми?

· Розкрийте зміст понять “Еллада”,”еллінський”, “елліністичний” у їх зв’язку з періодизацією грецької культури.

· Ваша інтерпретація феномену “грецького дива”?

· Як з’являється грецький театр, в чому його особливості?

· Чому трагедія є великим відкриттям античності на зламі епох – переходу від Міфу до Логосу?

· Які головні риси притаманні римській культурі?

· Які, на Ваш погляд, головні причини занепаду греко-римської культури, переходу від язичницького до християнського світів?

· Чому античність визнається одним із культурних джерел європейської культури?

Теми реферат

Кріто-мінойська і кріто-мікенська культури.

Культура архаїчної Греції.

“Золота доба” античної культури.

Феномен античного полісу.

Альтернативність тенденцій: Афіни і Спарта.

Грецька міфологія.

Елевсинські містерії.

Аполонівське і діонісійське підгрунтя античної культури.

Грецька трагедія як перехідна ланка від Міфу до Логосу.

Мудр лекс “мілітарності” в римській культурі.

“Хліба і видовищ” – культурологічний образ імперського Риму.

Античний і християнський гуманізм.

А.М.Фуко: принцип “турботи про себе” і “культура себе” в античності.

Давньогрецька античність та сучасна Європа.

Вплив античної культури на автохтонні племена материкової України.

Еволюція образу античності в європейській свідомості.

Образ християнства в творах римських авторів пізньої античності.

Література

Джерела

· Гадамер Г.-Г. Прометей и трагедия культуры.//Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного. / Пер. с нем. – М.: Искусство,1991. –С. 242- 255.

· Кессиди Ф. К проблеме “греческого чуда”. //Культурология. – Р/Д., 1999.

· Лосев А.Ф. Типы античного мышления .// Античность как тип культуры. – М., 1978.

· Ницше Ф. Рождение трагедии или эллинство и пессимизм. // Сочинения в 2- х Т. – Т.1. – М., 1990. – С.48-156.

· Юнг К.Г. Аполлоническое и дионисийское начало. // Психологические типы. – М., 1996.

· Фуко М. Культура себя. // Фуко М. Забота о себе. – К.-М., 1998. – С.45-78.

Додаткова література

*Античная литература. Греция. Антология. – М., 1989.

*Бартоник А. Златообильные Миккены. – М., 1991.

*Боннар А. Греческая цивилизация. – М., 1992. – Т.1-3.

*Бичков В.В. Культура пізнього еллінізму. // Всесвіт . – 1976. - №12.

*Древние цивилизации.- М.:Мысль, 1989.

*Зелинский Ф.Ф. Древнегреческая религия. – К., 1993.

*Йегер В. Пайдейя. Воспитание античного грека./Пер. с нем. –М.,1997.

*Куманецкий К. История культуры древней Греции и Рима. – М., 1990.

*Кун М.А. Легенди і міфи стародавньої Греції. – Тернопіль, 1993.

*Левик П. Эллинистический мир. – М., 1989.

*Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М., 1993.

*Мифология греческая // Мифы народов мира. - Т.1 – М.1991.

*Ренан Е. Марк Аврелий и конец античного мира. – М., 1991.

*Немировский А.И. Мифы древней Еллады. – М., 1992.

*Хампира Э. Античная трагедия и трагедия античности. // Вопросы философии. – 2000. - №9. – С.102-113.

*Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. – М.,1992.

*Шпенглер О. Закат Европы. – Новосибирск,1993.

*Штаерман Е.М. Кризис античной культуры. – М., 1975.