Контроль включає в себе різні види перевірки ЗУН

Традиційно склалися такі види та форми перевірки ЗУН студен­тів:

- попередня, поточна, тематична перевірка (міжсесійний конт­роль);

- залік, курсові роботи, колоквіум, консультація (рубіжний кон­троль);

- семестрові екзамени, державні екзамени, дипломні роботи (підсумковий та заключний контроль).

Попередню перевіркуздійснюють з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю. Попередня перевірка може проводитись у формах письмових контрольних робіт, фронтальних опитувань перед початком практич них чи лабораторних робіт, усної перевірки окремих груп студентів, стандартизованого контролю знань.

Поточна перевірка успішності студентів є збережен­ня оперативного (безпосередньо у процесі навчання) зовнішнього (”викладач – студент – викладач”) і внутрішнього (”викладач – студент – студент”) зворотного зв'язку. Поточна перевірка є органічною частиною навчального процесу і проводиться у рамках чинних форм організації навчання у вузі: на лек­ціях, семінарах, практичних і лабораторних роботах. Частіше вона здійснюється у таких формах:

-усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку наступної лекції, з оцінкою відповідей студентів (10-15 хв.);

-письмове фронтальне опитування студентів на початку чи в кінці лекції (10-15 хв.). Відповіді перевіряються і оцінюються виклада­чем у позалекційний час. Бажано, щоб контрольні запитання були за­здалегідь підготовлені на окремих аркушах, на яких студенти пишуть відповіді;

-фронтальнийбезмашинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5- 20 хв.). Про­водиться найчастіше На початку семінарських занять, практичних чи лабораторних робіт;

-перевірка за допомогою перфокарт (5-7хв,);

-письмова перевірка у вигляді понятійних диктантів, творів із гуманітарних дисциплін і контрольних робіт із природничо-математичних дисциплін;

-експрес – контроль;

-домашні завдання;

-практична перевірка тань на лабораторних і практичних заняттях;

-тестова перевірка знань студенти.

Тематична перевірка знань студентів здійснюється на семінар­ських заняттях, колоквіумах, консультаціях. Основне завдання темати­чної перевірки – дати можливість студентам сприйняти й осмислити тему в цілому, в усіх її взаємозв'язках. Водночас було б неправильним протиставляти тематичний контроль поточному. Вони взаємопов'язані і входять до системи міжсесійного контролю.

Семінарські заняття виступають зовнішньою формою організації тематичної перевірки. Цьому сприяє передусім те, що семі­нарські заняття присвячуються найважливішим темам дисципліни, що вивчається. Сказане стосується також лабораторних і практичних за­нять. Семінарські, практичні і лабораторні заняття сприяють не тільки перевірці знань і способів діяльності, а й узагальненню знань, єдності теорії і практики, формуванню світогляду студентів.

Колоквіумивиступають важливою формою тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Го­ловне завдання колоквіуму – мобілізація студентів на поглиблене ви­вчення провідних тем чи розділів курсу. Неприпустимо, щоб колоквіуми перетворювались на іспит з усього курсу. У лекції важливо підкресли­ти, що найважливіше в колоквіумі – методика проведення співбесіди викладача зі студентами за найважливішими питаннями теми, розділу лекційного курсу чи питаннями, що вивчаються студентами самостійно.

Мета колоквіуму –допомогти студентам глибше розібратися в теорети­чних питаннях, стимулювати їхню дослідницьку роботу.

Консультаціїз контрольними функціями мають два основних рі­зновиди:

- консультації, на яких викладач перевіряє конспекти першо­джерел, самостійну роботу студентів над допоміжною літературою, допомагає студентам сформулювати необхідні узагальнення;

- консу­льтації – відпрацювання для студентів, які пропустили лекції, семінарські заняття.

Міжсесійний контроль сприяє забезпеченню ритмічної роботи студентів, виробленню у них вміння чітко організувати свою працю, допомагає викладачеві своєчасно виявити невстигаючих Дані міжсесійного контролю використовуються для внесення відповідних змін у матеріал, що вивчається на лекціях, у зміст консультацій, індивідуальної роботи зі студентами, контрольних робіт, колоквіумів.

Рубіжний контроль (заліки, курсові) та підсумковий і заключний контроль (семестрові та державні іспити), результати яких використо­вуються для визначення успішності студентів.

Заліки, екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича і пе­дагогічна практика традиційно вважаються основними формами конт­ролю навчальної роботи студентів.

Кількість іспитів, як правило, не повинна перевищувати п'яти, а кількість заліків за семестр – шести, у тому числі не більше двох дифе­ренційованих.

Заліки –це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), за­своєння студентами матеріалу семінарських занять, результатів прак­тики.

Іспитискладаються, як правило, за білетами, затвердженими кафедрою. На консультаціях перед іспитом викладач знайомить сту­дентів з екзаменаційними білетами.

Іспитз "відкритим підручником" розрахований насамперед на перевірку уміння швидко знайти необхідну інформацію, користуватися додатковою літературою, довідниками, навчальними посібниками то­що.

Практичний іспит найчастіше зводиться до виготовлення сту­дентами натуральних об'єктів, їх схем, макетів тощо. У студентів педа­гогічних університетів іспит може проходити у вигляді підготовлених педагогічних ситуацій.

Іспит-автомат часто практикується викладачами щодо студентів-відмінників, які серйозно і систематично працюють протягом року.

Курсові роботи (проекти) студенти, захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями.

Державні випускні екзамениприймає державна екзаменаційна комісія у наперед визначеному і затвердженому складі. Окрім державних екзаменів студенти-випускники захищають перед ДЕК дипломні роботи (проекти).

