Програмне забезпечення (ПЗ)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Метою вивчення курсу "Основи інформатики" є формування бази теоретичних знань та умінь студентів для освоєння і ефективного використання комп'ютерної техніки та інформаційних технологій, створення підґрунття для подальшого засвоєння спеціалізованих програмних продуктів, залежно від профілю навчального закладу.

Програма розроблена з урахуванням проекту державного стандарту загальної середньої освіти освітньої галузі "Інформатика", концепції інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, а також діючі програми шкільного курсу "Основи інформатики та обчислювальної техніки". Програмою дисципліни передбачено вивчення загальних принципів будови і функціонування електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), системного програмного забезпечення, необхідного для ефективного вирішення практичних задач.

Основна увага має бути приділена формуванню практичних навичок роботи з ЕОМ, вивченню програмного забезпечення та його функціональних можливостей.

 

Після вивчення дисципліни студенти повинні знати:

- структуру ЕОМ, загальні принципи функціонування її
основних пристроїв;

- призначення, функціональні можливості і правила
використання основних системних програм;

- призначення, функціональні можливості і правила
використання програм загального призначення;

- функціональні можливості основних служб міжнародної
комп'ютерної мережі Internet, правила пошуку і обробки
інформації в глобальній мережі.

 

Після вивчення предмета студенти повинні вміти:

- використовувати ЕОМ, основні системні та прикладні програми для вирішення практичних завдань;

- виконувати елементарні операції з обслуговування ЕОМ та її пристроїв за допомогою сервісних програм.


Лекція №1.

Тема: Історія розвитку обчислювальної техніки.

 

Обчислювальні пристрої поділяють на

þ Механічні

þ Електромеханічні

þ Електронні

Механічні машини

 

Розвиток обчислювальної техніки пов'язаний з іменами багатьох учених і дослідників.

В давнину люди користувалися найпростішими способами обчислень: пальці на руках і ногах, дерев’яні палички з засічками - бірками, шнурки та ремені з вузликами. Первісні форми торгівлі сприяли появі різних видів рахівниць, найпершою вважається абак - дошка покрита порохом, на якій легко робити бірочки, яку можна використовувати багаторазово. У країнах Давнього Сходу існувала китайська рахівниця. У Росії – руська рахівниця, що зявилась в 16 ст. Астрономія потребувала для обчислень більш складних пристроїв. Для цього в 17 ст. було створено логарифмічну лінійку.

У 1624 французький фізик Паскаль винайшов механічну (арифметичну) машину – прилад для виконання віднімання та додавання. Наприкінці 17 ст. Німецький учений Лейбніц удосконалив пристрій Паска ля додавши ще дві операції (*, /) – лічильна машина. Модернізована багатьма винахідниками, механічна машина дійшла до наших днів у вигляді арифмометра.Застосовувалися для виконання складних розрахунків під час проектування та будівництва кораблів, мостів, будинків. Продуктивність роботи була невисокою.

1833 англійський вчений Чарльз Беббідж розробив пероект для аналітичної машини.У ній передбачені арифметичний і запам’ятовуючий пристрої. Його машина стала прообразом майбутніх ПК. Але машина Бебіджа була недосконалою. Ада Левлейс (дочка Байрона) - всі свої математичні здібності спрямувала на розвиток проектів Беббіджа. ЇЇ вважають першою жінкою програмістом, яка сформулювала принцип програмної роботи.

Електромеханічні

 

Наприкінці 19 – на початку 20 ст. в США для перепису населення було застосовано табулятор Голлеріт сконструював електричну обчислювальну машину – пристрій для обробки перфокарт. Він заснував фірму, що виготовляла табулятори. А на початку минулого століття у 1942 р. - ІВМ, яка тепер є одним із найвідоміших виробників ПК.

У 1936 р. англійський вчений Алан Т’юрінг теоретично довів створення універсальної цифрової обчислювальної машини.

Винахідником автоматичної обчислювальної машини вважають німецького вченого Конрада Цузе. Аналогічна машини була створені в 1943 у США машина Марк-1, довжина машини – 17 м, висота – 2,5 м. Містила 750 тис реле з’єднаних проводами понад 800 км. Їх викоритсовівали для обчислень під час роботи над створенням атомної бомби, для розрахунків траєкторій ракет.

Електронні машини

 

Першу універсальну електронну обчислювальну машину (ЕОМ ЕНІАК) сконструйовано в США у 1946 під керівництвом Джона Моучлі та Преспера Еккерта. Машина призначена для різноманітних задач, але вона не дозволяла одночасно працювати в декількох програмах. Цей недолік усунув Моріс Віліс з Англії. Машина (ЕДСАК), де вперше реалізовано принцип Джона фон Нейма.(принцип зберігання програм у пам’яті машини).

