Розділ XVIІ. Основи легкості навчання і учіння

1. Отже, ми розглянули, якими засобами вихователь юнацтва може напевно досягти своєї мети. Тепер поглянемо, як ті самі засоби треба пристосувати до природжених здібностей, щоб можна було використовувати їх легко і приємно.

2. Але очевидно, що, йдучи слідами природи, навчання юнацтва буде проходити легко, коли:

I. Почати його своєчасно, перш ніж розум підпаде зіпсованості.

II. Воно буде проходити з належною підготовкою умів.

III. При навчанні будуть іти від більш загального до більш спеціального.

IV. Від легшого до важчого.

V. Ніхто не буде обтяжений надмірною кількістю матеріалу, який підлягає вивченню.

VI. В усьому будуть просуватися вперед не поспішаючи.

VII. Умам не будуть нав'язувати нічого такого, що не відповідає вікові і методові навчання.

VIII. Все буде передаватися через зовнішні чуття.

IX. Для безпосередньої користі,

X. Все одним і тим же методом.

Так, говорю я, слід робити, щоб усе проходило легко і приємно. Але підемо тепер слідами самої природи.

Основоположення І

3. Природа завжди починає з усунення непридатного. Пташка, наприклад, бере для висиджування тільки свіжі яйця, які мають у собі найчистіші речовини; коли пташеня уже раніше почало формуватися, то марно було б сподіватися успіху.

4. Так і архітектор, маючи намір будувати будівлю, потребує вільної площі; якщо ж йому треба будувати на місці старої будівлі, то він повинен попереду її зруйнувати.

5. Так і живописець малює найкраще на чистій дошці. Якщо ж вона вже розмальована або забруднена, або зіпсована якою-небудь шершавістю, то спочатку її слід вичистити і відполірувати.

6. Так і той, хто зберігав дорогоцінні мазі, потребує чистого посуду або, принаймні, старанно очищеного від рідини, яка була в ньому раніше.

7. Так, садівник з найбільшим успіхом садить молоді деревця; якщо ж він садить уже підрослі, то йому доведеться спочатку звільнити їх від старих гілок, щоб запобігти поширенню соку в іншому напрямі. От через що Арістотель відносить усунення непотрібного до початків речей, вбачаючи неможливість дати матерії нову форму, не знищивши старої.

8. Звідси випливає, що, по-перше, найкраще сприймають науку мудрості молоді уми, які ще не звикли відволікатися на інші заняття, і чим пізніше починається освіта, тим важче вона посувається вперед, бо розум уже зайнятий іншим. По-друге, не може хлопчик з користю для себе одночасно навчатися у багатьох учителів, бо навряд чи можливо, щоб усі додержувалися єдиної форми навчання; через те буває розсіяність у ніжних умах і затримка в їх розвитку. По-третє, необачно роблять тоді, коли, починаючи освіту більш дорослих хлопців і юнаків, не починають з виховання доброзвичайності, щоб, вгамувавши їх пристрасть, зробити учнів сприйнятливими до всього іншого. Приборкувачі коней спочатку вгамовують коня залізними удилами і добиваються слухняності, а потім навчають його тієї чи іншої ходи. Отже, має рацію Сенека, коли говорить: «Спочатку учися моральності, а потім мудрості, яка без моральності засвоюється погано», і Ціцерон: «Моральна філософія підготовляє уми для сприйняття посіву» та ін.

9. Отже:

I. Освіта юнацтва повинна починатися рано.

II. В одного й того ж учня для одного й того ж предмета повинен бути тільки один учитель.

III. Згідно з волею вихователя насамперед повинні бути приведені в гармонію звичаї.

Основоположення II

10. Природа так розміщує матерію, щоб вона прагнула до форми. Так, пташеня, уже досить сформоване в яйці, прагнучи до більш повної досконалості, починає саме рухатися і розриває шкаралупу або розбивав її дзьобом. А, звільнившись із в'язниці, з радістю зігрівається в матері, охоче годується і жадібно розкриває рот, ковтає покладену в нього поживу, з задоволенням прямує до споглядання неба, радіє вправі в літанні і трохи згодом літає, словом, жадібно, хоч і поступово, прагне до всього, до чого тягне його природний нахил.

