Прибуток як основний фінансовий результат діяльності підприємства
Фінансові результати – це зіставлення валових доходів і валових витрат, регламентованих податковим законодавством. Перевищення валових доходів над витратами забезпечує прибуток; перевищення витрат над доходами – збиток.
Прибуток – найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в підсумку свідчить про обсяг та якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.
Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, яка залишається після покриття витрат виробництва. Прибуток відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання і зазнає впливу багатьох чинників. Фактори, які впливають на розмір прибутку, поділяються на макроекономічні (зовнішні) та мікроекономічні (внутрішні).
До макроекономічних факторів (зовнішніх) відносяться: природні умови; державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг; ринкова кон’юнктура.
Мікроекономічними (внутрішніми) є наступні фактори: обсяги виробництва; собівартість продукції; рівень ефективності використання виробничих ресурсів підприємства; якість продукції; рівень організації праці; ефективність використання фінансових ресурсів.
Зростання прибутку означає збільшення потенційних можливостей підприємства, підвищення ступеня його ділової активності. В залежності від розміру отриманого прибутку визначаються частка доходів власників підприємств, розміри дивідендів акціонерів, інших доходів. Прибуток визначає також рентабельність капіталу, впливає на вартість усього підприємства загалом.
Облік і визначення фінансових результатів — прибутку (збитку) здійснюються за такими видами діяльності підприємства; звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність, а також діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій.
Підприємство може отримувати прибуток у результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. На рис. 11.2 наведено схему формування чистого прибутку підприємства.
Загальний показник, що характеризує фінансовий результат від діяльності підприємства за будь-який період, – прибуток від звичайної діяльності, тобто прибутком є частина чистого доходу, що обраховується як різниця між чистим доходом, отриманим від продажу продукції (активів), обчисленої за відпускними цінами виробника без податку на додану вартість і акцизного збору, та витратами на її виробництво і реалізацію (залишковою вартістю активів). Прибуток від звичайної діяльності містить прибутки, одержані від основної (операційної) діяльності, фінансові прибутки і прибуток, отриманий методом участі в капіталі, прибутки від інших операцій.
Алгебраїчну суму прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків) визнають прибутком (збитком) від звичайної діяльності до оподаткування.
Прибуток від звичайної діяльності визначають як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток.
Надзвичайний прибуток – різниця між надзвичайними доходами (суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи від інших подій та операцій) і надзвичайними витратами (невідшкодовані втрати від надзвичайних подій: стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо, включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій і втрати від інших подій та операцій).
Чистий прибуток (збиток) розраховують як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.
Рис. 11.2 Структурно-логічна схема формування чистого прибутку (збитку) підприємства
Отриманий підприємством прибуток може бути використаний на задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків шляхом вилучення у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності. Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи.
1. Розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частинку прибутку.
2. Розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди з метою фінансування відповідних витрат.
Прибуток, що залишається після податків і платежів (тобто чистий прибуток), надходить у повне розпорядження підприємства. Основними напрямами використання прибутку вважаються виробничо-технічний розвиток підприємства, соціальний розвиток, матеріальне заохочення, включаючи виплату дивідендів в акціонерних товариствах та інші витрати (рис. 11.3).
Рис. 11.3 Структурно-логічна схема розподілу і використання прибутку підприємства
Чистий прибуток підприємства спрямовується на формування резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, на інші цілі.
Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства.