Феномени сором’язливості; вікові особливості
СОРОМ’ЯЗЛИВІСТЬ ЯК ЕМОЦІЙНА ОСОБЛИВІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ
Виконала:
студентка 2 курсу ДОб
Галкевич М.В.
Науковий керівник:
Бринза І. В.
Курсовий проект перевірений і допущений до захисту
«___» __________________
Одеса 2014
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОЯВУ СОРОМ’ЯЗЛИВОСТІ В МОЛОДШОМУ ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ………………………………………….…….4
1.1 Феномени сором’язливості; вікові особливості ……………..4
1.2 Причини виникнення сором'язливості у дітей молодшого віку………………………………………………………………………….6
1.3 Психологічні умови подолання сором'язливості у дітей молодшого віку…………………………………………………………….9
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ТА ДОСЛІДЖЕННЯ СОРОМ’ЯЗЛИВОСТІ В ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ………14
2.1 Організація дослідження …………………………………….14
2.2 Характеристики методів дослідження подолання надмірної сором'язливості у дітей молодшого віку……………………………….14
2.3 Результати дослідження та їх обговорення..………………..20
ВИСНОВКИ……………………………………………………………..21
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….23
ВСТУП
Актуальність дослідження.Проблема сором'язливості у дітей дошкільного віку є дуже важливим питанням у вітчизняній психології, тому що саме в цей час у дитини відбуваються великі зміни в житті, які багато в чому формують його особистість та модель поведінки в майбутньому. Коли дитина вперше приходить в школу, дитсадок, вона стикається з новими проблемами, з новими вимогами до неї, з новими людьми… Подій забагато для маленької людини і не кожна дитина з ними справляється. Таким чином можна сказати, що проблема сором'язливості дітей у молодшому дошкільному віці є дуже важливою та актуальною, так як вона впливає на формування особистості та усе її подальше життя. Мета дослідження:виявити та дослідити особливості прояву сором’язливості дітей дошкільного віку
Завдання дослідження:1. Узагальнити літературні данні з проблеми дослідження сором’язливості у дітей дошкільного віку. 2. Відібрати методи т а методики дослідження прояву сором’язливості у дітей дошкільного віку. Провести обстеження. 3. Проаналізувати результати діагностичного обстеження.
Методи дослідження.У роботі використані теоретичний (аналіз, синтез, узагальнення) та практичні методи (спостереження, бесіда, тестування). Для діагностики сором’язливості застосована методика. Структура роботи.Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використоної літератури, додатку.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОЯВУ СОРОМ’ЯЗЛИВОСТІ В МОЛОДШОМУ ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
Феномени сором’язливості; вікові особливості
Сором'язливість - риса характеру, а не недолік. Скромні діти завжди дуже милі, щедрі і відрізняються гарною поведінкою. Як правило, вони вміють слухати і поважати чужу точку зору. Їм подобається, коли інші діти беруть участь в їхніх іграх. Хоча іноді вони замикаються в собі, в інших ситуаціях почувають себе абсолютно впевнено. Їм подобається грати з невеликою групою дітей (дві-три людини) і розмовляти з одним дорослим. Якщо сором'язливу дитину чим-небудь зацікавити, від її замкнутості не залишиться й сліду. Вона починає соромитися тільки через надмірну увагу оточуючих. [2; 58c.]
Зазвичай діти ніколи не страждають від своєї скромності, набагато частіше ця риса дратує батьків. Вони почувають себе ніяково, коли їх дитина поводиться не так жваво, як інші діти. Їм здається, що на малюка дивляться негідне або просто не звертають на нього уваги, а більше займаються з іншими, більш активними дітьми. [1; 225c.]
Сором'язливість йде корінням в страх, ірраціональний страх висловити свої думки, бути приниженим чи проігнорованим. Чому багато дітей бояться говорити те, що думають? Головними причинами є зайва чутливість і відчуття небезпеки. Якщо публічна мова асоціюється у них з болем і незручністю, то саме це і вони відчувають, коли заговорять
Сором'язлива дитина ховає свої достоїнства і тільки обраним дано дізнатися, наскільки вона розумна, винахідлива, талановита і щедра. Основа такої скутості полягає в боязні висловити свою точку зору, відкрити свої здібності, виступити ініціатором, стати лідером ... Сором'язлива дитина негативно сприймає критику, побоюється думки оточуючих, їх насмішок і засуджень. Такій дитині краще промовчати, ніж вислуховувати несхвалення на свою адресу. Думка інших для неї важливіше, ніж власна. Як говорив Бошен, «сором'язливість - це сукупність побоювання невдач і бажання сподобатися». [5; 136c.]
Сором'язливість - не вроджена, а набута риса характеру. Дитині не знайомі поняття сорому, вони закладаються батьками, суспільством.[6; 38c.]
Для того, щоб з’ясувати, що таке сором’язливість, як психічне явище, треба визначити, що таке психічне явище.
Психічні явища – це своєрідні суб’єктивні переживання, суб’єктивні образи відображуваних у свідомості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті й різноманітності. [10; 723c.]
Отже, психологічні явища – це суб’єктивні переживання, тобто елементи внутрішнього досвіду суб’єкта. [12; 243c.]
Для того, щоб визначити причини надмірної сором’язливості у молодшому шкільному віці треба визначити, що таке молодший шкільний вік.
Період життя дітей від 6—7 до 11 років називають молодшим шкільним віком. При визначенні його меж враховують особливості психічного і фізичного розвитку дітей, перехід їх до навчальної діяльності, яка стає основною.
Кістково-сполучний апарат молодших школярів досить гнучкий, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, вдавлюванню грудей, сутулуватості.
Розвиток м'язової системи сприяє збільшенню фізичної сили дітей. Але малі м'язи кисті рук розвиваються повільніше. Першокласникам важко писати в межах рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Тому слід проводити фізхвилинки, які знімають напруження малих м'язів пальців і кистей рук.
Діти цього віку дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб у класі та вдома було чисте повітря.
У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої особливості. Так, очі, завдяки еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправляти їх пози під час уроків, то це може призвести до підвищення очного тиску, нечіткості зображень на сітківці й до короткозорості.
Вага мозку молодшого школяра наближається до ваги мозку дорослої людини. Особливо збільшуються лобні долі, пов'язані з діяльністю другої сигнальної системи. Водночас відбуваються значні зміни у розвитку і роботі центральної нервової системи. Аналітико-синтетична діяльність кори великих півкуль головного мозку ускладнюється.
Розвиток психіки і пізнавальної діяльності. Під час навчання — основної діяльності учнів — якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси. Вони виявляються у розвитку сприймання. Кількісні зміни полягають у збільшенні швидкості процесу сприймання та кількості сприйнятих об'єктів, розширенні обсягу їх запам'ятовування тощо. Якісні зміни свідчать про зростання пізнавальної ефективності.
Сприймання стає довільнішим, цілеспрямованим і категоріальним процесом, але трапляються труднощі в сприйманні форми та її відображенні, написанні букв, цифр. Розвивається здатність розрізняти висоту звуків, чому сприяють заняття з музики і співів. Для початку занять з музики молодший шкільний вік є найсприятливішим.
В учнів формується здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, тобто, виходячи з певної мети, помічати їх, виявляти істотні деталі, з'ясовувати взаємозв'язки між ними. [8; 54c.]