Орієнтовні відомості по темі. Глобалізація– зростаюча взаємозалежність і взаємозв'язок сучасного світу, які виявляються в поширенні глобальних норм і цінностей
Глобалізація– зростаюча взаємозалежність і взаємозв'язок сучасного світу, які виявляються в поширенні глобальних норм і цінностей, демократії, а також глобальних угод і договорів, враховуючи міжнародні угоди про охорону довкілля і захист прав людини. Цей термін запроваджений у 80-ті р. XX ст. Роландм Робертсоном, Ентоні Ґіденсом, Зиґмунтом Бауманом, Ульріхом Беком).
Глобалізаційні процеси характеризуються: плюралізмом підходів та дефініцій; розширенням комунікативних мереж, інтерентизацією життя і діяльності; становленням інформаційної економіки; зростання ролі знання і науки; створенням єдиного економічного, фінансового, інформаційного та інших просторів на основі комунікативних технологій; зростанням залежності національних економік від транснаціональних корпорацій та глобальних фінансових ринків; вестернізація, що проявляється уніфікації потреб, цінностей, норм та ідеалів представників різних культур і етнічних спільнот (головним чином через культурну експансію Заходу і ЗМІ).
Розрізняють такі етапи глобалізації: колонізація(XV-XIX ст.), європеїзація(повоєнні 40-і р.), американізація(90-і р. XX ст.).
Головні ознаки глобальних проблем: загальнолюдський характер, масштабність, надзвичайна гострота, необхідність колективного вирішення. Види глобальних проблем сучасності: соціально-екологічні, соціально-економічні, соціально-політичні, проблеми людини.
Найважливіші глобальні проблеми сучасності:
I. Збереження життя і здоров’я людини («Потужності» сучасної цивілізації здатні створити такі навантаження на навколишнє середовище, які можуть призвести до її повної перебудови, деградації, а також піддати загрозі саму можливість існування людини на Землі).
II. Проблема ядерної небезпеки (В останні роки громадськість дедалі активніше обговорює можливі наслідки для людства використання ядерної зброї, глобального ядерного зіткнення, а також небезпеку використання атомної енергетики).
III. Демографічна проблема, або проблема перенаселення.
IV. Продовольча проблема.
V. Нерівномірність економічного розвитку різних країн.
VI. Проблема війни і миру.
VII. Проблема тероризму.
VIII. Екологічна проблема (загроза глобального потепління внаслідок концентрації вуглекислого газу та інших хімічних речовин у атмосфері; руйнування озонового шару Землі; виснаження кисне постачальників Землі в зв’язку з варварською вирубкою лісів; виснаження Світового океану; забруднення довколоземного та довколишнього середовища хімічними сполуками та радіоактивними елементами, що мають великі періоди розпаду; поступове вичерпування природних ресурсів) тощо.
Шляхи розв’язання глобальних проблем: масове роз’яснення значення та масштабів глобальних проблем; обов’язкове введення в освіту знань, пов’язаних із глобальними проблемами сучасності; міжнародну співпрацю у справі розв’язання глобальних проблем на різних рівнях; міжнародне запровадження в економічні показники виробництва таких норм, що забезпечують фінансування, спрямовані на розв’язання глобальних проблем.
Починаючи з 70-х р. XX ст., відбувається екологізація та глобалізація мислення та об'єднання зусиль для розробки стратегії виживання. Римський клуб – міжнародна неурядова організація, створена в квітні 1968 р. з ініціативи Ауреліо Печеї (1908-1984), яка об’єднала у своїх лавах близько ста науковців, бізнесменів та громадських діячів з-понад 30 країн світу. Мета клубу – глобальне прогнозування перспектив розвину людства.
Глобальні проблеми людства неможливо вирішити одномоментно зусиллям окремих країн. Тому потрібний єдиний міжнародний механізм їх розв'язання і регулювання, мобілізація ресурсів усіх країн світу, визначення міжнародних правових та економічних норм цього регулювання. Щодо останнього, то значна кількість політиків і експертів сходяться на тому, що існуюча політика регулювання процесів глобалізації та породжених ними проблем не відповідає вимогам нового політичного мислення
Сталий розвиток(з англ. «sustainable development») – це розвиток, який дає змогу задовольняти потреби сьогодення, не наражаючи на небезпеку здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. Головне соціальне завдання сталого розвитку – викорінення й ліквідація бідності та злиднів, зменшення розриву в рівнях життя між найбіднішими та розвиненими країнами, зменшення розриву в прибутках найбагатших та найбідніших верств населення.