Х. 9 — поведінкові відхилення не визначені
|Рьзумова відсталість поділяється на два види: олігофренія
ЇЦІЯ
Ш
Модуль И Псиосолого-педагоггош характеристика дітей з порушеннями психофізичною
Олігофреніявиникає в результаті мозкових захворювань у період внутрішньоутробного розвитку, в ранньому дитинстві чи як наслідок пологових травм. У дітей — олігофренів недорозвиненими є вищі форми пізнавальної діяльності. Олігофренія характеризується відсутністю прогредієнтності, тобто у дитини в процесі її розвитку розумова відсталість не прогресує. За спеціально організованих умов дитина — олігофрен здатна оволодіти певними знаннями, вміннями і навичками, досягнути певного рівня розвитку.
Причинами олігофренії можуть бути:
1) неповноцінність генеративних клітин батьків, обумовле
на спадковістю або пов'язана із зовнішніми шкідливостями;
2) шкідливості, що діють на зародок і плід у період вну
трішньоутробного розвитку: інфекції (червінка, грип, токсо
плазмоз); інтоксикації; гормональні порушення вагітної; несу
місність антигенних властивостей крові матері й дитини; меха
нічні впливи на зародок і плід;
3) шкідливості, що діють під час пологів або у перші роки
життя дитини: пологові травми; асфіксія; глибока недоношеність
чи переношеність дитини; мозкові інфекції (менінгіт, енцефа
літ); інтоксикації; травми головного мозку.
Олігофренія поділяється на декілька груп (класифікація М. С. Певзнер), які відрізняються патофізіологічною, клінічною і психологічною характеристикою. Зокрема:
• неускладнена олігофренія;
• олігофренія, ускладнена переважанням збудження над галь
муванням;
• олігофренія, ускладнена переважанням гальмування над збу
дженням;
• олігофренія, ускладнена грубим порушенням особистості,
різкою зміною потреб і мотивів;
• олігофренія, ускладнена частковим порушенням слуху, мов-
нослухової системи, моторики.
Деменціявиникає на більш пізньому етапі розвитку дитини внаслідок перенесеного захворювання центральної нервової системи після трьох років або плинного захворювання мозку, що розпочалося у дошкільному, молодшому шкільному чи підлітковому віці.
Деменція може бути непрогредієнтною - внаслідок травматичних пошкоджень головного мозку, менінгітів, енцефалітів Проте є і такі дементні діти, які страждають на плинне захво рювання головного мозку. До прогредк нтних форм деменції
І розвитку та осо&иаюстг роботи з ними є умовах корекцхйноі та інклюзивної освіти
відносяться: епілептична; шизофренічна; ревматична; сифіліс головного мозку.
Згідно сучасної Міжнародної класифікації хвороб (МКХ — 10) за складністю й виразністю порушення розумову відсталість поділяють на чотири ступені, які співвідносяться з відповідним інтелектуальним коефіцієнтом (IQ):
і легка розумова відсталість (дебільність) (F 70) - IQ = 50 - 69; •' помірна розумова відсталість (легка імбецильність) (F71) - IQ = 35 -49;
• важка розумова відсталість (виразна імбецильність)
(F 72) - IQ = 20-34;
• глибока розумова відсталість (ідіотія) (F 73) - IQ = 0 - 19.
Легкий ступінь розумової відсталості (дебільність)
Діти-дебіли є основним контингентом спеціальної (допоміжної) школи для дітей з порушеннями розумового розвитку, оскільки рівень їхнього розвитку, за умови проведення корекційної роботи, дозволяє їм оволодіти певнім освітнім рівнем і нескладними професійними навичками.
Найбільш реформованими (у порівнянні з нормальними однолітками) у дітей з легким ступенем розумової відсталос-ti виявляються вищі психічні процеси (мислення, мовлення, пам'ять), хоча й інші (увага, сприймання, відчуття) — можуть недорозвиненими.
