Геополітика(гр. γη - земля, πολιτική - політика) – світова політика, теорія і практика здійснення контролю над територією земної кулі, формування центрів впливу та міжнародних політичних відносин, на основі взаємопов’язаних географічних, економічних, військових, екологічних, демографічних, культурно-релігійних, етнічних та інших чинників.
.  
засновники геополітичних
досліджень
| j Німецька школа вважає головною роль географічних чинників в політичному житті. Держава є організмом (Ф. Ратцель), котрий народжується і розвивається, прагнучи до територіального розширення і самодостатності (Р. Челлен). Ідея «надрегіонів» (насамперед сухопутного і морського (К. Хаусхофер).
k Англо-американська школа подібно ні-
мець-кій, виділяє дві макрогеографічні зони планети – океанічну півкулю (Захід і Британські острови) і континентальну півкулю (Євразія і Африка), центром якої є Хартленд – зона, недоступна для морського проникнення (Російська рівнина, Західний Сибір, Середня Азія). Хартленд є джерелом «континентальної сили» і становить головну загрозу для морських держав (Х. Маккіндер). Глобальною геополітичною стра-
тегією, зокрема для США, має стати «принцип Анаконди» – придушення противника шляхом морської блокади його стратегічних об’єктів (А. Мехен). Згодом ця концепція перетворилась у концепцію домінування на всьому геополітичному просторі, шляхом встановлення однополярності і протидії багатополярному світу (С. Коен, С. Хантінгтон).
l Французька школа вважала головним чинником геополітики не географію, а людину («посібілізм» П. Відаля де ла Блаша). Геополітика має були цивілізуючою, а не завойовницькою. Концепція триполярного світу: Європа, США і Японія (А. Деманжон).
m «Слов’янська» школа висувала ідеї «панславізму», слов’янської єдності, федерації, євразійства тощо (Н. Данилевський, М. Бакунін, Кирило-Мефодіївці й ін.).
| Світовий порядок – геополітична будова світу та міжнародних зв’язків, що відображає баланс сил в той чи інший період.
|
| Довестфальский
| Вестфальский (1648 р.)
| Віденський світовий порядок (1813 р.)
| Версальський (1919)
| Постдамський (1945 р.)
| Новий світовий порядок (після
1991 р.)
| | Суб’єкти
| теокр. імперії
| суверенні держави
| «великі держави»
| нац. держави
| нац. держави
| нац. держави
| | Центри впливу
| теокр. імперії
| суверенні держави
| «великі держави»
| колишні «великі держави» + США, Японія
| СРСР, США, Англія
| США, Китай, Євросоюз
| | Джерела стабільності
| сила імператора
| військова сила
| баланс сил між «великими державами»
| баланс сил між національними державами
| ядерна зброя
| ядерна зброя
| | міжнародні відносини
| військова сила
| військова сила
| дипломатична домовленість
| спільні домовленості
| розподіл зон
впливу
| представницька
| | Міжнародні союзи
| тимчасові військові домовл.
| тимчасові військові домовл.
| союзи «великих держав» (Антанта й ін.)
| Ліга Націй тощо.
| ООН,
НАТО тощо.
| ООН, НАТО, Євросоюз та ін.
| | Дипломатія
| двостороння
| двостороння
| багатостороння
| представницька
| представницька
| представницька
|
|
