ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Практичне заняття № 1
Тема 9: Відродження незалежної України. Суспільно-політичний розвиток України в умовах незалежності
План заняття
1. Проаналізуйте політичний, економічний та духовно-культурний розвиток сучасної України.
2. Визначте основні аспекти зовнішньої політики України на сучасному етапі.
3. Розкрийте проблему національної ідентичності українського народу як запоруки духовної єдності.
4. Проаналізуйте євроінтеграційну політику сучасної України.
Навчальні цілі: засвоєння, поглиблення і систематизація знань про: історичне значення українського Всенародного референдуму 1 грудня 1991 року; роль та значення міжнародного визнання незалежності України; особливості політичної ситуації в Україні наприкінці 90-х рр. ХХ ст.; суспільно-політичний розвиток України протягом 2000-2001рр.; стан соціально-економічного розвитку українського суспільства на початку ХХІ ст.; особливості розвитку культури та молодіжної політики в сучасній Україні.
Методичні рекомендації до практичного заняття
Розглядаючи перше питання слід запам’ятати, що саме 24 серпня 1991р. Верховна Рада УРСР зібралася на позачергову сесію і прийняла Акт проголошення незалежності України. Цей доленосний документ підлягав затвердженню на референдумі, який мав відбутися одночасно з виборами Президента України 1 грудня 1991 р. Верховна Рада України визнала за необхідне створити Раду оборони України, Збройні сили України, Національну гвардію, прискорити формування Конституційного Суду України. Урядові доручалося організувати перехід у власність України підприємств союзного підпорядкування, ввести в обіг власну грошову одиницю і забезпечити її конвертування. Президія Верховної Ради України 26 серпня прийняла Указ про тимчасове припинення діяльності Компартії України. 30 серпня, коли було доведено безпосередню участь керівників КПУ в підготовці та здійсненні контрреволюційного путчу, Голова Верховної Ради Л.Кравчук підписав Указ про заборону діяльності КПРС на території України. 1 грудня 1991 р. український народ на референдумі схвалив Акт проголошення незалежності України. Президентом України став Леонід Кравчук. Підтвердження Акта проголошення незалежності України більшістю населення республіки створило якісно нову ситуацію в усьому СРСР. Через тиждень Президент РРФСР Б.Єльцин, Президент України Л.Кравчук і Голова Верховної Ради Білорусі С.Шушкевич зібралися під Мінськом і заявили, що СРСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє існування. 8 грудня було підписано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня на зустрічі в Алма-Аті до СНД приєдналися ще вісім союзних республік. За цих умов М.Горбачову не залишалося нічого іншого, як оголосити про припинення виконання ним функцій Президента СРСР у зв’язку зі зникненням самої держави. Наприкінці 1991р. закінчилася епоха, що тривала понад сім десятиліть. Народилася нова, демократична Україна.
Необхідно звернути увагу на те, що важливим зовнішньополітичним актом України стала постанова Верховної Ради УРСР від 25 грудня 1990 р. «Про реалізацію Декларації про державний суверенітет України в сфері зовнішніх відносин», в якому головним напрямом діяльності визнавалось забезпечення безпосередньої участі України у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. Справжнім проривом української дипломатії у 1990-1991 рр. став активний розвиток україно-угорських взаємовідносин. Серед важливих подій у сфері зовнішньої політики України став початок переговорів з Румунією про врегулювання проблеми кордонів, а також виїзд голови Верховної Ради Л. Кравчука до США, Канади, Франції та Німеччини. 24 жовтня 1991р. Верховною Радою України прийнято рішення ліквідувати ядерну зброю, дислоковану в республіці. Ідучи послідовним шляхом до без’ядерного статусу, Україна спочатку підписала угоду СНД з питань ядерних озброєнь (грудень 1991р.), Лісабонський протокол (травень 1992р.). 14 січня 1994 р. у Москві підписано тристоронню Заяву Президентів України, Росії та США, за якою Україна має одержати компенсацію за вартість високозбагаченого урану. 16 листопада 1994 р. Верховна Рада прийняла рішення про приєднання нашої держави до договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Це дало можливість лідерам чотирьох держав: України, Росії, Великої Британії та США підписати Меморандум про гарантії безпеки України. Такі ж гарантії безпеки Україні в односторонньому порядку надали Франція та Китай. Відмова України від ядерної зброї позитивно вплинула на її відносини як з провідними державами світу, так і з міжнародними організаціями. Необхідно запам’ятати, що протягом грудня 1991р. незалежність України визнало 68 держав: 2 грудня – Канада Польща, 3 грудня – Угорщина, 4 грудня – Латвія, Литва, 5 грудня – Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія і Хорватія, 25 грудня – США. Впродовж 1992 р. Україну визнали ще 64 держави.
У 1996 р. було прийнято Основний Закон України – Конституцію, а у жовтні 1997 р. Верховна Рада України прийняла Закон про парламентські вибори 1998 р. за пропорційно-мажоритарною системою. Вибори до Верховної Ради у березні 1998 р. пройшли в один тур. Кількість політичних партій на той час була більшою за сотню. Центральна виборча комісія допустила до участі у виборах 30 політичних партій і партійних блоків, які претендували на перемогу у багатомандатному загальнодержавному окрузі. Ліві партії дістали 127 місць, центристи – 98, праві – жодного. Перемога лівих була прогнозованою і пояснювалася незадоволенням виборців діями влади в економічній сфері. Очолюваний непримиренним противником Президента Л.Кучми екс прем’єр-міністром П.Лазаренком регіональний блок «Громада» набрав 4,7 відсотка голосів. Найчисельнішу групу народних депутатів становили люди, які мали свій бізнес і прийшли в парламент, щоб сприяти йому. Розколовся і Народний рух України. Трагічна загибель в автокатастрофі у березні 1999р. лідера цієї партії В.Чорновола загострила внутрішньопартійні суперечності. Виникли дві окремі партії, які очолили Ю.Костенко і Г.Удовенко. Президентські вибори відбулися 31 жовтня 1999р. Результат першого туру не виявив переможця. Президент України набрав 9599 тис. голосів. Друге місце посів П.Симоненко, якого підтримали 5849 тис. виборців. Виявилося, що країна стоїть перед вибором: або підтримати курс демократичних реформ Л.Кучми, або зробити спробу повернутися у минуле. 14 листопада 1999р. за Л.Кучму проголосувало майже 16 млн. виборців , тобто 52, 6 відсотка. 23 грудня Верховна Рада затвердила Главою уряду керівника Національного банку України В. Ющенка. 1 лютого 2000 р. Головою Верховною Ради було обрано І.Плюща (НДП), першим віце-спікером – В.Медведчука (СДПУ(о)), віце-спікером – С.Гавриша («За відродження регіонів»). Депутати ухвалили постанову про заміну радянської символіки на фасаді будинку Верховної Ради державною символікою незалежної України.
