Функції та принципи страхування, їх економічний зміст
Страхування як економічна категорія виконує наступні функції:
Ризикова функція (функція страхового захисту) полягає в переданні за певну плату страховику матеріальної відповідальності за наслідки ризику в разі настання страхових подій, передбачених чинним законодавством або договором страхування. Саме в рамках реалізації ризикової функції визначається об'єктивна необхідність страхового захисту.
Функція формування і використання страхових резервів визначає особливість страхування як економічної категорії. За допомогою створення достатнього обсягу страхових резервів у вигляді страхових внесків здійснюється відшкодування матеріального збитку в разі настання страхових випадків або виплата страхових сум по закінченні дії договору страхування життя.
Заощаджувальна функція дає змогу страхувальнику за рахунок страхових внесків накопичити певну страхову суму за умови відсутності страхового випадку під час дії договору страхування. Така функція характерна лише для довгострокового страхування.
Превентивна функція страхування спрямована на попередження можливих збитків та зменшення їх наслідків від несприятливих страхових подій. Здійснення такої функції передбачає широкий комплекс заходів, їх фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду з метою зменшення страхового ризику. При цьому страховики та страхувальники об'єктивно зацікавлені у попередженні настання страхових випадків.
Інвестиційна функція страхування передбачає розміщення тимчасово вільних коштів страховика у різні активи на умовах безпечності, поворотності, прибутковості та диверсифікації. При цьому забезпечуються умови для інвестування цих коштів в економіку у вигляді прямих інвестицій, через фондовий ринок, або за допомогою фінансових посередників з метою отримання прибутку.
Контрольна функція виявляється одночасно з іншими функціями у певних страхових взаємовідносинах. Відповідно до контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових та інвестиційних операцій, оптимальним формуванням та цільовим використанням страхових капіталів.
Страхування характеризується не лише певними функціями, а й ґрунтується на основних принципах, що забезпечують його дію як економічного інструменту. До основних принципів страхування належать:
Принцип максимальної сумлінності (страхувальник повинен надати страховику всю інформацію про об'єкт страхування для оцінки ризику і визначення ціни страхової послуги, а страховик зобов'язаний правильно визначити збиток і виплатити страхове відшкодування);
Принцип реальності страхового захисту (виплата відшкодування в розмірах реального збитку);
Принцип платності (передача ризику за плату від страхувальника до страховика);
Принцип неперервності (особі для отримання страхової виплати необхідно мати постійно діючий договір страхування, оскільки за його відсутності страхова виплата здійснюватися не буде);
Принцип поворотності (повернення страхувальнику страхових платежів у вигляді страхового відшкодування в разі настання страхового випадку);
Принцип диверсифікації (можливість здійснення діяльності страхових компаній поза межами основного бізнесу);
Принцип франшизи (частина збитків, яка згідно з договором страхування не відшкодовується страховою компанією);
Принцип суброгації (передача страховику, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток);
Принцип контрибуції (одна страхова компанія вимагає від іншої або інших компаній розподілити між собою виплату страхового відшкодування у випадку страхування одного і того ж об'єкта одночасно кількома компаніями від однакових ризиків).
Принцип співстрахування (страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками) та перестрахування (передача однією страховою компанією іншій частини своїх зобов'язань згідно з укладеними договорами).
Класифікація страхування
За формами проведення страхування поділяється на добровільне та обов’язкове.
Добровільне страхуванняздійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення такого страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно, відповідно до вимог чинного страхового законодавства. Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає уповноважений орган. Страховики мають право займатися тільки визначеними у ліцензії видами добровільного страхування.
Обов'язкове страхуваннявстановлює держава з метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства в цілому. Для здійснення обов'язкових видів страхування законодавчими актами визначаються перелік об'єктів страхування, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права й обов'язки учасників страхування. Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбачений законом об'єкт, а другий не має права відмовити йому в цьому.
Класифікація страхування за сферами діяльності або спеціалізацією страховика передбачає його поділ на страхування життя та загальне (ризикове) страхування. Зазначену класифікаційну ознаку покладеною в основу виокремлення галузей страхування, які, у свою чергу, включають підгалузі та види відповідного страхування. При цьому всі ланки такої класифікації охоплюють і обов'язкову, і добровільну форми здійснення страхування.
Чинним страховим законодавством за об'єктами страхуваннявизначено три його галузі:
майнове страхування як сукупність видів страхування, об'єктом яких є майно юридичних і фізичних осіб;
особисте страхування — галузь страхування, в якій об'єктом страхування є життя, здоров'я, працездатність громадян;
страхування відповідальності — галузь страхування, в якій об'єктом страхування є відповідальність перед третіми особами, які можуть зазнати збитків унаслідок діяльності або бездіяльності страхувальника.
Загальне страхування включає всі галузі, тоді як страхування життя є підгалуззю, видом особистого страхування, об'єкт страхових відносин в якому — майнові інтереси, пов'язані з життям і здоров'ям застрахованого.
Особисте страхування можна поділити на три підгалузі:
страхування від нещасних випадків;
медичне страхування;
страхування життя і пенсій.
У свою чергу, підгалузями майнового страхування є:
страхування майна громадян;
страхування майна юридичних осіб.
Класифікація страхування за родом небезпеки страхових ризиківпередбачає виділення видів страхування за діяльністю страховика (морське, авіаційне, автотранспортне тощо) та за видами ризиків (фінансові, кредитні, екологічні тощо).
Класифікація страхування за організаційно-правовою формою страховика-використовується з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності. Відповідно розрізняють:
комерційне страхування (послуги надають страхові компанії, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств та товариств з додатковою відповідальністю);
взаємне страхування (послуги надають товариства взаємного страхування);
державне страхування (послуги надають державні страхові організації).