У 1951 р. почався серійний випуск універсальних ПК марки „ЮНІВАК”

Перший ПК в Україні сконструйовано в Києві у 1951 р. Він називався „МЭСМ”. У 1952 р. машина „БЭСМ”. Обидвома проетками керував Сергій Лебедев. Машина „БЭСМ-6” довго вважалася найкращою в Европі

Справжнім вибухом у розвитку інформатики стала поява персонального комп'ютера (ПК) - першого масового інструмента переробки інформації. Це прискорило вторгнення інформатики в життя людини, змінило різні аспекти жит­тя: роботу, побут, дозвілля тощо.


Історія розвитку ЕОМ за кордоном

(таблиця)

Роки Винаходи Вчені
Давнина -16 ст Бірки, рахівниця (абак), китайська рахівниця, руська рахівниця
1624 Механічна обчислювальна машина (Арифмометр) Дві операції +,- Паскаль
Кінець 17 ст Лічильна машина - вдосконалений арифмометр +,-,*,/ Лейбніц
1833 Проект аналітичної машини . перехiд вiд ручного до автоматич виконання обчислень по складенiй програмi. Арифметичний і запам’ятовуючий пристрій АП будувалося на основi зубчатих колiс, на них же пропонувалося реалiзувати ЗП (на 1000 50-розрядних чисел!). Для вводу даних i програми використовувалися перфокарти. Гадана швидкiсть обчислень - додавання i вiднiмання за 1 сек, множення i дiлення - за 1 хв. Крiм арифметичних операцiй була команда умовного переходу. Чарльз Бебідж
Математичні здібності спрямувала на розвиток машини Бебіджа – перша програміста. Склала програми для розв'язання задач на машинi Беббiджа, а також описала принципи її роботи Ада Левлейз
1870 сконструював (мабуть, першу у свiтi) "логiчну машину", дозволяла механiзувати найпростiшi логiчнi висновки. Джевонс англiйський математик
Кін 19 поч 20 ст Пристрій для обробки перфокарт. Голлеріт (США)
1936 Теоретично довів створення універсальної цифрової обчислювальної машини Алан Тюрінг (Англ)
1937 Автоматична (ричажна) механічну війкову машину обчислювальна машина Марк-1 Машина вважалася секретною розробкою до1946 Довжина машини – 17 м, висота - 2,5 м. 750 тис реле, провод800км Конрад Цузе (нім), і вчені США
1946 Універсальна електронна обчислювальна машина ЕНІАК Десятковий електронний цифровий інтегратор і комп’ютер Для різних задач, але не дозволяла працювати в декількох програмах одночасно. Джон Моучлі Преспер Еккерт
МашинаЕДСАК вперше реалізовано принцип зберігання програм у памяті Моріс Вілліс (Англ.)
1951 Серійний випуск універсальних ПК марки ЮНІВАК
1976р У 1984році. Компанія Apple створена у Каліфорнії Перший комп’ютер Apple компанія Apple представляє революційний ПК Macintosh, який дав початок розвитку таких технологій як миша та графічний інтерфейс корист Стівон Джобс, Стів Возняк

В. Глушков: «Кібернетика як наука може дати надзвичайно багато вона потребує захоплення , відданості, й готовності працювати з повною віддачею фізичних і духовних сил»

Історія розвитку ЕОМ в Україні.

Роки Вчені Машина Призначення
1897 Павло Хрущов „я зробив спробу побудувати дещо видозміненний примірник, додаючи до конструкції Джевонса удосконалення. Я побудував інструмент менших розмірів, виконав його з металу та усунув конструктивні дефекти. Я приєднав до інструменту світловий екран, на який передається робота машини і на якому результату «мислення» зявляються не в умовно-лшітерній формі, а в звичайній для людини словесній формі” Відтворив машину Джевсона Використовувати як навчальний посібник під час лекцій з логіки і мислення
1914 Олександр Щукарєв Бачив в машині не просто посібник а, бачив її як технічний засіб механізації формалізуючих сторін мислення. 20-ті роки його погляди оцінювалися деякими вченими негативно, кібернетику спочатку визнавали лженаукою. Машина логічного мислення механічно виконувала прості логічні висновки на основі вихідних змістовних посилань. За допомогою машини винайдено вісім варіантів розчинів електролітів і неелектролітів.
1956 Вадим Лашкарьов Винайшов транзистор – інтегральна схема, яка об’єднує в собі тисячі, мільйони компонентів, - який сьогодні є основним елементом ПК. Піонер інформаційних технологій як в Україні так і в СРСР
1946 Сергій Лебедев Присвятив життя енергетиці і компютеробудуванню. Енергетика потребувала великих обчислень, які він хотів звести до автоматизації. Незалежно і паралельно з західними вченими розробив принципи побудови ЕОМ, що зберігають памяті програмуі реалізував їх. Його діяльність засекречена 1. В машині використовується двійкова система обчислення. 2. До складу машини входять п'ять пристроїв — арифметичне, пам'яті, керування, вводу та виводу. 3. Програма обчислень кодується і зберігається у пам'яті так само, як числа. 4. Обчислення здійснюються автоматично на основі програми, яка зберігається у пам'яті машини. 5. Крім арифметичних, машина виконує логічні операції: порівняння, умовного та безумовного переходів. 6. Пам'ять будується за ієрархічним принципом. 7. Для обчислень використовуються числові методи розв'язання задач. МЕСМ (1951), БЄСМ (1952) Київ Для системи протиракетної оборони, Проводила обчислення і експерименти з автоматизованого проектування електронних систем
1960-70 1962 Віктор Глушков Основоположник науки інформатика. Включив у кібернетику проблему одержання, збереження та опрацювання інформації. Розвивав теоретичне програмування. Проблему комп’ютеризації та інформатизації суспільства Ідея дистанційної обробки інформації
1979 Інститут кібернетики АН УРСР почалися і завершилися роботи зі створення супер ЕОМ , в яких йшло розпаралельнення обчислювального процессу ЄС-2701 (84 р.) ЄС-1766(86 р.) Багатопроцесорні системи з роздільн керуванням з розпод пам’яттю й універсал. Сист. зв’яз.
           

