Педагогічні умови розвитку художніх здібностей дітей засобами мистецтва в дошкільних закладах
Консультація для вихователів
У житті суспільства в процесі постійного розвитку духовної культури незмінну роль відіграє мистецтво .Унікальні особливості цього виду духовно-практичної діяльності базуються на тому, що людина завдяки мистецтву не тільки набуває знань про світ .але й засвоює емоційно-ціннісні відношення до себе і оточуючих .відкриває для себе дійсність як світ, сповнений особистісними цінностями. Це відкриття «людяності» світу кожна окрема особистість робить завдяки тому, що в художньо-творчій діяльності створені для сприйняття та інтерпретації твори мистецтва, вона збагачується суспільно - історичним досвідом, який переживає як власний. Людина залучається до загальнолюдських цінностей і вільно створює свій духовний світ за законами краси та гармонії .Таким чином .мистецтво розвиває в людині універсальну здатність до творчого удосконалення будь-якої діяльності. Тому головною метою естетичного виховання дітей ми вважаємо розвиток у них творчих здібностей та естетичного ставлення до навколишнього, основою якого є чуттєве сприйняття світу в різних його проявах, емоційне проникнення в стан явищ та предметів, співпереживання своєї причетності до нього.
Розбудова системи освіти в Україні передбачає оновлення її змісту, форм організації художньої діяльності дітей. Яскравою тенденцією цього процесу є зокрема зростання питомої ваги мистецтва у розвитку творчих здібностей і естетичного виховання юного покоління .Дисципліни гуманітарного циклу набули належного соціального та виховного процесу.
Виражена гуманізація освіти містить у собі широкі можливості вдосконалення процесу навчання, в тому числі - створення педагогічних умов розвитку здібностей у дітей. Не викликає сумніву той факт, що загальний процес цивілізації залежить від обдарованих людей .Обдарованість характеризується сукупністю індивідуальних рис, які допомагають людині досягти значних успіхів у певній діяльності. Основою для розквіту обдарованості є саме діяльність, в якій проявляються здібності .Розвиток особистості найбільш ефективний тоді, коли спостерігається гармонійне поєднання внутрішніх задатків, мотивів певної діяльності та зовнішнього середовища .Причинно-наслідкові стосунки між особистістю та навколишнім середовищем постійно впливають на формування людини Тому дуже важливо вірити в його здібності, створювати сприятливу атмосферу для їх розквіту. Завдання педагогічного колективу - створити належні умови розвитку творчих здібностей дошкільників, а саме —визначити обсяг предметів естетичного циклу в загальній системі дошкільної освіти, здійснювати варіативність змісту та форм організації художньої діяльності дітей, організувати підготовку кваліфікованих кадрів, забезпечити профілактику втомлюваності дітей засобами мистецтва.
Сучасне дошкільне виховання ґрунтується на засадах народної педагогіки й національної культури, сучасних досягнень науки і надбань світового педагогічного досвіду та родинного виховання. Педагогічний процес у сучасному днз перебудовується і набирає особистісно -орієнтованого художньо-творчого спрямування. Переорієнтація виховного процесу на особистість дитини зумовлює необхідність дотримання ПЕВНИХ ДИДАКТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ: гуманізації системи естетичного виховання, національної спрямованості виховання, наочності і доступності творів мистецтва, співробітництва і співтворчості вихователя і дитини, диференціації навчання, оптимізації навчально-виховного процесу, розвиваючого характеру естетичного виховання, поєднання різних форм організації навчання, методів і засобів відповідно до завдань і змісту, єдності навчання і формування самостійної художньо - творчої діяльності дітей в організації естетичного виховання, зокрема здійснення його на національному грунті .
ПРИНЦИП ГУМАНІЗАЦІЇ - пошук нових підходів до гуманізації освіти через відродження духовності, яка є першоосновою розвитку як суспільства , так і особистості .Основна сутність принципу гуманізації полягає в здійсненні інтерсоціального виховання , яке передбачає становлення особистості в дусі загальнолюдських цінностей, забезпечення культурного розвитку. Такий підхід базується на змісті, вільному від політичних позицій та настроїв . Специфіка мистецтва допомагає дошкільникам безпосередньо захоплюватися живими витоками світової культури; пісні, народних промислів, класичної музики, живопису, графіки, скульптури тощо. Саме твори мистецтва звеличують людину як творця, утворюють духовний ланцюжок між поколіннями. Безумовно, висока емоційність, яка характерна для дітей дошкільного віку, впливає на формування естетичного світогляду і передбачає широке використання засобів мистецтва в педагогічному процесі.
ПРИНЦИП НАЦІОНАЛЬНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ виховання передбачає використання в єдності загальнолюдського і національного надбання в естетичному виховному процесі дошкільнят, оскільки майбутнє суспільства прямо залежить від духовності кожної людини, її ідейних і соціальних орієнтирів. Важливо, щоб з дошкільного дитинства виховували інтерес до національної культури, втіленої у народних традиціях, образотворчого мистецтва: живопис, графіка, скульптура; .різноманітних жанрів народного декоративно - прикладного мистецтва: кераміка .і художнє скло, декоративний розпис, килими , тканини , метал, шкіра, одяг, писанки; народного музичного фольклору: колискова пісня, заклички, гумористичні співаночки; народних обрядів та календарних звичаїв: весняні та літні хороводи, різдвяні вітання . щедрівки, колядки, великодні ігри з писанками. Це сприяє формуванню у малят естетичних смаків, громадянської, національної самосвідомості і національних почуттів - гордості за свій народ , любові до рідного краю.