Слід усвідомити, що запропонований до розгляду період політичного розвитку в Україні є доволі складним та неоднозначним. Адже, після президентських виборів 1999 р. склад депутатів Верховної Ради не змінився. Проте розподіл політичних сил у парламенті після перемоги Л.Кучми на виборах зазнав кардинальних змін. У січні 2000р. у Верховній Раді була створена більшість у складі 239 депутатів. Депутати більшості зобов’язувалися підтримати курс реформ і взаємодіяти з урядом, який у грудні 1999р. очолив колишній Голова правління Національного банку України В.Ющенко. 29 лютого 2000р. мала розпочатися п’ята сесія Верховної Ради 3-го скликання. У відновленні роботи парламенту були зацікавлені всі депутати. Якби протягом місяця Верховна Рада не змогла розпочати спільні засідання, президент мав би єдину, передбачену Конституцією можливість. розпустити її. Тому ліві фракції змушені були погодитися з переобранням керівництва парламенту і зареєструватися в залі засідань. Початок п’ятої сесії позначився „зникненням” трьох парламентських фракцій, чисельність яких досягла критичного рівня(14 депутатів). Щоб врятувати фракцію О.Ткаченка, комуністи відрядили до неї сімох депутатів. Незабаром утворилася нова фракція „Солідарність” на чолі з бізнесменом П.Порошенко. Боротьба навколо призначеного на 16 квітня 2000 р. референдуму показала, що палітра політичного життя після президентських виборів урізноманітнилася. Раніше на перший план виходило протистояння між лівими і правими політичними силами, в якому праві виступали досить консолідовано. Необхідно відзначити, що Л.Кучма відчував опозицію з боку Прем’єр-міністра. Та розбіжності між Л.Кучмою і В.Ющенком не мали особистого характеру. Кілька місяців протистояння призвели до відставки Прем’єр-міністра В.Ющенка, якого опозиція (нібито всупереч його волі) бажала зробити своїм вождем. Розглядаючи звіт уряду, Верховна Рада висловила В. Ющенку недовіру. Президент України згідно з Конституцією прийняв відставку Прем’єр-міністра і після тривалих консультацій з різними політичними силами запропонував парламенту кандидатуру А. Кінаха. 29 травня 2001р. А.Кінах виступив у парламенті з викладом своєї програми дій. На подив багатьох політиків він був негайно затверджений на посаді Прем’єр-міністра. Отже, внутрішня політика в Україні, на зламі 2000-2001рр., зазнала значних змін, особливо відчутних в держав
Економічну кризу в Україні сучасного періоду, можна повністю пояснити недостатніми темпами і незадовільною якістю ринкових реформ. У нашій країні не було створено належних умов для повноцінної праці. Йдеться передусім про жалюгідну її оплату, яка не стимулює належної віддачі й негативно впливає на створення повноцінного ринкового середовища. Адже протягом тривалого часу так і не було вирішено чималої кількості актуальних питань. Економічний спад спостерігався тільки у двох країнах посткомуністичної Європи, які увійшли до статистичної розробки Світового банку. Лише Хорватія мала гірші показники за глибиною спаду, ніж Україна, хоча і випереджала її за абсолютним рівнем ВВП, розрахованим на душу населення. Проте Хорватія впродовж кількох років вела винищувальну війну із Сербією. На науковій конференції, яка відбулася 16 листопада 2000р. у Києві, цілком слушно зауважувалося, що в країні, яка більше семи десятиліть будувала свою економіку на антиринкових засадах, процес утвердження нового не міг не бути значно тривалішим у часі й на порядок складнішим від того, що здійснювалося в країнах Центральної та Східної Європи. У промові «Формування нової історичної реальності», яка була заслухана на цій конференції, та у Посланні Президента України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2000 році», поданому до Верховної Ради у березні 2001 р., Л.Кучма визнав, що трансформація економіки здійснювалася значною мірою хаотично і безсистемно. Структурні деформації в народному господарстві поглибилися, а різниця у доходах між багатими і бідними значно зросла. Навіть після того, як намітилося стабільне зростання промислової продукції (з квітня 1999 р.), реальна заробітна плата продовжувала знижуватися. У 2000 р. обсяг промислової продукції зріс на 12,9 відсотка, а реальна заробітна плата скоротилася на 0,9 відсотка. У цілому за 1991-2000рр. ВВП скоротився майже на 60 відсотків, обсяг промислової продукції – на 48,9, а сільськогосподарської – на 51,5 відсотка. Реальна заробітна плата зменшилась у 3,8, а реальні виплати пенсій – у 4 рази. При цьому рівень матеріального добробуту громадян України вже на початку 90-х років набагато відставав від рівня розвинених країн Заходу. На сьогодні питання економічного розвитку також є пріоритетним, від правильного вирішення якого залежить майбутній добробут громадян України.
Починаючи з 2000 р. простежується підвищення рівня розвитку науки, техніки, загалом освіти. Виконуються цікаві та перспективні роботи в галузі енергетики, екології, геології, клітинної біології, генної інженерії, а також у широкому спектрі фізико-хімічних проблем. Міністерство освіти та науки України регулярно проводить ліцензування та акредитацію ВНЗ. Найвищий IV рівень акредитації отримують університети та академії. Вища освіта на сьогодні працює за новим переліком спеціальностей, найпопулярнішими з яких є менеджмент, маркетинг, право, медицина, іноземна мова. В останні роки актуальності набуває молодіжна політика, яка реалізується комітетом у справах молоді і спорту. Студентське самоврядування в ВНЗ забезпечує виконання основних завдань: соціально–правового та духовно-культурного характеру. Загалом розвиток культури в сучасний період української історії зазнав значних змін, як в духовно-культурній так і молодіжній сферах.
