Аналіз продуктивності праці. Продуктивність праці— найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції
Продуктивність праці— найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.
Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю часу, або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції.
Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну (квартальну, річну) продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино-годин і людино-днів, а інші — як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.
За умов ринкового господарювання ці показники використовуються для внутрішніх інформаційних потреб оперативного управління виробництвом, а також для визначення тієї чи іншої економічної вигоди, що очікується в майбутньому.
Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Дуже важливо правильно вибрати систему її вимірників, маючи на увазі можливість використання натуральних (у штуках, тоннах, метрах, літрах), трудових (у нормо-годинах) і вартісних вимірників (у грн, тис. грн, млн грн).
Найуніверсальнішим є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівнянних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.
Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки та загальної оцінки виконання плану (завдання).
Для аналізу продуктивності праці використовують дані форм статистичної звітності 2-ПВ і звіту з продукції 1-п, звіти підрозділів підприємства про виконання завдань з продуктивності праці (табл. 13.12).
Наведені в табл. 13.12 дані свідчать про те, що підприємство перевиконало план за всіма показниками продуктивності. Середня продуктивність одного працюючого зросла у звітному періоді проти планової на 5 %, а одного робітника — на 5,6 %. Але при цьому підприємство не досягло продуктивності праці, закладеної в плані підприємства 5,7 % в розрахунку на одного працюючого [(6043,2 : 5714,3) x 100 – 100)] і 6,05 % в розрахунку на одного робітника [(8400 : 7921) x 100 – 100)]. Це говорить про те, що підприємство не спромоглося здійснити всі заходи для зростання продуктивності праці, що їх було заплановано у звітному періоді.
Таблиця 13.12 Дані для аналізу продуктивності праці
| № | Показник | Умовні позначення | Минулий період | Звітний період | Відхилення від плану (±) | ||||
| за планом | фактично | абсол. | % | ||||||
| Товарна продукція, тис. грн | ТП | +100 | +1,19 | ||||||
| Чисельність працівників, осіб | ЧП | –50 | –3,6 | ||||||
| з них робітників | ЧР | –42 | –4,2 | ||||||
| 3а | Питома вага робітників у загальній чисельності працівників, % | ПВр | 72,1 | 71,94 | 71,49 | –0,45 | –0,63 | ||
| 4а | Кількість відпрацьованих робітниками:людино-днів, тис. | ЛДр | 221,19 | 219,00 | 201,18 | –17,82 | –8,14 | ||
| 4б | людино-годин, тис. | ЛГр | –223 | –12,73 | |||||
| Кількість днів, відпрацьованих одним робітником: (ряд. 4а : ряд. 3) | Д | –9 | –4,11 | ||||||
| Середня тривалість робочого дня [(ряд. 4б : : ряд. 4а ? 1000)], год. | Тс | 7,90 | 8,0 | 7,6 | –0,4 | –5 | |||
| Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником (ряд. 4б : ряд. 3) ? 1000] | Гс | –156 | –8,9 | ||||||
| Середня продуктивність праці одного працівника(ряд. 1 : ряд. 2), грн | РВп | 5714,3 | 6043,2 | 6343,2 | +300 | +5,0 | |||
| Середня продуктивність праці одного робітника(ряд. 1 : ряд. 3), грн | РВр | +472 | +5,6 | ||||||
| Середньоденна продуктивність праці одного робітника (ряд. 1 : ряд. 4а), грн | ДВр | 36,17 | 38,4 | 42,25 | 3,85 | +10,02 | |||
| Середньогодинна продуктивність праці одного робітника(ряд. 1 : ряд. 4б), грн | ГВр | 4,578 | 4,794 | 5,559 | +0,765 | +16,0 | |||
| Витрати людино-годин на виробництво 1 тис. грн продукції | ТМ | 218,42 | 208,57 | 179,88 | –28,69 | –1 3,76 | |||
| Економія часу за рахунок впровадження нової техніки, технології, організації праці, тис. люд.-год. | ЛГе | — | — | 48,1 | –48,1 | — | |||
| Невиробничі витрати часу, тис. люд.-год. | ЛГн | — | — | 100,0 | 100,0 | — | |||
| Зміни вартості товарної продукції в результаті структурних змін, тис. грн | DТП | — | — | +190 | — | ||||
Аналіз також показує, що продуктивність праці зросла за всіма показниками проти планових, але не однаковою мірою.