 


Лекція 2: Поняття інформатики, інформації.

Джерела та носії інформації. Структура ПЕОМ. Загальні положення про операційні системи. Програмне забезпечення. Захист інформації від комп’ютерних вірусів. Архівація даних.

Мета: Ознайомлення з комп’ютером, файловою системою, операційною системою.

План:

1. Означення інформатики, інформації.

2. Джерела та носії інформації.

3. Одиниці в вимірювання інформації

4. Типи ЕОМ.

5. Фізичний та програмний принципи роботи комп'ютера.

6. Формула Хартлі.

7. Основні пристрої ПК.

8. Програмне забезпечення: системне, прикладне.

9. Основні види операційних систем:

а) командна мова;

б) файлова система;

в) драйвери зовнішніх пристроїв.

1.1 Означення інформатики, інформації.

Інформація - це набір даних (відомостей) про об'єкти чи явища світу, що нас

оточують.

У XX ст. Інформація стала об'єктом наукових досліджень. В 1970 році зформувалася нова галузь науки - інформатика.

Інформатика (наука про комп'ютер) - це наука, яка вивчає структуру та загальні властивості інформації, а також питання, пов'язані з опрацюванням інформації за допомогою комп'ютера.

 

Під опрацюванням розуміють процеси створення, перетворення, зберігання, пошуку, пересилання інформації. Інформатика взаємодіє з багатьма дисциплінами. Способи кодування та перетворення інформації спираються на досягнення сучасної математики. Способи зберігання інформації, опрацювання та пересилання інформації визначаються прогресом у фізиці, теорії зв'язку, мікроелектроніці.

1.2 Джерела та носії інформації

Фізичне середовище, в якому інформація зафіксована, називається носієм інформації.

Носіями інформації є стародавні глиняні таблички, сучасні книжки та журнали, магнітні та оптичні диски

 

1.3 Одиниці вимірювання інформації

Найменшою одиницею вимірювання є 1 біт. Це слово означає – двійкова цифра, двійковий розряд: 0 і 1.

1 біт - це кількість інформації, яку несе двійкова цифра: 0 або 1.

Частіше використовують 1байт = 8 бітів.

Є 28 =256 різних байтів:

0 0 0 0 0 0 0 0 0 0

0 0 0 0 0 0 0 0 0 1 } = 256 байтів

0 0 0 0 0 0 0 0 1 0

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1

Тобто, кожній двійковій комбінації в байті присвоюють відповідно певний знак(літеру, цифру, математичний знак).

 

Тобто, 1біт - це кількість інформації, яка містить відповідь на питання: "Чи деякий факт має місце?" Так чи ні? Так - 1, ні - 0.

1 байт - це кількість інформації, яка потрібна для кодування одного символу з деякого алфавіту, який складається з 256 символів

.

Для вимірювання великих обсягів інформації використовують:

1 кілобайт = 1Кбайт = 103 байтів = 1024 байти

1 мегабайт = 1Мбайт = 106 байтів = 1024 Кбайти

2 гігабайт = 1Гбайт = 109 байтів = 1024 Мбайти.

2.1 Способи зображення, пересилання інформації

Інформація в ЕОМ подається або фіксується за допомогою електричних сигналів.

Є два способи надання інформації:

1) цифровий спосіб (за допомогою імпульсних сигналів);

2) аналоговий спосіб (за допомогою неперервних сигналів).
Найпростіші пристрої, які використовуються для пересилання інформації:

- телефон, модем;

- телетайп;

- телефакс.

Типи ЕОМ

1. цифрові ЕОМ (ЦЕОМ) - створена в 1946 році.

2. аналогові ЕОМ (АЕОМ) використовують для роз'язування задач з невисокою точністю.

