Основні властивості інформації
До найбільш вагомих властивостей інформації вчені залучають:
- обов’язковість зв’язку з носієм (матеріальним або ідеальним);
- цілісність, системність (інформація певного повідомлення не є сумою всіх елементів, що містяться у повідомленні, та не можуть бути розташовані у будь-якій послідовності);
- дистанційованість від джерела (давні мови інформують про суспільства, яких вже давно немає);
- старіння (причина – поява нової інформації);
- альтернативність використання;
- інваріантність (одна й та сама інформація може передаватися по-різному);
- можливість кодування, дешифровки;
- наступність інформації – без розвиненої наступності не може бути розвиненої структури процесів розвитку, адже у них залишаються не диференційованими явища історизму;
- невичерпність інформації – інформація може мати необмежену кількість користувачів, використовуватися необмежену кількість разів і при цьому залишатися незмінною;
- універсальність інформації – зміст інформації може бути будь-яким або «про все».
Якість інформації становить сукупність властивостей інформації, які характеризують ступінь її відповідності потребам користувачів. Властивості якості інформації:
- репрезентативність інформації пов’язана з правильністю її відбору і формування з метою адекватного відображення властивостей об’єкта. Вагоме значення у такому разі мають: правильність концепції, на основі якої сформульовано вихідне поняття; аргументованість відбору сутнісних ознак и зв’язків відображає мого явища.
- адекватність (ступінь відповідності інформації, отриманої користувачем, тому, що автор мав на увазі);
- достовірність (її відповідність об’єктивній дійсності оточуючої дійсності). Недостовірність інформації обумовлюється вихідною неправдивістю даних, в результаті модифікації даних. Іноді недостовірні відомості можуть надавати достовірну інформацію, наприклад, коли заздалегідь відома ступінь їх недостовірності. У таких випадках, чим більше вихідних даних тим вища достовірність отриманого результату. Отже, на достовірність інформації впливають такі її властивості як адекватність і повнота.
- повнота (достатність) інформації означає, що вона містить мінімальний, але достатній склад для прийняття рішень;
- надлишковість інформації (якість інформації, що покращує зрозумілість і сприйняття інформації) Однак, якщо йдеться про збереження і передачу інформації засобами комп’ютерної техніки, то надлишковість відіграє негативну роль. Наприклад, візуальна інформація має надлишковість більше ніж 90 відсотків. Це означає, що втративши значну частину візуальної інформації, людина може розуміти її зміст.
- точність інформації визначається ступенем близькості отриманої інформації до реального стану процесу, явища, об’єкту.
- об’єктивність-суб’єктивність інформації (поняття об’єктивності інформації є відносним. Перебіг інформаційного процесу призводить до пониження об’єктивності інформації).
- доступність інформації (можливість отримати ту чи іншу інформацію);
- актуальність інформації (ступінь відповідності інформації теперішньому моменту).
Види інформації
У залежності від спрямування (напрямку руху) інформації розрізняють інформацію горизонтальну (потоки циркулюють між системами одного рівня) і вертикальну (між різними рівнями). Вертикальна інформація поділяється на пряму (від суб’єкта до об’єкта управляння) і зворотну (від об’єкта до суб’єкта).
За критерієм форми інформація поділяється на два види:
а) дискретна форма – це послідовність символів, що характеризує дискретну, змінну величину (кількість дорожньо-транспортних пригод);
б) безперервна форма – це величина, яка характеризує процес, що не має перерв або інтервалів (температура тіла людини).
За сферою виникнення виокремлюють інформацію:
а) елементарну (механічну), що відображає процеси, явища неживої природи;
б) біологічну, що відображає процеси тваринного і рослинного світу;
в) соціальну, що відображає процеси людського суспільства.
Соціальна інформація залучається до функціонального виду інформації, тобто до такої інформації, яка притаманна виключно живим системам, і передусім – людині. У цьому виді інформації крім досліджуваного кількісного виміру інформації останнім часом виявлені якісні виміри, наприклад, семантичні і прагматичні властивості. Прагматичне дослідження, яке випереджує всі інші останнім часом, відрізняється від семантичного тим, що воно зосереджується на відношенні інформації і суб’єкта, у той час як останнє – на відношення інформації і об’єкта.
За засобом передачі і сприйняття:
а) візуальна;
б) аудіальна;
в) тактильна;
г) органолептична (смаки і запахи);
д) технічна (видається і сприймається засобами техніки).
Інформацію, що створюється і використовується людиною, зо суспільним запозначенням можна поділяти на три види:
а) особиста – зорієнтована на конкретну людину;
б) масову – зорієнтована на будь-яку людину, що бажає долучитися і скористатися інформацією;
в) спеціальну – призначену для використання вузьким колом осіб, що займаються вирішенням складних спеціальних завдань в галузі науки, техніки, економіки.
За засобами кодування виокремлюють наступні типи інформації:
а) символьну, основану на використанні символів (літер, цифр, знаків тощо). Вона є найпростішою і використовується для передачі нескладних сигналів. Прикладом може виступати зелене світло світлофора.
б) текстову, засновану на використанні комбінацій символів (книги, журнали тощо).