У цієї категорії дітей мислення є конкретним, стереотипним, :ритичним, обмежується безпосереднім досвідом і необхідністю лечения нагальних потреб; операції мислення, вміння вста-ювати причинено-наслідкові зв'язки є ^сформованими. Діти-дебіли оволодівають мовленням з деякою затримкою, здатні використовувати його у своєму щоденному спіл-ні, підтримувати розмови на побутову тематику, брати ь у бесіді. Мовлення цих дітей характеризується загальним [орозвитком, що виражається у порушенні всіх його сторін, ма, фонетико-фонематичних та граматичних порушеннях, женні словникового запасу, недостатності розуміння слів та «ватному їх вживанні, несформованості зв'язного мовлен-гі часто системні порушення усного мовлення відобра-ься й на оволодінні письмом та читанням. Обсяг запам'ятовування дітей-дебілів є звуженим, мнемічні -уповільненими, нестійкими, через що страждає і якість ятовування: воно с неточним, фрагментарним, новерхо-, не опосередковується мисленням.
1.45
Модуль II. Псахххіюго-педагоачна характеристика дітей з порушеннями лсиаюфвичноеи
Довільна увага дітей є недорозвиненою; порушеними є і такі її властивості, як- цілеспрямованість, концентрація, стійкість Ці діти характеризуються підвищеною розсіяністю, невмінням утримувати увагу на будь-якій діяльності тривалий час. Це створює їм підвищені труднощі під час оволодіння шкільною програмою, елементами самообслуговування, трудовими операціями.
Недостатній розвиток сприймання цих дітей не дозволяє їм оволодіти правильними уявленнями про навколишній світ, адже їхнє сприймання є фрагментарним, нецілеспрямованим, звуженим, уповільненим, результати сприймання не осмислюються.
Емоції дітей-дебілів є недостатньо диференційованими, часто нестійкими, хоча й адекватними у доступних їхньому розумінню ситуаціях. Через недорозвиток мислення дуже важко і повільно у цієї категорії дітей формуються вищі почуття: гностич ні, моральні, естетичні тощо.
Помірний ступінь розумової відсталості (легка імбецильність)
Помірна розумова відсталість характеризується несформо-ваними пізнавальними процесами. Мислення у таких дітей є конкретним, непослідовним, інертним; діти є практично не здатними до утворення абстрактних понять. Вони не вміють своєчасно користуватись вже засвоєними діями, не обдумують свої вчинки, не передбачають результат. Ці діти повільно утворюють логічні зв'язки і зазвичай краще запам'ятовують те, що безпосередньо пов'язується з задоволенням їхніх фізіологічних потреб.
Особи з таким ступенем розумової відсталості мають значний недорозвиток мовлення. Словниковий запас досить бідний, наявні аграматизми. Активний словник є значно меншим, ніж пасивний, але використання з пасивного словника слів дітьми даної групи спостерігається досить рідко. Ці діти краще розуміють звернене мовлення. Самостійно побудувати складну мовленнєву конструкцію не можуть; хоча й здатні повторити мовленнєві висловлювання інших.
Пам'ять у дітей цієї категорії формується досить повільно, матеріал запам'ятовується лише після багаторазових повторень, швидко забувається. Знання погано використовуються на практиці. Поряд з цим у деяких імбецилів відмічають випадки надзвичайно розвиненої пам'яті на цифри, дати, події, імена тощо (так звана гіпертрофія пам'яті).
Спостерігаються й значні порушення уваги. Вона швидко розсіюється, діти повільно концентруються, часто відволікаються на другорядні ознаки, не вміють довго її утримувати на од-136
І та особливості роботи з ними в умовах корекцшнт та інклюзивної освіти
ційдіяльності. Слабка активна увага перешкоджає досягненню і^удь-якої поставленої мети, навіть елементарної.
