Будова, функції та різновиди венул
Шари сітківки
В здоровій сітківці можна розрізнити наступні шари:
Внутрішня погранична мембрана: Утворена базальною і плазматичною мембраною .Тут містяться колагенові волокна і протеоглікани. має однорідний вигляд і розмежовує сітківку й скловидне тіло.
Шар нервових волокон: Складається з аксонів гангліонарних клітин.проводять частково перероблену інформацію від фоторецепторних клітин до центральної нервової системи.
Гангліонарний шар: містить тіла гангліонарних клітинта один вид амакринових клітин.
Внутрішній сітчастий шар:утворений з переплетнням аксонових закінчень біполярних клітин і дендритів амакринових і гангліонарних клітин.
Внутрішній ядерний шар містить тіла біполярних,амакринових, горизонтальних і мюллеровських клітин.
Зовнішній сітчастий шар утворенийсинапсами між фоторецепторами і біполярними та горизонтальними клітинами.
Зовнішній ядерний шар містить тіла з ядрамифоторецепторних клітин.
Зовнішня погранична мембрана Має велике значення для підримання її структури.
Фотосенсорнй шар містить зовнішній і внутрішній сегменти фоторецепторнихклітин.
Пігментний епітелій сітківки собою шар пігментованих епітеліальних клітин,
23-24 Вестибулярна частина перетинкової лабіринту складається з мішечка, маточки і трьох півколових каналів. На місці з’єднання їх з матінко маються розширення, звані ампулами. В ампулах рецепторні ділянки мають вигляд гребінців. У мішечку і маточка вони представлені слуховими плямами. У цих ділянках епітелій поляризований
Гістологічно плями в мішечку і маточка мало чим відрізняються один від одного. Тим не менше вони мають різне функціональне значення. Пляма мішечка сприймає вібраційні коливання. Пляма маточки – місце сприйняття роздратувань, пов’язаних з вертикальними змінами положення тіла, тобто змінами в положенні тіла по відношенню до гравітаційного поля Землі. Таким чином, пляма маточки – це рецептор гравітації.
Гребінці в ампулах півколових каналів влаштовані принципово так само, як і плями. У їх складі є сенсоепітеліальние клітини і підтримують епітеліоцити. Замість отолитовой мембрани на поверхні гребінця утворюється желатинообразное (студневідное) тіло – купол. Купол – продукт голокрінной секреції підтримуючих епітеліоцитів.
гребінці – це рецептори прискорення при поступальному горизонтальному русі та кутового прискорення при обертанні тіла. Рецепторний епітелій відділений від підлягає сполучної тканини базальною мембраною. У сполучній тканині багато кровоносних капілярів і нервових волокон.
25. Клітинний склад Кортіевого органа
1.Підтримувальні клітини:
1. Зовнішні
2. Внутрішні
3. Тунель
Зовнішні клітини:
1.Фалангові (дейтерса)
2.Пограничні (Гензена)
3.підтримувальні (клаудіуса)
Внутрішні клітини:
1.фалангові
2.пограничні
2. Чутливі (волоскові клітини):
1.внутрішні 1-2 ряди
2.зовнішні 3-5 рядів
3. Покривна мембрана
26. Завитка конічна закручена комірка у кістці, розміром приблизно із половинку горошини. В ній міститься спіральний або Кортіїв орган — рецепторний орган слуху. Завиткова протока разом із спіральною кістковою пластинкою поділяють порожнину кісткової завитки на три відсіки або сходи:Присінкові сходи; Середні сходи – це сама завиткова протока;Барабанні сходи
Завиткова протока заповнена ендолімфою.
Верхню стінку завиткової протоки увторює присінкова перетинка або мембрана (мембрана Рейснера), що відмежовує її від присінкових сходів. Зовнішній край присінкової мембрани складається із особливо багатої на кровоносні судини слизової оболонки, що називається судинна смужка вона бере участь в утворенні ендолімфи. Нижня стінка завиткової протоки утворена спіральною кістковою пластинкою та гнучкою волокнистою базилярною або основною мембраною, на якій розміщений Кортіїв орган. Базилярна мембрана відіграє дуже важливу роль у сприйнятті звуків, вона вузька і товста поблизу овального вікна і стає ширшою і тоншою до верхівки завитки.