в) графічну, засновану на використанні вільного поєднання у просторі графічних примітивів. До цієї форми залучаються фотографії, схеми, креслення.
З точки зору системного підходу виокремлюють:
а) внутрішню інформацію (структурну) – притаманна всім об’єктам живої і неживої природи і виникає внаслідок відбору, фіксації і закріплення структурних видозмін у системі позитивного досвіду взаємодії із зовнішнім середовищем. Як приклад, квітка у темній кімнаті (цикл розкривання і закривання регулюється внутрішньою структурою).
б) зовнішню інформацію – інформація як засіб організації будь-якої системи, тісно пов’язаної із відображення впливу одного об’єкту на інший. Приклад впливу зовнішньої інформації на біологічні системи – ритми сонячної активності, місячні ритми тощо.
Внутрішня і зовнішня інформація взаємопов’язані. Різке домінування внутрішньої інформації призводить до самоізоляції системи, що може призвести до її руйнування. У випадку переважання зовнішньої інформації система не в змозі асимілювати її, перевтілити і нейтралізувати.
За місцем виникнення:
а) вхідна – це інформація, яка поступає до організації;
б) вихідна – інформація, яка поступає від організації до іншої організації.
За стадіями обробки інформації:
а) первинна – це інформація, яка виникає безпосередньо у процесі діяльності на початковій стадії;
б) вторинна – це інформація, яка виникає внаслідок оборобки первинної інформації і може бути проміжною і результативною;
в) проміжна – використовується як вихідні данні для наступних дій;
г) результативна – виникає у процесі обробки первинної, проміжної інформації та використовується для прийняття рішень.
Види журналістської інформації:
а) подієва інформація – це факти, події, що публікуються без коментарів;
б) інтерпретована інформація – це аналіз, коментарі, висновки та узагальнення;
в) базисна – особливо важлива документальна, теоретична інформація державного, правового, релігійного тощо характеру.
Параінформація. До параінформації належить вид інформації, що характеризується прихованістю, тобто не міститься у повідомленні у наочному вигляді. Інакше кажучи, параінформація — це те, що написано «між рядками». Вона сповіщається реципієнту за допомогою жестів, інтонації, виразу обличчя тощо. Класичним прикладом параінформації є мораль у байках. Параінформацію часто використовують для створення гумористичних повідомлень, зокрема анекдотів, а також у виборчих технологіях з метою дискредитувати певного політика. Широко використовують параінформацію і в рекламних повідомленнях.
Метаінформація. Метаінформацією називають таке повідомлення, яке описує інше повідомлення. Прикладами метаінформації є огляди преси, реферати, анотації, бібліографічні описи, цитування, відгуки, критичні статті тощо. У суспільстві генерування метаінформації виступає як окрема галузь суспільного виробництва. Так, у державах, як правило, є спеціальні організації, що займаються бібліографуванням, реферуванням і синтезуванням науково-технічних повідомлень усіх жанрів і випуском бюлетенів сигнальної інформації, реферативних журналів, оглядів розвитку всіх галузей науки й техніки. Для підготовки таких повідомлень вказані організації залучають велику кількість спеціально підготованих і проінструктованих спеціалістів (бібліографів, референтів, рецензентів, оглядачів тощо).
Цінність інформації
Цінність не є ані властивістю інформації, яке постає в процесі взаємодії з суб'єктом, ані властивістю суб'єкта, який передає цю властивість інформації. Цінність – властивість відношення інформації суб'єкта або системи, елементами якої є інформація і суб'єкт. Цінність не є суто природною властивістю інформації, а утворюється в результаті предметно-практичної взаємодії об'єкта (інформації) і суб'єкта (користувача). Будь-яка цінність зумовлена практикою, що розуміється в найширшому значенні цього слова, і практика виступає як об'єктивний визначник цінності. Цінність є тим, що потрібно людині для його практично-пізнавальної діяльності, а практика сприяє об'єктивності оцінок. Так, фахівець в області теорії передачі інформації основну увагу приділяє кількісним характеристикам інформації, кодуванню, впливу шумів, перешкод тощо. У технічному аспекті вивчаються проблеми точності, надійності, швидкості передачі повідомлень, технічних засобів і методів побудови каналів передачі сигналів, їх захищеності і ефективності витрат на здійснення процесу управління системи.
Існує низка способів виміряти інформаційну цінність. Найпростіший засіб – підрахувати кількість «фактів» (факт як найменша перевірена одиниця об’єктивної інформації). Учений Асп вимірював інформаційну цінність новин, використовуючи три різні показники контенту:
а) щільність (співвідношення всіх актуальних пунктів у конкретному репортажі);
б) ширина (кількість різних пунктів у співвідношенні до загальної можливості);
в) глибина (кількість фактів і мотивів, які допомагають пояснити основні аспекти).
Дослідник обчислював індекс інформаційної цінності помножуючи щільність на ширину.
Можна також вимірювати читабельність як одну з цинних рис журналістського тексту. Немає експериментально підтвердженої думки, що чим менше в тексті інформації, тим легше його приймати читачеві. Основний інструмент вимірювання читабельності – метод клоз, де читач має замінювати систематично пропущені слова. Легкість заміни вважають показником легкості читання.
ТЕМА 4.