 

2.2 Фізичний та програмний принципи роботи комп'ютера

Програмний принцип: сучасний програмний пристрій був запрограмований Дж.фон Нейманом у 40-х роках нашого століття. Суть його полягає в тому:

1) ЕОМ є автоматом, який працює згідно заданої програми

2) Програма і дані вводяться в пам'ять машини, після чого автомат виконує обчислення.

3) Для розв'язання іншого завдання використовують іншу програму, але структура ЕОМ залишається незмінною.

 

Програма - це інструкція для розв'язування задачі, написана зрозумілою для машини мовою.

Мови, які використовуються для написання програм, називаються мовами програмування.

Фізичний принцип роботи комп'ютера.

 

Комп'ютер опрацьовує значні обсяги інформації з великою швидкістю і надійністю. Розглянемо, як це відбувається. Інформація, з якою працює комп'ютер, знаходиться в регістрах процесора, або в оперативній пам'яті. Основними елементами процесора є регістри. Регістр зберігає 8, 16 більше бітів інформації. Це число визначає розрядність регістра і розрядність процесора. Усі розряди опрацьовуються у регістрі при надходженням лініями зв'язку електричних сигналів.

Відповідні лінії називаються шинами. Шини бувають 8, 6, 20-ти та 32-розрядні. Регістр складається з тригерів-пристроїв, що зберігають 1 біт інформації: 0 або 1. Технічно тригерреалізується на двох транзисторах. Транзистори та інші елементи настільки малі, що мільйони їх можуть розміститися на невеликій напівпровідниковій пластинці, яка називається інтегральною схемою. Саме вона зберігає в оперативній пам'яті великі обсяги інформації. Велика швидкодія комп'ютера досягається завдяки здатності тригерів міняти стани мільйони разів за секунду.

2.3 Формула Хартлі

Часто говорять, що велике повідомлення містить мало інформації, і навпаки. Отже, потрібно відрізняти інформаційний обсяг повідомлення від поняття кількості інформації. Кількість інформації у повідомленні визначається за допомогою формули Хартлі.

Кількість інформації позначимо І, що є у повідомленні про стан об'єкта, який може приймати один стан з Е можливих станів, обчислюється за формулою:

І = log2E

Одиницею кількості інформації є 1 біт.

Якщо Е = 2К, то І = К. Отже, якщо Е=2, то К=1, 1=1.

Основні пристрої комп 'ютера

Комп'ютер - це пристрій який може опрацювати значні обсяги інформації з великою швидкістю і надійністю.

 

Персональні комп'ютери мають таку структуру:

І. Системний блок:

1) центральний мікропроцесор;

2) внутрішня пам'ять;

3) зовнішня пам'ять.
II. Системна шина.

Системна шина виконує функцію зв'язку між мікропроцесором, внутрішньою пам'яттю, стандартними та нестандартними пристроями введення-виведення.

 

III. Пристрої введення-виведення інформації:

1) клавіатура;

2) дисплей;

3) пристрій друкування;

4) ручні маніпулятори.

Усі пристрої введення-виведення можна розділити на:

1) стандартні: дисплей, клавіатура;

2) нестандартні:

а) магнітні та оптичні накопичувачі;

б) принтери, плоттери (пристрої виведення символьної
та графічної інформації);

в) сканер, миша (пристрої введення інформації);

г) модем (пристрої зв'язку комп'ютера з телефонною
мережею).

Основні види нам 'яті

Внутрішня память.

 

I) Постійна пам'ять (ROM)

1) для постійного зберігання інформації;

2) інформація не зникає внаслідок вимикання комп'ютера;

3) інформацію можна лише прочитати;

4) обсяг пам'яті малий;

5) інформацію сюди записують під час виготовлення системного блоку
(програма початкового завантаження).

 

II) Оперативна пам'ять (RAM)

1) для зберігання інформації протягом сеансу роботи;

2) інформація зникає під час вимикання комп'ютера;

3) інформацію можна прочитати і записати;

4) обсяг пам'яті обмежений;

5) елементом оперативної пам'яті є комірка розміром n байтів.
Найчастіше 1 байт.

Зовнішня память.

1. Зовнішня память призначена для тривалого зберігання програм і даних.

2. Така інформація в зовнішній памяті зберігається при виключенні ПК.

3. Обсяг памяті малий.

4. Носії інформації магнітні та оптичні накопичувачі:

- накопичувачі на гнучких дисках( дискети або флоппі-диски);

- накопичувачі на жорстких дисках (вінчестерах);

- оптичні накопичувачі: CD-ROM (тільки длячитання);

CD-R ( для читання і запису один раз);

CD-RW (для багаторазового запису);

CD-DVD (удосконалений CD-ROM).

 

Мікропроцесор

 

Мікропроцесор - це основний пристрій ПК. Він виконує програму, зберігається у внутрішній пам'яті комп'ютера, керує спільною роботою всіх інших пристроїв і виконує різноманітні операції над даними.

Характеристики мікропроцесора

1) Тактова частота, яка вказує на те, скільки елементарних операцій було опрацьовано за 1 сек. Вимірюється в МГц.