Європейський вибір України обумовлює необхідність вивчення сучасною молоддю досвіду держав-членів Європейського Союзу щодо реформування національних систем економіки, державного управління в контексті державотворчих, глобалізаційних та інших закономірних світових процесів. Для майбутніх українських економістів та фінансистів важливо розуміти та орієнтуватися у специфіці суспільно-політичної природи, правової й інституційної системи Європейського Союзу, для того аби в процесі інтеграції України у це міждержавне утворення забезпечити дотримання інтересів власної національної безпеки.
Сучасні реалії економічного життя України вимагають підготовки таких фахівців економічного профілю, які б виступали експертами з питань реформування різних сфер вітчизняної економіки та могли б вільно орієнтуватися в питаннях щодо особливостей роботи європейського економічного ринку.
На сучасному етапі розвитку, коли українська влада обрала європейський шлях розвитку, необхідно задуматися над наступним: чи являємося «ми» – сучасні громадяни України – цілісною духовною етнонаціональною спільнотою, саме «українським народом», чи усвідомлюємо ми себе носіями неповторної та духовно-багатої «народності» із багатовіковою історичною традицією, що витворила наш самобутній духовний уклад, чи зможемо ми в майбутньому подолати духовну кризу. Відповіді на ці питання допоможуть усвідомити українцям, як представникам «корінного етносу», значення збереження історичної цілісності буття власної етносоціальної спільноти, адже саме український етнос як головний носій «духу української народності», має реалізувати націотворчу місію.
На сучасному етапі розвитку, правлячі кола розвинутих європейських держав (Німеччини, Австрії, Бельгії, Франції, Великобританії, Фінляндії, Швеції, Данії та інших) своє головне завдання вбачають в тому, щоб забезпечити всі умови для того, аби їхні громадяни мали можливість та бажання принципово змінити свій світогляд, зміст якого не може бути зведений лише до нового політичного мислення: це й нові світовідчуття, світопочуття, світосприймання, світоуявлення, ставлення до світу тощо. Йдучи цим шляхом (маючи на меті в майбутньому приєднатися до європейського співтовариства цих держав) чи буде український народ змінювати свою душу, свої риси, суттєві ознаки своєї психології, свого характеру? Порушуючи ці питання, ми усвідомлюємо, що перед нами, як і перед нашими предками, коли вони понад три чверті століття тому, як і ми сьогодні, розпочинали розбудову української державності, незалежності, самостійності, знову постає проблема збереження національної самосвідомості, національної ідентичності, історичної пам’яті та духовно-культурної самобутності українського етносу, як основних рис його характеру. Перебуваючи під впливом історичного часу з розмаїттям його подій, український характер зазнав відчутних метаморфоз. Ми усвідомлюємо, що у загальнолюдському процесі культурогенези йому були притаманні і передові позиції, і стан майже повної нерухомості, і навіть зворотні рухи. Але не завжди ми бачимо дійсні чинники всіх цих змін. Адже на тлі перебігу подій видимої, чуттєво сприйманої історії у надрах соціуму відбуваються зовнішньо непомітні зміни, які може відобразити тільки проникливий розум. Отже, мав рацію Гермам Гєссє,коли писав, що «у культури, або у духу, або у душі є своя власна історія, яка перебігає поряд з так званою світовою, тобто поряд з невщухними болями за матеріальну владу, як друга, таємна, безкровна та священна історія». Такою є, зокрема, й історія характеру будь-якого народу, в тому числі, зрозуміло, й українського.
Історія свідчить, що всі держави, які створювалися чи відтворювалися на уламках імперій, починали свій шлях у вільне життя з відродження духовності й мови корінного народу. Відроджуючись духовно, усвідомлюючи себе як одну з найяскравіших зірок у безмежних небесах людськості, народ підносився й матеріально. Згадаймо історію Греції, Чехії, Польщі, Латвії та інших країн. Незважаючи на злигодні долі, народи цих країн досягли значного поступу в усіх галузях духовного й матеріального життя. На сучасному етапі склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, ми наголошуємо на національному відродженні (оновленні) України, всіх її етносів (субетносів), а з другого, не зробили майже нічого в законодавчому плані в цій гострій проблемі. Вирішення проблема «держави і нації (етносу)», має відповісти на питання, як включити в національний розвій етнонаціональний фактор, перетворити багатонаціональний склад населення України з фактора слабкості на фактор сили та могутності держави. Саме тому, перед сучасною українською владою постає питання щодо збереження мовно-культурної самобутності тих етнічних меншин та етнографічних груп, які хоч і є громадянами нашої держави, але за походженням не є корінними українцями. Для прикладу, такі багатоетнічні європейські країни як Швейцарія, Люксембург, Франція, Бельгія мовно-культурні проблеми власних етнічних меншин вирішили досить вдало на законодавчому рівні, забезпечивши збереження їхньої духовно-культурної самобутності (запровадивши у всіх навчальних закладах курси вивчення рідних діалектів та мов). Так, Швейцарія представлена чотирма національними мовами: німецькою, французькою, італійською та ретороманською, три з яких мають статус державних, що не заважає бути їй однією з найбільш розвинутих країн Європейського Союзу. Те ж саме стосується і Великого Герцогства Люксембург, де разом із летцебурзькою мовою (мовою корінного етносу), в якості офіційних мов використовуються французька та німецька мови. Використовуючи історичний досвід щодо вирішення культурно-мовних проблем, таких багатоетнічних держав як Швейцарія, Франція, Бельгія, Люксембург, українська політична влада зможе не лише забезпечити гармонійний розвиток усіх етнічних меншин держави, але й зберегти культурні особливості українців, як титульного етносу.