27.Коливання повітря передається на барабанну перетинку і через ланцюжок слухових кісточок досягають основи стремінця. Зміщуючись подібно до поршня в овальному вікні, основа стремінця передає коливання на пере лімфу вестибулярних сходів завитки. Через отвір на вершині завитки коливання переходять на пере лімфу барабанних сходів. Віддача коливань відбувається через кругле вікно, яке випинається в барабанну порожнину в той час, коли основа стремінця заглиблюється в овальне вікно. Коливання пери лімфи вестибулярних сходів передаються через вестибулярну мембрану на ендолімфу протоки завитки і охоплюють бацилярну і текторіальну мембрани. Ці рухи відповідають частоті та інтенсивності звуків. У результаті відбувається відхилення стереоцилій сенсорних клітин і їх збудження. Воно супроводжується взаємодією ацетилхоліну, що міститься в ендолімфі, з холінорецепторним білком у мембранах стереоцилій. Це призводить до виникнення рецепторного потенціалу (мікрофонний ефект). Нервові імпульси через слуховий нерв передаються у центральні відділи слухового аналізатора.
28. Орган нюхуЕктодермального походження> розташований у верхньому носовому ході в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки. Рецепторна ділянка (нюховийепітелій) займає 250-500 кв.мм. Тут є три типи клітин: рецепторні,підтримуючі та базальні. Підтримуючі (опорні) клітини лежать між нюховими і розділяють їх. Вони мають короткі війки і мають ознакисекреції. Базальні клітини розташовані глибше, на базальній мембрані,оточують пучки аксонів рецепторних клітин. Ще глибше, під базальною мембраною, є залозисті клітини.Нюхові рецепторні клітини мають довгі центральні і короткі периферичні відростки. Кількість нюхових клітин у людини близько 40 млн. (У“нюхаючих” тварин до 200 млн.). Дендрит (периферичнивідросток) нюховоїклітини закінчується потовщенням (нюхова булава), на вершині якої є по 10-12 рухливих нюхових війок.Центральні відростки - аксони - збираються у нюхові нитки (20-40). Вонипроходять у череп крізь решітчасту кістку до нюхової цибулини (другінейроцити). Їх аксони утворюють нюховий тракт і ідуть до нюховоготрикутника. Нюхові цибулини, тракти і трикутники разом з передньоюпродирявленою речовиною складають периферичний відділ нюхового мозку(rhinencephalon). До центрального відділу нюхового мозку відносятьсясклепінчаста звивина (gyrus fornicatus) з крючком (uncus), гіпокамп звивина (gyrus fornicatus) з крючком (uncus), гіпокамп(hippocampus) та деякі інші пограничні з ним утвори.29. Смаковий аналізатор. Орган смаку (organum gustus) <ектодермальногопоходження> у людини представлений багатьма (( 2000) смаковимибруньками, розташованими у багатошаровому епітелії слизової оболонкиязика, піднебіння, надгортанника і задньої стінки глотки.Смакові бруньки мають еліпсоподібну форму і місять тісно притиснені однадо одної смакові (рецепторні) і опорні клітини, в основі якихзнаходяться базальні клітини. На верхівці бруньки є смакова пора. В бікпори звернені мікроворсинки рецепторних клітин. Їх збудження передаєтьсясусіднім нервовим клітинам. З передніх 2/3 язика імпульси ідуть поязиковому нерву? (частина лицьового; барабанна струна ). Надгортанника -блукаючому. Тіла перших нейроцитів залягають в узлах 7-ї, 9-ї та 10-їпар черепних нервів, а аксони у складі названих нервів до довгастогомозку (другі нейроцити). Звідси до таламусу (третій нейроцит). Аксоницих нейроцитів ідуть до коркового кінця смакового аналізатора - корапарагіпокампальної звивини, крючка і гіпокампа (амонового рогу).Розрізняють жолобкуваті, листоподібні та грибоподібні сосочки, у якихрозташовані смакові бруньки.
30.Джерела розвитку кровоносної системи.
Кровоносні судини розвиваються з стінки жовткового мішка, у кінці другого , на початку третього тижня внутр.. утроб. Розвитку .Цей процес іде шляхом утворення кров’яних острівців.Мезенхімні клітини на периферії острівця перетворюються на ендотеліальні клітини первинної кровоносної судини , а центральні набувають округлої форми і перетворюються у клітини крові.Так само утворюється стінка судин.
31.Порівняльна характеристика гістологічної будови артерій у залежності від їх гемодинамікн.В залежності від гемодинамічних умов , будова артерій поділяеться на такі типи:м’язевого, еластичного і мішаного типу. До артерій еластичного типу належить аорта.Тканина має м’язових клітин менше, а еластичних більше.така будова зумовлена високим тиском і великою швидкість крові. Найпотужнішою є середня оболонка.Вній чітко видно еластичні вікончасті мембрани у вигляді паралельно розташованих хвилястих ліній.На препараті ми можемо чітко побачити: внутрішню оболонку, тобто середню оболонку і зовнішню оболонку.Артерії м’язевого типу.Артерії м’’язевого типу знаходяться далеко від серця і тому в середній оболонці кількість еластичних волокон зменшуеться, а кількість гладких міоцитів збільшується.В стінці артерії можно побачити три оболонки : межа внутрішньої – хвиляста прозора лінія , середня оболонка чітко відрізняється від зовнішньої інтенсивнішим забарвленням і наявність паличкоподібних ядер гладких міозитів.
