Темперамент у діяльності та спілкуванні
Темперамент має великий вплив не тільки на поведінку людини, а й на її діяльність. Одні люди мають схильність до швидкого виконання простих завдань, іншим подобається, не поспішаючи виконувати складні доручення. Одні люди миттєво приймають рішення й мають реактивну реакцію на різні ситуації, а інші люблять усе детально обміркувати. Кожен тип темпераменту має свої особливості які по різному проявляються у діяльності.
Сангвініки легко погоджуються з іншими людьми, швидко освоюються в новій обстановці. Легко перемикаються з одного виду діяльності на інший. Діяльність сангвініків повинна бути наповнена новими враженнями, контактами з новими людьми. Відмітна риса сангвініків - це легкість і поверхневість реакцій. Такі люди ніщо не беруть близько до серця. Вони не люблять складних відносин і вважають, що все має бути просто й зрозуміло. Більшу частину часу вони проводять у гарному настрої й завжди оптимістично налаштовані. Робота для сангвініка не повинна вимагати складних технічних або глибоких знань. Вона повинна приносити йому нові враження та професійний досвід. Основна сфера діяльності сангвініка – соціальна, а більш підходящі професії: візажист, лікар, дизайнер інтер'єрів, журналіст, кінооператор, кореспондент, маркетолог, менеджер, мерчендайзер, педагог, вчитель, підприємець, психолог.
Холерики - швидкі, надмірно рухливі, неврівноважені, збудливі. Енергійно та з пристрастю беруться за справу, демонструючи при цьому поривчастість і швидкість рухів, з метою досягти найвищих результатів. З готовністю долають проблеми й труднощі. Такій людині підходить робота з високим рівнем відповідальності (керівні посади). Але у холерика запас нервової енергії може швидко виснажитись у процесі роботи і тоді може відбутись різкий спад діяльності.
Він віддає перевагу діяльності, де потрібно докладати зусиль або силовим видам спорту (бокс, футбол, культуризм). Часто обирають професії пов'язані з силовими структурами (міліціонер, охоронник, військовий). Також часто обирають діяльність, де потрібен високий рівень особистої відповідальності, всілякі керівні посади. Ким керувати для них не має значення, важливо робити це краще за інших.
Флегматик, відрізняється низькою емоційністю й стабільністю. Його девіз «Сім разів відміряй, один раз відріж», тому думають вони частіше та більше ніж роблять. Також у флегматиків відсутня емоційна реакція. Вони роблять тільки те, що є за їх думкою найважливішим та кажуть, тільки те, що необхідно. Діяльність для цього темпераменту підходить аналітична та інтелектуальна, наприклад бухгалтер. Основні риси це стабільність і врівноваженість тому навантаження у діяльності для такої людини потрібне невелике, але постійне, за чітким розкладом та за чіткою інструкцією. Часті зміни розпорядку дня та способів діяльності збивають й не дають сконцентруватися флегматику, тому для нього більш підійдуть такі професії, як економіст, еколог, web - дизайнер, програміст, вчений, архітектор, логіст.
Меланхолік володіє сильною реакцією, яка спрямована до внутрішнього світу людини. Саме тому багато творчих людей і вчених - меланхоліки, наука і творчість вимагає цих особливостей. Меланхолік ефективно працює, коли чітко й в подробицях уявляє, чого від нього бажають. Йому потрібно побачити кінцевий результат в найдрібніших подробицях, тому при виконанні діяльності він може задавати безліч дрібних питань.
Меланхолік може бути дуже продуктивним за умов гарного самопочуття та після тривалого відпочинку або гарного сну. Його нервова система налаштована на вирішення складних проблем, але в невеликих кількостях, він підходить до вирішення великої кількості проблем з трудом, тому не потрібно перевантажувати його простими завданнями, адже їх вирішення буде даватися йому складніше ніж іншим. А ось завдання які вимагають творчого підходу, йому до снаги. Меланхоліку не підійде робота, де необхідно приймати рішення швидко, енергійно працювати, більш комфортно та зручно йому буде виконувати завдання творчі або ті, які вимагають глибокого розуміння. В основному меланхолікам добре працюється у вільному творчому середовищі без суворих строків виконання.
По-різному ці типи темпераменту проявляються й у спілкуванні. Сангвініки і холерики характеризуються досить високим рівнем активності у спілкуванні, бо їх психічна діяльність часто спрямована на зовнішнє середовище. Тому встановлювати контакт з такими людьми легше, проте, якщо активність сангвініків характеризується стійкістю, то у холерика вона може виявлятися як спалах, що швидко згасає. Сангвінік легше захоплюється цікавою розмовою, а холерик може раптом втратити суть або перейти на іншу тему, для нього характерна швидка мова, багата на жестикуляцію та міміку.
