Типологія вищої нервової діяльності та її співвідношення з типами темпераменту. Основні властивості темпераменту
Зрозуміло, що природні передумови темпераменту існують. Серед них властивості нервової системи безпосередньо стосуються темпераменту і визначають прояв тих, чи інших його якостей. Тому, щоб ознайомитись із фізіологічними основами темпераменту, ми докладніше розглянемо вчення І. П. Павлова.
На відміну від попередників він узяв для дослідження організм як ціле і виділив у ньому мозок як компонент регулюючий діяльність всіх органів і тканин, відчуваючий на собі їх вплив, а також є органом зв'язку організму із зовнішнім світом.
Методом умовного рефлексу Павлов розкрив закономірності вищої нервової діяльності та основні властивості нервових процесів: сила, врівноваженість, рухливість.
Сила нервових процесів є показником працездатності нервових клітин і нервової системи в цілому. Сильна нервова система витримує велике і тривале навантаження, в той час як слабка за цих умов «ламається».
Врівноваженість є показником балансу співвідношення основних нервових процесів збудження та гальмування. Цей баланс може порушуватись як у сторону процесів збудження (що сприяє більш нестримній, емоційній, та енергійній поведінці), так й у сторону процесів гальмування (що сприяє більш спокійній та стриманій поведінці), у таких випадках говорять про неврівноваженість нервових процесів.
Рухливість - це швидкість зміни одного процесу іншим. Вона забезпечує пристосування до несподіваних та швидко змінних обставин.
Комбінація цих властивостей характеризує чотири специфічні типи нервової діяльності, з них три типи Павлов відносить до сильних і один - до слабкого. Сильні типи у свою чергу діляться на врівноважені та неврівноважені, а врівноважені - на рухливі (лабільні) і спокійні (інертні).
В результаті була виділена наступна типологія:
1) Сильний неврівноважений тип нервової системи характеризується сильним процесом збудження і менш сильним гальмуванням;
2) Сильний урівноважений - процес збудження балансується з процесом гальмування, рухливий;
3)Сильний урівноважений, інертний - зовні більш спокійний та не емоційний;
4) Слабкий тип характеризується слабкістю процесів збудження і гальмування, малою рухливістю (інертністю) нервових процесів.
Павлов ототожнював тип нервової системи і темперамент та виділяв чотири типи темпераменту, узявши їх назви з гуморальної теорії (схема №2.1.).
Схема №2.1. - розділ типів темпераменту за особливостями нервових процесів.
Сангвінічний темперамент. Для сангвініка характерні велика рухливість, легка пристосовність до мінливих умов життя; він швидко знаходить контакт з людьми, товариський, не відчуває скутості в новій обстановці. У колективі сангвінік веселий, життєрадісний, охоче береться за нові справи, здатний до захоплення. Однак, розвиваючи кипучу діяльність, він може так само швидко охолонути, якщо справа перестає його цікавити, тому буденні та нецікаві справи сангвінік виконує не охоче та з меншою продуктивністю.
У сангвініків емоції легко виникають, легко змінюються. У складних ситуаціях та невдачах не втрачає почуття гумору, що дуже часто допомагає йому впоратися з труднощами. Сангвінік схильний до дотепності, швидко схоплює нове, легко переключає увагу. Продуктивний при динамічній і різноманітної роботі, яка вимагає швидкої реакції, а разом з тим врівноваженості.
Холеричний темперамент. Людина, що володіє вказаним типом темпераменту, відрізняється підвищеною збудливістю, а внаслідок цього - і неврівноваженістю поведінки. Холерик запальний, агресивний, прямолінійний у відносинах та енергійний у діяльності. Може з усією пристрастю віддатися роботі та долати перешкоди і труднощі, але при виснаженні сил, падінні віри в себе впадає у пригнічений настрій. Така циклічність - один з наслідків неврівноваженості нервової діяльності.
Холерики агресивно відносяться до критики, схильні влаштовувати скандали й бійки. Не можуть довго стримуватися та чекати. Віддають переваго енергоємній та екстремальній роботі, одноманітні та повільні справи їх дратують.
Флегматичний темперамент. Флегматик - спокійна, урівноважена людина, завжди рівний, наполегливий і завзятий трудівник у житті.
Врівноваженість і деяка інертність нервових процесів дозволяють флегматику залишатися спокійним у багатьох ситуаціях. Йому неважко стримувати свої імпульси, пориви, суворо дотримуватися розпорядку життя, системи в роботі та не відволікатися за незначними приводами від виконання своїх справ.
Недоліком флегматика є його інертність, малорухомість. Йому потрібен час для розкачки, для зосередження уваги, для переключення на інші справи. Інертність позначається і на відсталості стереотипів, труднощі їх перебудови, що призводить до зайвої фіксованості характеру, недостатньої його гнучкості. Інертність як якість має і позитивне значення: вона забезпечує неквапливість, ґрунтовність і в цілому - сталість, визначеність характеру. Флегматики особливо підходять для роботи, що вимагає методичності, холоднокровності, одноманітності дій та тривалої працездатності.
Меланхолійний темперамент. Представники цього типу відрізняються високою емоційною чутливістю, а внаслідок цього - і підвищеною ранимістю. Меланхоліки часто замкнуті, особливо у спілкуванні з новими людьми, нерішучі у важких обставинах життя, відчувають сильний страх в небезпечних ситуаціях.
Слабкість процесів збудження і гальмування при їх неврівноваженості (переважає гальмування) призводить до того, що всякий сильний вплив загальмовує діяльність меланхоліка. Меланхолік схильний віддаватися переживання по самому незначному приводу. У звичній обстановці, в хорошому дружньому колективі меланхолік може бути контактним людиною, успішно вести доручену справу, проявляти наполегливість і переборювати труднощі.
Подальші дослідження показали, що тип нервової діяльності не завжди збігається з типом темпераменту, бо на темпераменті позначаються не тільки властивості нервової діяльності, а й соматична організація особистості в цілому. Тип нервової системи розглядається як завдаток темпераменту, який проявляється не тільки в емоційних, а й в розумових та вольових процесах. Коли говорять про темперамент людини, то мають на увазі не динаміку ізольованих психологічних процесів, а всю систему динамічних особливостей цілісної поведінки особистості.
Темперамент, таким чином, є не що інше, як найбільш загальна характеристика імпульсивно-динамічної сторони поведінки людини, що виражає переважно властивості нервової системи.