Спрямованість особистості. Види спрямованості особистості
Сукупність сталих мотивів, орієнтуючих діяльність особистості та відносно незалежних від ситуацій називається спрямованістю особистості.Спрямованість є складним утворенням особистості, яке визначає всю поведінку особистості, ставлення до себе, оточуючих та діяльності. Вона проявляється в потребах, інтересах, ідеалах, переконаннях, домінуючих мотивах діяльності та поведінки. Не випадково спрямованість називають також стрижнем особистості.
Спрямованість як система ставлень особистості до дійсності являє собою таку тріаду: ставлення до інших людей як до членів колективу, ставлення до праці та її результатів, ставлення до себе. Згідно до цього розрізняють спрямованість на спілкування та взаємодію, спрямованість на справу та результат, спрямованість на себе:
· Спрямованість на спілкування та взаємодію. Людина, яка має такий вид спрямованості завжди відкрита для оточуючих і отримує радість від спілкування і взаємодії із ними, найчастіше заслуговує позитивної оцінки. Прагне зберегти зі всіма добрі товариські стосунки, сильно переживає при їх розриві. Віддає перевагу колективній діяльності. Не уявляє себе без нових та старих друзів, приятелів, знайомих. Володіють емпатією (прагнення зрозуміти іншого, поставити себе на його місце). Однак ці позитивні якості іноді можуть не сприяти ефективності діяльності. Такі люди рідко беруть на себе відповідальність за наслідки спільних рішень. Намагаються підстроїтися під думку більшості, намагаючись не відставати від «усіх», рідко бувають авторами оригінальних пропозицій.
· Спрямованість на справу та результат. Для таких людей вектором спрямованості є сама діяльність (процес і її результат) - сенс усього життя, виток натхнення та власної значимості. Керівник такого типу орієнтований не тільки на результат, але й на ділове співробітництво. Він отримує задоволення не стільки від спілкування зі співробітниками та партнерами, скільки від того, що своєю активністю та енергією переконує їх у справедливості своїх пропозицій та підходів. Захищаючи свою справу, він вміє висказати свої думки у переконливої та емоційно привабливій формі, особливо коли мова іде про плани на майбутнє та постановку задач. При цьому співробітники відмічають його прагнення слухати та чути співрозмовника, готовність не тільки очолювати справу, але й брати відповідальність за неї на себе. Однак такі люди заради досягнення мети інколи зневажають моральний бік справи. Вони часто керуються принципами «для досягнення мети усі засобі добрі», «мета оправдовує засоби», «переможець завжди правий».
· Спрямованість на себе. Людина зосереджена лише на собі, своїх інтересах, та мало рахується з оточуючими. Досягнення успіхів у навчанні або праці є лише засобом вираження та ствердження власного Я, привертанням уваги до своєї «неординарної» особистості. Говоре більше, ніж слухає, в дискусіях схильна до спішних та незважених заяв. Болісно реагують на критику у свій адрес. Керівники з такою спрямованістю прагнуть нав’язати свою думку колективу, відштовхуючи розумні зауваження або вимоги його членів. Мотиви власного благополуччя часто заважають їм вчасно помічати потреби інших. Найчастіше притримуються жорсткого алгоритму управління. У конфліктних ситуаціях схильні до агресії.
Питання для самоконтролю:
1. Дайте загальне визначення поняттю «особистість».
2. З яких підструктур складається динамічна модель структури особистості?
3. У ході якого процесу індивід стає особистістю?
4. Чим індивідуальність відрізняється від особистості?
5. Назвіть усі типи особистості.
6. Чим активність у діяльності відрізняється від активності у спілкуванні?
7. Як пов’язані поняття «Я-образ» та самооцінка?
8. Дайте визначення поняття «спрямованість особистості».
9. Які існують види спрямованості та у чому полягають їх особливості?
До змісту
Тема 2. Темперамент.
Питання теми:
2.1. Поняття про темперамент.
2.2. Вчення та теорії темпераменту.
2.3. Типологія вищої нервової діяльності та її співвідношення з типами темпераменту. Основні властивості темпераменту.
2.4. Роль темпераменту в діяльності та спілкуванні людини.
Основні терміни та поняття:
Темперамент, сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік, сила, врівноваженість, рухливість.
Поняття про темперамент
Існує багато підходів до вивчення темпераменту й більшість дослідників вважає, що темперамент – це біологічний фундамент для формування особистості, як соціальної істоти та в значній мірі визначаючи стиль її поведінки та діяльності.
Темперамент характеризує динамічність особистості, але не характеризує її переконань, поглядів, інтересів, не є показником цінності чи малоцінності особистості, не визначає її можливості тому не слід плутати властивості темпераменту з властивостями характеру або здібностями людини. Під динамікою особистості розуміють темп, ритм, тривалість, інтенсивність психічних процесів, зокрема емоційних процесів, а також деякі зовнішні особливості поведінки людини - рухливість, активність, швидкість або сповільненість реакцій та ін.