Біографії Т. Г. Шевченка та М. О. Некрасова
Тарас Шевченко
Високе скорботне чоло і глибинний погляд, що роздирає завісу історії.
Для України Шевченко – один з найвищих злетів її духу, її відродження і
самоусвідомлення, її найвеличніша пісня.
«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа,- писав про Тараса Шевченка Іван Франко.-Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури…Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в ржу…Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті-невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджують його твори» .
На 47 років його життя випало:
• 24 кріпацькі роки – під рабовласницьким доглядом;
• 10 каторжних років солдатчини-під доглядом фельдфебеля;
• 4 останні роки - на поруках і-під опікою жандармів.
Тільки 9 років волі - учнем Академії мистецтв у Петербурзі і три літа пекучих дум на рідній землі.
У 1840 році окремою книжкою під назвою «Кобзар» вийшли Шевченкові поезії та поеми. Своїм «Кобзарем» молодий поет кликав замислитись: «Чия правда, чия кривда і чиї ми діти?» До роздумів на цю тему навертала слухачів і поема «Гайдамаки», що вийшла окремою книжкою в 1841 р. У ній автор звернувся до всіх, кому дорогий рідний край: «Не дайте матері в руках у ката пропадать». Україна привітала «Кобзар» як Великоднє свято. Українцям він видався весняною ластівкою, що полинула в Україну і розбудила її приспаних дітей. У журналі « Сын Отечества» названо поезію Шевченка «штучною пустотою», а її мову — «говіркою, якої взагалі не існує», «каліченням російської мови на хохлацький кшталт». Брутально повівся з Шевченком Бєлінський, який вважав, що Україна — це бічна річка, яка впадає у велику ріку російської історії, а український тип є «расове меншовартісним і нездатним до морального розвитку». Прочитавши Шевченкові твори, він стверджував, нібито в них «ряснота найвульгарніших слів та виразів», намагався закрити Шевченкові дорогу в літературу.
3. Виразне читання учнем вірша Т. Шевченка «Заповіт».
«Незакінчене речення» Я був вражений… Я замислився над тим,що…
Микола Олексійович Некрасов –
«співець страждань народних»
(1821-1877)
Пути, утоптанные гладко,
Я пренебрег, я шел своим путем.
М.Некрасов
Дитинство і перші враження
М. Некрасов народився в м.Немирові Подільської губернії. Дитинство його минуло в селі Грешневі Ярославської губернії, де оселився батько після закінчення військової служби.
Роки навчання
З 1832 року М. Некрасов почав навчатися в Ярославській гімназії. Тут він захопився літературою і театром. Юнак не лише багато читав, а й пробував свої сили в літературній творчості. Закінчивши гімназію, він мав “заповітний зошит” з віршами і мріяв про навчання в Петербурзькому університеті всупереч волі батька. Той бажав для сина військової кар’єри.
Життя в Петербурзі
«… Петербург – город великолепный и обширный!.. Здесь, - думал я, - настоящая жизнь, здесь и нигде более счастье! – и как ребенок радовался, что я в Петербурге… Но прошло несколько лет… Я узнал, что у великолепных и огромных домов, в которых я замечал только бархат и золото, дорогие изваяния и картины, есть чердаки и подвалы, где воздух сыр и вреден, где душно и темно и где… влачится нищета, несчастье и преступление. Узнал, что есть несчастливцы, которым нет места даже на чердаках и подвалах, потому что есть счастливцы, которым тесны целые дома…»
«Бажання вступити в університет мене не полишало… Почалися екзамени в університеті… Професор загальної історії Касторський поставив одиницю… Пішов до ректора Плетньова… Плетньов прийняв вільним слухачем… Але вчитися і заробляти на хліб важко, і я покинув…»
М. Некрасов. Автобіографічні записи. 1872
М. Некрасов у період «Останніх пісень». 1877p.
У 1875 році М. Некрасов тяжко захворів. Він продовжив працювати, створюючи збірку віршів «Останні пісні».
Вам, мой дар ценившим и любившим,
Вам, остаток чувства сохранившим
В черный год, простертый надо мной,
Посвящаю Труд последний мой.
Я завету Русского народа
Верен: а и в горе жить,
Не кручину быть,
И больной работаю полгода.
Я с трудом смягчаю свой недуг,
Ты не будешь строг, читатель-друг…
4. Мультимедійна презентація групи дослідників.
Журнал “ Сучасник ”
М. Некрасов - редактор журналу «Сучасник»
М. Некрасов потоваришував з В.Бєлінським, спілкування з яким перевернуло все життя молодого літератора. Некрасов почав писати прозові твори, працювати редактором журналу.
Журнал М. Некрасова вів боротьбу за звільнення селян, засуджував згубний характер реформи 1861 року. Тому в 1866 році журнал був заборонений.
Шевченкове знайомство з журналом « Сучасник»
Повернення Шевченка із заслання було довгим і важким. По дорозі, у Новгороді, він був затриманий, йому заборонили в’їзд в обидві столиці. Однак друзі добилися для нього дозволу жити в Петербурзі, куди він прибув навесні 1858 року. Тут він зблизився з колом авторів «Сучасника» і близько зійшовся з Чернишевським, Добролюбовим, Некрасовим, Михайловим, братами Курочкіними та ін.
5. Виразне читання учнем вірша М. Некрасова «На смерть Шевченка»
Доля поета з народу у вірші М. О. Некрасова:
«На смерть Шевченка»
Досвід дитинства, знання життя селян дозволили Некрасову у вірші «На смерть Шевченка» точно простежити все життя українського поета, виплеснути біль кріпака, підневільної людини, описати спрагу волі, що не зрозуміти вільному. Некрасов зміг.
Некрасов захоплювався талантом Шевченка, його стоїцизмом і завзятістю, прагненням бути вільним, якщо не тілом, так думками й віршами. Шевченко «у нестатку, у невідомості» важко йшов до волі. І от, коли, здавалося б, Шевченко вільний, «скінчився час його нещасливий»:
«Бог же позаздрив йому:
Життя обірвалося.»
Два останні рядки вірша відрізняються від загального розміру вірша. Ритм життя збитий, він обірваний у самім невідповідному місці, коли час жити й насолоджуватися, радуватися й творити. Вірш Некрасова наповнено гарячою любов’ю до людини, що талантом заробив собі краще життя, що страждав за свій народ і любив його. Некрасов сам був дуже близький до народу, почував його, тому смерть одного з його талановитих представників не залишила поета байдужим.
6.Гра «Незакінчене речення». Я замислився над тим, що… Тепер мені зрозуміло, чому…
7. Мультимедійна презентація групи літературознавців
Жіноча доля у творах Тараса Григоровича Шевченка
та Миколи Олексійовича Некрасова