Комп'ютер за 1 сек=266 млн.елем.операцій.

2) Типи моделей мікропроцесора: Intel-8086, 80286, 80386, 80486,

Pentium I, II, III, IV (4 Гбайти пам'яті).

3) Розрядність: 16-ти, 32-розр., 64-розр.

Дисплей - це пристрій на екран якого виводиться інформація. Працює в текстовому і графічному режимах.

 

Клавіатура призначена для введення до ПК символьної інформації (літер, розділових знаків, цифр та ін.), а також для управління роботою ПК. За своїм призначенняv клавіатуру ділять на 4 поля.

 

Перше поле вміщує клавіші з літерами, цифри, розділові знаки.

Caps Lock – перехід у режим введення великих літер. Повторне натискання приводить в режим введення малих літер.

 

Друге поле містить 12 функціональних клавіш F1-F12, а також деякі управляючі клавіші.

 

Третє поле містить клавіші управління курсором дисплея: , ®, ­, ¯.

Endпризводить до переміщення курсору на кінець рядка.

Home – на початок рядка.

 

Четверте поле містить клавіші, які можна використовувати для набору цифр і знаків арифметичних операцій або управління курсором.

Num Lock – перехід до режиму введення цифр.

Рg Up – сторінка вгору.

Pg Dn – сторінка вниз

Ins – режим вставки.

Del – вилучення літери

Тав – переміщення курсора на 8 позицій праворуч.

Васk Space – вилучення літери зліва від курсора.

Print Screen – друкування екрана (Shift + Print Screen).

Esc – вихід.

Еnter – ввід.

Ctrl +Alt + Del - перезавантаження операційної системи.

Ctrl +C або Ctrl+Pause – завершення виконання поточної програми.

Pause – тимчасове припинення виконання програм.

 

 

Пристрої друкування

Принтери: матричні Плоттери (графобудувачі)

струменеві (забезпечують друк креслень високої якості)

лазерні

 

Матричний принтер: швидкість друкування та якість.

Одна сторінка друкується за 1 хв.

У графічному режимі 5 хв.

Струменевий принтер: швидкодія та якість друкування вища.

Деякі моделі працюють в кольорі.

Лазерні принтери: забезпечують швидкість і найкращу якість. Швидкість друкування – 20 сторінок за 1 хв. Працюють в кольорі.

 

 

Програмне забезпечення (ПЗ)

Програмне забезпечення можна поділити на 2 частини:

І. Системне програмне забезпечення:

а) операційні системи

б) системи програмування

в) сервісні програми

ІІ. Прикладне програмне забезпечення

а) прикладні програми загального призначення

б) прикладні програми спеціального призначення.

Основні функції ОС

 

До основних функцій ОС відносяться такі: взаємодія програм з зовнішніми пристроями, взаємодію програм одна з одною, розподіл оперативної пам’яті, виявлення помилкових та нестандартних ситуацій, форматування дискет, виведення на екран дисплея каталогу, копіювання файлів з одної дискети на іншу, встановлення режиму роботи дисплея та принтера, запуск програм.

У складі ОС ПЕОМ можна виділити три частини:

командну мову

файлову систему

драйвери зовнішніх пристроїв.

 

Командна мова – це набір команд, які вводяться користувачем з клавіатури та негайно виконуються. Це та частина ОС, яка здійснює підтримку взаємодії користувача з усіма ресурсами ПЕОМ.

Файлова система – це сукупність програм, які забезпечують роботу з файлами та їх каталогами.

Файл – це програма, або організована сукупність цифрових, алфавітно цифрових та інших даних (або, це ділянка на диску, де міститься програма, або дані, числа, текст) розташованих на диску. Назву файлу містить від 1 до 8 символів і необов’язкового розширення. Повна назва файлу: дисковід /шлях/ назва файлу.

 

Для керування зовнішніми пристроями використовують спеціальні програми, які називають драйверами. Драйвери стандартних зовнішніх пристроїв іноді зберігаються у ПЗП. Драйвери інших зовнішніх пристроїв зберігаються на системному диску.

 

Програми обслуговування дисків

Scandisk – перевіряє правильність розташування файлів на диску й усуває деякі несправності.

Defrag – призначена для де фрагментації диска після його значної експлуатації.

Resgue– записує копію FAT та іншу службову інформацію на дискету і відновлює на диску зруйновані, н-д вірусами, FAT – таблиці, якщо вони були завбачливо збережені програмою Resgue.

 

 

Ручні маніпулятори.

До ручних маніпуляторіч відносяться: миша, кульковий маніпулятор, джойстик.

Ручні маніпулятори призначені для швидкого переміщення курсора в задану точку екрана, та для запуску програм.

Миша – це пристрій з двома або трьома кнопками. Переміщення мишки на поверхні килимка призводить до переміщення курсора на екрані дисплея. Курсор миші в текстовому режимі має вигляд прямокутника, а в графічному – похилої стрілки.