Ключові терміни та поняття
Децентралізація — управлінська політична система, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань загальнонаціональної ваги, а також реалізації регіоиально-локальних програм.
Еволюція — процес поступових змін, суть яких полягає в спрощенні або ускладненні розвитку чого-небудь або кого-небудь.
Ідеологія — система концептуально оформлених уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрій людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.
Автономія — самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).
Валова продукція — показник, що характеризується розміром і напрямом виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.
Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якостей, яке, будучи незалежним від держави, спільно з нею формує розвинуті правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.
Демократія — форма політичного та економічного устрою суспільства, заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип держави, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, рівні можливості для діяльності різних політичних сил, контроль за діями органів влади.
Держава — базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціальне неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загально соціальних потреб.
Питання для обговорення
1. Проаналізуйте духовно-культурний стан розвитку сучасного українського суспільства.
2. Які на вашу думку фактори сприяли утворенню незалежної Української держави?
3. Як Ви охарактеризуєте процес формування владних структур в Україні?
4. Дайте характеристику процесу становлення багатопартійності в Україні?
5. Визначте, які тенденції економічного розвитку притаманні Україні на сучасному етапі?
6. В чому полягає суть «релігійного відродження» в Україні та особливості сучасних процесів в цій галузі?
7. Визначте основні напрямки молодіжної політики в сучасній Україні.
8. Проаналізуйте перспективи входження України до сучасного освітянського простору?
9. Визначте позитивні та негативні тенденції євроінтеграційної політики в сучасній Україні.
10. Проаналізуйте роль використання європейського досвіду для розвитку соціально-економічної галузі в Україні?
Рекомендована література:
Основна література: 3, 6, 7, 8, 12, 16, 17, 18.
Додаткова література: 13, 14, 16, 18, 21, 23, 24, 36, 39, 45, 85, 96, 101.
КОНТРОЛЬНІ ЗАХОДИ
Оцінювання знань студентів здійснюється на основі результатів поточного і підсумкового контролю за 100-бальною шкалою за результатами:
- виконання самостійної роботи;
- роботи студентів на практичних заняттях;
- виконання класної контрольної роботи;
- складання іспиту.
Оцінювання знань, вмінь та навичок студентів здійснюється за національною шкалою та шкалою ESTS. Критерії та шкала оцінювання знань, вмінь та навичок доводяться до відома студентів на початку занять.
Перелік питань до іспиту
1. Історія України, її об'єкт, предмет та періодизація.
2. Первісні люди: поява та спосіб життя. Першоначала людського життя в Україні.
3. Трипільська культура.
4. Античні міста-держави Північного Причорномор'я.
5. Побут, заняття та вірування скіфів.
6. Кіммерійці, скіфи, сармати. Перші державні утворення на території України.
7. Східні слов'яни у давнині. Походження, розселення, заняття і суспільний лад.
8. Передумови утворення Київської Русі й особливості державного процесу.
9. Походження, виникнення та розвиток Київської Русі.
10.Політика князів Київської Русі у X ст.
11.Розбудова держави за Володимира Великого. Хрещення Русі та його історичне значення.
12.Політика Ярослава Мудрого і "Руська правда".
13.Київська Русь під час правління нащадків Ярослава Мудрого. Володимир Мономах.
14.Феодальна роздробленість Київської Русі.
15.Боротьба Русі проти монгольської навали та встановлення золотоординського іга.
16.Політичний устрій та соціально-економічний розвиток Київської Русі.
17.Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі.
18.Галицько-Волинська держава - спадкоємиця Київської Русі.
19. Включення українських земель до Великого князівства Литовського та Польщі.
20.Кревська унія: причини, зміст, наслідки.
21. Люблінська унія 1569 р., її причини та наслідки для українських земель.
22.Брестська церковна унія (1596 р.), її причини та наслідки для українських земель.
23.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Великого князівства Литовського та Польщі (середина XIV ст. — перша половина XVI ст.)
24.Культура України у ХІУ-ХУІ ст.
25.Суспільні рухи кінця XVI- 30-х років XVII ст.
26.Проблема походження козацтва в історичній літературі.
27. Виникнення козацтва. Заняття, побут, звичаї, військове мистецтво козаків.
28.Заснування Запорізької Січі та її історичне значення.
29.Українське козацтво як впливовий чинник міжнародного життя.
30.Реєстрове козацтво. Боротьба з турками й татарами.
31.Причини, характер, рушійні сили й етапи української національної революції середини XVII ст.
32.Б.Хмельницький - видатний державний діяч, полководець, дипломат.
33.Утворення Української гетьманської держави. Політика українського уряду в середині XVII ст.
34.Українсько-московські зв'язки під час української національної революції середини XVII ст.
35.Воєнні дії 1648-1653 років.
36.Переяславська угода 1654 року, її причини, сутність і наслідки.
37.Україна у 1654-1657 роках.
38.Історичне значення української національної революції середини XVII ст. і діяльності Богдана Хмельницького.
39.Гетьмани України доби Руїни (друга половина XVII ст.).
40.Основні напрямки політики І.Виговського. Гадяцький договір.
41.Гетьманування Ю.Хмельницького та Переяславська угода 1659 р.
42.Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657 - червень 1663 рр.).
43.Політика уряду П.Дорошенка.
44.Україна за гетьманування І.Мазепи.
45.Андрусівський мир 1667 р. і його значення для України.
46.Політика Петра І щодо України.
47.Обмеження та ліквідація козацької державності у XVIII ст.
48.Ліквідація Запорізької Січі у XVIII ст., її причини і наслідки.
49.Правобережні та західноукраїнські землі у XVIII ст.
50.Культура України у XVII-XVIII ст.
51.Діяльність П.Орлика. Бендерська конституція і "Вивід прав України".
52.Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині ХУІІ-ХУІІІ ст.
53.Поділи Речі Посполитої, їх наслідки.
54.Українські землі у складі Російської імперії (перша половина XIX ст.).
55. Початок українського культурного відродження в першій половині XIX ст.
56.Українське національне відродження.
57.Громадські політичні організації на українських землях (перша половина XIX ст.).
58.Кирило-Мефодіївське товариство.