11. Так, садівник вважає за потрібне подбати про те, щоб рослина, діставши необхідну вологу і життєву теплоту, благополучно росла.

12. Погане тому дбання про дітей виявляють ті, хто насильно примушує їх учитися. Справді, чого сподіваються цим добитися? Коли їдять без апетиту, вводячи при цьому все-таки у шлунок їжу, то в результаті це спричинить тільки нудоту і блювання і, найменше, погане травлення, нездоров'я. Навпаки, якщо їжа вводиться в шлунок під впливом почуття голоду, то він сприймає їжу з задоволенням, добре перетравлює і успішно перетворює в сік і кров. Тому і говорить Сократ: «Коли будеш любити знання, будеш багато знати», і Квінтіліан: «Прагнення до вчення визначається волею, примусити яку не можна».

13. Отже:

I. Всіма можливими способами треба запалювати в дітях палке прагнення до знання і до вчення.

II. Метод навчання повинен, зменшувати труднощі вчення з тим, щоб воно не викликало в учнях незадоволення і не відвертало їх від подальших занять.

14. Прагнення до вчення збуджується і підтримується в дітях батьками, учителями, школою, самими навчальними предметами, методом навчання і шкільним начальством.

15. Коли батьки при дітях з похвалою говорять про вчення і про вчених людей або, спонукаючи дітей до старанності, обіцяють їм красиві книги, красивий одяг або ще що-небудь приємне, коли хвалять учителя (особливо того, якому хочуть доручити дітей) як за його вченість, так і за гуманне ставлення до дітей (адже любов і захоплення є найсильнішим засобом, щоб викликати бажання до наслідування); нарешті, коли вони іноді пошлють дітей до вчителя з дорученням або маленьким подарунком та ін., то легко досягнуть того, що діти щиро полюблять і науку, і самого вчителя.

16. Коли учителі будуть привітні і ласкаві, не будуть відштовхувати від себе дітей своїм суворим поводженням, а будуть приваблювати їх своєю прихильністю, манерами і словами; коли учителі рекомендують науки, до яких вони приступають, з погляду їх досконалості, привабливості і легкості; коли більш старанних учнів будуть час від часу хвалити (навіть даючи малечі яблука, горіхи, цукор та ін.); коли, запросивши деяких учнів до себе додому, а також разом усім будуть показувати картинки, на яких намальоване те, що їм у свій час доведеться вивчити, оптичні й геометричні інструменти, глобуси та інші подібні речі, які можуть викликати в учнів почуття захоплення; коли будуть через них мати зносини з батьками, словом, коли вчителі будуть ставитися до учнів з любов'ю, тоді вони легко завоюють їх серце так, що дітям буде приємніше бути в школі, ніж дома.

17. Сама школа повинна бути приємним місцем, даючи очам привабливе видовище всередині і зовні. Всередині вона повинна бути світлою, чистою, прикрашеною картинами: портретами знаменитих людей, географічними картами, пам'ятками історичних подій, деякими емблемами. А зовні до школи повинен прилягати не тільки майданчик для прогулянок і ігор (бо від дітей цього віднімати не можна, про що буде сказано далі в своєму місці), але також і невеликий сад, куди іноді слід пускати учнів і давати їм можливість тішитися видовищем дерев, квіток і трав. Якщо справа буде так поставлена, то діти, імовірно, будуть відвідувати школу з не меншою охотою, ніж звичайно відвідують ярмарку, де вони завжди сподіваються побачити й почути що-небудь цікаве.

18. Приваблюють юнацтво і самі навчальні предмети, коли вони відповідають вікові і викладаються зрозуміло з приєднанням іноді чого-небудь жартівливого або менш серйозного, але приємного. Це й означає сполучати приємне з корисним.

19. Щоб збуджувати прагнення до знання, насамперед самий метод з необхідності завжди повинен бути природним. Адже все, що природне, розвивається саме собою. Немає потреби примушувати воду текти по похилій площині; знищи тільки греблю або взагалі все те, що її затримує, — і ти побачиш, що вона відразу ж потече. Немає потреби просити пташку вилетіти, — відчини тільки клітку. Немає необхідності примушувати око повертатися до красивої картини або вухо повертатися до прекрасної мелодії, як тільки ти віддаси це на їх волю. В таких випадках скоріше доведеться стримувати їх.