Розвиток навичок самообслуговування та функцій рухового також відстає, таким людям впродовж всього життя по-Гірібнадопомога і контроль. Рухи є уповільненими, вайлуватими; цоторнанедостатність спостерігається практично у всіх дітей да-воїгрупи. Вони мають значні труднощі при переключенні рухів, швидкій зміні поз і дій. Найчастіше виникають труднощі при виконанні дій, які вимагають диференційованих рухів пальців, і. Досить яскраво недоліки пізнавальних процесів прояв-дяються у цієї категорії дітей при формуванні у них навичок письма, рахунку. Вихованці не здатні зрозуміти протане (хоча інколи навчаються технічно правильно відтворю-текст), допущені помилки ними не помічаються, і, отже, виправляються. Вони можуть навчитись рахувати у межах »,10, інколи в межах 100 на наочному матеріалі, але абстрактний рахунок,навіть у межах першого десятка, є для них переважно ^доступним.
У процесі спеціальної корекційно-виховної роботи діти можуть оволодіти деякими базовими навичками самообслуговуван-t Ш- Спеціально розроблені навчальні програми відповідають спо-иьненому характеру навчання з невеликим обсягом матеріалу, ай потрібно засвоїти. У зрілому віці люди з помірною розумо-відсталістю зазвичай спроможні виконати просту практичну эту, якщо при цьому їм даються доступні вказівки і організо-рться контроль її виконання. Повністю незалежне проживання слої людини з помірною розумовою відсталістю здебільшого ^неможливим. Проте такі люди є цілковито мобільними та фі-*но активними. Більшість з них здатні встановлювати контакті спілкуватись з іншими людьми, бути залученими до простих
ЇЬНИХ ДІЙ.
Важкий ступінь розумової відсталості (виразна імбецильність)
Ця категорія дітей подібна до групи дітей з помірною розу-эю відсталістю за клінічною картиною та ознаками органіч-і ураження центральної нервової систему. Так само, як і для , з помірною розумовою відсталістю, для них є характерним зький рівень засвоєння різних навичок. У більшості з них стерігаються низький рівень розвитку моторики, порушен-'Координації рухів, наявність інших відхилень, обумовлених їічними порушеннями головного мозку. Частина дітей цієї' не вміють самостійно пересуватись.
Модуль II Психолаю-педаязлчна характеристика детей з порушеннями психофізичного
Спостерігається значне порушення вищих психічних функцій. Вони запам'ятовують лише ту діяльність або ті явища чи процеси, які викликають у них позитивні емоційні переживання. Увага не концентрується, вони можуть відволікатись на будь-які, навіть незначні і другорядні подразники. Вони не можуть зробити навіть елементарних висновків або узагальнень. Як правило, інтелектуальні порушення супроводжуються виразною неврологічною патологією: паралічами, парезами, гіперкінезами.
Ця категорія осіб є нездатною до оволодіння навіть елементарними знаннями з рахунку, письма, читання. Робота з ними полягає у розвитку і простому тренуванні необхідних навичок самообслуговування та санітарної гігієни, соціальної адаптації і виконання елементарних трудових операцій. Проте через моторну незграбність та грубі порушення пізнавальної діяльності їм для цього потрібно набагато більше часу. Частині з них навіть після тривалих тренувань не вдається оволодіти такими дрібними рухами, як застібання ґудзиків, шнурування, накладання одного предмету на інший тощо. Самостійно використати навіть натреновані знання діти цієї категорії в більшості випадків не зможуть.
У дітей цієї групи не має достатнього для спілкування словникового запасу, що значно ускладнює їхню соціалізацію. У своєму мовленні вони використовують лише найбільш знайомі слова і мовленнєві штампи, заучені граматичні конструкції, часто при цьому не усвідомлюючи їхнього змісту. При спілкуванні використовують додаткові невербальні форми комунікації -жести, міміку, окремі звуки, якими висловлюють свої бажання і потреби. Краще ідуть на контакт зі знайомими людьми, завдяки чому після тривалих тренувань у них вдається сформувати елементи соціалізованих емоцій.
Принципова відмінність між помірною та важкою розумовою відсталістю полягає в тому, що у останніх є виразні моторні відхилення або інші клінічні прояви, які свідчать про глибинне органічне ураження. Відхилення, притаманні цій категорії осіб, не дозволяють їм самостійно, без спеціальної опіки, жити у соціальному середовищі.