У кульковому маніпуляторі ( трекбол) кулька розміщена зверху. Цей маніпулятор не потрібно переміщати по килимку. Переміщення курсора відбувається при обертанні кульки. Кульковий маніпулятор може вбудовуватись в клавіатуру.

Джойстик використовується для компютерних ігор.

 

 

Програмне забезпечення.

Програмне забезпечення можна розділити на дві частини:

1. Системне програмне забезпечення:

- операційні системи;

- системи програмування;

- сервісні програми.

2. Прикладне програмне забезпечення:

- прикладні програми загального призначення;

- прикладні програми спкціального призначення.

 

Системне програмне забезпечення – це комплекс програм, багато з яких

Постачаються разом з ПК та документацією до нього.

Операційні системи – це комплекс програм, які призначені для керування роботою ПК і організації взаємодії користувача з ПК. На одному ПК можуть використовувутись декілька операційних систем.

Системи програмування призначені для полегщення та часткової автоматизації процесу розробки та відлагодження програм. Це: Паскаль, Сі, Бейсік.

Сервісні програми розширюють можливості операційних систем(архівація та розархівація файлів).

Прикладне програмне забезпечення загального призначення – це комплекс програм:

1. Текстові редактори;

2. Електронні таблиці;

3. Графічні системи;

4. Системи управління базами даними.

 

Захист інформації від компютерних вірусів.

Одна з головних втрат інформації на ПК в наш час виникає через діяльність компютерних вірусів. Щороку компютерні віруси завдвють шкоди на десятки мільярдів доларів, та ще приблизно стільки ж становлять непрямі збитки, які повязані з розробкою програмного забезпечення та проведенням інших заходів захисту від вірусів.

Компютерний вірус – це спеціальна програма, вбудована в іншу програму або документ, призначений для виконання несанкціонованих дій на ПК.

Серед компютерних вірусів за способом проникнення на ПК можна виділити три основні групи:

1. Програмні віруси.

Програмні віруси – це блоки програмного коду, які додають себе до програмного коду інших програм. При запуску зараженої програми на виконання починає працювати і код вірусу. Звичайно після цього заражаються абсолютно всі програми, які запускаються на цьому ПК. При копіюванні заражених програм зараження вірусом не відбувається.

2. Віруси, які заражають спеціальні області носія даних.

Від програмних ці віруси відрізняються методом розповсюдження. Вони заражають не програми, а системні області дисків. Крім того вони як правилот знаходяться в оперативній памяті. Зараження вірусами цього типу відбувається при завантаженні ПК із зараженого диска. Після цього ПК стає носієм вірусу і заражає всі гнучкі диски, записані на ньому.

3. Макровіруси.

Цей різновид компютерних вірусів заражає документи дкяких прикладних програм, які мають засоби для виконання макрокоманд. Здебільшого це стосується пакета Microsoft Office. До макровірусів належать також віруси, які передаються за допомогою компютерної мережі Internet.

Методи боротьби з компютерними вірусами.

Всі існуючі заходи боротьби з компютерними вірусами можна умовно поділити на дві категорії:

- профілактичні заходи;

- заходи щодо знищення компютерних вірусів та лікування заражених рограм і даних.

Для знищення компютерних вірусів на вашому ПК існує два основних методи.

Перший полягає у повному форматуванні жорсткого диску та переустановленні операційної системи разом з прикладним прорамним забезпкченням.

Другий метод знищення компютерних вірусів полягає у використанні спеціальних антивірусних програм. Цей метод не дає стовідсоткову гарантію видалення вірусів. Антивірусні програми мають у своєму складі:

- програму-сканер для перевірки дисків, знищення та лікування заражених програм і даних;

- програму-охоронця, яка автоматично завантажується в оперативну память після включення ПК та виконує перевірку на віруси всіх файлів, з якими відбувається робота;

- засоби поновлення антивірусних баз через електронну пошту.

Нині існує багато антивірусних програм, найбільш популярними є комплекти: DSAF АТ «Діалог-наука», AntiViral Toolkit Pro ЗАТ «Лабораторія Касперського», Norton Antivirus.

Для профілактики зараження ПК вірусами слід дотримуватись певних правил:

- створити системну дискету з антивірусною програмою;

- регулярно поновлювати програми антивірусного захисту;

- систематично перевіряти ПК на наявність вірусів;

- не використовувати для роботи підозрілі дискети без попередньої перевірки всіма доступними антивірусними програмами;

- при роботі на іншому ПК захистити власні дискети від запису ( для 3,5″ дискет потрібно відкрити отвір для захисту від запису);

- не завантажувати невідомі програми;

- не відкривати приєднані файли до електронної пошти;

- обмежити доступ до ПК стороннім людям;

- систематично поновлювати резервні копії даних.

Архівація даних.

Одні з найбільш корисних сервісних програм – це програми-архіватори.