Чого вимагає природний метод, має бути зрозумілим з попереднього розділу, так само, як і з наступних правил. Крім того, щоб здібності збуджувалися самим методом, необхідно його розумно оживляти і робити приємним саме так, щоб усе, яке б не було воно серйозне, викладалося дружнім і приємним способом у формі бесід, змагань, відгадування загадок або у формі приповідок чи байок. У своєму місці про це буде сказано повніше.

20. Начальство і куратори школи можуть збуджувати старанність до вчення, коли самі будуть присутні на прилюдних актах (чи будуть то вправи в декламації і в диспутах, чи іспити і присудження вчених ступенів), і більш старанним будуть роздавати похвальні відзиви і нагороджувати їх (без сторонності) подарунками.

Основоположення III

21. Природа творить усе з основ, незначних щодо величини, але могутніх своєю якістю. Наприклад, те, з чого повинен утворитися птах, зсідається в краплю і оточується шкаралупою, щоб його легко можна було носити в утробі і зігрівати при висиджуванні. Проте це щодо своєї якості містить у собі всього птаха, тому що потім з життєвої сили, яка міститься в ньому, сформується тіло птаха.

22. Так, дерево якої завгодно величини цілком міститься як у зерні свого плоду, так і в живці останнього пагону своїх гілок. Таким чином, якщо цей останній посадити в землю, то з нього через внутрішню діючу силу знову виросте ціле дерево.

23. Звичайно проти цього основного положення в школах робиться величезний гріх. Адже більшість учителів вважають за потрібне замість насіння садити рослини, а замість живців — дерева, бо замість основних початків нав'язують учням хаос різних висновків, більше того — навіть справжніх текстів. Але як справедливе те, що світ складається з чотирьох елементів (які видозмінюються лише щодо своїх форм), так, безсумнівно, і наукова освіта складається з небагатьох початків, з яких, якщо тільки знати способи їх розрізнення, виникає безліч положень, подібно до того, як на дереві з кореня, що міцно закріпився, можуть вирости сотні гілок, тисячі листків, квіток і плодів. Хай змилується Бог над нашим віком і відкриє в кого-небудь замислені очі, щоб той правильно зрозумів зв'язки речей і передав цс іншим. А ми, якщо Бог забажає, в короткому викладі християнської пансофії дамо нарис нашого досвіду в тійскромній надії, що Бог через інших відкриє в свій час більше. Отже, три положення:

I. Кожна наука повинна бути вміщена в найстисліші, але точні правила.

II. Кожне правило треба викладати небагатьма, але найяснішими словами.

III. Кожне правило повинне супроводитися численними прикладами, щоб стало зрозуміло, яке різноманітне його застосування.

Основоположення IV

25. Природа переходить від більш легкого до більш важкого. Наприклад, утворення яйця починається не з твердішої частини, шкаралупи, а з жовтка; жовток спочатку вкривається шкіркою і тільки пізніше — шкаралупою. Так, пташка, готуючись до польоту, спочатку привчається ставати на ноги, потім рухати крилами, потім розмахувати ними, нарешті, при сильніших рухах, підніматися і вже тоді тільки віддавати себе повітряному просторову.

26. Так, тесляр спочатку вчиться рубати колоди, потім їх обтісувати, потім скріплювати одну з одною, нарешті будує цілі будівлі і т. д.

Отже, зовсім навпаки роблять тоді, коли в школах навчають невідомого за допомогою стільки ж невідомого. Так буває:

I. Коли правила латинської мови викладаються тим, хто починає її вивчати, латинською ж мовою; це те саме, якби хто-небудь єврейську мову пояснював правилами на єврейській мові, а арабську мову — правилами на арабській.

II. Коли тим же самим, хто починає вивчати латинську мову, дають на допомогу словник з латинської на рідну мову, тоді як повинно бути навпаки. Адже вони вивчають не рідну мову з допомогою латинської, а латинську мову з допомогою рідної, бо остання вже відома.

