Системний характер філософського знання, його основні розділи ( онтологія, гносеологія )
Питання для екзамену з предмету основи філософських знань для студентів ДВНЗ «БМЕТ» та відповідь − тлумачення на них.
Скорочені змістовні відповіді на запитання
З екзаменаційних білетів
Білет №1.
Предмет філософії, її провідна проблематика. Специфіка філософських проблем.
Філософія була і залишається інтелектуальною формою відповіді на глибинні запити людини, вона завжди потрібна людям, особливо, коли життя вимагає вибору, визначення моральної та соціальної позиції.
Предметом філософії є міркування над проблемами людини та її місто у суспільстві та природному явищі. Слово філософія має грецьке походження і означає любов к мудрості, до всіх форм пізнання.
Стародавні філософи Платон та Аристотель розмірковували над проблемами пов’язаними з началом філософії до мотивів, ведучих к міркуванню людей про філософію можна віднести сумління відносно об’єктивності пізнання, пошуки сенсу життя та інші.
Головне питання філософії − є питання про відношення між буттям та мисленням, матерією та свідомістю.
Друга сторона цього питання − сутність світу та його пізнання. В залежності від рішення цього питання філософі розділилися на такі напрями : матеріалізм та ідеалізм. Філософію можливо зрозуміти як методичну і упорну пробу привнести в свій розум світопоглядні проблеми. Тут ми можемо виділити самостійні розділи філософії такі як : етика, естетика, історія філософії, філософські проблеми технічних та гуманітарних наук, метафізика та онтологія, логіка, теорія пізнання та філософія науки, філософія права, соціальна та політична філософія та багато інших філософських дисциплін.
Порозуміння філософії пов’язано з її тлумаченням як світоглядної дисципліни. Тут зароджується багато інших методологічних та суто наукових проблем; місце людини в світі, філософія покликана тримати весь час у полі уваги та актуальному стані всі основні виявлення людини як людини.
Загальна характеристика античної філософії. Провідні школи і напрями.
Антична філософія зародилась у 7 − 6 ст. до н.е. Це − період формування людської свідомості та міркувань. В античній філософії відокремлюють етапи: ранньої класики, зрілої класики, пізньої класики та еліно-римської філософії. Антична філософія вирішує проблеми першоджерел і першопринципів світу та пошуків його цільної основи.
Періодизація філософії:
1. Досократики − це натурфілософи мілетської школи, піфагорійці, елеати, Геракліт, молодші натурфілософи та атомісти.
2. Елліністичний період: стоїцизм, епікуреїзм та скептицизм.
3.В неотомізмі антична філософія має новий розквіт.
Антична філософія поставила дуже багато проблем. Її зміст та тлумачення пов’язані з ідеями Платона, Аристотеля з одного боку, а з другого − Демокрита, Лукреція Кара та інших філософів матеріалістів. При розкритті цих речей треба звернути увагу на протистояння різних шкіл у грецькій філософії.
Білет № 2.
Системний характер філософського знання, його основні розділи ( онтологія, гносеологія ).
Як ми розуміємо, філософія покликана перш за все надати людині орієнтири для її життєвого самовизначення, то структура філософського знання визначається виділенням тих сфер реальності, які можуть орієнтувати людину у житті. Відповідно до цього формуються філософські дисципліни, які ми можемо визначити як онтологічні та гносеологічні розділи філософських знань. Вони включають до себе: сфери реальності, природу, світ, космос, суспільство та суспільну історію, саму людину з її особливостями, сферу духовних та інтелектуальних процесів.
Кожному з сфер реальності належить і специфічний філософський вимір пізнання, скажімо, онтологія, натурфілософія, космологія то що. Структура філософського знання насамперед визначається світоглядними та пізнавальними рисами. Включає в себе розгляд раціонального та чуттєвого пізнання. Це − базові принципи філософського знання.