ПРИНЦИП НАСТУПНОСТІ ПРОГРЕСИВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ КУЛЬТУРИ передбачає історичний підхід до надбань конкретного народу та всього суспільства; зв’язок естетичної спадщини із культурою сьогодення .Найкращі зразки народного та авторського мистецтва допоможуть виховати у дітей почуття національної гідності, збудять власні творчі сили .Знайомлячи дітей з українським фольклором або народно-прикладним мистецтвом, ми залучаємо їх до народної мудрості, до витоків духовності взагалі, знайомимо дітей з класичною музикою, живописом, сучасною культурою. Добір творів мистецтва повинен відповідати дидактичним принципам таким як доступність, свідомість наочність, якісне засвоєння знань. В дошкільному віці немає потреби розкривати дітям сутність історичного підходу до подачі навчально - виховного матеріалу. Необхідно лише звертати їх увагу на приналежність мистецького твору до певного.
ПРИНЦИП НАОЧНОСТІ І ДОСТУПНОСТІ в естетичному вихованні передбачає використання у навчально-виховному процесі доступних дитячому сприйманню творів мистецтва: репродукцій картин художників, предметів народного декоративно-прикладного мистецтва, різноманітних ілюстрацій, демонстрування діафільмів, музичних творів.
Тому, розробляючи систему занять, спрямовану на розвиток дитячої творчості, слід турбуватись про те, щоб діти розуміли засоби виразності, які використав художник, народний митець, композитор, поет, і, працюючи над композицією, треба чітко уявляти, що саме вони будуть зображувати.
А щоб у дитини виникло бажання й самій творити, вона повинна розуміти, до яких виражальних засобів звертається художник, композитор, народний майстер для втілення свого творчого задуму.
Вводити дітей у світ народного мистецтва слід поступово, будуючи освітньо-виховну роботу так, щоб вони набували вміння сприймати творчість народних митців: розуміли практичне використання й естетичну вартість виробів, усвідомлювали оздоблювальне призначення орнаментів Естетичне виховання повинно мати розвиваючий характер, сприяти вихованню творчої особистості'. Потяг до мистецтва є у кожної дитини, але в залежності від вроджених нахилів, рівень розвитку художніх здібностей може бути різний, навіть у дітей одного віку.
Це залежить від виховання і від загального розвитку дитини. Розвиток творчості нерозривно зв'язаний з вихованням спостережливості, умінням бачити особливості оточуючих предметів і явищ, порівнювати їх, виділяти характерне, але і з тим, як дошкільник володіє засобами зображення. Засвоєння дітьми в процесі навчання різних варіантів зображення, технічних прийомів буде сприяти їх творчому розвитку. Але не слід розуміти, що творчості можна навчити. Творчий процес складний і визначається індивідуальними особливостями дитини. Розвиток творчості в естетичному вихованні досягається формуванням у малят умінь і навичок образотворчої та музично-пісенної діяльності, варіативним підходом вихователя до вибору прийомів і форм к організації.
Прагнучи спонукати дітей до творчості, педагоги повинні приділяти велику увагу використанню ігрових прийомів на заняттях. Вони досягають своєї мети лише в такому разі, якщо ігрові дїї будуть зрозумілі дітям, відповідатимуть їхнім віковим особливостям і викликатимуть інтерес до зображуваного.
Ігровими прийомами можуть бути: ігрові ситуації, які допоможуть розвинути у дітей пізнавально-творчу активність: пісні, загадки, вірші, казки, музичні твори, демонстрування епізодів тіньового, настільного, лялькового театрів зосереджують увагу, викликають позитивні емоції, інтерес до зображувального, піднесення естетичного задоволення, але не впливають на результат роботи: розповідь-малювання з елементами казки використовується на початку заняття, спрямоване на формування у дітей уявлень про послідовність виконання завдання і необхідних для цього технічних умінь: пошукові ситуації пробуджують у малят інтерес до самостійного розв’язання творчих завдань: уявні ситуації допомагають фантазувати.
СПІВРОБНИЦТВО, СПІВТВОРЧІСТЬ передбачає спільну організацію творчої діяльності вихователя і дитини. Це спонукає малюка перетворюватися в активного співучасника творчого процесу від планування композицій до одержання результату. Співтворчість вихователя і дитини сприяє засвоєнню дітьми образотворчі х і музичних умінь та навичок, становленню позитивних естетичних смаків. Доцільно створити таку педагогічну ситуацію, яка передбачала б спільні зображувальні дії, ставила дитину перед необхідністю діяти разом з вихователем для досягнення спільної мети. Щоб удвох виконати завдання з малювання . треба разом спланувати майбутню композицію . Цікавим і корисним є домальовування дитиною малюнка розпочатого вихователем або однолітком . а також домальовування вихователем його малюнка. Така співдія вихователя та дитини спонукає малят швидше опановувати досвід художньої діяльності.
