у сув’язі з виборами Президента) за 22-м округом м. Черкаси

Травня 2014 року Сергій Шамара

(позапартійний)

Аналіз голосування на виборах Черкаського міського голови та міської ради

1. Одночасність проведення президентської і місцевої кампанії призвела до нечуваної до цього явки виборців на голосування щодо формування органів місцевого самоврядування. За моїм округом було: 37,7% – у 2010 р.; 60,7% – у 2014 р. Підвищення явки виборців на 23% спричинило “знецінення” кожного голосу і дало можливість “зайти на вибори” і навіть “показати результат” абсолютно новим гравцям. Багаторічним же учасникам виборів не було можливості сподіватися лишень на активність свого постійного електорату – його голосів було вочевидь недостатньо.

2. З іншого боку, порівняно з кампанією 2010 року, у місцевих виборах цього разу взяти участь виявило бажання значно менше кандидатів. За 22-м округом: 12 мажоритарників (замість 26 у 2010 р.); 24 партії замість 43; 12 претендентів на мера (замість 19 у 2010 р.).

3. Обставини, описані в пп. 1-2 призвели до того, що кожен суб’єкт-кандидат виборчого процесу отримав широке поле роботи для мобілізації “свого виборця”. Серед виборців фактично зникла установка “не голосувати за непрохідних”. Голоси виборців стали реально розпорошуватися ледь не на половину кандидатів, запропонованих у бюлетенях (замість 2-3, як це бувало раніше). Бажання змін після революційних подій підвищило активність голосування виборців за “нові партії” і їхніх кандидатів. У зв’язку з цим втратила і “Батьківщина”, яка мене рекомендувала. Не останню роль у падінні її рейтингу відіграв величезний антирейтинг Ю.Тимошенко, яка балотувалася в президенти.

4. В цілому є підстави стверджувати, що останні місцеві вибори у Черкасах пройшли під знаком “рейтингів та антирейтингів”, “очікувань новизни та стояння за своїх”, а також – “прихованого підкупу”, від якого ніяк не можуть відмовитися, ані кандидати, ані виборці. Зокрема, Сергій Одарич, маючи абсолютно симетричні рейтинг та антирейтинг, зумів скористатися популярністю “рейтингового” кандидата в Президенти – П. Порошенка, наголошуючи на їхній взаємопідтримці. Водночас він запропонував “нові” проекти розвитку міста/округів і максимально мобілізував свого виборця “захистити його і його команду” (так, до речі, було і в 2010-му році). На зростання рейтингу Анатолія Бондаренка вплинули “очікування новизни” і його “агресивна” передвиборча кампанія, котра більшу частину містян майже переконала в тому, що мером буде або він, або Одарич (частково спрацював тут і антирейтинг останнього). Якщо наприкінці квітня 2014 р. розподіл симпатій на 22-му окрузі був 9% до 38% на користь Одарича, то вже 16 травня (за тиждень до виборів) Бондаренко мав 21, а Одарич – 31%. Результати голосування, подані в Таблиці І, показують, що кожен із них ще й додав у мобілізації виборців на свою користь на день виборів (відповідно 24,4 та 35,8%). Найбільшу “свиню” підклав Анатолію Бондаренку технічний кандидат Микола Булатецький, якого виборець ще не припинив сприймати, як революціонера-“батьківщинівця”. Якщо зважити, що за Бондаренка проголосувало 1039 виборців 22-го округу, за Булатецького – 476, а за Одарича – 1524, то можна собі уявити, якою була ціна домовленостей двох останніх і недомовленостей двох перших. (Для довідки: рейтинг кандидатів на посаду міського голови у 2010 р. за моїм округом був такий: Одарич – 35,2%, Влізло – 13,3, Білоусов – 11,9, Булатецький – 10,5).