Архіватор – це програма, яка забезпечує стиснення інформації. Стиснення – це таке подання інформації, при якому вона займає менший обсяг в байтах. Процес стиснення називається архівацією, а стиснена інформація – архівом. Зворотний щодо стиснення процес називається розархівацією.

Необхідність в архівації інформації виникає при нестачі вільного місця на дисковому нагромвджувачі. Сучасні програми-архіватори дозволяють зменшити обсяг памяті, який займає інформація, в середньому у два рази для програм, у чотири – для текстових документів, у десять разів – для графічних зображень.

Програми-архіватори не є складовою частиною операційних систем, їх треба придбати і встановити на ПК окремо.

У наш час найбільшої популярності набрали архіватори WinZip, WinRar. Вони мають різний інтерфейс та методи архівації, але виконують однакові функції:

- додавання файлів до архіву;

- Здобування файлів з архіву;

- Тестування архіву на предмет пошкоджень;

-Вилучення файлів з архіву;

- перегляд вмісту архіву;

- створення багатотомних архівів,

- створення SFX-архівів, тобто архівів, для розархівації яких не потрібна програма-архіватор;

- установлення пароля на архів.

Звичайно програми-архіватори не можуть опрацювати архіви, створені іншими архіваторами.

 

 

Контрольні запитання:

1. Що таке комп’ютер?

2. Які пристрої входять до системного блоку?

3. Для його призначені адаптери та контролери?

4. Які пристрої відносяться до стандартних та нестандартних пристроїв введення-виведення?

5. Для чого призначена система шина?

6. З яких пристроїв складається внутрішня пам’ять?

7. Які характеристики внутрішньої пам’яті ?

8. Що називається розрядністю пам’яті?

9. Скільки сторінок друкарського тексту можна зберігати в пам’яті місткістю 4 Мбайт?

10. Які функції виконує центральний мікропроцесор?

11. Для чого використовують дисплей?

12. В яких режимах може працювати дисплей?

13. На які поля поділяють клавіатуру?

14. Щ відбувається при натисканні клавіш Ctrl + Alt + Del?

15.Яке призначення клавіш Рg Up, Pg Dn,Ins?

16.Для чого використовують клавішу Еnter?

17.Які переваги і недоліки зовнішньої пам’яті порівняно з внутрішньою?

18. Як і у вигляді яких пристроїв реалізується зовнішня пам’ять?

19. Які магнітні та оптичні диски можна віднести до сучасних?

20. Які типи друкарських пристроїв використовують в ПК?

21. В чому полягають принципи друкування матричного, струменевого і лазерного принтерів?

22. Для чого призначене системне програмне забезпечення?

23. Для чого призначене прикладне програмне забезпечення ?

24. Які функції виконує операційна система?

25. Що називається файловою системою?

26. Із яких частин складається ім’я файла?


Лекція 3: ОС Windows ХР.

Мета: Ознайомлення з операційною системою, вікна та дії над ними.

План:

1. Windows 98/ХР. Робочий стіл. Робота з вікнами, мишкою.

2. Робота з панеллю задач.

3. Каскадне меню.

4. Поняття про папки, ярлики файли.

5. Робота з Windows Explorer.

6. Створення вказівників.

7. Стандартні програми.

 

ОС Windows 98/ХР. Робочий стіл. Робота з вікнами, мишкою.

 

WINDOWS 95/98 - 32 розрядна операційна система, яка забезпечує роботу де­кількох додатків (програм). Інтерфейс WINDOWS розрахований для роботи з маніпулятором типу мишка.

Після ввімкнення комп'ютера система завантажується автоматично і не потрібно вводити будь-які спеціальні команди. З'являється основний екран - це робочий стіл Користувача (Desktop), на якому розміщена панель задач і піктог­рами, які позначають різні об'єкти. Можна змінити колір робочого столу, пере­міщувати об'єкти, розмістити на робочому столі об'єкти, які найчастіше вико­ристовуються.

У системі WINDOWS 95 використовується поняття об'єкт - це група прог­рам або одна програма, диск, папка (каталог, директорія), файл, значок (піктог­рама), ярлик (вказівник).

Піктограма має вигляд картинки, закритої папки, вказівника-картинки зі стрілкою, документа та інше. Біля піктограми знаходиться текст. Це може бути ім'я або короткий опис об'єкту.

Особливістю WINDOWS є наявність Панелі задач (Taskbar), яка знахо­диться, як правило, внизу екрану, основне призначення якої відображати перелік виконуваних на даний момент прикладних документів та здійснювати переключання між ними. Одночасно із запуском прикладної програми на панелі задач з’являється кнопка із назвою програми і, можливо, назвою відкритого в ній документу. Кнопка прикладної програми залишається на панелі задач до того моменту, коли її виконання не буде завершено. Права частина панелі задач відведена під зону індикації. У цій зоні може відображатися індикатор поточного часу, індикатор клавіатури та різноманітні додаткові індикатори, що сповіщають користувача про режими роботи програмних засобів. Панель задач можна перенести до будь-якого краю екрану, висунути за його межі. Крім цього, можна встановити властивість панелі задач „ автоматично зникати з екрану”. У цьому випадку панель буде прихованою і з’являтиметься у тому випадку, коли помістити вказівник „мишки” на край екрану, за яким прихована панель задач. Також панель задач можна розширити шляхом переміщення її межі.