III. Коли хлопчикові дається в учителі іноземець, який не володіє рідною мовою хлопчика. Оскільки вони не мають спільного засобу взаємного розуміння і змушені розмовляти з допомогою знаків і здогадів, то чи не споруджують вони таким чином Вавілонської башти?

IV. Робиться також помилка проти правильного ведення справи і тоді, коли за одними й тими ж граматичними правилами (наприклад, Меланхтона або Рамуса), навчають юнацтво всіх націй (французів, німців, чехів, поляків або угорців та ін.), тоді як кожна з мов має своє особливе й до деякої міри своєрідне відношення до латинської мови. Цю своєрідність і треба виявляти, коли ми хочемо, щоб основні властивості латинської мови легко були засвоєні учнями.

Все буде виправлено, коли:

I. Учитель і учень говорять однією і тією ж мовою.

II. Всі пояснення речей даються знайомою мовою.

III. Граматика і словник будуть пристосовані до тієї мови, за допомогою якої вивчається нова (латинська мова — за допомогою рідної, грецька — латинської і т. д.).

IV. Нова мова вивчається поступово, а саме: спочатку учень привчається її розуміти (це найлегше), потім писати (при цьому дається час на попереднє обдумування) і, нарешті, говорити, що найважче, бо це робиться без безпосередньої попередньої підготовки.

V. При вивченні латинської і рідної мов рідна мова, як більш відома, буде йти попереду, а латинська мова — за нею.

VI. Навчальний матеріал розкладається так, щоб спочатку засвоювалося те, що є найбільш близьким, потім — не дуже віддаленим, потім — більш віддаленим і, нарешті, найвіддаленішим. Тому, коли учням вперше даються правила (наприклад, правила логіки, правила риторики та ін.), їх слід пояснювати прикладами, не далекими від їх розуміння, наприклад, богословськими, політичними та ін., а прикладами, взятими з щоденного життя. Інакше учні не зрозуміють ні правила, ні його застосування.

VII. В учнів розвивають спочатку зовнішні чуття (це найлег- ше),потім — пам'ять, далі— розуміння і, нарешті, судження. Саме в такій поступовості вони ідуть одне за одним, бо знання починається з чуттєвого сприймання, за допомогою уявлення переходить у пам'ять, а потім, через узагальнення поодинокого, утворюється розуміння загального і, нарешті, для уточнення знання про речі, достатньо зрозумілі, складається судження.

Основоположення V

29. Природа не обтяжує себе зайвим; вона задовольняється малим. Наприклад, з одного яйця вона не виводить двох, задовольняючись вдало виведеним одним. До одного стовбура садівник прищеплює не кілька живців, а один, і якщо він вважає, що стовбур міцний — то два.

30. Отже, увага буде розсіюватися, коли дають вивчати одночасно в одному й тому ж році різні предмети, наприклад, граматику, діалектику, а то ще риторику, поетику, грецьку мову та ін.

Основоположення VI

31. Природа не поспішає, а просувається вперед повільно. Щоб швидко висидіти пташенят, пташка ж не кидає яєць у вогонь, а надзвичайно повільно зігріває їх природним теплом і пізніше, щоб пташенята швидше підросли, не обгодовує їх їжею (адже вона б цим швидше їх уморила), а годує потроху і обережно, даючи стільки їжі, скільки може перетравити нерозвинена ще здатність травлення.

32. Так, архітектор не поспішає виводити на фундаменті стіни, а на стінах — дах, тому що не досить висохлий і незміцнілий фундамент звичайно від тягаря сідає, через що руйнується будівля. Таким чином, жодна більш значна мурована будівля не може бути закінчена протягом року; треба дати їй вистоятися належний час.

33. Садівник не добивається від рослини, щоб вона в перший же місяць виросла або щоб у перший же рік дала плід. Тому він не щодня нею займається, не щодня поливає її, не прискорює її зігрівання, розкладаючи біля неї вогонь або обсипаючи негашеним вапном, а задовольняється тим, що рослина зрошується з неба і зігрівається сонцем.

34. Отже, мукою є для юнацтва:

1. Коли його примушують щодня займатися по шість, сім, вісім годин класними заняттями і вправами та, крім того, кілька годин дома.

2. Коли воно буває переобтяжене до непритомності і до розумового розладу (як це часто ми бачимо) диктантами, складаннями вправ і заучуванням напам'ять надзвичайно великих уривків. Чого доб'ється той, хто вважає за краще у невелику посудину з вузьким отвором (з чим можна порівняти здібності дітей) вливати рідину відразу, не вводити її краплями? Звичайно, більша частина рідини розіллється, і в посудину попаде незрівнянно менше, чим це можна було б зробити, вливаючи поступово. Зовсім нерозумний той, хто вважає за необхідне навчати дітей не в тій мірі, в якій вони можуть засвоювати, а в якій тільки сам він бажає, тому що треба допомагати здібностям, а не пригнічувати їх, і вихователь юнацтва, так само як і лікар, є тільки помічником природи, а не її господарем.

35. Отже, легкість занять і задоволення від них для учня збільшить той:

І. Хто буде залучати учнів до класних занять на найменше число годин, а саме — на чотири години, передбачаючи стільки ж годин для домашніх робіт.

II. Хто якнайменше буде обтяжувати пам'ять, подаючи тільки найголовніше, давши всьому іншому текти вільно.

III. Хто все викладатиме відповідно до ступеня сприйнятливості учня, яка буде збільшуватися з віком і подальшим ходом занять.

Основоположення VII

36. Природа нічого не викликає насильно назовні, крім того, що, дозрівши всередині, саме прагне вийти.

Адже природа не примушує пташеня залишати яйце раніше, ніж його члени правильно сформуються і зміцніють; не примушує його літати раніше, ніж воно вкриється пір'ям, не виганяє його з гнізда раніше, ніж воно навчиться літати та ін.

Так, дерево не дає паростків раніше, ніж сік, піднімаючись від кореня, не примушує їх рости; не дає розкриватися брунькам раніше, ніж листя, що утворилося з соку разом з квітками, намагається розгорнутися вільніше; не скидає цвіту раніше, ніж охоплений ним плід не покриється шкіркою; не дає плодові падати раніше, ніж він доспів. Отже, над умами дітей робиться насильство:

I. Коли їх примушують до того, до чого вони не дійшли ще ні віком, ні своїм розумовим розвитком.

II. Коли учнів примушують що-небудь запам'ятати або робити без попереднього і достатнього розбору, пояснення і настанови.

38. Отже, згідно з цим:

I. Дітям слід займатися тільки тим, що відповідає їх вікові і здібностям, а також тим, до чого вони самі прагнуть.

II. Нічого не можна примушувати заучувати, крім того, що діти добре зрозуміли. І також нічого не можна вимагати від пам'яті дитини, крім того, що, судячи з безсумнівних ознак, вона засвоїла.

III. Нічого не слід давати для виконання, крім того, форма і спосіб виконання чого в достатній мірі з'ясовані.

Основоположення VIII

39. Природа всіляко собі допомагає. Наприклад, у яйця немає недостачі у своєму життєвому теплі; проте батько природи, Бог, передбачає, щоб цьому теплу допомогли або теплота сонця, або пір'я пташки, що сидить на яйцях. Коли пташеня вийде з яйця, мати, доки це необхідно, зігріває і всіляко розвиває і зміцнює його для всього, що потрібне йому в житті. Спостерігаючи лелек, ми можемо бачити, як вони допомагають своїм пташенятам, навіть беручи їх собі на спину і літаючи з ними навколо гнізда, при цьому ті також розмахують крилами. Так і няні різним способом допомагають слабим дітям. Спершу вони навчають їх піднімати голову, потім сидіти, ставати на ноги, рухати ними, щоб зробити крок, потроху просуватися вперед, іти вільно; звідси, нарешті, з'являється також швидкість у біганні. А коли вчать говорити, вимовляють спочатку слово і потім показують рукою на те, що це слово означає, та ін.

40. Отже, жорстокий той учитель, який, давши учням роботу, не пояснює достатньо, в чому вона полягає, не показує, як її виконати, а ще менше допомагає їм при їх перших спробах, але зобов'язує їх самих працювати з усієї сили і хвилюється, і лютує, коли вони що-небудь роблять не зовсім правильно. Але що ж це таке, як не катування юнацтва? Це рівносильне тому, якби няня захотіла примусити вільно ходити дитину, яка ще боїться стояти на ногах, і примушувала б її до цього побоями, коли дитина ще не може цього зробити. Природа нас учить іншого: доти треба терпляче ставитися до слабого, доки йому не вистачає сили.

