Проблема народонаселення. Природні ресурси. Охорона природи
Процес взаємодії суспільства і природи багато в чому залежить від чисельності населення. До початку нової ери населення Землі становило приблизно 250 млн. чол., в 1900 р. – 1630 млн.чол. Починаючи з XVI ст., темпи приросту населення помітно зросли, особливо з другої половини XVIII ст., коли в багатьох країнах Європи відбулась промислова революція. На кінець XX ст. населення Землі перевищує 6 млрд. чол. Щорічно населення світу збільшується приблизно на 80 млн. чол. Але це збільшення нерівномірне. Так, країни, що розвиваються, дають до 3/4 приросту населення. Проте, в останні десятиріччя темпи приросту починають спадати.
Дювиньо П., Танг М. (1973) вважають, що збільшення населення Землі ставить біосферу в критичне положення. Бо поєднання низької смертності з високою народжуваністю не може тривати безкінечно, в якийсь момент ці показники повинні зрівноважитись. І чисельність населення повинна збалансуватись з кількістю засобів до існування, що його отримує людство з оточуючого середовища. В деяких країнах регулюють чисельність сім'ї декретним порядком.
У ряді країн, що розвиваються, досягнення медицини сприяли зниженню смертності і зросту чисельності населення, але внаслідок, насамперед, соціальних причин та відставання в розвитку сільськогосподарського виробництва харчовий раціон у цих країнах зменшився і харчування стало неповноцінним. Чи не приречене людство внаслідок росту чисельності на голод, який супроводжується соціальними потрясіннями, війнами? Чи правий був Т.Мальтус? Т.Р.Мальтус у своїй праці "Досвід про закон народонаселення" (Лондон, 1798) твердив, що популяції людей нічим не відрізняються від популяцій рослин і тварин, чисельність яких здатна рости з фантастичною швидкістю, якщо їм не протидіють такі фактори як погане харчування, голод і хвороби. Чисельність популяцій має тенденцію збільшуватись у геометричній прогресії, а ресурси харчування – зростають тільки в арифметичній прогресії. Отже, якщо людина добровільно не обмежить народжуваність, то про ці обмеження потурбується зовнішнє природне і соціальне середовище, ввергнувши людей в стихію голоду і війн.
Біологи згідні з першою частиною тези Мальтуса про надзвичайну здатність до розмноження всіх живих істот. Друга частина тези спірна, бо необхідно враховувати і соціальні фактори.
У наш час погляди Мальтуса розділяють його ідейні послідовники, так звані неомальтузіанці. Так, наприклад, один із них Ельріх вважає, що катастрофічний зріст смертності сповільнить або припинить ріст чисельності народонаселення. Мальтус і його послідовники невідповідність між зростом чисельності населення і харчових ресурсів пояснювали біологічними факторами. А насправді на перше місце в даному питанні виступає фактор соціальний. Наприклад, на початку 30-х років у США щоб підтримати ціни на сільськогосподарські продукти було переорано мільйони га посівів, знищено 6 млн. тварин і їх м'ясо перероблено на добрива. Запаси пшениці на складах перевищували потребу країни в 3,5 рази тощо. І в той же час мільйони людей голодували (як у США так і за їх межами). В.Зорін у книзі "Противоречивая Америка" пише, що в даний час приблизно 0,5 млрд. чоловік живуть на грані голодної смерті, а 80 тис. чоловік щодня вмирає з голоду.
Рамад Ф. (1981) вважає, щоб людство могло вижити необхідний нульовий приріст населення.
Більшість учених вважає, що географічна оболонка може прогодувати значно більшу кількість людей, ніж їх є в даний час.
Проблема народонаселення тісно пов'язана з проблемою природних ресурсів (продовольчих, сировинних, енергетичних, водних та ін.), їх раціональним використанням та охороною.
Продовольчі ресурси.
Ресурси харчування складаються з продуктів землеробства, тваринництва і морського промислу. У світі спостерігається істотний дефіцит продовольства і продовольчий баланс погіршується. Але навіть наявні ресурси розподіляються вкрай нерівномірно. Ситуація в країнах, що розвиваються буде драматичною, якщо не вдасться добитися демографічної стабілізації шляхом контролю за народжуваністю (Рамад Ф., 1981).
Із несприятливих природних процесів, що будуть гальмувати збільшення продуктивності біосфери, насамперед виділяється ерозія грунтів. За свою історію людство знищило очевидно не менше земель, ніж їх існує тепер. Деякі пустинні простори Близького Сходу були раніше родючими і лісистими. Наприклад, Сірія постачала Єгипет лісом. Пустиня Тар, що займає площу 150 тис. км2 на початку н.е. була покрита непрохідними джунглями.
