Без молитви не можливо опертися спокусам і зберігати Божі Заповіді

Молитва це обов'язкова зброя, щоб боронитися перед ворогами. «Пропаде, - каже святий Тома, - той, хто не користується цією зброєю». Святий не вагається твердити, що Адам упав тому, що не молився, як знайшовся серед спокуси: «Він згрішив, бо не звернувся до Бога за поміччю». Святий Гелясій так само висловлюється про упалих ангелів: «Вони намарно отримали Божу ласку. Не залишилися вірні, бо не молилися». Святий Карл Боромей заявив в однім пастирськім посланні, що Ісус Христос поставив молитву на першім місці, як у Євангелії вичисляв засоби спасіння. Він бажав, щоб так Його Церква і релігія відрізнялися від сект. Ось тому заявив: «Мійдім буде зватися домом молитви!» Закінчуючи свого пастирського листа, Святий Карл заявляє, що молитва «зроджує, розвиває і завершує всі чесноти». Цар Йосафат казав, що посеред темряви, нужди і небезпек туземного життя нам залишається єдиний засіб рятунку, цебто підняти очі до Бога і молитвою благати спасіння в Його милосердя: «Ми не знаємо, що робити, тому звертаємо свої очі до Тебе».

 

Цар Давид так само поступав. Вороги оточили його. Не мавши іншого рятунку, цар невпинно молився Богу, щоб визволив його від їх засідок: «Мої очі постійно звернені до Господа, бо він визволить з пастки мої ноги». Він не чинив нічого, тільки молився, кличучи: «Поглянь на мене і змилосердися надо мною, бо я самітній і бідний!», «Якличу Тебе: Спаси мене! — щоб міг зберігати Твої заповіді!», «Господи, поглянь на мене, змилосердися і спаси мене, бо сам я немічний. Тільки ти один годен помогти мені».

 

Хіба ми потрапили б опиратися напорові ворогів і зберігати Божі заповіді, особливо по упадку Адама, що так сильно ослабив нас, якщо б не мали молитви, якою годні отримати від Господа світло і силу, щоб зберігати їх? Мартин Лютер сильно помилився, як твердив, що по упадку Адама людям абсолютно не можливо зберігати Божого Закону. Янсеній твердив, що в теперішньому стані навіть праведні душі не мають сили зберігати деяких заповідей. Ця частина Янсенієвого твердження могла б бути правдива. Все таки Церква осудила його, бо він додав, що люди не мають ласки Божої, щоб зберігати ці заповіді.

 

Це правда, каже Святий Августин, що через ослаблення, спричинене гріхом, людина своїми силами і звичайною Божою поміччю не годна зберігати деяких Божих заповідей. Звичайна ласка це та ласка, що Бог дає всім людям. Проте слід зазначити, що кожен чоловік годен молитися і так отримати потрібну ласку, яка поможе йому зберігати їх. Ось слова Святого Августина: «Бог не приказує неможливих речей. Якщо ж приказує їх, то водночас заохочує тебе чинити те, що можеш, і благати того, чого сам не можеш, бо Він поможе, щоб ти міг». Тридентійський Собор прийняв цей вислів Святого Августина і проголосив його догмою віри. Цей Святий додає: «Подивімся, як людина годна вчинити те, чого сама не в силі виконати. Лікарство допоможе їй вчинити те, чого не виконала б через свою неміч». Це значить, що молитва лікує нашу неміч, бо Бог ради молитви вділяє нам сили чинити те, чого від себе ніколи не виконали б.

 

Святий Августин твердить, що не вільно припускати, що Господь міг й зобов'язувати людей зберігати неможливі закони. Якщо ж не маємо сили зберігати всіх Божих заповідей, то Господь каже нам, що ми годні випросити собі більшу поміч, яка вчинить нас здібними виконати навіть найтрудніші речі. Цю ж поміч люди отримують через молитву: «Тим самим, що було б нерозумно припускати, що Бог накладає неможливі речі, Він заохочує нас чинити те, що легше, і молитися в трудніших». Дехто може спитатися, чому Бог звелів виконувати речі, що перевищають людські сили? Він робить це тому, щоб ми молитвою виєднували собі поміч і так виконували те, що, по людськи говорячи, не в силі виконати, каже Святий Августин: «Він наказує деякі речі, що ми не годні виконати, щоб знали, чого нам треба прохати в Нього». Деінде ж додає: «Бог дав нам Спої закони, щоб благали в Нього ласки. Водночас дає ласку, щоб виповняли ці закони». Без ласки ніхто не зможе зберігати Божих заповідей. Бог дав нам закон, щоб ми завжди благали в нього ласки зберігати його.

 

Дальше Святий Августин каже: «Закон є добрий, якщо людина належно користується ним. Хто ж належно користується ним? Той, хто при помочі закону пізнає свою неміч і благає в Бога помочі, щоб запевнити своє спасіння». Ми повинні використовувати закон, каже Святий Августин, але нащо? На те, щоб при помочі закону пізнавали свою неміч зберігати його і водночас молитвою виблагували собі Божу поміч, що злічить нашу неміч і допоможе виконати закон.