Різниця в рівнях виконання плану щодо середньої продуктивності праці одного працюючого і одного робітника в 0,6 % (5,6 – 5,0) пояснюється зниженням питомої ваги робітників у загальній чисельності працівників основної діяльності на 0,45 % (71,49 – 71,94).
Різниця в рівні виконання плану щодо середньої продуктивності праці у звітному періоді та середньогодинної продуктивності праці одного робітника в 4,42 % (10,02 – 5,6) виникла у зв’язку з наявністю цілоденних втрат робочого часу, які становили 9 днів, або 4,11 % на кожного робітника.
Різницю в рівні виконання плану одним робітником щодо середньогодинної і середньоденної продуктивності праці в 5,99 % (16,01 – 10,02) пов’язано з наявністю внутрізмінних втрат робочого часу, які становили 0,4 години (7,6 – 
за кожну зміну на одного робітника.
Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працюючого (ПОД). Величина його залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів та тривалості робочого дня. Отже, середня продуктивність праці одного працюючого дорівнюватиме добутку таких факторів: РВп = ПВр • Д • Т • ГВр.
Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня середньої продуктивності праці одного працюючого (ПОД) проводиться методом абсолютних різниць:
· Зміна питомої ваги робітників у складі ПОД:
DРВп = [DПВр • РВр] : 100, тобто (–0,45) • 8400 : 100 = –37 грн
· Зміна середнього виробітку одного робітника:
DРВп = [DРВр • РВр] : 100, тобто 472 • 71,49 : 100 = +337 грн
Усього + 300 грн
Аналогічно аналізується зміна середнього виробітку одного робітника, яка залежить від кількості відпрацьованих днів у звітному періоді, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку (DРВр 
):
· зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:
DРВр = DД • Тпл • ГВр.пл, тобто (–9) • 8 • 4,794 = –345 грн;
· зміна тривалості робочого дня:
DРВр = DТ • Дф • ГВр.пл, тобто (–0,4) • 210 • 4,794 = –403 грн
· зміна середньогодинного виробітку одного робітника:
DРВр = DГВр.• Дф • Тф, тобто 0,765 • 210 • 7,6 = + 1220 грн
Усього + 472 грн
За даними аналізу середній виробіток одного працюючого вищий від планового на 300 грн (6343,2 – 6043,2). Він збільшився за рахунок зростання середньогодинного виробітку одного робітника на 1220 грн. Негативно вплинули понадпланові цілоденні та внутрішньозмінні втрати робочого часу. У результаті середньогодинний виробіток одного робітника зменшився відповідно на 345 і 403 грн.
Резервами зростання середнього виробітку одного робітника є подолання двох названих негативних факторів, що становлять у загальній сумі 748 грн, або 8,9 % [(748 : 8400) x 100] планового виробітку.
На наступному етапі аналізу продуктивності праці необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників, — середньогодинну продуктивність праці одного робітника. Величина цього фактора залежить від факторів, пов’язаних із трудомісткістю продукції і вартості її оцінки. До першої групи факторів належать такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв’язку з браком і його виправленням. До другої групи входять фактори, пов’язані зі зміною обсягу виробництва через зміну структури виробництва і рівня кооперованих поставок. Скористаємося методикою розрахунків цього показника, запропонованою Г. В. Савицькою. Для визначення впливу цих факторів на середньогодинну продуктивність праці необхідно розрахувати три умовні показники методом ланцюгових підстановок.
Для розрахунку першого необхідно фактичний обсяг товарної продукції скоригувати на величину структурних змін (DТПстр) і кооперованих поставок (DТПкп), а величину відпрацьованого часу — на непродуктивні затрати часу (ЛГн) і планову економію часу від впровадження НТП (ЛГе), ураховуючи, що розрахунки мають бути порівнянними з плановими і виконуватися з урахуванням планової структури, планового технічного рівня та фактично відпрацьованого часу:
ГВ1 = (ТПф ± ТПстр) : (ЛГр.ф – ЛГн ± ЛГе);
(8500 – 190) : (1529 – 100 + 48,1) = +5,626 грн.
