Аналіз витрат комерційного банку
Для забезпечення фінансово-господарської діяльності комерційні банки здійснюють відповідні витрати, обсяг та структура яких залежить від обсягів та вартості витрачених у процесі діяльності трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Так само, як і доходи, витрати - необхідна умова отримання прибутку. Без здійснення відповідних витрат неможлива діяльність, навіть існування комерційного банку. Але на відміну від доходів, збільшення яких потенційно збільшує прибуток, вплив на прибуток витрат носить зворотній характер. Тому метою аналізу є їх мінімізація на основі ефективного використання ресурсів комерційного банку.
Аналіз витрат здійснюється за двома напрямками: загальний аналіз витрат банку та факторний аналіз витрат банку.
3.1. Загальний аналіз витрат
В основі загального аналізу витрат лежить їх групування за однією або кількома класифікаційними ознаками. Згідно з класифікацією, запропонованою для складання Звіту про прибутки та збитки, витрати банку поділяються па наступні групи:
> процентні витрати;
> комісійні витрати;
> адміністративні витрати;
> витрати на персонал;
> витрати на безнадійні та сумнівні борги;
> непередбачені витрати.
У процесі загального аналізу витрат, вивч. показ. динаміки, які дозволяють охарак. зміну заг. обсягу витрат і зміни окремих видів витрат, а також вивчають структуру витрат, тобто визнач. питому вагу окремих витрат у загальному обсязі витрат банку та структурні зрушення, що відбул. за аналізуємий період.
Завершуючи загальний аналіз витрат обчислюють рівень витрат по підношенню до середніх залишків активів банку, визначених згідно з балансом, і оцінюють його динаміку. При загальному зростанні витрат, що свідчить, перш за все, про розширення обсягів діяльності банку, рівень витрат повинен мати тенденцію до повільного зниження.
Рівень витрат (УВ) може обчислюватись, виходячи із загального їх обсягу або за кожним видом витрат окремо, за формулою:
Рівень В = Витрати/Середні залишки активів
3.2. Факторний аналіз витрат
Операційні витрати комерційного банку складають процентні витрати, витрати на здійснення операцій з цінними паперами, іноземною валютою, комісію за отримані банком послуги та деякі інші витрати на здійснення банківських операцій.
Основною складовою операційних витрат є процентні втрати, які спрямовуються на забезпечення операцій комерційного банку щодо залучення фінансових ресурсів.
Процентні витрати складають основну частину всіх витрат банку. У деяких банках вони досягають 80 і більше процентів загальних витрат. Саме тому дослідженню процентних витрат приділяється особлива увага.
Загальна сума процентних витрат за певний період дорівнює сумі процентів, сплачених за кожним конкретним вкладом, рахунком або випущеним банком борговим зобов'язанням.
У фінансовій практиці вартість фінансових ресурсів визначається у вигляді ефективних процентних ставок (і), які обчислюються аналогічно до ефективних ставок простих процентів, що використовуються в аналізі доходності операцій:
і = q*k/t
де q - станка процентів за період нарахування, %;
k- кількість днів у році;
t- тривалість операції, днів;
Ефективна процентна ставка дозволяє врахувати при аналізі строк, протягом якого використовується позиковий капітал.
Знаючи відносну вартість окремих операцій банку, пов'язаних із залученням коштів, можна обчислити середню відносну вартість залучених коштів:
і = заг обсяг процентних витра/середні залишки платних зоб
На основі останнього рівняння можна визначити вартість залучених коштів за кожною угодою та оцінити процентні витрати в цілому як суму витрат за кожною угодою щодо залучення коштів:
Витрати проц = Обсяг залуч коштів( S) * і * t/k
За умови, що витрати банку на залучення коштів визначаються з використанням облікової ставки (наприклад, при випуску дисконтних депозитних сертифікатів), сума витрат обчислюється за формулою:
Витрати дискон = n * d * S
п - термін від моменту обліку до дати погашення, років , n = t/k
d - річна облікова ставка (ставка дисконту), %;
S - сума, яка має бути сплачена за грошовим зобов'язанням, грн.
Процентні витрати комерційного банку досліджують у рамках загального аналізу витрат, а також за окремими операціями, які призводять до утворення процентних витрат, або за групами аналогічних операцій. Загальний аналіз процентних витрат передбачає їх групування за видами депозитів і позик, за терміном їх надання, за умовами виплати процентів тощо. При цьому може обчислюватись не тільки сума і питома вага окремих видів витрат, але й ефективна річна ставка в цілому за процентними витратами і за кожною групою витрат.
Встановлення причин зміни процентних витрат передбачає використання факторного аналізу.
Факторний аналіз процентних витрат може здійснюватися за конкретними видами витрат з урахуванням умов залучення коштів. У цьому випадку можна використовувати наступні факторні моделі.
Для залучення кредитних ресурсів:
Витрати = S * q; або Витрати = S * q * і
Розрах. наведених чинників на суму витрат відбувається шляхом викор. методу ланцюгових підстановок або абсол. різниць. За умови, якщо аналітика задовольнить узагальнена оцінка впливу факторів на зміну обсягу процентних витрат, для аналізу доцільно застосовувати двофакторну мультиплікативну модель:
В = З * Lв
де 3 - середні залишки (або залишки на кінець періоду) на рахунках пасиву балансу, де обліковуються зобов'язання банку, грн.
LB - середньозважена процентна ставка, що сплачується банком за використання залучених коштів, %.
Саме факторний аналіз дозволяє визначити, за рахунок впливу яких чинників зросли процентні витрати, і обрати шляхи їх зниження у майбутньому.
За даними факторного аналізу приймають рішення щодо зміни структури відповідних пасивів з метою зниження процентних витрат шляхом:
> зміни структури депозитів за термінами залучення;
> зміни структури депозитів за групами клієнтів банку;
> зменшення питомої ваги платних ресурсів у сукупних пасивах на основі підвищення частки власних коштів банку;
> зміни структури і обсягу зобов'язань за термінами залучення та умовами позики.
ФА витрат, пов’язаних з випуском облігацій здій. аналогічно, як і аналіз витрат на залучення ресурсів.
Факторний аналіз витрат на сплату комісії за отримані послуги здійснюється окремо за кожним видом послуг. Факторами першого порядку, що визначають суму комісійних витрат, є обсяг наданих послуг даного виду та їх вартість у розрахунку на одиницю послуг.
Витрати на забезпечення функціонування банку, амортизаційні відрахування на відновлення основних засобів, господарські витрати тощо за своїм складом дуже близькі до витрат підприємств невиробничої сфери. Вони поділяються на матеріальні та прирівняні до них і трудові витрати.
На обсяг матеріальних витрат впливають такі фактори, як кількість використаних матеріальних ресурсів, та ціни на одиницю кожного виду ресурсів, вартість основних засобів та норми амортизації, обсяг робіт і послуг, виконаних сторонніми організаціями та ціни і тарифи на ці роботи та послуги.
Трудові втрати залежать від чисельності працівників банку, їх кваліфікаційної та посадової структури, рівня окладів та ставок заробітної плати тощо.
При аналізі витрат на забезпечення функціонування банку окремо досліджуються витрати на утримання апарату управління.
Наприкінці аналізу роблять висновки щодо стану витрат по банку і розробляють заходи щодо їх оптимізації і мінімізації (витримка певного співвідношення).