 

Святий Вернанд так само висловлюється про цю справу, кажучи: «Хто ми такі і скільки в нас сили, щоб опертися таким численим спокусам? Бог напевно бажає, щоб ми покірно удавалися до Його милосердя, як самі не годні перемогти спокуси». Бог знає, що молитва помагає нам бути покірними і збільшувати довір'я до Нього. Саме тому дозволяє, щоб могутні вороги напастували нас, а ми опиралися їм, отримавши поміч від Його милосердя.

 

Слід підкреслити, що ніхто не зможе постійно опиратися сильним змисловим спокусам, якщо під час спокус не буде поручати себе Богові. Змислові напасті це страшний ворог, бо вони сильно засліплюють душу. Посеред змислових спокус людина забуває свої розважання і добрі постанови, легковажить правди віри і перестає лякатися Божих кар, бо згадані спокуси ніби утотожнюються з природними інстинктами, які дуже нагально домагаються змислових задоволень. Пропадає, хто посеред цих спокус не звертається до Бога.

 

Молитва це єдина оборона перед подібними спокусами. Святий Григорїй Нісейський каже: «Молитва це забороло чистоти». Соломон давніше так само висловився: «Я удався до Бога і молився, як тільки переконався,що не мав сили бути чистим, хіба за Божою поміччю». Чистота це чеснота, що ми не годні самі зберегти, якщо Бог не поможе. Бог же не дає сили, хіба що людина просить Його. Хто ж благає її в Бога, той напевно отримає.

 

Святий Тома, збиваючи Янсенія, каже, що не слід твердити,що хтось не годен зберігати якоїсь заповіді, бо це не можливо йому вчинити власними природними силами. Воно можливо зберігати кожну заповідь, бо маємо Божу поміч: «Мусимо заявити, що не є для нас неможливе те, що годні виконати з Божою поміччю». Нема несправедливости, якщо скажемо кривому ходити просто, каже Святий Августин, коли помагаємо йому позбутися цієї вади. Хто ж не хоче вживати помічного засобу і тому дальше кульгає, той сам собі винен: «Нема в тім нічого злого, що маємо ходити просто. Якщо хтось сам не годен цього вчинити, то він повинен шукати за ліком, що усунув би кульгавість гріха».

 

Святий Августин додає, що не потрапить добре жити, хто не знає, як треба добре молитися: «Той добре знає жити, хто знає добре молитися». Святий Франциск Асиський твердить, що без молитви душа не потрапить учинити нічого доброго. Ото ж нема виправдання для тих грішників, що твердять, що їм брак сили опиратися спокусам. «Якщо брак вам сили» - каже Святий Яків, - «то чому не просити її? Не маєте, бо не прохаєте!».

 

Нема сумніву, що ми занадто слабі, щоб опертися всім наскокам наших ворогів. Водночас нема сумніву і про те, що Бог є вірний — як запевняє нас Святий Павло — і тому не позволить, щоб спокуса перевищала наші сили. «Бог вірний, тому не дозволить, щоб ви були спокушувані більше ніж годні стерпіти. Водночас у спокусі дастьсилу, щоб могли опертися». Примасій отак пояснює цю справу: «При помочі ласки зможете перемогти спокусу». Щоправда, ми немічні, але Бог сильний. Як благаємо в Нього помочі, то Він вділяє нам Свої сили. Скріпленні Богом зможемо всього доконати, як запевняє нас Святий Павло: «Можу все в Тім, що скріпляє мене!».Ось тому нема виправдання для того, хто падає, каже Святий Іван Золотоустий. Паде, бо занедбує молитву. Якщо б був молився, то вороги не були б перемогли його! «Не можна виправдувати того, хто, занедбуючи молитву, показав, що він не бажав перемогти свого ворога».

 

А) Молитва до Святих

Насувається питання, чи заступництво Святих доконче потрібне, щоб отримувати ласки від Бога. Нема сумніву, що християни можуть молитися до Святих як заступників перед Ісусом Христом. Своїми заслугами Святі годні виєднати нам те. чого ми не отримали б ради своїх гріхів. Так навчає Свята Церква. Тридентійський Собор затвердив це навчання оцим рішенням: «Це добра і корисна річ молитися до Святих і благати в них помочі, щоб через Ісуса Христа отримати ласки від Бога».

 

Кальвін неслушно осудив молитву до Святих. Це дозволена річ звертатися до Святих, які ще живуть на землі, та прохати в них помочі. Пророк Варух писав до священиків у Єрусалимі: «Моліться за нас до нашого Бога!».Святий Павло написав до християн у Солені: «Браття, моліться за нас!». Сам Бог бажав, щоб приятелі Йова поручалися його молитвам, бо хотів поблагословити їх ради його заслуг: «Ідіть до мого слуги Йова. .. Нехай мійслуга Йов помолиться за вас і ради нього пробачу ваш нерозум, Оо ви не так праведно говорили про Мене якМій слуга Йов». Якщо ж вільно поручати себе Святим на землі, то чому б не було дозволено благати Святих у небі, що зблизька насолоджуються огляданням Бога? Подібне благання не зневажає Бога, бо нема зневаги шанувати царя в його слугах. Святий Тома каже, що воно добре звертатися до Святих, бо «молитви числених Святих часто виєднують те, чого не виєднає благання одного».

 

Дехто може спитатися: «По що звертатися до Святих, щоб молилися за нас, коли вони вже й так моляться за всіх, що гідні цього?» Святий Тома відповідає, що дехто не заслуговує, щоб Святі молилися за нього. «Проте стає гідний, як побожно поручається якомусь Святому».