Щороку кількість продукції одержаної людиною від біосфери, зменшується через шкідників, що поражають рослини, так і тварин. Вважають , що шкідники знищують за рік до 33 млн. т хлібних злаків і рису, чого достатньо, щоб прогодувати протягом року 150 млн. чоловік. Грибки та бактерії при збереженні продовольчих запасів викликають їх запліснявіння та загнивання. Зерно псують гризуни, довгоносики, мучні черви та ін., що знищують до 10% продовольства під час зберігання. Цим зерном могло б прохарчуватись 300 млн. чол. протягом року.
Які ж перспективи одержати більшу кількість продуктів харчування? Найбільш реальні шляхи – боротьба з ерозією і виснаженням грунтів та раціональним використанням води. Реальне і розширення посівних площ. Вважають, що 10% підзолистих і 20% латеритних грунтів можна використати, якщо вносити значну кількість добрив і провести різні агротехнічні заходи. Можна збільшити площу сільськогосподарських угідь за рахунок зрошення на 8,5 млн. км2, а також за рахунок прибережних масивів. Підвищити продуктивність біосфери можна також за рахунок агрокультурних методів освоєння пустинь (збільшити продуктивність пасовищ, зрошення підбір культур рослин та ін.), селекції, покращення сортів та ін.
Великі площі земель зайняті під кофе, какао, ароматичними рослинами.
Світовий океан у перерахунку на калорії може забезпечити лише 5% світових потреб. Так, щорічний вилов риби становить близько 60 млн. т і навряд чи зможе перевищувати 100 млн. т.
Сировинні ресурси.
Сюди входять біосферні ресурси та мінеральні ресурси земної кори. Біосфера забезпечує людство сировиною для текстильної та взуттєвої промисловості. На першому місці стоїть бавовна. Текстильне волокно дають льон, джут, конопля. Але їх питома вага в посівах значно менша ніж бавовни. Велика рогата худоба, вівці, кози дають майже всю продукцію шкір. З технічних культур на першому місці стоїть оливкова пальма (дає олію).
Деревина. Із всіх екосистем найпродуктивнішими є ліси, які зараз займають 25-30 % поверхні суші і в які включають більше 80% всієї фітомаси Землі . На жаль ще близько половини світової продукції деревини використовується на паливо. Один га зрілого лісу може продукувати від 3 до 5 т волокна, що дорівнює річній продукції 5 га бавовни. Одна т деревини при гідролізації дає від 550 до 650 кг цукру, який частково можна перетворити на деревний спирт (220-240 л), або використати для культивування дріжджів, багатих білками і вітамінами В (30 – 50 кг).
Мінеральні ресурси.
Щороку з надр землі людство видобуває величезні маси корисних копалин: рудних і нерудних і темпи видобутку зростають. Стрімкі темпи споживання зумовлюють швидке виснаження більшості видів корисних копалин. Розвинені країни уже не можуть забезпечувати себе мінеральною сировиною і викопним паливом, вони все більше залежать від країн, що розвиваються, де запаси теж не безмежні і почнуть зменшуватись, як тільки ці країни почнуть використовувати свої багатства.
Водні ресурси.
Запасів прісної води на Землі достатньо, але вони розташовані нерівномірно. Лід Антарктиди, Гренландії та ін. містить величезну кількість води, але її неможливо використати. За останні десятиріччя в різних регіонах Землі запаси грунтових і підземних вод зменшуються: відбувається або пониження їхнього рівня або виснаження. Існує кілька причин цього явища: 1) внаслідок прогресивного зникнення рослинності і наступної ерозії поверхневий стік зростає і вода поступає безпосередньо в ріки, не живлячи підземні водоносні горизонти; 2) Урбанізація (поверхня все більше покривається бетоном і вся кількість вологи, що випадає, стікає в ріки); 3) велика кількість води йде на побутові і промислові потреби, що збільшує забір води та її стік у водойми і ріки, велику кількість води потребує зрошення. Тепер у містах виникла проблема з водопостачанням.
Енергетичні ресурси.
Це насамперед паливні ресурси, електроенергія, атомна енергія. Ще з середини XIX століття основним джерелом енергії стає викопне паливо. Вважають, що запасів мінерального палива вистачить на 75-100 років. Тепер уже починають використовувати нові джерела енергії, особливо ядерного розпаду і синтезу. Біля 70% виробленої енергії розсіюється в атмосферу. Крім того, споживачі енергії недовикористовують 10-15%. За підрахунками М.Ермолаєва, енергія, що розсіюється таким чином в географічній оболонці зумовлюватиме її перегрів. Приблизно за 300 років її кількість зрівняється з кількістю сонячного тепла, яке поступає на поверхню Землі (М.М.Ермолаєв, 1967).
Передбачається, що в 20050 р. населення Землі витрачатиме за один рік стільки ж енергії, скільки воно витрачало за всю попередню історію людства.