В) Поведінка після провини
Є ще одна познака довір'я, що сильно подобається Богові... Якщо чимось провинитеся, то не стидайтеся, але негайно підіть до Нього та благайте пробачення. Пригадайте собі, що Бог так сильно хоче прощати грішникам, що плаче над їх загибеллю, як вони віддаляються від Нього і проживають без Його ласки. Ось як Він кличе устами пророка Езихиїла: ізраїльський доме, чому хочеш вмирати?... Наверніться і жийте! (Ез. 18, 31-32).
Він прирік прийняти душу, що покинула Його, як тільки вона вернеться до Нього: Наверніться до Мене, і Я навернуся до вас! (Ез. 36, 9). Ох, аби-то грішники розуміли, як Він милосердно вичікує, щоб пробачити їм! Пророк Ісая кличе: Господь жде, щоб змилосердитися над вами(\с. ЗО, 18). Аби зрозуміли, що Бог не бажає карати їх, а щоб навернулися і щоб так Він міг обняти і пригорнути їх до Свого Серця. Він Сам заявляє устами пророка Езихиїла: Як Я живу, каже Господь, так не бажаю смерти безбожника, але щоб він навернувся зо своєї дороги і жив (Ез. 33, 11). І додає через пророка Ісаю: Приходіть і будемо судитися, каже Господь: Хоча б через гріхи ви були червоні немов багряниця, то вчиню вас білими немов сніг! (іс. і, 18), Він ніби кидає визов, кажучи: «Грішники, покайтеся за те, що образили Мене, і потім приходіть до Мене. Якщо не пробачу вам, то докоряйте Мені і звіть невірним. Не бійтеся. Я не обманю вас. Якщо прийдете до Мене, то будьте певні, що хоча б ваші сумління були червоні через гріхи то все таки вчиню їх такими білими немов сніг. Коротко кажучи, Він заявив, що негайно забуває про всі гріхи, як тільки хтось покається, що образив Його: Не буду згадувати його беззаконня! (Ез. 18. 22).
Отож як тільки чимось провинитеся, то негайно піднесіть очі до Бога, зробіть акт любови, признайтеся до провини, сподійтеся пробачення та заявіть Йому: Господи, хворує той, кого Ти любиш! (ів. 11, 3). Хворе те серце, яке Ти любиш. Воно сильно поранене, тому злічи мою душу, бо я згрішив проти Тебе! (Пс. 40. 5). Ти пошукуєш за грішниками, що каються. Ось перед Тобою один із них. Він пошукує за Тобою. Зло вже вчинене. Що ж мені тепер робити? не хочеш, щоб я зневірювався. Ти любиш мене, хоч я прогрішився, і я так само люблю Тебе. Так, мій Боже, всім серцем люблю Тебе. Жалую, що вчинив Тобі прикрість. Обіцюю вже більше цього не чинити. Пробач мені, бо Ти, Господи, добрий, вибачливий і багатоласкавий для всіх, що взивають Тебе, каже Псальмопівець (85, 5). Нехай і я почую слова, що Ти звернув до Магдалини: Прощаються тобі твої гріхи! (Лк. 7, 48). Дай мені силу вірно служити Тобі на-майбутнє».
Особливо по провині погляньте на Ісуса Христа на хресті, щоб не попадати в зневіру, і пожертвуйте Його заслуги Небесному Отцеві. Будьте певні, що Бог пробачить вам, бо Він не пощадив Свого Сина, щоб могти простити вам (Рим. 8, 32). Скажіть Богові з довір'ям: Поглянь на обличчя Свого Помазанця! (Пс. 83, 10). «Мій Боже, поглянь на Свого Сина, що помер за мене, і з любови до Нього пробач мені!»
Побожна душе, зверни увагу на те, що загально навчають духовні Вчителі. Вони радять, що по упадку, хоча б ги сто разів на день провинилася, треба негайно успокоїтися і звернутися до Бога. [/Інакше не буде в тебе охоти розмовляти з Богом, бо дух буде зневірений і стурбований згадкою про упадок. Бракне тобі довір'я, остигне бажання любити Бога, і через те не матимеш достаточної сили, щоб ступати Господньою дорогою.
Якщо хтось негайно по упадку звернеться до Бога, попрохає прощення і прирече поправитися, то його упадки замість шкодити поможуть йому скріпити в собі Божу любов. Щось подібного діється між щирими приятелями. Якщо один образить другого і потім покірно попрохає пробачення, то їхня приязнь скріпляється. Так І ви мусите поступати. Нехай ваші упадки змушують вас ще сильнішою любов'ю лучитися з Богом.
Г) Сумніви
Якщо якийсь сумнів — чи там іде про вас самих або про других — мучить вас, то наслідуйте добрих приятелів, що в подібних речах шукають поради один в другого. Ідіть до Бога з довір'ям, благайте поради і прохайте, щоб просвітив вас, щоб могли розвязати сумнів на Його славу. Так поступала старозавітня Юдита, що отак молилася Богу. Дай вимовність моїм устам і постанову моєму серцю! (Юд. 9, 18). «Господи, що Ти хочеш, щоб я вчинив або відповів, і я зроблю це!» Кажім з Самуїлом: Господи, говори, бо Твій слуга слухає! (І Цар. З, 10).
Д) Поведінка з ближніми
З подібним довір'ям викладайте Богові не тільки власні потреби, але й потреби своїх ближніх. Дуже подобається Богові, як часом забудете про власні справи, а будете говорити про Його славу, про нужду інших, особливо про тих, що страждають, про душі в чистилищі, що зітхають за хвилиною, коли зобачать Його обличчя, і про бідних грішників, що проживають без Його ласки. Моліться особливо за останніх і кажіть Богові: «Господи, Ти заслуговуєш на безконечну любов, бо Ти — сама любов. Як же Ти годен дивитися на стільки душ у світі, яким роздав так багато добра,що вони не хочуть знати і любити Тебе? Що більше? Вони навітьзневажають Тебе і нехтують Тобою! Мій прелюбий Боже, вчини, щоб вони пізнали і полюбили Тебе: Нехай святиться Твоє ім'я! Нехай прийде Твоє Царство!(Мт. 6, 9 і 10). Нехай люди шанують і люблять Твоє ім'я! Нехай Твоя любов панує в усіх серцях! Господи, не хочу відходити від Тебе, поки не даси якоїсь ласки тим нещасним душам, за які молюся,
Є) Бажання неба
Духовні вчителі кажуть, що в чистилищі є особливіша кара, так звана туга, для тих душ, що під час туземного життя слабо бажали неба 2). Це слушна кара, бо хто слабо прагне неба, той мало цінить вартість небесного царства, яке Спаситель здобув для нас Своєю смертю. Отож, побожні душі, не забувайте часто зітхати за небом, заявляючи Богові, що сильно тужите за хвилиною, коли безпосередньо зобачите Його і будете любити в раю. Бажайте вийти з цього вигнання, де є стільки гріхів і небезпек затратити Божу ласку. Прагніть дістатися до батьківщини любови, де всіма силами будете любити Бога.
«Коли скінчиться моє життя, де так часто зневажаю Тебе, щоб злучитися з Тобою і вже більше не лякатися, що колись страчу тебе?» Св. Тереса отак завжди зітхала і тішилася, як годинник вибивав години, бо думала про те, що проминула ще одна година життя і небезпеки затратити Бога. Ось тому так сильно бажала померти, щоб бачити Бога, що вмирала з туги за смертю. Це вона уложила пісеньку: Вмираю, бо не годна померти!»