41. Отже, на підставі цього:

I. Не слід вдаватися при навчанні ні до яких тілесних покарань (тому що, копи вчення іде погано, то чия це провина, як не самого вчителя, який або не вміє зробити учня здібним до вчення, або не прикладає до цього досить старання).

II. Все, що учні повинні вивчити, треба подати їм і викласти так ясно, щоб вони мали перед собою, як свої п'ять пальців.

ІІІ. А для того, щоб усе сприймалося легше, треба, скільки це можливо, залучати до сприймання зовнішні чуття.

42. Наприклад, слух постійно треба сполучати із зором, мову — із діяльністю рук. Отже, про те, що треба знати, потрібно не тільки розказати, щоб це було сприйняте слухом, але це ж слід зарисувати, щоб через зір предмет закріпився в уяві. З свого боку, нехай учні негайно вчаться все сприйняте вимовляти голосно і виражати діяльністю рук. Не слід відступати від жодного предмета, доки він не закріпився достатньо у вухах, очах, в умі і пам'яті. А для цієї мети буде корисно, щоб усе, що звичайно вивчається в кожному класі, чи будуть то теореми чи правила або образи і емблеми ? предмета, що викладається, зображалося наочно на стінах тієї ж аудиторії. Так поставлена справа винятково сильно сприяла б твердому засвоєнню предмета. Це буде стосуватися і того, щоб учні привчалися переписувати у свої щоденники або збірники загальних істин все те, що вони чують або читають у книгах, бо це буде давати поживу уяві і полегшить пригадування цього предмета в подальшому.

Основоположення IX

43. Природа не творить нічого такого, корисність чого не стала б скоро очевидною.

Чи творить вона пташку, скоро стає зрозумілим, що крила даються їй для літання, ноги — для бігання та ін. Чи виникає що-небудь на дереві, все це має своє корисне значення аж до лушпини і пушка, що вкривають плід, та ін.

44. Отже, ти полегшиш учневі засвоєння, коли у всьому, чого б ти його не вчив, покажеш йому, яку це дає щоденну користь у спільному житті. Цього правила треба додержуватися скрізь: і в граматиці, і в діалектиці, і в арифметиці, і в геометрії, і в фізиці та ін. Інакше, що б ти не розказав, все буде уявлятися дітям якимсь страхіттям з того світу. Не доведена до розуміння того, чи існує це в природі і чи цс в порядку речей, дитина скоріше буде вірити, ніж знати. Але, коли ти покажеш призначення всякої речі, то ти дійсно забезпечиш її справжнім знанням і вмінням діяти.

45. Отже, треба вчити тільки тому, в чому є наочна користь.

Основоположення X

46. Природа діє у всьому однаково. Наприклад, яке походження одного птаха, таке походження і всіх птахів, мало того — усіх тварин, змінене лише деякими побічними обставинами. Так і в рослинах: як одна билинка народжується і виростає з своєї насінини, як одне дерево садиться, дає гілки і цвіте, так це відбувається скрізь і завжди з усіма іншими рослинами і деревами. І який на дереві один листок, такі і всі інші, і якими листки бувають у ньому році, такими ж вони будуть і наступного року і завжди.

47. От через що неоднаковість методів навчання тільки утрудняє юнацтво і ускладнює навчання. Тим часом не тільки різні викладачі по-різному викладають предмети, але й один і той же викладач викладає по-різному, наприклад, інакше викладає граматику, інакше — діалектику та ін., тоді як усе це можна було б викладати однаково, відповідно до гармонії цілого і до того, що речі і слово мають зв'язок і спорідненість між собою.

48. Тому треба подбати, щоб надалі:

I. Один метод був прийнятий для викладання всіх наук, один метод — для викладання всіх мистецтв, один метод — для викладання всіх мов (тут автор має на увазі єдиний дидактичний принцип).

II. В одній школі був би один порядок і метод у всіх вправах.

III. Наскільки це можливо, були б одні видання книг з одного предмета.

Так усе піде вперед легко і без труднощів.