Цілісний педагогічний процес

Педагогічний процес — цілеспрямована, змістовно наповнена і організаційно оформлена взаємодія педагогічної діяльності дорослих і дитини результатом якої є формування особистості. Структура педагогічного процесу складається з таких компонентів: основним і головним компонентом педагогічного процесу, його
об'єктом і суб'єктом, є дитина; цілеспрямована діяльність педагога, в якій він виступає одночасно як його суб'єкт і об'єкт; зміст структури педагогічного процесу становлять колективні й індивідуальні пізнавальні та практичні дії вихованців; цільовий компонент визначається державними стандартами. його організаційно-управлінський комплекс, в рамках якого здійснюються педагогічний процес; педагогічна діагностика — встановлення за допомогою спеціальних методик стану його життєдіяльності як в цілому, так і окремих його частин; — контрольно-регулювальний компонентпотребує опрацювання критеріїв ефективності педагогічного процесу.

Принципами педагогічного процесу називають певну систему вихідних,
основних вимог до навчання і виховання, виконання яких забезпечує необхідну ефективність вирішення завдань всебічного розвитку особистості. До групи принципів організації навчально-виховного процесувідносять: принцип суспільно-цінної цільової спрямованості навчально-виховного процесу; принцип комплексного підходу, організації взаємодії різних видів дитячої діяльності; принцип зв'язку всієї навчально-виховної роботи з життям; принцип цілісного і гармонійного інтелектуально-емоційного, емоційно-вольового і діяльнісно-практичного формування особистості в процесі навчання і виховання; принцип навчання і виховання в колективі; принцип єдності вимогливості і поваги до дітей; принцип поєднання керівництва життя дітей з розвитком у них самостійності, ініціативи і творчості в навчанні і вихованні; принцип естетизації всієї діяльності і життя дітей в процесі навчання і виховання. До групи принципів безпосереднього керівництва різними видами діяльності дітей в процесі навчання і вихованнявідносяться: принцип провідної ролі навчання і виховання школярів; принцип оптимізації; принцип врахування вікових і індивідуальних особливостей дітей; принцип послідовності і систематичності у навчанні і вихованні; принцип наочності у навчанні і вихованні; принцип доступності у навчанні і вихованні; принцип міцності у навчанні і вихованні.

Закономірності педагогічного процесу є зовнішні і внутрішні. До зовнішніх відносять: обумовленість змісту педагогічного процесу соціально-економічними потребами суспільства; завдання, зміст, методи і форми педагогічного процесу залежать не тільки від потреб, а й можливостей суспільства, від умов, в яких протікає цей процес. Внутрішніми закономірностями педагогічного процесу є: виховання і навчання відіграють вирішальну роль у розвитку особистості; ефективність виховання і навчаннязалежить від того, наскільки педагогам вдалось забезпечити єдність своїх дій з діями учнів; визначальна роль діяльності і спілкування у вихованні і навчанні; врахування у педагогічному процесі вікових і індивідуальних особливостей вихованців; взаємозв'язок особистості і колективу в педагогічному процесі; закономірний зв'язок завдань, змісту, форм і методів у педагогічному
процесі.

Педагогічна технологія являє собою сукупність психолого-педагогічних настанов, які складають спеціальний підбір і порядок форм, методів, способів, прийомів, виховних засобів і визначають зміст педагогічного процесу. Педагогічна технологія є організаційно-методичним інструментарієм педагогічногопроцесу і конкретно реалізується в технологічних процесах. Технологічний процес являє собою певну систему технологічних одиниць, зорієнтованих на конкретний педагогічний результат. Технологічними процесами в теорії виховання є, наприклад, методика виховання колективу, організація учнівського самоврядування, система роботи класного керівника та ін.

Теорія виховання

Сутність і роль виховання. Закономірності, мотиви виховання. Виховання –це по-перше, соціально і педагогічно організований процес створення оптимальних умов для формування людини як особистості. По-друге, це вплив вихователя на вихованця з метою формування в нього бажаних соціально – психічних і фізичних якостей.

Мета виховання –це сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини.

Процес виховання— це система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Структурними елементамипроцесу виховання є: мета, зміст, завдання, форми, методи і засоби виховання, його результати, корегування результатів виховання.

Структура виховного процесу: оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки, формування почуттів,формування переконань, оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки, формування умінь і навичок у поведінці.

Специфічнимдля процесу виховання є: а) двосторонній характер; б) багатогранність завдань і змісту; в) залежність від різноманітних суб'єктивних і об'єктивних факторів; г) трудність розкриття внутрішнього світу дитини, який треба формувати; г) багатство форм, методів і прийомів, якими важко оволодіти; д) неперервність — у вихованні канікул бути не може; е) тривалість у часі —людина виховується все життя; є) поступове виявлення результатів виховних впливів.

Основні закономірності виховання:

Закономірності виховання — стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективнocтi розвитку особистості школяра.

У виховному npou;eci виявляються таш закономірності:

-виховання органічно пов'язане iз суспільними потре­бами й умовами виховання;

-людина виховуеться под впливом найрізноматніших чинників;

-результати виховання залежать вщ виховвого впливу на внутршшній світ дитини, її духовність

-визначальними у вихованш е діяльтсть та спілкування;

- ефективність виховного процесу залежить від стосунк1в в учнівському колективі;

-ефективність виховного процесу зростає, коли учні займаються самовихованням.

Мотиви виховання – це спонукальна причина дій і вчинків людини. До них належать анатомо – фізіологічні та соціально – психологічні потреби(п отреби естетичні (краса, упорядкованість, симетрія, системність, охайність, гармонія), потреби в знаннях і розумінні(допитливість, знання, усвідомлення навколишнього), потреба у самовдосконаленні (бажання стати кимось, найти собі застосування, прагнення до успіху), потреби в оцінці й престиж, статус визнання, увага, достоїнство, розуміння), потреби в захисті від насилля і погроз (соціально-економічна стабільність, наявність праці, захищеність), фізіологічні потреби в їжі, воді, теплі, рухах, здоров'ї, сні, захисті від стихійних сил.

Рушійні сили виховного процесу — це сукупність суперечностей, вирі­шення яких сприяє просуванню процесу виховання до нових цілей. Є такі суперечності: між необмеженими можливостями розвитку людської природи
і обмежуючими умовами соціального життя; між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями; між впливами сім'ї, школи, громадськості, вулиці, засобів масової інформації; між організованим впливом школи і стихійним впливом оточення; між окремими впливами вчителів, які працюють у даному класі; між усвідомленнямучнемсвоїхправіобов'язків.

Етапи процесу виховання:а) виділення конкретних рис і властивостей особистості, які передбачається виховати; б) вивчення вихованця і діагнос­тика — проектування його особистості на основі зразка-ідеалу; в) засвоєння вихованцем виділених рис і властивостей; г) організація досвіду поведінки відповідно до ідеалу; г) спонукання вихованця до самостійної роботи над вдосконаленням своєї особистості.

Управління процесом виховання— це діяльність педагогів, що забез­печує планомірний і цілеспрямований вплив на вихованців. Воно передбачає: а) підбір змісту у вихованні; б) підбір форм, методів і прийомів для реалізації змісту виховання; в) організація діяльності учнів і досвіду їх поведінки; г) регулювання взаємовідносин у колективі, координація впливу на дитину вчителів, батьків і представників громадськості; ґ) керівництво самовихованням учнів; д) вивчення рівня вихованості учнів, корекція змісту і методики виховання.