Загальні основи педагогіки 1 страница. Абстрагування– це сукупність операцій, які ведуть до отримання абстракції

–А–

Абстрагування– це сукупність операцій, які ведуть до отримання абстракції.

Академічні здібностіздібності до відповідної галузі науки (математики, фізики, біології, літератури і тощо).

Акселерація –процес прискореного розвитку особистості.

Аналіз– це метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини.

–В–

Виховання– цілеспрямований та організований процес формування особистості, у педагогіці поняття "виховання" вживають у широкому та вузькому соціальному та педагогічному значенні.

Вища освіта передбачає забезпечення фундаментальної, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу, формування інтелектуального потенціалу суспільства як його найбільшої цінності, сприяти всебічному розвитку особистості.

Вік – це відносно обмежена у часі ступінь фізичного, психічного, особистісного розвитку особистості, яка характеризується конкретними фізіологічними, психічними, соціальними змінами, загальними для всіх людей.

Вікові особливості – комплекс фізичних, пізнавальних, інтелектуальних, мотиваційних, емоційних властивостей, характерних для більшості людей одного віку.

–Г–

Гіпотеза дослідження– наукове передбачення результатів дослідження.

Гностичні здібності– здатність виховання пізнавального, творчого, активного ставлення до навколишнього світу.

Граформа вільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість світові можливого й розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді зображення якихось ситуацій, смислів, станів.

Гуманістична спрямованість діяльності учителя – спрямованість на особистість іншої людини, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків; вияв професійної ідеології учителя, його ціннісного ставлення до педагогічної дійсності, її мети, змісту, засобів, суб’єктів.

–Д–

Дедукція – це операція, у ході якої висновок щодо якогось елементу множини робиться на підставі знання загальних властивостей всієї множини.

Дидактичні здібності– здатність передавати учням навчальний матеріал, роблячи його доступним і зрозумілим; викликати інтерес до предмета, збуджувати в учнів активну самостійну думку.

–Е–

Емоційна стійкість – здатність контролювати себе, володіти ситуацією під впливом зовнішніх чинників, які провокують емоційний зрив.

–З–

Завдання дослідження– це конкретизована мета дослідження.

Знання – це відображення людиною об'єктивної дійсності у формі фактів, уявлень, понять і законів науки.

–І–

Індивід – це окремий представник людського роду без урахування його біологічних і соціальних якостей.

Індивідуальність – своєрідність психічних, особистісних та інших якостей і властивостей індивіда.

Індукція– це перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину об’єкта робиться висновок в цілому про об’єкт.

–К–

Категорія –це загальне, фундаментальне поняття, що виражає найбільш суттєві властивості, зв’язки, відношення того чи іншого явища реальної дійсності.

Класифікація – це групування предметів, об’єктів і явищ за певними ознаками і встановлення між ними зв’язків.

Комунікативні здібностіздібності до спілкування з дітьми, уміння
знайти правильний підхід до учнів, установити з ними доцільні з педагогічної точки зору взаємини, наявність педагогічного такту, уміння будувати взаємини з колегами, взаємодіяти з батьками.

Конструктивніздатність планувати педагогічну діяльність, легко й успішно запроваджувати свої знання у практику, легко застосовувати відомі теоретичні положення до конкретних ситуацій у навчально-виховному процесі. Для людей, які наділені такими здібностями, характерна творчість, оригінальність.

Креативні (творчі) здібності – це здатність шукати нові ідеї, приймати нестандартні рішення, використовувати оригінальні технології навчання та виховання.

Кризи вікового розвитку –переходи від одного етапу дитячого розвитку до наступного.

–М–

Мета – це образ певного передбачуваного результату, на досягнення якого спрямовані або будуть спрямовані дії.

Мета виховання— це наперед визначені результати роз­витку й формування особистості, постійного її самовдосконалення, яких намагаються досягти у процесі виховання.

Мета дослідження– це ціль, яку ставить перед собою дослідник.

Метод науково-педагогічного дослідження– це шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об'єктивних закономірностей виховання і навчання.

Мовні (експресивні) здібності– уміння ясно і чітко, емоційно висловлювати свої думки і по­чуття за допомогою мови, а також міміки і пантоміміки.

–Н–

Навички– компоненти практичної діяльності, які проявляються під час виконання необхідних дій, доведених до досконалості шляхом багаторазового вправляння.

Навчально-виховні завданняце суперечливі педагогічні ситуації, які об’єктивно зумовлені потребами повсякденної життєдіяльності вихованців, їхньою майбутньою про­фесійною діяльністю.

Навчання– організований цілеспрямований процес взаємодії учителя й учнів, що спрямований на засвоєння знань, формування умінь та навичок.

Наукове дослідження – це особлива форма процесу пізнання, систематичне, цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формуванням знання про досліджуваний об’єкт.

–О–

Об'єкт дослідження– це частина об'єктивної реальності, яка на певному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини, соціальної істоти.

Організаторські здібності– це здібності організувати учнівський колектив, згуртувати його, надихати на вирішення важливих завдань; здібності правильно організувати дітей.

Освітапроцес і результат засвоєння учнями систематичних знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

Особистість –це людина, соціальний індивід, субʼєкт пізнання і праці, активний перетворювач дійсності, якому притаманні загальнолюдські, соціально значимі та індивідуально неповторні якості та властивості.

–П–

Педагогіка– це наука про сукупність знань і умінь навчання та виховання, ефективні способи передачі накопиченого досвіду і оптимальної підготовки підростаючого покоління до життя і діяльності.

Педагогічна техніка – комплекс умінь, необхідних учителеві в його діяльності для ефективної взаємодії з людьми у будь-яких ситуаціях (мовні уміння, пантоміміка, уміння керувати собою, доброзичливий, оптимістичний настрій, елементи умінь актора і режисера).

Педагогічна уява– це спеціальна здібність, що виявляється у передбаченні наслідків своїх дій.

Педагогічні вміння – це сукупність послідовних дій, основаних на вирішення педагогічних завдань.

Педагогічні здібності – індивідуально-психологічні особливості і властивості особистості, які дозволяють учителеві досягнути високих результатів у педагогічній діяльності.

Педагогічний авторитет – це не пов’язана з соціальним статусом, примусом і винагородами здатність учителя впливати на думки, почуття і поведінку учнів.

Педагогічний експеримент -це науково поставлений досвід організації педагогічного процесу в точно врахованих умовах.

Педагогічний оптимізм – оптимістичне прогнозування розвитку особистості з орієнтацією на позитивне у становленні особистості.

Педагогічний процес (навчально-виховний про­цес) — цілеспрямована, свідомо організована, динамічна взаємодія вихователів і вихованців, у процесі якої вирішу­ються суспільно необхідні завдання освіти і гармонійного виховання.

Перцептивні здібностіздатність проникати у внутрішній світ вихованця, психологічна спостережливість, пов’язана з тонким розумінням особистості учня і його тимчасових психічних станів, розуміння вікових та індивідуальних особливостей.

Позашкільна освіта та виховання спрямовані на забезпе­чення потреб людини у задоволенні інтересів та схильностей, здобуття дітьми додаткових знань, умінь та навичок, розвиток інтелектуальних потенційних можливостей, сприяння майбут­ньому професійному вибору особистості.

Порівняння– це процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об’єктам.

Праця– діяльність, спрямована на створення суспільно корисного продукта, що задовільняє матеріальні або духовні потреби людини.

Предмет дослідження– це зафіксовані у досвіді, включені у процес практичної діяльності людини сторони, якості і відносини об'єкта, що досліджуються з певною метою у певних умовах.

Принципи освіти – це вихідні положення, на яких ґрунтується діяльність усієї системи освіти в Україні і її підрозділів зокрема.

Проблема дослідження – складне теоретичне або практичне питання, що потребує вивчення, вирішення.

Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадяна­ми професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей.

Професіограма особистості учителя –це ідеальна модель учителя, зразок, еталон, у якому представлені основні якості особистості, якими повинен володіти учителья; знання, уміння, навички, необхідні для виконання педагогічних функцій.

–Р–

Ретардація –процес уповільненого розвитку особистості.

Розви­ток – процес кількісних і якісних змін особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, результатом якого є виник­нення якісно нового, поступальний процес сходження від ниж­чого до вищого, від простого до складного.

–С–

Самоосвіта– освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання у стаціонарному навчальному закладі.

Синтезє наслідком поєднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.

Система освіти – це сукупність навчально-виховних та куль­турно-освітніх закладів, які відповідно до Конституції та інших законів України здійснюють освіту і виховання її громадян.

Совість– це здатність особистості до морального самоконтролю, об’єктивної самооцінки відповід­но до моральних норм, традицій; ця якість ґрунтується на само­свідомості людини і забезпечує внутрішній контроль власного “Я”, дій та вчинків.

Спадковість –відновлення у нащадків біологічної подібності; здатність передавати свої ознаки від батьків до нащадків, наступному поколінню; здатність організмів повторювати у ряду поколінь подібні типи обміну речовин та індивідуального розвитку в цілому.

Стиль педагогічного спілкуванняцеіндивідуально типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога та уч­нів.

Сугестивність – здатність за допомогою слова, емоційно-вольового впливу домагатися потрібних результатів виховання, здатність до навіювання.

–Т–

Тестування цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться у строго контрольованих умовах, які дозволяють об’єктивно виміряти досліджувані характеристики педагогічного процесу.

–У–

Узагальнення – логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Українська народна педагогіка – це система емпіричних педагогічних знань, засобів, принципів та умінь, вироблених і застосовуваних українцями у навчанні та вихованні підростаючих поколінь.

Уміння– це готовність свідомо і самостійно виконувати практичні і теоретичні дії на основі засвоєних знань, життєвого досвіду і набутих навиків.

–Ф–

Формування особистості – це складний процес ста­новлення людини як соціальної істоти, який відбувається у резуль­таті розвитку і виховання; цілеспрямований процес соціалізації особистості, який характеризується завершеністю.

–Ц–

Ціль– те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти; це мета.

Цілеспрямованістьвиховання - це обґрунтована послідовність цілей виховання, постійне корегування вихов­них дій.

Теорія виховання

-А-

Асоціальні об'єднання–це об'єднання,діяль­ність яких спрямована на отримання задоволення за допомо­гою пасивних форм дозвілля та відпочинку (діяльність рейверів, ре­перів, брейкерів, спортивних і музичних фанатів).

Активом колективу–цечлени органів самоврядування (ядро активу), а також рядові члени колективу, які поводяться бездоганно і вимагають цього від інших членів колективу.

-В-

Виховання—соціально і педагогічно організований процес фор­мування людини як особистості.

Виправна функція перевиховання допомагає вихованцю звільнитися від негативних якостей.

Виховна функція колективу— колектив стає носієм моральних переконань.

Виховна функція класного керівникапередбачає під­готовку і проведення запланованих виховних заходів, які є дієвим засобом формування в учнів соціально цінних мо­тивів поведінки, здорових інтересів, духовних потреб, по­чуттів, позитивних моральних, правових, трудових, есте­тичних та інших якостей.

Відновна функція перевиховання- це створення умов за яких учень зміг би знову проявити себе з позитивного боку, тобто відновити свої позитивні властивості, які у нього були до появи педагогічної занедбаності.

Вправи як метод виховання– це поступова організація таких умов, в яких учень виконує певні дії з метою вироблення необхідних і закріплення позитивних форм поведінки.

-Г-

Головна мета національного виховання на сучасно­му етапі– це передача молодому поколінню соціального до­свіду, багатства духовної культури народу, своєрідності на основі формування особистісних рис громадянина Укра­їни, які передбачають національну самосвідомість, розви­нуту духовність, моральну, художньо-естетичну, право­ву, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток ін­дивідуальних здібностей і таланту.

Головне завдання колективних форм роботи школи із родиною– активізувати виховну роботу сім’ї, надати їй цілеспрямованого і суспільно значущого характеру.

Громадянське виховання— формування громадянськості як інте­грованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та за­хищеною.

Громадянськістьдуховно-моральна цінність, світоглядна і пси­хологічна характеристика особистості, що визначає її обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною.

Громадська думка колективу— наявність спільних уявлень, суджень, спільного розуміння значущих для нього предметів і явищ.

-Д-

Діагностична функція класного керівникапередбачає вивчення класним ке­рівником учнів свого класу.

Дбайливе ставлення до природивиявляється в осо­бистій причетності й відповідальності за збереження і при­множення природних багатств, виробленні вміння співіс­нувати з природою, в нетерпимості до її губителів усві­домленні необхідності вирішення екологічних проблем.