ПРИНЦИП ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ передбачає розвиток нахилів, можливостей та здібностей дошкільнят. Диференціювання за здібностями триває протягом усього перебування в днз а за нахилами та інтересами коли вихователь обстежив, вивчив кожну особистість і зробив висновки про дітей. Комплектуючи творчі групи за нахилами та інтересами, треба враховувати не лише взаємну прихильність дітей, але й рівень умінь і знань з образотворчого мистецтва: знаходження дитиною засобів виразності для втілення художнього образу в малюнку, ліплення, музичному творі, сценічній дії, індивідуальність дитячої творчості, самостійність виконання поставленого творчого завдання.,
ПРИНЦИП ЄДНОСТІ НАВЧАННЯ І ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОЇ художньо-творчої діяльності дітей передбачає тісний взаємозв’язок між процесом навчання розвитком творчих здібностей у дітей тому, що творчість формується в процесі здобуття умінь навичок з образотворчого мистецтва, музики у взаємозв’язку з різними видами дитячої діяльності.
Для забезпечення самостійності у виконанні творчого завдання корисно пропонувати в одній роботі поєднувати різні матеріали: гуаш, пастель, акварель, фломастери і кольорові олівці або акварель і графітні олівці тощо.
Навчаємо малювати старших дошкільнят
Навколишня дійсність своєю красою, своєрідністю, неповторністю приваблює дитину і стає джерелом її творчих задумів у малюнках. Важливими засобами збагачення дитячого малювання у старшому дошкільному віці є ознайомлення дітей з мистецтвом живопису та його жанрами, етапами креативного процесу (пошук, реалізація задуму, створення художнього образу), спрямування малят на наслідування зразка творчої діяльності художника на всіх її етапах та формування емоційно-ціннісного ставлення до довкілля і творів мистецтва.
Розглядаючи з дітьми твори живопису, важливо підвести їх до висновку: чому цей вид образотворчого мистецтва називається живописом. А узагальнюючи дитячі відповіді, треба звернути увагу дошкільнят на те, що картини, виконані різними техніками, — аквареллю, олійними фарбами — є мальовничими, живописними. Художник, який працює в реалістичному напрямі, часто відтворює не тільки красу (явища, предмета, обличчя), а намагається щонайправдивіше передати всі нюанси складної натури.
Якщо картина написана справжнім майстром, вона завжди захоплює спостережливого глядача, впливає на його почуття, уяву, створює відповідний настрій.
Технологія щодо збагачення малювання старших дошкільнят запроваджується поетапно:
• живе активне споглядання світу природи, предметів, людей;
• розглядання та обговорення творів живопису, авторської манери художника;
• вправляння дітей у техніці малювання; експериментування з матеріалами та обладнанням, усвідомлення особливостей технік графічного та живописного малюнка; виконання дітьми творчих завдань.
МАЛЮВАННЯ В ЖАНРІ ПЕЙЗАЖУ
Діти, як справжні художники, здатні відтворювати у своїх малюнках різні види пейзажу: архітектурний, міський, парковий, індустріальний, морський, сільський, гірський тощо. Але для цього необхідно постійно збагачувати їхнє уявлення про довкілля, вчити розуміти "мову" живопису, ознайомлювати з різноманітними техніками живописного малювання.
Успішність супроводу пейзажного малювання залежить від компетентності дорослого в цій царині, вдалого добору творів для розглядання та особливого довірливого, емоційного спілкування з дитиною.
Творчість як майстрів реалістичного пейзажу, так і імпресіоністів є чудовим матеріалом для організації мистецтвознавчих розповідей, бесід, художньо-дидактичних ігор зі старшими дошкільнятами. Розглядання репродукцій разом із педагогом допомагає дитині усвідомити значення кольору, композиції, динаміки у створенні виразного малюнка. При ознайомленні дітей з творами живопису бажано частіше використовувати художнє слово (прозу, поезію), музику.
Здатність дитини до створення виразного пейзажного малюнка формується поетапно.
Етапи роботи щодо збагачення дитячого пейзажного малювання
"Вчимося бачити й розуміти краї природи".
Його метою є не тільки накопичення вражень від довкілля, а й психологічна установка на малювання: "Ти не можеш визначитися, що малювати? Поглянь навкруги! Скільки всього цікавого! Ось дерева. Вони різні, а мають дещо спільне. Що це, подумаймо разом. Ось квіти, птахи, тварини, комахи! А яке чарівне повітря! Неозоре небо — воно буває таким різним... А якою буває зоряна ніч! Усе в природі прекрасне й мінливе. Хвилина— й усе змінюється. Це сонечко робить кольори яскравими й мінливими. Краса в природі така вигадлива. Спостерігай, вивчай, споглядай, відчувай. Після цього хочеться малювати, щоб передати свою схвильованість, піднесений настрій, увічнити красу".
Другий етап - "Чого можна навчитися у художників".
Його мета — навчити дітей розглядати й розуміти пейзажний твір живопису, сприймати його як результат творчої діяльності художника.
Третій етап: "Вивчаємо секрети художників-пейзажистів". Його мета — вправляти дітей у техніках пейзажного малюнка, удосконалювати зображальні навички та вміння.
Четвертий етап: "Втілюємо секрети художників-пейзажистів у своїх малюнках".
Його мета — активізувати творчі дії дитини при створенні виразного пейзажного малюнка.
МАЛЮВАННЯ В ЖАНРІ ПОРТРЕТА
Під час такого малювання дорослий і дитина досліджують світ людей.