Глибокий ступінь розумової відсталості (ідіотія)
Це найважчий ступінь розумової відсталості, при якому органічно уражається не лише кора головного мозку, а й частко во підкірка, що призводить до грубого порушення фізичного та психічного розвитку.
Більшість з ідіотів є малорухомими або значно обмеженими в моторних можливостях, страждають на хронічні захворюван
розвитку та особливості роботи з ними в умовах корещаоюі та інклюзивної освіти
ня внутрішніх органів, енурез, енкопрез тощо. їхні потреби й дії мають примітивний характер, рухові реакції є хаотичними, нецілеспрямованими
При цьому ступені пізнавальна діяльність є повністю не-сформованою. Діти ніяк не реагують на оточуючих, навіть сильним звуком і яскравим світлом не можна привернути їхню увагу і утримувати її хоча б деякий час. Вони часто не впізнають рідних, близьких, реагують лише на тих людей, які постійно працюють з ними; здатні розуміти лише прості форми невербального спілкування, в основі яких лежать реакції отримання задоволення, не можуть оволодіти елементарними навичками самообслуговування, не вміють піклуватись про себе і потребують | постійної допомоги, опіки і контролю. Окремі з них можуть навчитись самостійно їсти.
У них порушені смакові і нюхові відчуття, в результаті чого вони можуть їсти неїстівні предмети і практично не реагувати на різкі запахи. Емоційні реакції у них практично відсутні. Емоції не є показником стану такої дитини. Про її стан не можна зро-• зуміти за виглядом її обличчя, позою, рухами. У них часто виникають афективні спалахи, під час яких вони можуть битися ї" головою об стіну, кусати собі руки, бити п'ятками об підлогу, |(1гакручувати пальці тощо. Через понижену больову чутливість акі рани не викликають у них дискомфорту. Одні з них є апа-шими, повільними, інші — навпаки, злобливими, агресивни-дратівливими.
Поведінка дітей-ідіотів повністю залежить від зовнішніх «мулів, є нецілесирямованою, неусвідомленою (польова по-їінка).
2. Навчання і виховання дітей з порушеннями інтелекту у спеціальних закладах
Організація корекційно-виховної роботи
у спеціальному дошкільному закладі
для дітей з вадами інтелекту
Ранній та дошкільний вік є дуже важливими для розвитку ь-якої дитини. Саме у цьому віці здійснюється інтенсивний виток дитини, формування її особистості. Створення у цей пе-[ спеціальних умов для корекційно-виховної роботи з розумово талою дитиною дозволяє попередити виникнення ускладнень
руктурі дефекту; урахувати сензитивні періоди становлення
Модуль И Лсшхмого-пеймазчна характеристика допей з порушеннями псююфізштого
психіки; сприяє гармонійному розвитку особистості дитини; надає можливість підготувати її до навчальної діяльності.
Основною метоюспеціального дошкільного виховання є забезпечення кожній дитині максимально можливого рівня фізичного, розумового і морального розвитку.
Завданнямикорекційно-виховної роботи є:
1) подолання і попередження вад розвитку кожної дитини;
2) підготовка розумово відсталої дитини до навчання у спе
ціальній школі з урахуванням її індивідуальних можливостей.
Спеціальні дитячі садки, дошкільні групи при допоміжних школах та дитячих будинках працюють за «Програмою виховання та навчання розумово відсталих дітей дошкільного віку», (2000р.) рекомендованою МОНУкраїни.
Програма складається із восьми розділів, у яких визначається зміст корекційно-виховної роботи з провідних для дошкільного віку видів діяльності. Це такі розділи:
■ формування елементарних математичних уявлень;
■ розвиток мовлення;
■ ігрова діяльність;
■ образотворче мистецтво;
■ конструювання;
■ трудове виховання;
■ музичне виховання та ритміка;
■ фізичне виховання.
У спеціальному ДНЗ працюють: завідувач закладу; вчителі-дефектологи; вихователі; музичний керівник; психолог; вчитель-логопед; медичний персонал (лікарі, медсестри); обслуговуючий персонал. Вони забезпечують виховну, навчальну і корекційну роботу з дітьми, що мають вади інтелекту; дотримання режиму дня; поглиблене вивчення дитини; лікування вихованців; організовують роботу з батьками дітей.