59.Західноукраїнські землі в першій половині XIX ст.
60.Культура України XIX ст.
61.Український національний рух другої половини XIX ст.
62. М.Драгоманов та його вплив на розвиток українського національного руху.
63.Культурно-національний рух на західноукраїнських землях у середині XIX- на початку XX ст.
64. Соціально-економічний розвиток українських земель на початку XX ст.
65.Столипінська аграрна реформа, її наслідки для України.
66.Події 1905-1907 років в Україні.
67.Діяльність українських партій і організацій у 1905-1914 роках.
68.Особливості розвитку українського національного руху під владою Російської й Австрійської імперій.
69.Україна й українці в першій світовій війні.
70.Діяльність Української Центральної Ради у 1917 році.
71.Перший і другий Універсали УЦР. Утворення Генерального Секретаріату.
72.Діяльність українських партій і організацій у добу Центральної Ради.
73.Брестський мирний договір (1918 р.), його підготовка, підписання та політичні наслідки для УНР.
74.Політика Центральної Ради у 1918р.
75.Діяльність УНР.
76. Причини, характер і рушійні сили державного перевороту 29 квітня 1918р.
77.Українська Держава Павла Скоропадського (1918р.).
78.Утворення Директорії УНР та її діяльність.
79.Діяльність українських партій і організацій у добу Директорії.
80.Західноукраїнська Народна Республіка.
81.Події 1919 року на території України.
82. Причини укладення, зміст та наслідки Варшавської угоди між УНР і Польщею.
83.Встановлення радянської влади в Україні. Входження УСРР до СРСР.
84.Голод 1921 -1923 років в Україні.
85. Нова економічна політика (НЕП) та особливості її здійснення в Україні.
86.Політика українізації у 1920-ті роки: форма і зміст.
87.Політика суцільної колективізації в Україні. Голодомор 1932-33 рр.
88.Індустріалізація в Україні.
89.Сталінські репресії в Україні в 1930-ті роки.
90.Досягнення та втрати української культури в 1920-ті - 1930-ті роки.
91. Польський режим на західноукраїнських землях у 1920-ті - 1930-ті роки.
92. Український національний рух у Західній Україні між двома світовими війнами.
93.Включення західноукраїнських земель до складу УРСР у 1939-1940 рр.
94. Окупація українських земель Німеччиною та її союзниками у 1941 -1942 рр.
95.Німецький окупаційний режим в Україні 1941-1944 років.
96.Радянський партизанський рух в Україні в роки другої світової війни.
97.Український націоналістичний повстанський рух у 1941-1945 роках.
98.Звільнення України від нацистської окупації в 1943-1944 рр.
99.Україна після другої світової війни: втрати та здобутки.
100. Повоєнна відбудова в Україні (1946- початок 1950-х рр.).
101. Культурне життя в Україні у другій половині 1940-х - на початку 1950-х років.
102. Хрущовська "відлига" та її характер в Україні (1956-1964 рр.).
103. Соціально-економічний розвиток Української РСР середини 1960-х середини 1980-х років.
104. Опозиційний рух в Україні у другій половині 1960-х - першій половині 1980-х років.
105. Формування багатопартійності в Україні наприкінці 1980-х - в 1990-х роках.
106. Розбудова української незалежної держави (1991-2013 рр.).
107. Соціально-економічний розвиток України в 1991-2013 роках.
108. Державна символіка України, її історичне походження.
109. Проаналізуйте першовитоки культури Київської Русі.
110. Розкрийте суть язичництва та його вплив на сферу культурного життя давніх слов’ян.
111. Охарактеризуйте особливості писемності, освіти, літератури Київської держави.
112. Проаналізуйте особливості архітектури і образотворчого мистецтва Київської Русі.
113. Проаналізуйте вплив християнства на процеси розвитку культури Київської Русі.
114. Дайте характеристику видатним діячам культури Київської Русі.
115. Визначте, що таке мозаїки та фрески та охарактеризуйте мозаїки та фрески Софійського собору в Києві.
116. Визначте види прикладного мистецтва, які набули високого розвитку та поширення на Русі.
117. Охарактеризуйте розвиток літописання та літератури в Київській Русі.
118. Визначте видатні архітектурні споруди Київської Русі.
119. Розкрийте питання того, які традиції архітектури Київської Русі зберігались в Московській державі.
120. Дайте характеристику культурної та соціально-політичної ситуації у Українських землях у XІV-XVI ст.
121. Розкрийте роль, яку відігравали православні братства в Україні.
122. Назвіть та охарактеризуйте видатних вчених та культурних діячів України XV-XVI ст.
123. Проаналізуйте роль міста, церкви та княжих дворів у розвитку культури.
124. Охарактеризуйте розвиток освіти в польско-литовску добу.
125. Визначте характерні особливості літературного і видавничого процесу в українських землях за часів феодальної роздрібненості.
126. розкрийте проблему виникнення української козацької держави та її роль у розвитку національної культури.
127. Розкрийте роль друкарень у розвитку культури XVII ст.
128. Охарактеризуйте Києво-Могилянську добу і її роль у розвитку культури ХVІІ ст.
129. Визначте, що таке козацький літопис, вкажіть, які літописи ви знаєте та яка їх роль у культурному розвитку XVII ст.
130. Проаналізуйте роль православної церкви в козацькому житті.
131. Охарактеризуйте особливості козацького живопису.
132. Назвіть навчальні заклади ХVІІІ ст., визначте особливості їх діяльності.
133. Розкрийте суть та риси українського барокко.
134. Охарактеризуйте козацькі літописи Г. Грабянки, Самійла Величка, Самовидця.
135. Проаналізуйте роль "Енеїди" І.П. Котляревського в українській літературі.
136. Охарактеризуйте значення гумористичних оповідань Г. Квітки-Основ'яненка для розвитку української літератури.
137. Визначте найбільш видатних художників–портретистів ХVІІІ ст., охарактеризуйте їх творчість.
138. Визначте видатних українських композитори ХVІІІ ст., охарактеризуйте їх творчість.
139. Розкрийте значення "Історії Русів" для спрямування української культури XIX ст.
140. Проаналізуйте роль «Руської трійці» у піднесенні національно-культурної ідеї XIX ст.
141. Визначте роль Кирило-Мефодіївське братства в житті української інтелігенції.
142. Визначте роль громад у суспільному та культурному житті ХІХ ст.
143. Проаналізуйте історію створення гімну "Ще не вмерла Україна".
144. Дайте характеристику творчості М.В. Гоголя та її ролі для розвитку української культури.
145. Дайте визначення ролі Т.Г. Шевченка в розвитку української літератури, мови та українського малярства.
146. Охарактеризуйте творчість композитора М. Лисенка.
147. Проаналізуйте роль П.І. Чайковського у музичному житті України.
148. Розкрийте значення терміну "українізація".
149. Розкрийте значення терміну «соціалістичний реалізм»
150. Охарактеризуйте основні етапи розвитку радянської школи.
151. Визначте та охарактеризуйте особливості творчості українських радянських письменників.
152. Проаналізуйте основні тенденції розвитку української культури періоду незалежної держави.
153. Проаналізуйте, у чому полягає суть небезпеки поширення “масової культури” для розвитку української національної культури.
154. Визначте особливості розвитку сучасної української освіти.
155. Охарактеризуйте галузі науки, в яких українські вчені мають світовий пріоритет.
156. Охарактеризуйте сучасний стан розвитку української літератури.
157. Визначте, творчість яких письменників українського зарубіжжя стала відомою українському читачеві в останні роки
158. Дайте аналіз головних проблем сучасної української культури та визначте роль культури в подальшому розвитку держави.
ЛІТЕРАТУРА
Основна література
1. Бандурка О.М. Влада в Україні на зламі двох тисячоліть / О.М. Бандурка, В.А. Греченко. – Х., 2000.
2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2002.
3. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України: Навч. посібник.– К.: МАУП, 1998.– 232 с.
4. Борисенко В. Курс української історії. - К., 1997.
5. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі / М.Ю. Брайчевський. – К., 1988.
6. Гольденберг Я.М. Історія України: схеми, таблиці, джерела, думки істориків.-К.: Видавництво „Орбіта”, 1999.
7. Греченко В.А. Історя України: модульний курс: навч. посібник / Греченко В.А.. – Х.: Торсінг плюс, 2009. – 384 с.
8. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст. - К., 1996.
9. Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття: Нариси політичної історії. - К., 1993.
10. Історія України. /Керівник авт.кол. Ю.Зайцев. — Львів, 1998.
11. Історія України. /Під ред. В.А. Смолія. — К.: «Альтернативи», 2002.-472с.
12. Історія України. Документи. Матеріали. посібник / Уклад. та комент. В.Ю. Короля.-К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 448 с.
13. Історія України. Нове бачення: У 2 т. - К.: Україна,1995.
14. Історія України: Посібник. /За ред. Г.Д.Темка, Л.С.Турчієнка – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 480 с.
15. Історія української культури. Курс лекцій під ред. д.іст.наук С.О.Костилєвої//Київ, НТУУ «КПІ», 2010.- 334. с.
16. М.О. Скрипник, Л.Ф. Домбровська та ін. Історія України: Навчальний посібник. Під ред. М.О. Скрипника– К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 367 с.
17. Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. /За ред. В.І.Танцюри – К.: Видавничий центр “Академія”,2001.
18. Полонська-Василенко Н. Історія України. - Т.1,2. - К., 1995.
19. Попович М.В. Нарис історії культури України.– К.:АртЕк, 1999-728 с.
20. Субтельний О. Україна: історія. - К., 1996.
21. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків: У 3 т. / Редкол. П.С. Сохань та ін.-К.: Наукова думка, 1990-1993.-т.3-1991.-560с.
22. Яковенко Н. М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. - К.: Генеза, 1997.
Додаткова література
1. Андрущенко В.Л., Федосов В.М. Запорозька Січ як український феномен. - К, 1995.
2. Багалій Д. Нарис історії України. - К., 1994.
3. Багатопартійна українська держава на початку XX ст.: Програмні документи перших українських політичних партій /Упор. В.С. Журавський. - К.: Пошук, 1992. - 96 с.
4. Бар М., Зеленський А. Війна втрачених надій: український самостійницький рух у 1939-1945 рр. //Український іст. журн. - 1992. - №6.
5. Баран В. Україна 1950-1960 рр.: еволюція тоталітарної системи. - К., 1996.
6. Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953-1985 рр. - Львів, 1992.
7. Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов’ян. - К., 1991.
8. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953. Кн. 1-2. - К., 1994.
9. Богуцький Ю.П., Андрущенко В.П. та ін.. Українська культура у європейському контексті. – К:Знання, 2007. – 679 с.
10.Бойко О. Історія України (запитання і відповіді). - К., 1997.
11.Бойко О. Історія України у XX столітті (20-90-ті роки). - Ніжин, 1994.
12.Бойко О. Україна 1991-1995: тіні минулого чи контури майбутнього? (Нариси з новітньої історії). - К., 1996.
13.Бойко О., Клименко-Мудрий В. Політичні розбіжності між українськими партіями у Центральній Раді (березень-квітень 1918 р.) //Історія в школах України. - 1997. - №2. - С.7-10.
14.Бойко О.Д. Утворення єдиного національного фронту українськими політичними силами у 1918 р. //УІЖ. - 1997. - №6. - С.14-23.
15.Болабольченко А. Всеволод Голубович і “справа УПС-Р”. - К.: УКСП “Кобза”, 1993. - 55 с.
16.Бондар М.П., Загайкевич М.П., Пилипчук Р.Я., Рубан., Селівачов М.Р. Історія української культури: у 5 т.т. – К: Наукова думка, 2005. -1295 с.
17.Брайчевський М. Вступ до історичної науки. - К., 1995.
18.Братко-Кутинський О. Феномен України. - К., 1996.
19.Верстюк В. Махновщина. - К., 1992.
20.Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник. - К.: Національна Академія Наук України, Український міжнародний комітет з питань науки і культури, Ініціативний комітет “Універсал”, 1998. - 254 с.