Інтерес дитини до світу людей, їхніх стосунків є рушійною силою і стимулом дитячої творчості в цьому виді малювання. Тому так важливо при ознайомленні з мистецтвом збагатити освітнє середовище творами портретного жанру, розробити форми та методи розвивального спілкування з дитиною. Для цього необхідно пригадати особливості портретного жанру, переглянути колекцію репродукцій, згадати функції мистецтва в соціумі
Особливо важливо чітко окреслювати освітні завдання при організації дитячого малювання в жанрі портрета:
збагачувати уявлення дітей про світ людей (стать, вік, заняття, стосунки) для формування творчих задумів;
ознайомлювати з портретним жанром живопису як джерелом пошуку способів реалізації задуму та створення виразного малюнка;
навчати прийомів створення виразного портрета; виховувати емоційно-ціннісне ставлення до світу людей та усвідомлення власної цінності у соціумі через малювання.
Емоційно-психологічний потенціал портрета, який міститься у колористичному (колір), композиційному (поза, жест, міміка), змістовому (доповнення, фон, одяг) рішенні образу людини, є доступним для сприймання, розуміння і творчого використання дошкільниками в процесі малювання.
В основу педагогічної технології щодо збагачення дитячого малювання в жанрі портрету покладено живе споглядання, спостереження світу людей, ознайомлення дітей із портретним жанром живопису, особою художника-портретиста, художньою практикою малювання людини.
На першому етапі — "Такий цікавий світ людей" — дорослий має викликати інтерес у дитини до вивчення світу людини.
Другий етап — "Світ людей у портретному живописі" — ставить за мету допомогти дитині усвідомити можливості створення виразного образу людини у малюнку. "Давай поглянемо, як художники малюють людей.
Третій етап — "Вчимося у художників-портретистів" – має за мету вправляння в техніці зображення портрета
Четвертий етап — "Ми — художники-портретисти" головною метою має стати створення виразного образу людини. Особистісні якості, набуті дитиною впродовж ознайомлення зі світом людей у портретному живопису, а саме:
інтерес, спостережливість, уважність, повага, толерантність, емпатія, розуміння анатомічної будови тіла, а також бажання малювати людей, створюють сприятливі умови для успішного малювання, яке дає дітям задоволення від усвідомлення своєї цінності в соціумі. Адже згодом можна зробити та подарувати портрети близьких, організувати експозицію власного малюнка.
МАЛЮВАННЯ В ЖАНРІ НАТЮРМОРТУ
Цей вид малювання передбачає введення дитини у світ предметів, розвиток естетичного ставлення до предметів, які складають в сукупності культуру людства. Увага дитини, ЇЇ інтереси та бажання зосереджуються на предметі.
Для реалізації основної мети необхідно визначити освітні завдання, а саме:
• збагачувати цілісне уявлення дітей про світ предметів як джерело творчих задумів;
• розвивати основи світосприймання (чуття форми, кольору, простору, часу);
• знайомити дітей з мистецтвом натюрморту, особою художника, його творчим процесом;
• навчати способів створення виразного образу;
• виховувати емоційно-ціннісне ставлення до предметного світу.
Вивчення законів натюрморту та зображення його дитиною містить можливості для розвитку естетичного світосприймання, розуміння законів краси та гармонії, започаткування образотворчої грамоти, осягання закономірностей просторових зв'язків предметів і розвитку предметного реалістичного малюнка.
Основними етапами навчання дітей малювати в жанрі натюрморту є живе споглядання, занурення у світ предметів, осягання таємного життя і функціонування предметного світу, ознайомлення з жанром натюрморту в живописі, особою художника, творчим процесом; художня практика складання й малювання натюрмортів.
Перший етап -"Такий цікавий світ предметів". Його мета — показати дітям різноманітний світ предметів
Другий етап — "Подорож у світ натюрморту". Його мета — ознайомити дітей з мистецтвом натюрморту, особою художника, творчим процесом
Третій етап — "Вчимося у художників". Його мета— оволодіння технікою малювання натюрморту, необхідними виражальними засобами.
Четвертий етап — "Предметний світ у малюнках", Його мета — навчити дітей перенесенню уявлень, вражень, знань, навичок та творчих умінь у малюнки для збагачення їх якісним зображенням предметів.
Діти від народження занурюються у світ природи, людей. Тому слід звернути увагу на те, що мистецтво живопису додає нашому життю особливої краси, розповідає про майстерність і талановитість людини, закликає кожного відчути в собі художника.
Місія дорослого — допомогти малюкові в пізнаванні образотворчого мистецтва і тоді, наслідуючи художника, він буде сміливішим у малюванні та отримає насолоду від успіху.
«Розвиток творчої особистості дитини через образотворче мистецтво"
Привчаючи дітей жити і працювати за законами краси, треба змалечку привчати їх бачити красу оточуючого світу. Потреба в красі у дитини існує з перших днів життя. Починаючи освоювати елементарні рухи, малюк тягне руки до красивої іграшки і затихає, почувши звуки музики, дивлячись ілюстрації до своїх книжок, говорить : «Гарна!», і сам пробує малювати на аркуші олівцем тільки зрозумілу йому красу. Істину сприймає тільки чиста душа. Душа малюка…
Образотворче мистецтво - це введення дітей у світ мистецтва, емоційно пов’язані з своїм змістом і зі світом спостережень, переживань, роздумів. Дитина повинна розуміти суть творів мистецтва, що краса – поняття людське. Тільки людина бачить красу, тільки дитина свідомо її створює.
Специфікою розвитку художньої творчості дітей є:
- система навчання дітей з 4-6 років;
- активізація соціативного мислення, фантазій та художньої уяви в ігрових та проблемних ситуаціях кожного заняття;
- зростаюча роль композиції як умови, що створює можливість для виявлення творчих здібностей дітей.