У флегматиків та меланхоліків нервові процеси відбуваються інертно. Вони заглиблені в себе, в свій внутрішній світ, повільніше сприймають інформацію, їм потрібно витратити більше часу на те, щоб щось зрозуміти та запам’ятати. Мова у них тиха, рухи – плавні та повільні. Коли їм смішно, вони тільки посміхаються (холерик в цей час буде сміятися довго і голосно). Тому від них не слід чекати швидкої відповіді, негайної реакції і не рекомендується в розмові різко переключати їхню увагу на щось інше. Крім того, у таких людей буває заниженою самооцінка. Через це вони можуть вважати свою позицію неправильною і боятися висловити її. Як правило, ці люди сором’язливі, тому їх слід підбадьорювати, цікавитися їхньою думкою, давати їхнім вчинкам позитивну оцінку.
У спілкуванні та діяльності з людьми різних типів темпераменту рекомендується використовувати такі підходи:
• щодо сангвініка — довіряй, але перевіряй, тому що сангвінік має як плюси (життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість), так і мінуси (схильність до зазнайства, безладність, легковажність, поверховість, ненадійність). Він схильний давати обіцянки, щоб не скривдити іншого, але не завжди їх виконує;
• щодо холерика — ні хвилини спокою, тому що холерик має такі плюси, як енергійність, захопленість, пристрасність, рухливість, цілеспрямованість, та мінуси — запальність, агресивність, невитриманість, нетерплячість, конфліктність. Він може спрямувати свою активність на колектив і розкласти його зсередини, і щоб цього не трапилося, треба так зробити, щоб він весь час був зайнятий конкретною, цікавою для нього справою;
• щодо флегматика — не підганяй, оскільки для флегматика характерні такі плюси, як стійкість, постійність, активність, терплячість, самоконтроль, надійність, та мінуси — загальмованість, байдужість, не емоційність, сухість, невміння працювати в режимі дефіциту часу. Його не можна підганяти, він сам розрахує свій час і виконає завдання;
• щодо меланхоліка — не нашкодь, тому що у меланхоліка такі плюси, як висока чутливість, м’якість, людяність, доброзичливість, здатність до співчуття, та мінуси — низька працездатність, підозрілість, вразливість, замкненість, сором’язливість. На нього не можна кричати, тиснути, бо меланхолік надто чутливий до інтонації і дуже вразливий.
Питання для самоконтролю:
1. Дайте загальне визначення поняттю «темперамент».
2. Хто першим ввів поняття «темперамент»?
3. Яка теорія темпераменту є загальноприйнятою у наш час?
4. Назвіть тип темпераменту, який має сильні, врівноважені, інертні психічні процеси.
5. Назвіть тип темпераменту, який має сильні, неврівноважені психічні процеси.
6. Коротко охарактеризуйте сангвінічний тип темпераменту. Назвіть п’ять найбільш підходящих для нього професій.
7. Коротко охарактеризуйте холеричний тип темпераменту. Назвіть п’ять найбільш підходящих для нього професій
8. Коротко охарактеризуйте флегматичний тип темпераменту. Назвіть п’ять найбільш підходящих для нього професій.
9. Коротко охарактеризуйте меланхолічний тип темпераменту. Назвіть п’ять найбільш підходящих для нього професій
До змісту
Список рекомендованої літератури
1. Аверин В.А. Психология личности: учеб. пособие / В.А. Аверин. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. - 191 с.
2. Белоус В.В. Темперамент и деятельность: Учеб. Пособие.-Пятигорск, 1990. – 140 с.
3. Бондарчук Е.И., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. – 2-е изд., - К.: МАУП, 2001. - 168 с.
4. Гилева О. Б., Бочарова Т. В. Влияние социальных условий на структуру темперамента // Вопросы психологии., 2000. - 75 с.
5. Глуханюк Н.С., Семенова С.Л., Печеркіна А.А. Загальна психологія: Навчальний посібник для вузів. М .: Академічний проект; Єкатеринбург: Ділова книга, 2005. - 36 с.
6. Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 304 с.
7. Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Либідь, 2005. – С. 464.
8. Коджаспирова Г.М. Педагогический словарь. – М.,2000. – 472 с.
9. Леонтьев А.Н. Личность как предмет психологического исследования // Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. - М.: Смысл; Изд. центр «Академия», 2004 - С. 352.
10. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.
11. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: «ЕксОб», 2000. – 301 с.
12. Маклаков А.Г. Общая психология. – СПб: «Питер», 2000. – 357 с.
13. Максименко С.Д. Загальна психологія. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 272 с.
14. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі. – К.: Форум, 2002.
15. Марцинковская, Т.Д. Психология и педагогика / А.А. Григорович. – М., 2008. - 93 с.
16. Немов Р.С. Общая психология. Гуманитарный изд. центр. – М.: Владивосток, 2001. – 56 с.
17. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 1996. – 632 с.
18. Основи психології: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів / А.І. Веракіс, Ю.І. Завалевський, К.М. Лемківський. – К., 2005. – 416 с.
19. Психология. Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
20. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. - СПб.: Питер-М, 2001. - С.589
21. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности. - М., 1995. - 225 с.
22. Теплов Б.М. Психология и психофизиология индивидуальных различий. Избранные психологические труды. - М., 1998. – 318 с.