IV. Робота з отримувачем послуг

НАКАЗ

30.07.2013 № 458

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 серпня 2013 р. за № 1327/23859

Про затвердження стандартів надання соціальних послуг особам,

які постраждали від торгівлі людьми

Відповідно до підпункту 55.2 пункту 55 розділу V Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2013 року № 128, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити стандарти надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми:

1.1. Стандарт надання послуг із соціальної профілактики торгівлі людьми, що додається;

1.2. Стандарт надання послуг із соціальної інтеграції та реінтеграції осіб, які постраждали від торгівлі людьми, що додається;

1.3. Стандарт надання соціальних послуг із соціальної інтеграції та реінтеграції дітей, які постраждали від торгівлі людьми, що додається.

2. Департаменту гендерної політики та оздоровлення дітей (Г. Жуковська) забезпечити подання на державну реєстрацію цього наказу до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Л. Дроздову.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Заступник Міністра - керівник апарату В. Коломієць

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства соціальної політики України 30.07.2013 № 458

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 серпня 2013 р. за № 1327/23859

СТАНДАРТ

надання послуг із соціальної профілактики торгівлі людьми

І. Загальні положення

1.1. Цей Стандарт розроблено відповідно до пункту 1 Завдань і заходів з виконання Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року, визначених додатком 2 до Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 року № 350, та підпункту 55.2 пункту 55 розділу V Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2013 року № 128.

1.2. Цей Стандарт розроблено з метою реалізації прав громадян на отримання належного соціального захисту, визначення мінімуму послуг, необхідних для надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми та представникам групи ризику, упорядкування надання послуг у сфері протидії торгівлі людьми соціальними працівниками на державному рівні.

1.3. Цей Стандарт забезпечує надання однаково доступних, кваліфікованих і якісних послуг їх надавачами (підприємствами, установами, організаціями та закладами незалежно від форми власності, фізичними особами- підприємцями, які відповідають критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичними особами, які надають соціальні послуги) (далі - надавачі послуг) та є комплексом соціальних норм і нормативів, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій щодо забезпечення обізнаності населення з питань торгівлі людьми з метою уникнення потрапляння осіб в такі ситуації.

1.4. Соціальні норми і нормативи із запобігання торгівлі людьми - це сукупність прийомів та способів діяльності, що використовуються для запобігання потраплянню населення в ситуації торгівлі людьми, формування уявлення про поведінку та відповідальне ставлення до життя з метою уникнення ситуацій, що можуть бути пов’язані з торгівлею людьми, а також виходу з таких ситуацій.

1.5. Стандарт упроваджується з метою забезпечення всебічної, своєчасної, доступної та достовірної інформації стосовно існування і розповсюдження проблеми торгівлі людьми в Україні та за кордоном, основних причин потрапляння особи до ситуації торгівлі людьми, ознак небезпеки, ризикової поведінки та способів уникнення таких ситуацій.

ІІ. Вимоги щодо організації та надання соціальних послуг

із профілактики торгівлі людьми

2.1. Суб’єктами надання соціальних послуг із профілактики торгівлі людьми відповідно до цього Стандарту є надавачі послуг, визначені пунктом 1.3 розділу І цього Стандарту.

2.2. Заходи із профілактики торгівлі людьми у межах компетенції здійснюють:

місцеві органи виконавчої влади;
закордонні дипломатичні установи;
заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

У здійсненні заходів, спрямованих на попередження протидії торгівлі людьми, беруть участь органи місцевого самоврядування, а також, за згодою, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, громадські організації та окремі громадяни.

2.3. Цільова група - громадяни України, іноземці та особи без громадянства (далі - отримувачі послуг).

2.4. Соціальні послуги з профілактики торгівлі людьми надаються з урахуванням реального поширення торгівлі людьми та пов'язаних з нею кримінальних правопорушень як у цілому по Україні, так і по адміністративно-територіальних одиницях, а також серед окремих категорій населення, насамперед молоді.

2.5. Соціальні послуги з профілактики торгівлі людьми передбачають доведення до населення достатньої, аргументованої, прийнятної, з урахуванням культурного рівня та етичних стандартів інформації, яка повинна сприяти виробленню у широких верств населення негативного ставлення до явища торгівлі людьми та пов'язаних з нею кримінальних правопорушень.

2.6. Інформація, спрямована на пропагування моральних цінностей, висвітлення негативних наслідків можливого потрапляння в ситуації торгівлі людьми та пов’язані з нею кримінальні правопорушення підлягають опублікуванню та висвітленню в засобах масової інформації.

2.7. Проведення конкурсів щодо створення фільмів, радіопередач та програм, документальних та художніх творів, спрямованих на протидію торгівлі людьми, із залученням неурядових організацій, благодійних фондів, організація виступів представників органів державної влади, фахівців з проблем торгівлі людьми та пов'язаних з нею кримінальних правопорушень.

2.8. Інформація стосовно проблем, які відповідають потребам отримувача послуг, повинна надаватися своєчасно у достатньому обсязі та з урахуванням особливостей сприйняття цільовою групою.

2.9. Місце, де надаються послуги, повинно відповідати потребам отримувачів послуг, цілям та характеру цих послуг.

2.10. Контактна інформація повинна містити інформацію про місцезнаходження надавача послуг, номери телефонів та перелік послуг, що ним надаються.

2.11. Просвітницькі матеріали повинні містити посилання на джерело інформації, статистичні дані чи дослідження, в рамках яких були отримані зазначені факти.

2.12. Послуги можуть бути разовими чи багаторазовими, різної тривалості у часі.