Елементарна художня грамота активно сприяє і найкраще засвоюється дітьми на образних, ігрових та емоційних насичених формах.
Диференційований підхід до дітей на заняттях з художньої творчості може виявлятися за змістом та рівнем складності завдання для кожної дитини.
На початковому етапі важливо навчити вихованців активно сприймати навколишній світ. Діти мають набути навичок орієнтування у різноманітному світі просторових форм, навчитися порівнювати і вирізняти основні кольори і відтінки, пластинні особливості найпростіших форм. На заняттях по зображувальній діяльності діти мають навчитися працювати з різноманітним матеріалом, використовувати його, як художній, ознайомитися з елементами графіки, живопису.
Малювання – благородна діяльність для виховання почуттів. Тому, передусім, діти люблять малювати. Заняття з малювання може стати зустріччю дитини з твором мистецтва – казкою, загадковим для неї. Такі зустрічі дошкільнят допомагають помічати красу, радіти й дивуватись їй і висловлювати свої почуття.
Так, зустрічаючись з творами живопису, діти не просто розглядають картину, вони можуть захопитись нею. Вони здатні захопитись і світом, створеним митцем. І дорослий крок за кроком веде маленькі відкриті душі у цей світ. Вихователь пропонує глибоко вдихнути і відчути пахощі повітря, яким насичений весняний краєвид, одержати насолоду від терпкого аромату молодої землі і солодкого запаху квітучої вишні, простягти долоні до світла, що ллється з океану і відчути тепло сонячних променів.
Перші зустрічі складають цілий цикл занять. Діти дослухаються до аркушу паперу, влаштовують йому побачення з водою, пізнають таємниці гуаші, акварелі, гостюють у королівстві олівців.
Перше заняття – ознайомлення. Воно несе велике інформаційне й емоційне навантаження. Відбувається перша зустріч з темою. Вона має зацікавити, захопити. В кожній речі, навіть добре знайомій, побутовій, можна знайти таємницю.
Основна частина заняття відводиться саме для занурення в тему, і лише невелика частина – малювання, що має характер вправ з фарбами, пензлем або олівцем.
На другому і третьому заняттях діти здобувають певний досвід з теми і оволодівають прийомами і технікою малювання. Це вже навчальні заняття. Тут діти навчаються технічних навичок, щоб допомогти краще визначити себе в малюнку. Навчання носить м’який характер.
Основне заняття циклу – творче. Воно дає дошкільникам найбільшу насолоду, адже діти малюють за задумом у межах визначеної теми. Якщо перша зустріч здивувала і створила на них враження, дві наступні дали збагнути таємниці і відтворити їх на аркуші паперу, то заключна частина дала змогу осягнути всю тему і пропустити її крізь себе, виразити своє ставлення, свої почуття в малюнку.
Кожний цикл включено в систему занять у певній послідовності – так, щоб чергувалися різні види робіт.
Необхідною умовою є атмосфера на заняттях з малювання. Установлений академічний стиль має поступатись їй місцем, адже лише розкута дитина здатна глибоко відчути і передати свої почуття.
Діти закінчують свої роботи неодночасно. Хто закінчив – вільний. він досяг мети і тепер може спостерігати за дітьми, за діями товаришів, оцінювати їх результати. Вони не повинні залишити студію не розглянувши всі малюнки. Той, хто глибоко занурився у роботу, має право закінчити її. Від того, чи закінчують юний художник своє творіння, залежить його дальше ставлення до роботи. Незакінчений малюнок, перерваний процес – небезпечні. Вони можуть спричинити байдуже ставлення до малювання.
У сучасних умовах першочергової значущості в процесі естетичного виховання особистості набувають візуальні види мистецтва, до яких належать і образотворче мистецтво, воно справляє на людину чи не найефективнішу дію на емоційно чуттєву сферу, поглиблює знання, інтононфікує візуальний і сенсорний досвід, формує загальну та естетичну культуру. Певною мірою впливаю впливаючи на внутрішній світ дитини, образотворче мистецтво залучає до людських емоцій, виховує здатність орієнтуватися в навколишньому житті, пробуджує сприятливість до прекрасного, стимулює розвиток образного мислення, асоціативної пам’яті, художньої уяви. Стаючи звязоком для ідей та почуттів, спільною мовою для різних видів мистецтв, воно олюднює інші сфери пізнання дитини, збагачує її духовне життя. Сьогодні основним завданням художньо – естетичного розвитку є розвиток особистості, цілісності, духовності та послідовне формування естетичної культури. Виховання активного ставлення до естетичних явищ дійсності та мистецтва; цілеспрямоване та систематизоване формування навичок естетичного формування навичок естетичного сприймання та оцінної діяльності; стимулювання та актуалізація творчого потенціалу і вдосконалення практичних знань, навичок та умінь в галузі мистецтва, розвиток прагнення до творчого потенціалу і вдосконалення практичних знань, навичок та умінь в галузі мистецтва, розвиток прагнення до творчої саморегуляції у різних видах художньої діяльності. Найбільш актуальним, результативним механізмом здійснення цих завдань виступає інтеграція (взаємопроникнення різних видів мистецтв на базі одного провідного освітнього компоненту), що робить можливим системне формування у свідомості дошкільної картини, цілісності та гармонії навколишнього світу.
