Імпровізація на уроках музики
Імпровізація — новий вид музичної діяльності в школі. Значення імпровізаційної творчості для музичного розвитку дитини і роль імпровізації як виду учбової роботи підкреслював ще Б. Асаф'єв, який писав, що «людина, яка пережила радість творчості навіть в наймінімальнішому степені, поглиблює свій життєвий досвід і стає іншою за психічним складом, ніж людина, що тільки наслідує інших. Найнеобхіднішою справою в даному напрямку я рахую розвиток здібності до імпровізації».
Практичний досвід введення імпровізації в уроки музики показує не тільки велику зацікавленість дітей процесом творчості, але і безперечний його вплив на музичний розвиток учнів.
В імпровізації, як і в будь-якому іншому виді музичної діяльності, органічно сплітаються два моменти: «радість творчості» (Асаф'єв) і той музичний досвід, який виражається в конкретному освоєнні дитиною музичної мови, в придбанні і засвоєнні ним певних музичних знань.
Імпровізація — одне з найулюбленіших занять молодших школярів. Із задоволенням імпровізують не тільки ті, хто уміє добре співати, але і слабо інтонуючи діти, що недостатньо володіють своїм голосом. У імпровізації дитина ніби розкріпачується, йому не треба наслідувати спів інших, що часто буває дуже нелегко. Виступаючи з власною мелодією, дитина не боїться заспівати її невірно і продемонструвати тим самим своє невміння. Було помічено, що збудити інтерес дитини до співу буває легше саме в ході імпровізацій.
Відомий вислів видатного психолога Б. М. Теплова. «По відношенню до музики і літератури, - писав він, нерідко висловлюється думка, що творча діяльність доступна лише окремим спеціально обдарованим дітям і що тому їй не може бути місця в масовому художньому вихованні. Психологічні дані говорять про те, що остання думка несправедлива і що раннє залучення дітей (і не тільки особливо обдарованих) в творчу, а не тільки «сприймаючу» діяльність дуже корисно для загального художнього розвитку, цілком природно для дитини і цілком відповідає її потребам і можливостям » .
Імпровізаційна пісенна творчість дітей не виникає саме по собі. Вона спирається на сприйняття музики, музичний слух дитини, уміння оперувати музично-слуховими уявленнями і на уяву дитини, здатність комбінувати, змінювати, створювати щось нове на основі наявного музично-слухового досвіду.
В учбовий процес включаються наступні види вокальної імпровізації: імпровізація мелодій без тексту в заданому характері, мелодизацію віршованих текстів, твір підголосків до відомих пісень.
До імпровізації мелодії в заданому характері відносимо наступні типи завдань: «музична розмова», імпровізація мелодій в характері пісні, танцю, маршу і допридумування початої мелодії.
Основний акцент робиться на імпровізації «музична розмова», як найбільш простій. У «музичній розмові» діти часто виступають за персонажів знайомих і улюблених ними казок, імпровізуючи мелодії в характері «героїв» казки. Імпровізація в певному жанрі і допридумування мелодій, як показує досвід, для дітей складніші. Цей тип завдань ми включаємо в уроки з II класу.
У основі мелодизації віршованих текстів лежить зміст тексту, його емоційний настрій. Для співочої імпровізації доцільний вибір з тих віршів, які діти вивчають в школі. Основний критерій відбору — виразність вірша, доступність його ритмоінтонаційного ладу.
Таким чином, усвідомлення емоційно-смислового змісту вірша включається в процес музичної творчості, будучи його необхідною складовою частиною.
Створення підголосків до знайомих поспівок і пісень — в традиціях народної багатоголосої хорової творчості.
Велике значення надається хоча і елементарним, але самостійним спробам дітей знаходити підголосок до відомої мелодії. Створення підголосків активно розвиває навички багатоголосого співу, ладо-гармонійний слух дітей.
Одним з основних стимулів до творчості є створення на уроці проблемної ситуації. Нами вона розуміється широко — як така організація процесу навчання, яка максимально активізує творче мислення дітей. У області музики це і впізнавання музичних жанрів по їх характерних ознаках, і впізнавання мелодії в різному тембровому звучанні, і самостійне визначення структури ладу мелодії в нотному записі, і знаходження потрібних виконавських фарб, відповідних виконавському задуму. Зрозуміло, що імпровізація як вид творчості може бути органічною частиною уроку тільки при такому навчанні, яке і у всіх інших ланках направлено на розкриття творчого потенціалу дитини.
Імпровізація може вводитися в урок музики на всіх його етапах.
Творчі завдання пропонуються дітям і під час слухання музики, і під час виконання вивчених пісень, і під час гри на дитячих музичних інструментах, і під час музично-ритмічних рухів. Завдання ускладнюються з віком і з набуттям учнями багажу знань.
Всі запропоновані види імпровізацій на уроці є досить цікавими для учнів. Вони активізують роботу. Але обов'язковою умовою організації творчої діяльності учнів є індивідуалізація, що дозволяє добрати доступні завдання і спонукає дітей до активної праці. Індивідуально-диференційовані завдання можна давати учням і додому. Цим ми продовжимо їх зацікавленість музикою і тоді, коли вони знаходяться за межами школи.
На уроці творчим завданням можна приділити 5-Ю хв., залежно від способу їх використання (під час слухання музики, співу чи вивченням музичної грамоти). Але бажано, щоб ці завдання давались систематично, тоді інтерес до них не зникає. Можна вводити їх і в позакласні заняття. Наприклад, на занятті хору, під час розспівування скласти казку „Як ми були у лісі", де використати „поклики птахів і звірів": зозуля, горобець, ворона, дятел; мама, що кличе дітей; жабка, що стрибає; фонтанчик, який співає буль-буль-буль; вітерець - глісандо вгору і вниз і т.д.
На початковому етапі імпровізування не обов'язково вимагати виконання завдання всіма учнями. Діти добровільно виступають в ролі композитора і на уроці створюється атмосфера творчої свободи. Поступово більшість учнів, дивлячись на своїх однокласників, захочуть спробувати себе у цій ролі. Творчий початок народжує у дитини живу фантазію, живу уяву. Адже творчість засновується на бажанні зробити щось таке, що до тебе ще ніким не було зроблене, або те, що існувало зробити по-новому. Творчий початок у людині - це завжди прагнення вперед, до кращого, до досконалості, до прекрасного.
Такий творчий початок мистецтво виховує в людини. По своїй здатності викликати в неї творчу фантазію, воно займає перше місце серед усіх елементів, що складають систему виховання людини. У дитини треба обов'язково підтримувати будь-яке прагнення до творчості, якими б не досконалими не були результати цих прагнень. Адже за цим всіх ховаються найщиріші устремління дитини, прояви її ніжних почуттів і думок. Тому найважливіше завдання естетичного виховання в школі - розвиток в учнів творчих начал.
Успіх імпровізації на уроці багато в чому залежить від вчителя, його виконавських можливостей, педагогічної майстерності, уміння створити єдиний емоційний настрій уроку, пов'язати імпровізацію з його темою, з усім тим матеріалом, який використовується на уроці. Дитяча музична творчість є органічним елементом різних видів музичної діяльності. Допомагає творчій активності дитини створення на уроці проблемної ситуації, тобто такої організації навчального процесу, яка максимально організує творче мислення дітей.
Творчий процес сприяє розвиткові в дітей мислення, уяви, спостережливості, активності, позитивних емоцій, а також спеціальних музичних здібностей. Через це творчість має бути невід'ємним компонентом уроку музики.