32.Порівняльна характеристика гістологічної будови вен у залежності від їх гемодинамікнВени бувають м’язевого і безм’язевого типу .Вени безм’язевого типу побудовані з ендотелію . Середньої оболонки тут не має. Зовнішня оболонка зрощена з сполучнотканинним прошарком органів у яких вони знаходяться.Вени м’язевого типу поділяють на вени зі слабким розвитком м’язевих елементів і з сильним розвитком м’язевих елементів .відрізняються вони тим , що у перших кров рухаеться під дією земного тяжіння , а у других- у протилежному напрямку.Для вен із сильним розвитком м’язових елементів характерна наявність гладких міозитів у всіх трьох оболонках. вени мають певні особливості будови стінки, а саме:
слабкий розвиток внутрішньої еластичної мембрани; часто вона відсутня;
1) слабкий розвиток циркулярного м’язового шару; частіше поздовжнє розташування гладких міоцитів;
2) меншу товщину стінки;
3) нечіткість розділення на оболонки;
4) більш сильний розвиток адвентиції і більш слабкий – інтими і середньої оболонки ( порівняно з артеріями);
5) значну поліморфність будови в різних судинах і навіть в окремих ділянках однієї вени;
наявність клапанів
33.Порівняльна характеристика артерій і вен.
1.стінка вен тонша, ніж у артерій
2.у вен переважають колагенові волокна ,а еластичні розвинені слабо
3.просвіт вен на препараті має неправильну форму, а у артерій круглий
4.у вен розвинена зовнішня оболонка, а у артерій середня
5.наявніть клапанів у деяких вен
34.Морфофункціональна характеристика типів капілярів.
| № | Типи капілярів | Будова | Локалізація |
| Соматичний | d = 4,5 – 7 мкм Ендотелій суцільний (звичайний), базальна мембрана безперервна | М’язи, легені, шкіра, ЦНС, екзокринні залози, тимус | |
| Фенестровані (вісцеральні) | d = 7 – 20 мкм ФенестроФваний ендотелій і суцільна базальна мембрана | Ниркові клубочки, ендокринні органи, слизова оболонка ШКТ, судинне сплетення мозку | |
| Синусоїдні | d = 20 -40 мкм В ендотелію є щілини між клітинами і базальна мембрана перфорована | Печінка, кровотворні органи і кора наднирника |
35.Морфофункціональна характеристика артеріол.
Артеріоли найдрібніші судини м’язевого типу і переходять у капіляри .Їхній діаметр перевищує 50,,,100мкм.Уцих судинах зберігаються всі три оболонки, але вони розвинені дуже слабо. Середня оболонка утворена гладкими м’язовими клітинами. завдяки скороченням гладких міоцитів стінки артеріоли , артеріоли регулюють приплив крові до органів.
Будова, функції та різновиди венул.
| № | Типи венул | Будова | Функції |
| Посткапілярні | d =12 – 30 мкм Більше перицитів, ніж у капілярах. В органах імунної системи мають високий ендотелій | 1 Повернення клітин крові із тканин. 2 Дренажна. 3 Видалення отрут і метаболітів. 4 Депонування крові. 5 Імунологічна (рециркуляція лімфоцитів). 6 Участь у реалізації нервових і ендокринних впливів на обмін і кровотік | |
| Збірні | d = 30 – 50 мкм Містять окремі ГМК і більш виражену зовнішню оболонку | ||
| М’язові | d > 50 мкм, до 100 мкм. Містять 1-2 шари ГМК і добре виражену зовнішню оболонку |
37.Г істолої ічна будова міокарду, ультраструктура типових кардіоміоцитів.
Основну масу серця складає міокард. У міокарді спостерігаємо смужки кардіоміоцитів, ядра в яких розташовані по центру. Між смужками (ланцюжками) кардіоміоцитів розрізняють анастомози. Всередині смужок, а це функціональні м’язові «волокна», кардіоміоцити з’єднані за допомогою вставних дисків. Кардіоміоцити мають поперечну посмугованість, зумовлену наявністю ізотропних (світлих) і анізотропних (темних) дисків у складі самих міофібрил. Між ланцюжками кардіоміоцитів спостерігаються світлі проміжки, заповнені пухкою волокнистою сполучною тканиною.Безпосередньо під ендокардом розміщуються скупчення провідних (атипових) кардіоміоцитів. На поперечному перерізі вони мають вигляд великих рожевих клітин з більшим за розмірами, ніж у робочих кардіоміоцитах, ядром і переважаючою, порівняно з міофібрилами саркоплазмою.