21.Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. - К.: Наук. думка, 1995. - 688 с.
22.Верстюк В.Ф.Передмова /історична частина/ //Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У двох томах. Т.1. - К.: Наук. думка, 1996. - С.5-34.
23.Винниченко В. Відродження нації. В 3 т. - К.: Вид-во політ. літ. України, 1990. - Т.1. - 384 с.; Т.2. - 328 с.; Т.3. - 542 с.
24.Воропай Олекса. Звичаї українського народу. – Київ: «Школа», 2006. – 384с.
25.Голобуцький В. Запорозьке козацтво. - К., 1994.
26.Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянщині кінця ХІХ – початку ХХ століття. - К.: Смолоскип, 1996. - 124 с.
27.Головченко В.І. Від “Самостійної України” до Союзу визволення України: Нариси з історії української соціал-демократії початку XX ст. - Харків: Майдан, 1996. - 191 с.
28.Голуб А.І. Генеза Української соціал-демократичної робітничої партії та міжнародний соціалістичний рух //Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія. - Вип.2. - Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1997. - С.97-104.
29.Голуб А.І. Європейські обрії української соціал-демократії (кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.): Монографія. - Дніпропетровськ Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1998. - 156 с.
30.Голуб А.І. Українська соціал-демократія і міжнародний соціалізм: сторінки політичної історії (кінець ХІХ - перша чверть ХХ століття): Навч. посібник. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1998. - 92 с.
31.Гражданская война на Украине (1918-1920). Сборник документов и материалов в трех томах, четырех книгах. - К.: Наукова думка, 1967.
32.Грицак Я.Й. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст.: [Навч. посібник для учнів гуманіт. Гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів.] – К.: Генеза, 1996. - 360 с.
33.Гриценко А.П. Політичні сили у боротьбі за владу в Україні (кінець 1917 р. – початок 1919 р.). – К.: Інститут історії України АН України, 1993. – 102 с.
34.Грушевский М. Очерк истории украинского народа. - К., 1991.
35.Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т.; 12 кн. - К., 1991-1998.
36.Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії. - К.: Либідь, 1993. - 288 с.
37.Давня історія України. Кн. 1-2. - К., 1994, 1995.
38.Даниленко В., Касьянов Г., Кульчицький С. Сталінізм на Україні (20-30-ті роки). - К.: Едмонтон, 1991.
39.Дмитришин В. Повалення німцями Центральної ради у квітні 1918 року: нові дані з німецьких архівів //Політологічні читання. - 1994. - №1. - С.104-120.
40.Довідник з історії України. - Т. 1-2. - К., 1993, 1995.
41.Дорошенко Д. Нарис історії України. - Т. 1-2. - К., 1991.
42.Драгоманов М. Переднє слово /до “Громади” 1878 р./ //Вибране. - С.276-326.
43.Драгоманов М.П. Антракт з історії українофільства /1863-1872/ //Вибране. - К.: Либідь, 1991. - С.204-233.
44.Єфименко О. Історія України та її народу. - К., 1992.
45.Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. - Львів, 1993.
46.Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. - К., 1994.
47.Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. - Львів, 1996.
48.Історія робітничого класу Української РСР. У двох томах. - К.: Наук. думка, 1967. - Т.2. - 508 с.
49.Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник / Левчук Л.Т. та ін.– К.: Либідь, 1997.– 430 с.
50.Історія селянства Української РСР. У двох томах. - Т.2. - Київ: Наукова думка, 1967. - 534 с.
51.Історія України в особах XIX-XX ст. - К., 1995.
52.Історія України в особах ІХ-ХУІІІ ст. - К., 1993.
53.Історія України. Курс лекцій у двох книгах. - К., 1992.
54.Історія України: Навчальний посібник. /Під ред. В.А. Смолія. - К., 1997.
55.Історія українського війська. Т. 1-2. - Львів, 1992, 1996.
56.Історія української культури / За ред. І.Крип’якевича.– К.: Либідь, 1994.– 656 с.
57.Історія української культури. - К., 1994.
58.Калмакан І.К., Бриндак О.Б. Виникнення та еволюція національної партійної системи в Україні в ХХ столітті: Дослідження. - Одеса: Астропринт, 1997. - 192 с.
59.Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960 - 80-х років. - К., 1995.
60.Касьянов Г. Український соціалізм: люди, партії, ідеї (початок ХХ сторіччя) //Політологічні читання. - 1992. - №2. - С.101-114.
61.Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. /АН УРСР. Археограф. Комісія та ін.: упоряд. М.І. Бутич, І.І. Глизь, О.О. Франко; редкол.: П.С. Сохань (голов. ред.) та ін. - Т.1. - К.: Наук. думка, 1990. - 544 с.
62.Кичигіна Н. Політична концепція В.К. Винниченка //Політологічні читання. - 1994. - №2. - С.83-95.
63.Когут 3. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація гетьманщини (1760-1830). - К., 1996.
64.Коллард Ю. Спогади юнацьких днів. 1897-1906. Українська студентська громада в Харкові. - Т.1. Революційна українська партія /РУП/. - Торонто: Срібна сурма, 1972. - 223 с.
65.Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і голодомор. - К., 1993.
66.Кормич Л.І., Багацький В.В, Історія України від найдавніших часів і до 2000 року: Навч. посібник. -Харків, 2000. - 480 с.
67.Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. - Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993.
68.Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. - К., 1996.
69.Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. - К., 1996.
70.Крижанівський О.П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій.– К.: Либідь – 1996.– 465 с.
71.Крип’якевич І. Історія України. - Львів, 1992.
72.Культура українського народу. Навчальний посібник. - К., 1994.
73.Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). – К., 1996.
74.Кульчицький С.В. УСРР в добу “воєнного комунізму” (1917-1920 рр.): Спроба побудови концептуальних засад реальної історії. - К.: Інститут історії України НАН України, 1994. - 142 с.
75.Курас І.Ф., Солдатенко В.Ф. Соборництво і регіоналізм в українському державотворенні (1917-1920 рр.).- К.,2001.
76.Лановик Б.М., Матейко Р.М., Матисякевич З.М. Історія України: Навч. посібник /За ред. Б.Д. Лановика. - 3-е вид. - К., 2000.