Диспут– це вільний, живий обмін думками, колективне обговорення хвилюючих учнів питань.

Дитячий колектив– об’єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Дитячі (молодіжні) громадські організації— об'єднання громадян віком від 6 до 14 (молодіжні — від 14 до 28) років, метою яких є ді­яльність, спрямована на реалізацію та захист прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів.

Доручення як метод виховання - це вправляння учня в позитивних діях і вчинках.

-Е-

Екологічне виховання— систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою.

Етика(від грец. еthika — звичка, звичай) — філософська наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми.

Естетичне виховання— педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.

-З-

Закономірності виховання— стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє ефективному роз­витку особистості.

Засоби виховання- це вид суспільної діяльності, який може вплинути на особистість у певному напрямі.

Заохочення -це схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.

Зміст позакласної та позашкільної роботи–це естетичне, моральне, правове та інші напрямки виховання; освітньо-пізнавальна діяльність; заняття з праці і техніки та профорієнтаційної роботи; заняття різними видами мистецтва; спортивно-масова робота; ігри та розваги; позакласне читання учнів.

-І-

Ідеал— уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що виникають із розуміння мети життя.

-К-

Класні батьківські збори– це громадський орган, який своїми рішеннями визначає завдання, зміст і напрями роботи батьківського колективу класу у школі, а також виховання дітей у сім’ї.

Колектив— це організована форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Компенсуюча функція перевиховання– це створення таких умов, за яких вихованець зміг би перекрити свої недоліки у тій чи іншій діяльності досягненнями успіхів у інших видах діяльності.

Координаційна функція класного керівникаполягає у спрямуванні клас­ним керівником виховних зусиль усіх педагогів, батьків і представників громадськості на позитивні результати у вихованні учнів

Культура міжетнічних відносин-це реалі­зація взаємозалежних інтересів етносів, народностей у процесі економічного, політичного, соціального й духов­ного життя на принципах свободи, рівноправності, взає­модопомоги, миру, толерантності.

Культура розумової праці - це вміння раціонально використовувати режим розумової роботи, точно і акуратно виконувати всі операції, підтримувати порядок на робочому місці і ін.

-М-

Менталітет(ментальності)— специфічне світосприймання, світовідчуття, світогляд, бачення світу і себе у світі, національного характеру, вдачі, які виробляються під впливом багатовікових культурно-історичних, геополітичних, природно - кліматичних чинників.

Метацивілізованого суспільства-всебічно і гармонійно сформована особистість.

Мета індивідуальних форм роботи з батькамививчити виховний потенціал кожної родини, здійснювати індивідуальний підхід до батьків і дітей, підтримувати постійний зв’язок з сім’ями учнів, досягти єдності дій сім’ї і вчителя у вихованні дітей, поліпшення умов родинного виховання.

Методи виховання- це способи взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Методи формування свідомості особистості– це методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою формування у них поглядів і переконань.

Моральність— втілення у практичній діяльності людей моральних переконань, моральних ідеалів, норм, почуттів та принципів

Моральне виховання— виховна діяльність школи, сім'ї з формування в учнів моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідно поведінки.

Мораль— система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми.

Моральний ідеал— образ, що втілює в собі найвищі моральні якості, є взірцем, до якого слід прагнути.

Моральна норма— вимога, яка визначає обов'язки людини щодо навколишнього світу, конкретні зразки, які орієнтують поведінку особистості, дають змогу оцінювати й контролювати її.

Моральний кодекс– цевозведена в систему сукупність моральних норм.

Моральні переконання— стійкі, свідомі моральні уявлення людини (норми, принципи, ідеали), відповідно до яких вона вважає за потрібне діяти так і не інакше.

Моральні почуття— стійкі переживання у свідомості людини, які є основою її вольових реакцій в різних ситуаціях, її суб'єктивне ставлення до себе, інших людей, окремих явищ суспільного життя, суспільства загалом. Моральні якості— типові риси поведінки особистості.

Мотиви вихованняспонукальна причина дій і вчин­ків людини.

-Н-

Народний календар— це система історично обумовлених дат, подій, спостережень за навколишньою дійсністю, народних свят, інших урочистостей, які в певній послідовності відзначаються протягом року.

Народна творчість– це творче використання багатющої спадщини, що базується як на загальнолюдських, так і на національних чинниках.