НАПРИКЛАД:
Візуальне мистецтво
1. Образотворче мистецтво (пейзаж, опис, живопис…).
Графіка (книжкова, силуетна, плакатна, комп’ютерна).
Скульптура (кругла, рельєфна, декоративна, портретна).
Декоративно – ужиткове мистецтво (писанкарство, витинанки, кераміка, народна іграшка, розпис, малярство).
2. Архітектура (народна, житлова, промислова).
3. Дизайн (паперова пластика, конструювання, моделювання, макетування).
4. Художня фотографія (пейзаж, портрет…).
5. Народознавство – як комплексне поєднання різних видів мистецтва у синкретних формах, народних традицій, обрядів, звичаїв та свят.
Все що є неправильне у підході вихователя до зображувальної діяльності, проявляється у наступному:
Перша причина
а) малюку нав’язують конкретні штампи і стереотипи (трава зелена, небо синє);
б) виробляються алгоритми зображувальної діяльності, наприклад: щоб правильно намалювати, потрібно повторити мій зразок;
в)виключається можливість самовираження малюнка в кольорі, лінії (використання чистих кольорів без змішування фарб, чітка обводка контура як в мультиплікації).
Друга причина
Коли вихователь боїться дати дітям різні зображувальні матеріали (малювати тільки олівцями, ліпити тільки пластиліном).
Третя причина
Основна причина – невміння вихователя розвивати естетичне сприймання у дітей (тут важливий зв'язок батьків і педагогів).
Література: Бебіх Г. Д. «Розвиток творчої особистості дитини на заняттях по зображувальній діяльності» БВДС №5-6, 2005р.
Основні аспекти вирішення проблеми розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку
Реформування системи освіти висуває розвиток творчої особистості дитини як одне з пріоритетних завдань. ”Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України…“ (Національна доктрина розвитку освіти, затверджена Указом президента України від 17. 04 2002 р. №347 / 2002). Саме від творчих людей, які можуть досягти успіхів у діяльності завдяки певним індивідуальним та типологічним рисам, залежить розвиток суспільства.
Дошкільна освіта — первинна складова у системі безперервної освіти в Україні, правову основу якої складають державні нормативно-правові документи: Закон України „Про освіту", Національна доктрина розвитку освіти, Закон України „Про дошкільну освіту", Положення про дошкільний навчальний заклад, Базовий компонент дошкільної освіти. Зазначені документи чітко визначають, що в умовах оновлення суспільства, відродження національної культури орієнтація на творчий розвиток особистості є світоглядною засадою сучасного виховання та освіти. Вони орієнтують на підвищення ролі завдань розвитку творчого потенціалу дитиня як засобу формування її духовного світу, національної свідомості, морально-етичних ідеалів. У своїй основі дошкільна освіта має забезпечити своєрідність, унікальність, неповторність, залишитися самоцінною освітньою ланкою з притаманними їй специфікою, цілями й завданнями.
Головна мета дошкільної освіти: формування базису ”особистісної культури дитини через відкриття її світу в його цілісності та різноманітності“ (Базовий компонент дошкільної освіти в Україні).
Психологи розглядають творчість як вищий рівень логічного мислення, є поштовхом до діяльності. Визначення поняття творчої особистості у філософській педагогічній та психологічній літературі приділяється багато уваги (В.І. Андрєєв, Д.Б. Богоявленська, Р.М. Грановська, А.З.Зак, Н.В. Кичук, Н.В. Кузьміна, С.О. Сисоєва та ін.).
Більшість авторів погоджується з тим, що творча особистість – це індивід, який володіє високим рівнем знань має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки найбільш характерний. Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуальні психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою успішного компонування. Творчі здібності пов’язані із створенням нового, оригінального продукту
Орієнтованість Базового компонента на кожну особистість допомагає уникнути усередненості, рецептурності в освіті, дійти до кожної окремої дитини, розкрити всі її можливості та задатки. Важливо усвідомити головне: дитина не об'єкт, а суб'єкт активної співпраці з дорослим.
Творчо спрямованій активності дошкільника притаманні: активність у мисленні та діях, ініціативність, наявність певних нахилів, здібностей, інтересів, творчої уяви; небайдуже ставлення до навколишньої дійсності, здатність помічати, переживати, творити нове, сумніватися й шукати шляхи рішень, отримувати задоволення від результату й самого процесу творення; достатній рівень життєвої компетентності.
У дослідженнях проблеми розвитку дитячої творчості представники гуманістичної педагогіки доводять її очевидну суспільно-педагогічну цінність, яка полягає у формуванні унікальних креативних здібностей, що забезпечують дитині участь у найрізноманітніших видах діяльності. Творчість у дитинстві не самоціль, а засіб та умова всебічного гармонійного розвитку, виявлення свого розуміння навколишнього, свого ставлення до нього. Вона допомагає розкрити внутрішній світ, особливості сприймання, уявлень, інтересів, здібностей.
Доведено, що становлення творчої особистості, розвиток її творчих здібностей у дітей залежить від гармонійного поєднання природних задатків, вагомих для конкретної дитини мотивів діяльності та сприятливого розвивального середовища. Важливим чинником успіху є також виховання морально-вольових якостей, розвиток емоційної сфери та набуття дошкільниками певних знань, умінь і навичок, які необхідні для проявлення творчого потенціалу. Педагоги-дошкільники повинні пам’ятати, що саме знання, уміння й навички – основа розвитку творчої уяви, фантазії, втілення дитячої творчості.