Загальноосвітні спеціальні навчальні заклади
Згідно статистичних відомостей МОН України найбільша кількість дітей з легким ступенем розумової відсталості охоп лена навчанням у загальноосвітніх спеціальних (допоміжних) школах-штернатах (школах).
Діяльність допоміжної школи регулюється основними нормативними документами України про освіту, одним із яких t «Положення про спеціальну загальноосвітню школу інтернат (школу, клас) України для дітей з вадами фізичного або роз\ мового розвитку» (2008р.).
І та ахбливосгт -роботи з ними в умовах корекційної та інклюзивної освгти
Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (школа) 1 -2-rv /пеня для дітей з вадами розумового розвитку (допоміжну эла) реалізує наступну мету— розвиток і формування осо \ ястості, забезпечення соціально-психологічної реабілітації удової адаптації учня, виховання у нього загальнолюдським «гостей, громадянської позиції.
Завдання допоміжної школи
і. Створення спеціального режиму дня та системи навчаль-виховної і корекційної роботи.
2. Створення спеціальних умов для корекційної спрямова-§ццегінавчання, відновлення здоров'я, подолання порушень психічного і фізичного розвитку.
, 3. Здійснення індивідуального та диференційованого підхо-.у навчанні та вихованні з урахуванням характеру порушень. 4. Забезпечення умов для розвитку нахилів і здібностей, буття учнем соціально необхідного мінімуму обов'язкових <ог до рівня і обсягу загальної середньої освіти.
Окрім освіти допоміжна школа забезпечує дітей професією. .. Склад учнівдопоміжної школи визначається «Положенням спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для Іітей,які потребують корекції фізичного та (або) розумового звитку» (2008 р.). Згідно цього документу направленню до еціальної загальноосвітньої школи-інтернату (школи, класу) розумово відсталих дітей (допоміжна школа) підлягають ново відсталі діти, які навчались у 1-2-х класах загально-іьої школи, так і ті, які не навчались, з такими медичними аннями:
їігофренія в ступені дебільності різного походження, в тому ?лі дебільність при хворобі Дауна;
^ганічна деменція негрубого ступеня, що є наслідком інфек-іійних, інтоксикаційних, травматичних та інших постнаталь-уражень головного мозку;
чептична деменція (за відсутності денних або частих ніч-хх судомних нападів); йзофренічна деменція (за відсутності психотичних розла-
*);
*ірнарозумова відсталість (за умови створення для таких (окремого класу).
^Направленню до спеціальної загальноосвітньої ніколи-ату (школи, класу) для розумово відсталих дітей (допо-Школа) не підлягають діти'
Модуль Л. Иситтхо-педагогхчна характеристика дітей з порушеннями псшоофізичного
• з важкою формою недоумства (олігофренія в ступені вираз
ної імбецильності та ідіотії, в тому числі й при хворобі Дауна;
органічна деменція важкого ступеня з виразною дезадаптаці
єю, відсутністю навичок самообслуговування);
• з психічними захворюваннями, у яких крім недоумства спо
стерігаються інші важкі нервово-психічні порушення;
• з олігофренією або органічною деменцією з виразними і стій
кими психопатоподібними розладами;
• з органічним захворюванням головного мозку з денними або
частими нічними судомними нападами;
• з шизофренією із стійкими пснхотичними розладами;
• із різними відхиленнями у психічному розвитку, пов'язаними
з первинним порушенням функцій слуху, зору, моторики;
• із затримкою психічного розвитку, пов'язаною із залишкови
ми явищами органічних уражень головного мозку або педаго
гічною занедбаністю.
Програма допоміжної школи не розрахована на ці категорії учнів. Окрім цього вони потребують певних видів допомоги (лікувальної, психологічної, соціальної), не передбачених цкю школою. Названі категорії дітей є контингентом інших закладів: спеціальні школи інших типів, реабілітаційні центри, дитячі будинки-інтернати, лікарні.