Другою особливістю є наявність так званого контекстного меню. Відкрива­ється це меню при допомозі натискування правої клавіші мишки. В залежності від того де відбувається клацання (у відкритому вікні чи в головному вікні систе­ми), це меню має різний вигляд.

На робочому столі спочатку знаходяться основні піктограми: піктограма Му computer (Мій комп'ютер), Network Neighborhood (Мережеве оточення), Inbox (Вхідні), Recycle Bin (Смітниковий кошик), Briefcase (Портфель). Клацнувши два рази лівою клавішею мишки по відповідній піктограмі, можна перетворити її у вікно. Вікно

Мій комп'ютер містить піктограми всіх дисків, піктограми Принтера (Printer) і Панелі керування (Control panel). Користувач отримує доступ до всіх дисків, керує друкаркою і може налаштувати операційну систему за своїми потребами.

Робота з вікнами.

Структура всі вікон у Windows є однакова.

Вікна бувають таких типів:

- вікна прикладних програм;

- вікна папок;

- вікна документів.

Вікно прикладної програми відкривається при роботі конкретної програми. Воно містить такі основні елементи:

Стрічка заголовку, в якій міститься назва програми і, можливо, назва відкритого документу.

Панель інструментів.

Статусна стрічка, що міститься внизу вікна програми, призначена для відображення інформації про поточний стан програми та документу.

Вікно папки.

Вікно документу.

Розміри вікон можна збільшувати чи зменшувати, а саме вікно можна розгорнути на весь екран, надати попереднього вигляду, закрити х, мінімізувати -. Щоб зробити вікно активним, треба клацнути мишею будь-де в його межах. Працюють лише в активному вікні. Закрити вікно можна одним із таких способів:

1) клацнути х;

2) двічі клацнути на системній кнопці (вона є ліворуч у рядку і має вигляд рисунка);

3) клацнути на системній кнопці один раз і з отриманого меню виконати команду ЗАКРИТИ;

4) клацнути на пункті “Файл” і виконати команду ЗАКРИТИ;

5) натиснути комбінацію клавіш Alt+F4 (закрити поточне вікно), або Shift+Alt+F4 (закрити декілька вікон)

Робота з мишкою

При роботі з мишкою вказівник мишки розташовуємо на об'єкті. Клацання один раз лівою клавішею мишки використовується, як пра­вило, для вибору вказаного об'єкту, опції в списку.

Подвійне клацання лівою клавішею мишки на об'єкті запускає програму або відкриває вікно.

Клацання правою клавішею мишки призводить до висвітлення контекстного меню.

 

Переміщення і впорядкування піктограм на робочому столі.

Щоб перемістити піктограму в будь-яке місце робочого стола, потрібно вказівник мишки розташувати на цій піктограмі, клацнути один раз лівою клавішею мишки і тримаючи її натиснутою пересунути піктограму в інше місце. Відпустити клавішу мишки.

Щоб впорядкувати піктограми потрібно клацнути правою клавішею мишки в будь-якому вільному місці робочого столу. З'явиться контекстне меню в якому є команди Впорядкувати піктограм (Arrange Icon), Поставити в ряд (Line up Icon) (за іменем, за типом, за розміром, за датою створення, автосортування).

 

Корзина

Укорзині зберігаються копії усунених файлів. Знаходиться вона на робочому столі. Також його можна викликати за допомогою Провідника. Корзиною є папка на кожному диску крім гнучких (А, В) і CD-ROM. Розмір її може бути заданий у пропорційному відношенні для всіх дисків однаково (стандартно 10% від об’єму диску), або для кожного диску окремо. Визначити об’єм дискового простору, що відводиться під корзину, можна переглядаючи її властивості. Для цього на робочому столі досить клацнути правою клавішою „мишки” по піктограмі корзини і вибрати команду Властивості.При цьому зявиться діалогове вікно, в якому задаються параметри.

Якщо встановити нульовий об’єм корзини, то інформація буде усуватися і засобами Windows відновленою не може бути. Також ці властивості можна задати користуючись Провідником або засобами Мій комп’ютер.

Інформація у вікні Корзина подається так як у вікні папки. Крім звичайних атрибутів файлів тут показано ще дату усунення об’єкту та місце розташування його до вилучення. Для відновлення одного чи декількох файлів потрібно їх спочатку помітити і виконати команду Файл/відновити . Якщо усунені файли займуть весь простір, відведений під корзину, то наступні файли усуватимуться за рахунок файлів, що усувалися найшвидше. Останні вилучаються з корзини автоматично.