5. Кандидати-мажоритарники (хоча й не всі) сподівалися на рейтинги своїх претендентів у мерське крісло, на власний розум, красу, “свіжість” своїх ідей, дій і обіцянок. Ті ж, кому цього здалося замало, займалися ще й “прихованим”, а подекуди і відвертим підкупом виборця. Аналіз одномандатного округу почну “знизу”. Нехтуючи незначними рейтингами “дитини війни”, “пенсіонера”, “комуніста” і “автомайданівця” (див. Таблицю ІІ), почну з 8-го місця Юрія Тренкіна – представника Партії промисловців і підприємців, який робив людям ремонти і облагороджував під’їзди, не від кого не ховаючись. Спроби “прикупити” голосів напряму успіхом не увінчалися (адже чинний депутат В.Гудзенко у цій справі значно вправніший), а тому Тренкін набрав лишень 263 голоси (6,19%). “Авторитетна” з-за рейтингу Порошенка партія “Солідарність” дозволила її мажоритарнику взяти 305 голосів (7,17%), розвіявши його самовпевненість, випромінювану із яскравих листівок. Здивувала Тетяна Калиновська від “афганців”, яка набрала 372 голоси (8,75%), роздавши два передвиборчі номери газети “Черкаський край”, редакторкою якої вона є. Не менше здивував “свободівець” Артем Литвиненко (425, 10%), який вочевидь забрав мій електорат, а популярності набув за рахунок бажань людей підтримати “нових” і “революціонерів”. Моє четверте місце опредметнено 452 голосами (10,63%): добра половина людей – це ті, хто знає мене особисто (тож, рейтинг “Батьківщини” працював більше на неї, ніж на мене – див. для порівняння Таблицю ІІІ). Бронзовий “призер” мажоритарної гонки у 22-му окрузі – Олександр Жмурко (557, 13,1%). Як і його босиня, він сподівався на “азотівський” адмінресурс та корпоративний патріотизм “Азоту”, гуртожитків і будинків якого на окрузі було достатньо, але не вистачило для перемоги Жмурка. Одаричева веслувальниця Катерина Коваленко (575, 13,52%) вміло скористалася своїм і його рейтингом, відсікши антирейтинг останнього, але не осмілившись підвищувати антирейтинг чинного на той час депутата-регіонала Володимира Гудзенка. В останні два тижні люди Одарича не чіпали Гудзенка, а сам він провів активну “кампанію подарунків і обіцянок” по “прибитих місцях бойової слави”. У підсумку – 779 голосів (18,32%) і перше місце в заліку. Зауважу, що з попередніх виборів (2010 р.) на окрузі з 26-ти персоналій-кандидатів залишилися тільки Гудзенко зі мною. Тоді наші рейтинги розподілилися як 16,79 до 11,05%. Кандидат від ПВД В.Макеєв мав 12,8%, а найближчий переслідувач після мене (Ю.Бардик) – 5,16%. Цілком очевидно, що входження у 2014 р. на округ кандидатів від партій-нуворишів “Солідарність”, “Рідне місто”, “ветеранів Афганістану”, відтягування голосів кандидатом від “Свободи” лишень понизили шанси кандидата від “Батьківщини” і фактично працювали на перемогу “одвічного переможця” Гудзенка.

6. Зменшення кількості партій у “багатомандатному бюлетені” для голосування з 43 до 24, а також те, що багато виборців йшли 25 травня 2014 р. з високим рівнем усвідомлення свого вибору, значно понизили відсоток зіпсованих бюлетенів “за списки партій” у 22-му окрузі (якщо 2010-го року “противсіхи” із “зіпсованими” разом становили 9,7%, то 2014-го – “нічийних” голосів було виявлено лишень 2,14%). У принципі всі відомості добре видко із Таблиці ІІІ. Для зручності я помістив у ній статистику за 2010 рік для порівняння. Із таблиці бачимо, що рейтинги “Батьківщини” і ПВД, надто – зважаючи на вищу явку останніх виборів, залишилися майже без змін. ПР втратила фактично все, комуністи майже удвічі. Умовно втричі наростили “Свобода” і “УДАР”. Здивували зростанням популярності партії, які не брали участі в 2010-му: Партія Олега Ляшка (10,58%), Рідне місто (8,73%), “Солідарність” (7,15%), Партія ветеранів Афганістану (4,06%). Цілком імовірно, що успіх/неуспіх “ляшківців” і “солідарців” залежатиме від діяльності їхніх лідерів на всеукраїнському рівні. Тож, їхній рейтинг достатньо ситуативний. З іншого боку, я не здивуюся, якщо зовсім скоро у Черкасах буде активно працювати 7-10 партій із рейтингом у 5-10%.