2.13. При наданні послуг за цим Стандартом використовуються форми та методи роботи, що є найбільш ефективними та розповсюдженими, а також сприяють зменшенню загрози до потрапляння в ситуації торгівлі людьми та формуванню безпечного середовища.

2.14. Основними формами роботи при наданні послуги з профілактики торгівлі людьми є:

консультації, бесіди, лекції, тренінги, відеолекторії, масові заходи, акції тощо;
співпраця із засобами масової інформації;
замовлення, тиражування та розповсюдження соціальної реклами, видань з тематики запобігання торгівлі людьми.

2.15. Цей Стандарт застосовується надавачами послуг та суб’єктами, визначеними пунктом 2.2 цього розділу.

2.16. Для виконання обсягу робіт з надання соціальної послуги надавач послуг на договірних засадах може залучати інші підприємства, установи, організації, фізичних осіб, зокрема волонтерів (за їх згодою).

2.17. Зміст соціальних послуг із профілактики торгівлі людьми:

1) проведення заходів з профілактики торгівлі людьми передбачають формування розуміння і ставлення суспільства до:

дотримання прав людини, поваги до її честі та гідності;
відповідальності за порушення прав і законних інтересів людини, заподіяння їй шкоди;
недопустимості дискримінації за ознакою статі, раси, мови, кольору шкіри, віку, національного чи соціального походження, стану здоров’я, релігії, культури, звичаїв і традицій, сімейного стану тощо;
нетерпимості до експлуатації особи;
негативного ставлення до осіб, які здійснюють торгівлю людьми або свідомо користуються результатами експлуатації особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
толерантного ставлення до осіб, які постраждали від торгівлі людьми;
правової культури, самоповаги та відповідальності за особисте життя;

2) зміст соціальних послуг із профілактики торгівлі людьми:

а) інформування населення про явище „торгівлі людьми”;

б) інформування про законодавчу базу у сфері протидії торгівлі людьми, можливостей для реабілітації та реінтеграції осіб, постраждалих від торгівлі людьми;

в) інформування про правила безпечної поведінки з метою запобігання потрапляння в ситуації торгівлі людьми та про алгоритм дій особи у випадку потрапляння в ситуацію торгівлі людьми;

г) формування стратегічної поведінки та життєвих вмінь для можливості їх застосування в ситуаціях торгівлі людьми;

ґ) навчання розпізнавання ситуацій торгівлі людьми, ризиків потрапляння в них та відповідному реагуванню на них;

д) здійснення впливу на формування правової культури громадян;

е) інформування про діяльність органів державної влади, громадських та міжнародних організацій у сфері протидії торгівлі людьми, їхніх зобов’язань і можливостей;

є) формування готовності населення звертатися за необхідними послугами у сфері протидії торгівлі людьми до органів державної влади, громадських та міжнародних організацій;

ж) виявлення осіб, постраждалих чи ймовірно постраждалих від торгівлі людьми;

з) формування толерантного відношення до постраждалих від торгівлі людьми.

ІІІ. Місце й строки та принципи надання соціальних послуг

із профілактики торгівлі людьми

3.1. Місце та строки надання соціальних послуг із профілактики торгівлі людьми визначаються надавачами послуг та передбачають:

розповсюдження печатних інформаційних матеріалів з протидії торгівлі людьми;
соціальну рекламу з питань протидії торгівлі людьми на телебаченні, радіо, через мережу Інтернет та на рекламних носіях;
проведення просвітницьких заходів, реалізацію освітніх програм у навчальних закладах (проведення лекцій, тренінгів, семінарів тощо);
соціальну роботу на вулицях.

3.2. Принципи надання соціальних послуг із профілактики торгівлі людьми:

1) доступність отримувачів послуг до надання соціальних послуг із профілактики торгівлі людьми:

отримувачі послуг, які знаходяться в уразливому стані, члени їх родин, опікуни мають бути поінформовані про можливість отримання послуг з питань протидії торгівлі людьми та у разі необхідності направлені до відповідного надавача послуг для отримання необхідних послуг;

2) незалежність отримувача послуг:

а) надавач послуг сприяє отримувачам послуг у самостійному прийнятті рішення щодо їхнього власного життя, забезпечуючи, за потреби, інформацією, допомогою та підтримкою;

б) надавачі послуг проявляють до отримувача послуг ввічливість, увагу, витримку, передбачливість, терпіння та враховують їх фізичний і психічний стан;

3) конфіденційність інформації про осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

IV. Робота з отримувачем послуг

4.1. Профілактична робота з питань протидії торгівлі людьми потребує ґрунтовного підходу з боку надавачів послуг у сфері протидії торгівлі людьми та передбачає дослідження проблем адміністративно-територіальної одиниці за такими ключовими напрямами:

1) аналіз загальної ситуації в адміністративно-територіальній одиниці (основні показники соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці, її інфраструктура, аналіз історичного та культурного підґрунтя цієї адміністративно-територіальної одиниці);

2) аналіз статистичних даних щодо проблеми у цій адміністративно-територіальній одиниці (кількість населення, молоді, безробітних, кількість шкіл, вузів, громадських організацій за напрямами відповідної діяльності, кількість попередніх заходів та акцій з певної проблематики);

3) оцінка обізнаності населення із проблемою на основі проведених досліджень адміністративно-територіальної одиниці.

4.2. Надання профілактичних послуг передбачає комплекс послуг, спрямованих на роботу з особами, які знаходяться в уразливому стані, для зниження ступеня їх вразливості потрапляння в ситуацію торгівлі людьми та створення безпечних умов для підвищення рівня їх життєдіяльності.

4.3. Надання соціальних послуг із профілактики торгівлі людьми не потребує складання індивідуального плану, оскільки спрямовано насамперед на інформування широких верств населення з питань протидії торгівлі людьми.