Народна філософія– цесистема особливого сприйняття й осмислення дійсності.

Національне виховання—виховання дітей на культурно-історич­ному досвіді свого народу, його звичаях, традиціях та багатовіко­вій мудрості, духовності.

Національна самосвідомість - цеусвідомлен­ня себе часткою національної (етнічної) спільноти, носієм національних (етнічних) цінностей.

Національний світогляд– це обумовлена культурно-історичними умовами система поглядів, переконань, ідеалів, що є основою нац. духовності.

Національна ідеологія - це система правових, політичних, економічних, моральних і релігійних ідей, поглядів та ідеалів, що відображають інтереси, прагнення й потреби нації.

Національна самосвідомість –цесформоване відчуття й усвідомлення гордості за приналежність до своєї нації.

Неповнолітні злочинці— педагогічне занедбані підлітки та юнаки, які скоїли кримінальні злочини й за рішенням суду направлені до виховних колон їй на виправлення.

Неформальна група)— самодіяльне об'єднання громадян, статус, структура, функції якого юридично не оформлені.

-О-

Ознаки колективу— це ті характерні риси, які властиві колективу: наявність суспільно значимої мети; щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення; наявність органів самоврядування; встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу.

Організаторська функція колективу— колектив керує своєю суспільно корисною діяльністю.

Органи колективу— це виборні або уповноважені особи, яким члени колективу доручають спільно планувати громадські справи, розподіля­ти доручення між членами колективу, перевіряти їх виконання, координу­вати і об'єднувати роботу всіх первинних осередків.

Організаторська функція класного керівникаполягає в умінні залучати колектив класу до різних видів виховної діяльності: піз­навальної, що збагачує уявлення учнів про навколишню дійсність; суспільно корисної, спрямованої на загальну ко­ристь і благо; ціннісно-орієнтаційної, яка розкриває учням духовні та матеріальні соціально значущі цінності й орі­єнтує на них їх поведінку; художньо-творчої, що дає уч­ням можливість реалізувати індивідуальні творчі задатки та здібності; вільного спілкування, організації дозвілля уч­нів, що взаємозбагачує їх.

Основний закон життя колективу– це рух .

-П-

Патріотизм–цеглибоке громадянське почут­тя, змістом якого є любов до свого народу, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, куль­тури свого народу, вболівання за його майбутнє.

Педагогічна вимога– це педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою спонукати його до позитивної діяльності або гальмування його дій і вчинків, якщо вони мають негативний характер.

Перевиховання— це виховний процес, спрямований на подолання не­гативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом не­сприятливих умов виховання.

План роботи класного керівника— це науково обґрунтоване проектування становлення і розвитку класного колективу і кожного вихованця зокрема.

Первинний коллектив- це об'єднання людей (школярів), згур­тованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, по­бутових стосунках.

Перевага родини над школою у вихованні особистості– наявність емоційного зв’язку з дитиною.

Педагогічна самоосвіта батьків - це здобуття знань з педагогіки та суміжних з нею наук самотужки, поза педагогічною школою чи університетом, але під їх безпосереднім впливом.

Планетарна свідомість–цепередусім усвідомлення єдності й унікальності життя на Землі, почуття поваги до всіх народів, їхніх прав, інтересів і цінностей.

Позакласна виховна робота– це різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, її організовує з уч­нями в позаурочний час педагогічний колектив школи.

Позашкільна виховна робота - це освітньо - виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Позашкільні навчально-виховні заклади— широкодоступні заклади освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здо­буття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особис­тості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

Полікультурне виховання - це вивчення різно­манітних культур, виховання поваги до представників усіхкультур, не зважаючи на расове, етнічне походження, сприйняття взаємозв'язку та взаємовпливу загальнолюд­ського, національного компонентів культури в широкому значенні.

Правосвідомістьцеусвідомленні прав, сво­бод, обов'язків, ставленні до закону, інститутів державної влади.

Правове виховання— виховна діяльність сім'ї, школи, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та правомірної поведінки дітей.

Прийом виховання- це частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.

Покарання - несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому.

Принципи виховання— керівні положення, які відображають за­гальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу.

-Р-

Розвиток політичної культуриозначає політичну ком­петентність, знання про типи держав, політичні організа­ції, принципи й процедури суспільної взаємодії, виборчу систему.