У контексті особистісного виміру освіти, зокрема, дошкільної галузі, змінюється усталений стереотипний погляд на дитину лише як на об’єкт виховання, що потребує прямого керівництва, творчим процесом. Педагогічні працівники дошкільної освіти в умовах сьогодення розглядають дитину як суб’єкт творчого процесу і відповідно організовують діяльність малюка на основі гуманістичного підходу у навчально-виховному процесі:
- світ ”дітей“ і світ ”дорослих“ розглядається як дві рівноправні складові частини людства;
- дорослий не над дитиною, а поряд, разом з дитиною;
- пріоритет діалогу дитини з дорослим, в якому забезпечується повноцінна участь дитини, до думки дитини відносяться як до думки дорослого;
- спільна участь дорослих і дітей в організації життєдіяльності забезпечує можливість здійснення принципу співучасті, співтворчості;
- орієнтація на кожну дитину як на індивідуальність, забезпечує виховання особистості;
- пріоритет родинного виховання над суспільним забезпечує активність батьків у навчально-виховному процесі, спонукає батьків до глибокого розуміння своєї дитини, виявлення творчих здібностей та забезпечити умови для їх розвитку;
- єдність національного і загальнолюдського, що передбачає створення для дитини національної картини світу; формування національної психології, гідності засобами національної культури; забезпечення етнізації особистості – природне входження дитини в духовний світ, традиційне життя рідного народу, нації як елемента загальнолюдської культури;
- розвиваючий характер навчання, орієнтований на якісні зміни в цілісній системі особистості дитини;
- оптимізація навчально-виховного процесу, що передбачає досягнення кожної дитини найвищого рівня розвитку, творчих здібностей, знань, умінь і навичок, психічних орієнтацій, способів дальності, можливих у даному віці.
Неприпустиме жорстке управління творчою діяльністю малюків, яке ґрунтується на авторитарності дорослого, постійному нав’язуванні регламентованих зразків, шаблонів та власного бачення.
Дитина дошкільного віку у процесі діяльності активно діє і відкриває щось нове для себе, пізнає довкілля, водночас спостереження та аналіз творчих проявів дитини виявляються багатющим матеріалом для вивчення відчуття духовного стану, внутрішнього світу, адже її творчість - це своєрідний рентген дитячої душі, її внутрішнього світу, психічного та фізичного стану. Це могутній ефективний засіб вивчення дитячої природи, субкультури і чинник впливу на її розвиток та виховання.
Пріоритетними напрямками роботи щодо розвитку творчих здібностей дошкільників є: оновлення змісту навчально-виховного процесу, що полягає у створенні належних умов забезпечення розвивального середовища, своєчасному виявленні природних задатків, нахилів і здібностей дитини; інтеграції родинного та суспільного дошкільного виховання, формуванні готовності вихователя до інноваційної діяльності.
Отже, навчально-виховний процес у дошкільних навчальних закладах має будуватися на принципах інтеграції родинного і суспільного дошкільного виховання, на засадах національної культури та загальнолюдських цінностях, сучасних досягненнях психологічних і педагогічних культур, надбаннях світового досвіду.
Гарантією активного впливу на розвиток творчих здібностей у дітей вважається побудова освітнього пронесу з позиції особистісно-зорієнтованого підходу, створення умов для реалізації особистості дитини через задоволення базових потреб відповідно до соціокультурних норм, вибір змісту й освітніх технологій повинен здійснюватися з позиції урахування унікальності, індивідуальності кожної дитини.
Для забезпечення творчого розвитку дітей дошкільного віку педагог сам повинен бути підготовленим до цієї роботи, володіти новим педагогічним мисленням, будувати освітній процес відповідно до інтересів: виявити глибоку увагу, повагу, турботу, любов до кожної дитини, бачити в ній Індивідуальність, забезпечувати умови для виховання дитини як особистості.
Враховуючи вище сказане, слід зазначити що перед науковими та педагогами-практиками постало завдання: віднайти технологію своєчасного виявлення в кожного вихованця інтересів, природних задатків, нахилів, здібностей; створити найбільш сприятливі умови для їхнього розвитку; визначити конкретні сфери можливого розвитку творчого дитячого потенціалу. Реалізувати поставлені цілі в сучасній освіті можна при модернізації усталеного арсеналу форм, методів, прийомів та засобів розвивально-виховної роботи з дітьми, педагогами та батьками.
З метою вирішення зазначеної проблеми на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників дошкільної освіти області систематично проводиться курс лекцій, семінарських та практичних занять за такими напрямками:
- творчий підхід педагогів до організації навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах, підвищення кваліфікації та фахової майстерності їх з урахуванням сучасних тенденцій розвитку освіти, досягнень психолого-педагогічної практики щодо підготовки до життя творчих особистостей;
- сучасний підхід до організації та змісту дошкільної освіти, активізація навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах, спрямованого на саморозвиток та самовираження кожної дитини, на виявлення, розвиток їх творчих здібностей, формування життєвої компетентності малюків;
- організація психолого-педагогічної просвітницької роботи з батьками, пропаганда з родинно-сімейного виховання з розвитку творчих здібностей у дітей, уміння творчо працювати, знаходити оригінальні способи виходу з проблемних ситуацій.
Пошук технологій навчання та виховання дітей, які сприяли б творчому зростанню особистості, — одне з найголовніших завдань сучасної дошкільної педагогіки.