Порівнюючи одержаний результат з плановим, установлюємо зміну середньогодинної продуктивності одного робітника за рахунок інтенсивності праці (ГВінт) у зв’язку з поліпшенням організації виробництва: ГВінт = 5,626 – 4,794 = +0,838 грн.
Алгоритм розрахунку другого умовного показника буде таким:
ГВ2 = (ТПф ± DТПстр) : (ЛГр.ф – ЛГн);
(8500 – 190) : (1529 – 100) = +5,815 грн.
Різниця між другим і першим умовними показниками — це результат зміни середньогодинного виробітку за рахунок надпланової економії часу (ГВе) у зв’язку з впровадженням заходів НТП.
ГВе = 5,815 – 5,626 = + 0,189 грн.
Алгоритм розрахунку третього умовного показника відрізняється від другого лише браком коригування на непродуктивні витрати часу, тобто ГВ3 = (ТПФ ± DТПстр) : ЛГр.ф;
(8500 – 190) : 1529 = + 5,435 грн.
Якщо відняти від значення третього умовного показника значення другого, то одержимо вплив непродуктивних витрат часу (ГВн) на рівень середньогодинної продуктивності праці одного робітника: ГВн = 5,435 – 5,815 = – 0,380 грн.
Порівнюючи третій умовний показник із фактичним, визначимо зміну середньогодинної продуктивності праці за рахунок структурних зрушень (ГВстр): ГВстр = 5,559 – 5,435 = + 0,124 грн.
На закінчення аналізу підрахуємо вплив усіх названих факторів на середньогодинну продуктивність праці одного робітника:
0,832 + 0,189 – 0,380 + 0,124 = + 0,765 грн.
Аналіз годинної продуктивності праці показав, що на її величину негативно вплинули непродуктивні витрати часу, а всі інші фактори вплин ули позитивно. Середньогодинна продуктивність праці одного робітника зросла на 0,765 грн. Це дало можливість підприємству за звітний період додатково виготовити продукції на 1170 тис. грн [(0,765 • 210 • 7,6 • 958) : 1000].
Аналіз продуктивності праці закінчується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продукції у звітному періоді. Розрахунок проводиться методом абсолютних різниць:
· Зміна кількості робітників: DТП = DЧР • Дпл • Тпл • ГВр.пл, тобто [(–42) • 210 • 8 • 4,794] : 1000 = –353 тис. грн.
· Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів: DТП = = DД • ЧРф • Тпл • ГВр.пл, тобто [(–9) • 958 • 8 • 4,794] : 1000 = –331 тис. грн.
· Зміна тривалості робочого дня: DТП = DТ • ЧРф • Дф • ГВр.пл, тобто[(–0,4) • 958 • 210 • 4,794] : 1000= –386 тис. грн.
· Зміна середньогодинного виробітку одного робітника: DТП == DГВр • Дф • Тф • ЧРф, тобто
(0,765 • 958 • 210 • 7,6) : 1000 = +1170 тис. грн.
Усього +100 тис. грн.
Розрахунок свідчить, що на випуск товарної продукції негативно вплинули три перші фактори, а за рахунок збільшення середньогодинного виробітку одного робітника обсяг товарної продукції мав би збільшитися на 1170 тис. грн. Але вплив зміни чисельності, внутрішньозмінних і цілоденних втрат робочого часу зменшив цей показник до 1070 тис. грн (1170 – 1070 = 100 тис. грн).
Отже, за планування й організації виробництва необхідно обов’язково враховувати можливості зростання рівня показників, пов’язаних із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу, а також можливе зростання продуктивності праці робітників-відрядників.
Однак зростання продуктивності праці слід відрізняти від її інтенсивності (підвищення ступеня експлуатації), що є суттєвим як в управлінні трудовими відносинами, так і соціальної справедливості праці. Зростання продуктивності праці можливе лише за умови додаткових інвестицій, що передбачає вихідну оцінку обґрунтованості завдань зростання її продуктивності.