Найбільш ефективними методами перевірки і контролю успішно­сті студентів є методи: усного контролю і самоконтролю, письмового контролю і самоконтролю, лабораторно-практичного, програмованого контролю (машинного, безмашинного), тестового контролю.

Основними формами організації перевірки знань студентів у су­часних ВНЗ є, насамперед: індивідуальна, групова, фронтальна пере­вірка, самоконтроль, рейтингова система.

Важливим критерієм перевірки ступеня готовності студента до творчої праці є його участь у науково-дослідній роботі.

Основні недоліки тради­ційно здійснюваного контролю такі:

- репродуктивний характер (не дає змоги перевірити здатність свідомо використовувати здобуті знання у практичній діяльності):

- обсяг знань, умінь, навичок на даному етапі навчання, що по­трапили в довготривалу пам'ять, не можна з'ясувати;

- суб'єктивність в оцінюванні навчально-пізнавальної діяльнос­ті.

У тестології - виділяють різні ви­ди тестів, їх класифікують за такими ознаками:

- за цільовими, функціональними і смисловими:

- за метою застосування (констатуючі, діагностуючі, прогности­чні тести);

- за видом контролю (тести поточного, рубіжного (проводяться наприкінці семестру), підсумкового (проводяться в кінці кожного на­вчального року), заключного контролю (в кінці курсу навчання));

- за об'єктом контролю (тести, спрямовані на вимірювання рів­ня засвоєння знань; тести, спрямовані на вимірювання рівня сформованості умінь);

- за співвідношеннями з нормами чи критеріями(тести, орієнто­вані на норми знань; тести, орієнтовані на критерій оцінки);

- за статусом контролюючої програми (стандартизований (тест, що пройшов апробацію на досить великій (600–1000 чоловік) кількості учасників тестування і який має стабільні і допустимі показники якості, а також специфікацію – паспорт з нормами, умовами та інструкціями для його багаторазового використання в процесі контролю за якістю знань);

- нестандартизовані тести (тести, складені самими викладачами для своїх студентів).

За формальними ознаками:

- за структурою та способом оформлення відповіді {вибіркові тести, тести з вільною конструйованою відповіддю);

- за характером вибіркових відповідей (альтернативні тести, тести множинного, тести перехресного вибору);

- за гомогенністю завдань (тести на швидкість, на складність);

- за способом презентації мовленнєвого стимулу (тести з ви­користанням технічних засобів навчання, тести без використання тех­нічних засобів навчання);

- за використанням засобів оперативного машинного зв'язку (машинні, безмашинні).

Тест, як правило, складається з двох частин – інформаційної та операційної. Інформаційна частина має включати чітко і просто сфор­мульовану інструкцію, що і як слід виконувати учаснику тестування. Бажано, щоб інструкція супроводжувалася прикладом виконання. Опе­раційна частина тесту складається з певної кількості тестових завдань. Виконані тестові завдання потребують відповідної оцінки і визначення знань тестованого.

Роботу із складання тестового матері­алу доцільно виконувати у кілька етапів:

- на першому– робиться структурування навчального матеріалу. Приступаючи до складання тестів, насамперед необхідно з'ясувати, що означає знати предмет.

- на другому– встановлюються логічні зв'язки між елементами і складаються логіко-структурні схеми тем, розділів і предмета в цілому.

- на третьому– готуються тестові завдання на основі логіко-структурних схем. У схемах відбираються такі елементи, знання яких можна перевірити за допомогою тестування.

- на четвертому– обирається оптимальна форма тестових за­вдань.

- на п'ятому– складається план тесту, розробляються стандарт­ні бланки відповідей.

- на шостому– відбувається перевірка тестів у різних типах ау­диторій, різних груп учнів і студентів.

На основі аналізу таких видів контролю, як попередній, поточний або побіжний, тематичний, перехідний, підсумковий, заключний пропо­нується класифікація тестів за видами контролю: 1) тести попередньо­го; 2) поточного або побіжного; 3) тематичного; 4) періодичного; 5) під­сумкового; 6) заключного контролю.

Тести попереднього контролю проводяться з метою ознайом­лення викладача з результатами засвоєння вивченого матеріалу та загальним рівнем підготовленості студентів до сприйняття наступної інформації залежно від рівня знань і методів проведення контролю.

Тести поточного або побіжного контролю застосовуються в хо­ді повсякденної роботи, в основному на аудиторних заняттях. На базі отриманої інформації проводиться необхідне коригування викладачем навчальної діяльності студентів. Тести такого виду контролю мають велике значення для стимулювання у них прагнення до систематичної самостійної роботи, виконання завдань, підвищення інтересу до на­вчання і формування почуття відповідальності за виконання вправ.

Тести тематичного контролю передбачають перевірку, оцінку і корекцію засвоєння системних знань. Вони проводяться після вивчен­ня того чи іншого розділу програми, теми.

Тести періодичного контролю проводяться, як правило, з ме­тою перевірки знань оволодіння матеріалом великого обсягу, напри­клад вивченого за семестр.

Тести підсумкового контролю здійснюються наприкінці семес­тру або атестаційного періоду з метою визначення і оцінки успішності за даний проміжок часу. Вони в основному застосовуються при переві­дних заліках, іспитах.

Тести заключного контролю здійснюються після закінчення вивчення курсу з метою визначення та оцінки рівня знань, успішності кожного студента. їх проводять під час іспитів (випускних, а профілюю­чими кафедрами – державних).

Тестовий контроль має такі переваги перед іншими способами перевірки знань, зокрема:

- упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена якість знань у значної кількості студентів;

- можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному, за­здалегідь запланованому рівні;

- на підготовчому етапі впровадження тестового контролю ре­альним є самоконтроль;

- знання оцінюються більш об'єктивно;

- створюються умови для постійного зворотного зв'язку між студентом і викладачем.