Г. Альтшуллєр, автор ТРВЗ (теорії розв’язання винахідницьких завдань) визначив концептуальні положення технології творчості:
- теорія – каталізатор творчого розв’язання проблеми;
- знання – інструмент, основа творчої інтуїції;
- творчими здібностями наділена кожна людина (винаходити можуть усі);
- творчості треба навчити усіх;
- творчості, як і будь-якої іншої діяльності можна вчитися.
Педагогічні працівники дошкільної галузі систематично використовують у своїй діяльності завдання за ТРВЗ, що сприяє оволодінню дітьми методами пошуку нового, розвитку системного та діалектичного мислення, розвитку творчої уяви, фантазії, зниженню психологічної інерції.
У сучасній дошкільній освіті позитивно зарекомендували себе такі методи і прийоми: розвивальні ігри й вправи, проблемні запитання, проблемно-пошукові ситуації, експериментальні дослідження, систематичні спостереження, логічні задачі тощо.
Неординарний, творчий підхід до виявлення творчих здібностей у дітей дошкільного віку та створення відповідних умов для їх розвитку – одне із пріоритетних завдань педагогічних працівників дошкільної галузі і є запорукою успіху у формуванні творчо спрямованої особистості дошкільника. Адже лише творча особистість здатна виховати іншу, так само творчо спрямовану особистість.
Виявлення та розвиток творчих здібностей у дітей дошкільного віку потребує розробки педагогічних технологій, метою яких є не накопичення знань та умінь, а постійне збагачення творчим досвідом і формування елементів самоорганізації кожної дитини. Досвід експериментальних навчальних закладів доводить, що творчості, творчому мисленню можна вчитися. Тільки в процесі самостійної діяльності в дитини можуть бути сформовані навички інтелектуального саморозвитку.
Створення атмосфери творчості, пошуку нового – одна з умов побудови навчально-виховного процесу в сучасних дошкільних навчальних закладах, що складається з таких складових:
- високий рівень сформованості елементарних пізнавальних процесів;
- високий рівень активного мислення;
- високий рівень організованості і цілеспрямованості пізнавальних процесів.
З огляду на це вихователь спрямовує розвиток дитини за напрямками:
а) дитина пізнає, сприймає та засвоює довкілля;
б) дитина впливає на довкілля;
в) дитина набуває здатності до орієнтації та саморегуляції; в неї формується особистісний підхід, до явищ, середовища, вчинків, а знання стають практично спрямовані.
Використовуючи механізм виявлення та розвитку творчих здібностей у дітей, вихователь повинен сам володіти моделлю продуктивного пізнання і впроваджувати її в своїй діяльності.
Вихователь повинен усвідомити:
- знання – знайомство з ідеєю, проблемою;
- сприйняття – зіставлення нового зі своїм досвідом, переробка інформації;
- засвоєння – зіставлення власного досвіду з досвідом довкілля, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, перегляд нагромадженого наявних засобів, методів, бажання вдосконалити те, що вже існує;
- вплив – вибір засобів, методів нової дії, реалізація, порівняння результатів особистісного впливу.
Важливим для вихователя є вміння повсякчас ставити дитину в такі умови, коли вона самостійно приймає рішення.
У центрі уваги повинна перебувати не середня дитина, а кожна дитина як особистість у своїй унікальності.
Алгоритм дій технологій підведення дитини до творчості:
- діяльність дитини не повинна регламентуватись, а її процес повинен бути організований так, щоб у ньому були елементи творчості;
- потрібно викликати інтереси, крізь які проходять усі зовнішні впливи, породжуючи внутрішні стимули, що є збудниками активності особистості.
Сучасний характер навчання дошкільників забезпечується значною мірою використанням розвивальних ігор в розумовій роботі та творчій активності.
За допомогою таких ігор розвиваються інтелектуальні якості:
- увага, пам’ять;
- вміння знаходити закономірності і систематизувати матеріал;
- здатність до комбінування;
- вміння знаходити помилки і недоліки;
- просторове уявлення;
- здатність передбачати наслідки власних дій тощо.
Проблема формування творчого потенціалу дитини є складною, багатоаспектною і разом з тим дуже важливою для сучасної психолого-педагогічної науки та практики освітньої галузі. Розумне поєднання, врахування різних аспектів цієї спільної проблеми дозволить досягти успіху в розвитку дитячої творчості, розвитку особистості в цілому.
Література
1. Базовий компонент дошкільної освіти.// Дошк. виховання. - 1999. - №1.
2. Програма розвитку обдарованих дітей та діагностичні методики / Демченко В.В., Рабченюк Т.С., Савчук Л.О. - Рівне, 2006.
3. Про дошкільну освіту : Закон України від 11 липня 2001 р. №2668 - III // Загальна середня освіта: збірник нормативно-правових документів - Київ: Нічлава, 2003. - С.98 - 124.
4. Макрідіна Л. Технологія ТРВЗ – сучасна технологія навчання творчості / Л. Макрідіна // Завуч. – 2004. - №34. - С. 6 -7.
5. Національна доктрина розвитку освіти // Дошк. виховання. - 2002. - №7.
6. Сучасні аспекти розвитку творчої особистості // Дайджест педагогічних ідей особистості та технологій «Школа-парк». - 2002. - №3.
7. Організаційно-педагогічні аспекти діяльності нових типів дошкільних закладів: метод. рек. - Київ, 1997.
Останнє оновлення (10.11.2009)