ВИДИ загальнообов’язкового державного соціального страхування
ОБОВЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ
Основою пенсійного страхування є:
– Закон України “Про пенсійне страхування” (від 5 листопаду 1991 р);
– Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно даних законів право на трудову пенсію мають громадяни, які:
– досягли пенсійного віку;
– мають певний трудовий стаж;
– сплачують внески до державного пенсійного Фонду.
Внески до Пенсійного Фонду становлять:
– дляроботодавців (окрім наймачів у домашньому секторі) – 33,2%від загальної оплати праці підприємства;
– для працівників (окрім найманців на домашній сектор) –2%від їх місячної заробітної плати.
Не вносять внески до Пенсійного Фонду:
– працівники домашнього господарювання у осіб-наймачів;
– підприємці, що використовують найману силу;
– особи, що не працюють на підприємствах і займаються діяльністю, пов’язаною з отриманням прибутку.
Таким чином, особи, що не охоплені пенсійним страхуванням втрачають право на отримання трудової пенсії. Але, якщо вони самостійно зареєструються у державному Фонді пенсійного страхування і будуть робити добровільні внески до нього у розмірі 33,3%від свого сукупного доходу, то такі громадяни набувають право на отримання трудової пенсії на загальних основах.
Всі інші питання з цього поводу регулюються “Положенням та умовами добровільного соціального страхування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на особистій власності”.
СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
Даний вид соціального страхування засновується на:
– Законі України “Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття” (від 2 березня 2000 р);
– Законі України “Про зайнятість населення” (від 1 березня 1991 р);
– Законі України “Про розмір внесків на деякі види загально обов’язко-вого державного соціального страхування” (від 11 січня 2001р).
Внески до даного Фонду становлять:
– для роботодавців – 1,9%від загальної суми оплати праці підприємств;
– для працівників – 0,5%від їх місячного заробітку;
– для осіб добровільного страхування – 2,4%від їх загального оподаткованого доходу (прибутку).
Даний вид страхування надає:
1) допомогу по безробіттю – середньомісячний заробіток працівника в залежності від його страхового стажу:
– до 2-х років – 50%;
– 2 – 6 років– 55%;
– 6 – 10 років– 60%;
– понад 10 років– 70%.
Тривалість виплати такої допомоги становить:
– перші 90 днів – 100%;
– наступні 90 днів – 80%;
– у подальшому – 70%.
2) допомога по частковому безробіттю – компенсація втраченої частки заробітку при вимушеному простої підприємства або вимушеного скорочення робочого часу і обсягів робіт.
3) матеріальна допомога в період перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.
4) одноразова допомога для організації підприємницької діяльності безробітного.
5) допомога на поховання у разі смерті безробітного або його утриманця.
6) надання соціальних послуг безробітному у вигляді:
– професійної підготовки і перекваліфікації;
– пошук підходящої роботи та працевлаштування безробітного;
– дотацій роботодавцю на створенню робочих місць для безробітних;
– оплата консультацій щодо працевлаштування безробітних, тощо.
Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, що працюють на умовах трудового договору і які вносять внески до відповідного Фонду страхування.
Право на допомогу по безробіттю також надається:
– військовослужбовці Збройних Сил України, МВС та інших формувань, звільнених зі служби у зв’язку їх скорочення без права на пенсію;
– інші незастраховані особи, які зареєструвалися в установленому порядку як безробітні;
– особи, які забезпечують себе роботою самостійно і добровільно вносять внески до Фонду соціального страхування по безробіттю.