Штучні джерела радіації, які діють на людину
Природні джерела іонізуючого випромінювання
Іонізуюча радіація є природним компонентом середовища проживання людей. Вона не є щось нове, створене людиною. Це завжди існуюче явище.
Це природний фон, який складається з 3-х компонентів:
1-й – космічне випромінювання, яке приходить на Землю з Всесвіту. Воно було відкрито в 1912 році австрійським фізиком В.Гесом. В його склад входять протони, нейтрони, атомні ядра та інші частки. Вони мають виключно велику енергію (більш 1,02 МеВ), але завдяки наявності атмосфери (її маса близько 5 х 1015 т) витрачають її головним чином на взаємодію з атомами повітря. На поверхні Землі інтенсивність космічного випромінювання порівняно мала.
2-й – радіоактивні елементи, розподілені в земній корі. Основні радіоактивні ізотопи, які зустрічаються в гірських породах - калій-40, рубідій-87 та члени двох радіоактивних сімейств (урана-238 і торія-232). Найбільш радіоактивні граніти. В районах, де на поверхню виходять такі породи, радіаційний фон значно вище природного. Існує 5 таких основних місць на нашій планеті, де радіаційний фон складає від 40 до 400 мкР/годину
3-й – інкорпоровані радіонукліди
Основні шляхи надходження радіонуклідів в організм
Штучні джерела радіації, які діють на людину
Іонізуючі випромінювання (ІВ) за своєю природою діляться на корпускулярні та фотонні. А також на первинно та вторинно іонізуючі.
Корпускулярні представлені частками, які швидко рухаються. Одні з них несуть електричний заряд (електрони, протони,α-частки), а інші - ні (нейтрони).
Фотонні – це рентгенівські та γ-промені. Вони представляють собою енергію, яка передається в вигляді хвиль без руху речовини (як світлові і теплові хвилі).
Ці випромінювання за своїми властивостями не відрізняються. Єдина відміна між ними полягає в засобах їх утворення - рентгенівське випромінювання виникає при гальмуванні електронів, розігнаних в електричному полі рентгенівської трубки, а γ-промені утворюються при перетворенні збуджених ядер атомів в нейтральні. Електромагнітні ІВ є вторинно іонізуючими. Частина їх енергії перетворюється в кінетичну енергію електронів (які були вибиті з орбіт) і які здійснюють в подальшому іонізацію середовища як електрично заряджені β-промені.
Всі іонізуючі випромінювання мають такі загальні властивості:
Здатність проникати скрізь матеріали значної товщини (непрозорі для видимого світла).
Іонізувати повітря і молекули живих клітин організму (тому їх і називають іонізуючими). Це обумовлено їх великою енергією. Наприклад, енергія світла 0,5 еВ, а α-частки до 10 МеВ, тому останні мають найбільшу іонізуючу здатність (до 20 000 пар іонів/мм), а α-випромінювання сильну біологічну дію.
Здатність засвічувати фотоматеріали, що використовується в дозиметрії.
Іонізуюче випромінювання викликає сцинтиляції, а ця властивість покладена в основу роботи радіодіагностичної апаратури.
Властивість акумулюватися і викликати віддалені наслідки (злоякісні пухлини, генетичні мутації, скорочення життя).
Ми не відчуваємо дії радіації ("дія спідтиха").
Іонізуюче випромінювання розповсюджується прямолінійно, викликають явища інтерференції та рефракції. В.К. Рентген останніх властивостей х-променів не виявив і тому ототожнив їх із звуковими хвилями, які на відміну від електромагнітних поперечних коливань мають поздовжні.