38.Гістологічна будова провідної системи серця.
У серці виділяють атипову («провідну») м’язову систему. Ця система представлена: синусно-передсердним вузлом (синоатриальний); передсердно-шлуночковим вузлом (атріовентрикулярний); передсердно-шлуноковим пучком Гіса. Синусно-передсердному вузлі відбувається формування імпульсу, який визначає автоматію серця. Його центральну частину займають клітини першого типу – водії ритму(Р-клітни). Ці клітини відрізняються від типових кардіоміоцитів невеликими розмірами, багатокутною формою, невеликою кількістю міофібрил Передсердно-шлуночковий вузол складають здебільшого перехідні клітини (клітини другого типу).Вони виконують функцію проведення збудження і його перетворення (гальмування ритму) від Р-клітин до клітин пучка і скоротливих. Передсердно-шлуночковий пучок Гіса складається із стовбура, правої і лівої ніжок (волокна Пуркіньє). Ліва ніжка розпадається на передню і задню гілки. Пучок Гіса і волокна Пуркіньє представлені клітинами третього типу, які передають збудження від перехідних клітин до скоротливих кардіоміоцитів шлуночків. За будовою клітини пучка відрізняються більшими розмірами у діаметрі, міофібрили тонкі, які безладно розміщуються головним чином по периферії клітини. Ядра розташовані ексцентрично.
39.Стромальні та паренхіматозні елементи червоного кісткового мозкуНіжну строму червоного кісткового мозку утворює ретикулярна сполучна тканини.Часто трапляються поперечно, косо та поздовжньо зрізані синусоїдні кровоносні капіляри. У просвітах останніх розміщуються численні еритроцити та поодинокі лейкоцити.Комірки, утворені ретикулярною сполучною тканиною, заповнені клітинами, які знаходяться на різних стадіях гемопоезу. Їх доцільно вивчати на мазках червоного кісткового мозку, де їх легше диференціювати. На зрізі найкраще вирізняються гігантські клітини – мегакаріоцити.Необхідно звернути увагу на розміщені в межах препарату адипоцити, які мають перснеподібний вигляд, і кісткові перекладинки, як острівці рожевого кольору.
1 Ретикулярні клітини зірчастої форми.
2 Синусоїдні кровоносні капіляри.
3 Мегакаріоцити (гігантські клітини).
4 Адипоцити.
5 Кісткові перекладинки, як острівці рожевого кольору.
40.Стромальні та паренхіматозні елементи тимуса.
Строму червоного кісткового мозку складає ретикулярна тканина, клітини якої мають зірчасту форму. Їх ядра овальної форми, слабо забарвлені. Між відростками ретикулоцитів бачимо групи (острівці) клітин різних гемопоезних рядів. Мегакаріоцити – великі («гігантські») клітини з фрагментованими, химерної форми ядрами. Еритробласти, проеритробласти, базофільні, поліхроматофільні і оксифільні еритробласти гуртуються біля клітини-«няньки» - макрофага. Мієлобласти, мієлоцити відрізняються наявністю зернистості в цитоплазмі. Ядра мієлоцитів бувають круглими і паличкоподібними. Зустрічаються моноцити – клітини з бобоподібним ядром і невеликі групи кістковомозкових лімфоцитів. Вони локалізуються переважно навколо кровоносних судин.
41.Структурні компоненти та значення гематотимусного барєру.
Клітини кіркової речовини відмежовані від крові гематотимусним бар’єром, який захищає лімфоцити кіркової речовини від надлишку антигенів. До його складу входять ендотеліальні клітини гемокапілярів із базальною мембраною, перикапілярний простір з поодинокими лімфоцитами, макрофагами і міжклітинною речовиною, а також епітеліоретикулоцити з їх базальною мембраною.
42.Структурна організація кіркової речовини лімфовузла.
Кіркова речовина лімфовузла утворена лімфатичними фолікулами, вузлики кулястої форми.До складу фолікулів входять В-лімфоцити, макрофаги. Зовні фолікул вкритій ретикулоендотеліоцитами –клітинами , які поєднують морфологію ретикулярних клітин з функцією ендотелію.Кожен фолікул мае світлий центр,де відбуваеться розмноження лімфоцитів і темну периферійну зону в якій компактно розташовані лімфоцити.