77.Лекції з історії світової та вітчизняної культури: навчальне видання / За загальн. ред. Черепанової С.О., Фендрика Є.М., Яртися А.А.– Львів: Світ, 1994.– 496 с.
78.Лисяк-Рудницький І. Драгоманов як політичний теоретик //Історичні есе. - Т.1. - К.: Основи, 1994. - С.299-347.
79.Лисяк-Рудницький І. Напрями української політичної думки //Історичні есе. - В 2 т. - К.: Основи, 1994. - Т.2. - С.63-93.
80.Лисяк-Рудницький І. Четвертий Універсал та його ідеологічні попередники //Історичні есе. - Т.2. - С.1-27 с.
81.Лосєв І.В. Історія і теорія культури: Європейський контекст. Навч. посібник.– К.: Либідь, 1995.– 224 с.
82.Магочий П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура //УІЖ. - 1991. - №3. - С.97-107.
83.Мєднікова Г.С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.: Навч. посібник.– К.: Т-во „Знання , КОО, 2002.– 214 с.
84.Мироненко О.М. Світоч української державності. Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. - К.: Друкарня МВС України, 1995. - 328 с.
85.Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник. У 2 ч. / За ред. В.Ф. Панібудьласки. - К.: Вища шк., 1997. - Ч.1. - С.282.
86.Огієнко І.Українська культура.– К: Наша культура і наука, 2002.–342с.
87.Оніщенко І.Г.Історія України: Навчальний посібник. - К., 1999.
88.Петлюра С. Драгоманов про українське питання /Михайло Драгоманов. Чудацькі думки про українську національну справу. - Київ, 1913; Вид-че тов-во “Криниця” //Хроніка-2000. - 1993. - №1-2/3-4/. - С.170-175.
89.Підкова І., Шуст Р. Довідник з історії України. Ч. 1-2. - Львів, 1994.
90.Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навч. посібник: вид.2-ге, перероб. та доп.– К.: Центр навчальної літератури, 2005.– 392 с.
91.Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч. посібник.– К.: Основа, 1995.– 336 с.
92.Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 1-2. - К., 1995.
93.Попович М.В. Нарис історії культури України.– К.:АртЕк, 1999-728 с.
94.Программы политических партий и организаций России конца ХIХ - ХХ века. - Ростов н/Д: Изд-во Ростовского ун-та, 1992. - 240 с.
95.Рибалка І. Історія України. Ч. 1-2. - Харків, 1995, 1997.
96.Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. 20-50-ті роки XX ст. - К., 1994.
97.Семененко В.І, Радченко Л. Історія України з прадавніх часів до сьогодення: Навч. посібник /За загальн. ред. М.І. Бондаренка. - 2-е вид., випр. та доп. - Харків, 2000.
98.Сергійчук В. Українська соборність. Відродження українства в 1917-1920 роках. - К.: “Українська Видавнича Спілка”, 1999. - 412 с.
99.Сергійчук В.І. Національна символіка України. - К., 1992.
100. Скоропадський П. Спогади: кінець 1917 - грудень 1918. - Київ-Філадельфія, 1995. - 494 с.
101. Скрипникова Л.В., Ефремова Ж.К. Основы мировой и украинской культуры.– Дн-ск: Арт-Пресс, 1997.– 300 с.
102. Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. - К., 1993.
103. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. - К., 1995.
104. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея. - К., 1997.
105. Солдатенко В., Кривошея В. Революційна Українська партія //Віче. - 1998. - №1. - С.128-140.
106. Солдатенко В.Ф. Незламний. Життя і смерть Миколи Скрипника.- К.,2002.
107. Солдатенко В.Ф. Проблема класово- і національно-політичних сил у концепції української революції //УІЖ. - 1997. - №5. - С.3-17; №6. - С.3-14.
108. Солдатенко В.Ф. Українська революція: концепція та історіографія (1918-1920 рр.). - К.: Пошуково-видавниче агентство “Книга пам’яті України”, Видавничий центр “Просвіта”, 1999. - 508 с.
109. Солдатенко В.Ф. Українська революція: концепція та історіографія. - К.: Книга Пам’яті України, 1997. - 416 с.
110. Стрельський Г. Діячі України доби національно-визвольних змагань (1917-1920 рр.). Біографічний словник //Історія в школі. - 1998. - №5-6. - С.47-56; №9. - С.27-30; 1999. - №1-2. - С.45-51.
111. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підручник / Горбач Н.Я. та ін.– Львів: Каменяр, 1992.– 166 с.
112. Терещенко Ю. Україна і європейський світ. - К., 1996.
113. Толочко П. Київська Русь. - К., 1996.
114. Удовиченко О.І. Україна у війні за державність: Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил 1917-1921. - К.: Україна, 1995. - 206с.
115. Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства. - К., 1994.
116. Українська державність у XX столітті. - К., 1996.
117. Українська культура: Лекції за ред. Д.Антоновича / упор. С.В.Ульяновська.– К.: Либідь, 1993.– 592 с.
118. Українська РСР в період громадянської війни 1917-1920 рр. В трьох томах. - К.: Вид-во політичної літератури України, 1967.
119. Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали. У трьох томах /Упор. Т.Гунчак і Р. Сольчаник. - Нью-Йорк: Сучасність, 1983. - Т.1. - 510 с.
120. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. Т. 1-2. - К., 1996, 1997.
121. Українські політичні партії кінця XIX - початку XX ст.: програмові і довід. матеріали /Упоряд. В.Ф. Шевченко та ін. - К.: Консалтинг, Фенікс, 1993. - 336 с.
122. Ульяновський В., Крижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. - К., 1994.
123. Феденко П. Повстання нації //Збірник пам’яті Симона Петлюри (1879-1926). - К.: МП “Фенікс”, 1992. - С.76-108.
124. Черепанова С. Філософія родознавства. – Київ: «Знання», 2008.-460 с.
125. Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії. - К., 1993.
126. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). - К., 1994.
Навчально-методичне видання
Автор – укладач
Чечельницька Ганна Володимирівна