Кембриджська школа та започаткування
економічного аналізу
Теорія кембриджської школи стала систематизацією та узагальненням ідей пізньої класики, австрійської школи та започатковує неокласичний напрямок сучасної економічної думки. Кембриджська школа вперше в історії економічної думки почала використовувати для дослідження процесів в економіці графіки та математичні залежності.
Альфред Маршалл
(1842 – 1924)
Професор Кембриджського університету
Основний твір – “Принципи економіки” (1890)
Ціноутворення
Пропонує компромісний варіант визначення ціни – витратами виробництва i граничною корисністю. Ціна, яку згоден заплатити споживач, визначається граничною корисністю. Ціна, яку призначає виробник, залежить від витрат виробництва. Поєднує ці дві ціни: ціна рівноваги, під якою розуміється максимальна ціна споживача i одночасно мінімальна ціна виробника.
Процес установлення рівноважної ціни
Ціна принцип
корисності (попит)
принцип витрат
Рiвно- (пропозиція)
важна
ціна
Кількість товару
“Принцип витрат i принцип кінцевої корисності, без сумніву, є складовими частинами одного загального закону попиту i пропонування; кожний з них можна порівняти з одним з лез ножиць”.
Еластичність попиту
Досліджує різні групи товарів i вiдзначає рiзну реакцiю споживачiв у вiдповiдь на змiну цiни. Це i є цiнова еластичнiсть попиту за А. Маршаллом.
Вводить у науковий обiг термiни:
Квазiрента – прибуток, який одержується за рахунок використання особливого або унiкального неприродного (штучного) блага.
Рента споживача – прибуток, який одержує споживач внаслiдок того, що купує товари за ринковою цiною, а не за цiнами попиту.
Закони вiддачi факторів виробництва
Розглядає механiзм динамiки витрат виробництва залежно вiд змiн масштабiв випуску продукцiї i виводить закони:
- постiйної вiддачi;
- зростаючої вiддачi;
- спадаючої вiддачi.
Короткий i довгий перiоди в економiцi
Вводить поняття короткого i довгого перiоду при врахуваннi часових впливiв на господарську дiяльнiсть.
Кiлькiсна теорiя грошей
Висунув один з варiантiв кiлькiсної теорiї грошей:
M = k * p * y,
де M– грошова маса;
p – загальний рiвень цiн;
y – обсяг ВНП;
k –коефіцієнт, що відображає частку готівкових грошей на руках споживачів, які не вкладено в цінні папери i не витрачено на споживання.
Артур Пігу
(1877 – 1959)
Англійський економіст, учень А. Маршала
Основний твір – “Економічна теорія добробуту” (1924)
1. Розглядає концепцію соціального добробуту окремих індивідів. Основою теорії є економічний добробут, що трактується як кількість задоволення, котре можна виразити у грошовій формі.
2. Розвиває теорію. „найбільшого блага для найбільшої кількості людей”. На думку А. Пігу, найвищого рівня добробуту можна досягти більш рівномірним розподілом доходів, але це може негативно вплинути на нагромадження капіталу.
3. Пропонує ідею перерозподілу доходів через активну податкову політику держави. Пропонує ввести прогресивну шкалу оподаткування.
4. Приділяє значну увагу проблемі зайнятості населення. Якщо номінальна заробітна плата зменшується повільніше, ніж падають ціни, то зростає реальна заробітна плата. Це приведе до збільшення сукупного попиту та випуску продукції. Тобто зменшиться безробіття.
Ральф Джордж Хоутрі
(1879 –1975)
Англійський економіст
Основні твори – “Добра і погана торгівля” (1913), „Капітал і зайнятість” (1937)
1. Вважає, що ідеальною є така економічна система, яка використовує здатність людини до колективної діяльності.
2. Поділяє споживчі блага на дві групи: захисні і ті, що просто дають задоволення. Захисні блага призначені для компенсації психологічних і творчих витрат, зв‘язаних із працею.
3. Розмежовує фактори виробництва та отримані на них доходи. Дохід на капітал включає премію за ризик, а процент – це винагорода за користування капіталом.
4. Виводе теорію, яка зв‘язує споживчі доходи та витрати з економічним циклом.
6.2.3. Американська школа: теорія граничної продуктивності факторів виробництва
Американська школа розповсюджує принцип маржинального аналiзу на фактори виробництва i створює теорiю граничної продуктивностi факторiв.
Джон Бейтс Кларк
(1847 – 1938)
Професор економіки
Основні твори: “Філософія багатства” (1886), “Розподіл багатства” (1899)