Рекомендовані теми есеїв, доповідей, рефератів, наукових робіт
1. Філософська антропологія, її різновиди та основна проблематика.
2. Підходи до природи та сутності людини в філософії.
3. Призначення людини за екзистенціалізмом.
4. Специфіка християнсько-релігійного бачення людини.
5. Особа та суспільство. Проблема людської свободи.
Тема 13. філософські концепції соціальних процесів
Питання до самостійного опрацювання теми та семінарського заняття № 1: Соціальні проблеми некласичної філософії в раціоналістичній традиції
1. Предмет соціальної філософії. Соціальна філософія та соціологія: їх відмінності.
2. Суспільство та його еволюція в філософії позитивізму (О. Конт, Г. Спенсер, К. Поппер).
3. Неокантівське трактування соціального поступу (М. Вебер).
4. Концепція матеріалістичного розуміння історії (К. Маркс).
5. Аналіз соціального життя з позиції структурного функціоналізму.
6. Суспільство та природа.
Питання до самостійного опрацювання теми та семінарського заняття № 2:Соціальне життя в інтерпретації ірраціоналістичної традиції
1. Соціальні концепції представників філософії життя:
а) Ф.Ніцше представник европейської культури кінця ХІХ ст.;
б) циклічна теорія суспільного розвитку О.Шпенґлера;
в) криза европейської культури за Х. Ортеґою-і-Ґасетом.
2. Смисл української історії в концепції історичного традиціоналізму Дмитра Донцова.
Ключові поняття
Соціальна філософія, позитивістське розуміння соціальної філософії, неокантіанська інтерпретація соціального поступу, матеріалістичне розуміння історії, структурно-функціональний підхід, ірраціоналістичний напрям соціальної філософії, криза європейської культури.
Першоджерела
1. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1994.
2. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости. – Львів, 2000.
3. Камю А. Бунтівна людина // Камю А. Вибр. твори у трьох томах. Т. 3. – Харків, 1997. – С. 181–439.
4. Колінгвуд Р. Ідея історії. – К., 1991.
5. Ніцше Ф. Жадання влади. – К., 2003.
6. Ортеґа-і-Ґасет Х. Бунт мас // Ортеґа-і-Ґасет Х. Вибрані твори. – К., 1994.
7. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. – К., 1994.
8. Спенсер Г. Основания социологии: В 2-х т. – СПб., 1912.
9. Шпенглер О. Закат Европы. – Новосибирск, 1993. – Т. 1.
10. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.
Література для самостійного опрацювання
1. Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. У 2-х т. – К., 1993.
2. Предмет і проблематика філософії: Навчальний посібник / За заг. ред. М. А. Скринника, З. Е. Скринник – Львів, 2001.
3. Сучасна соціальна філософія: Хрестоматія. – К., 1996.
4. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. – К., 2005.
5. Ярошовець В. І. Історія філософії: від структуралізму до постмодернізму. Підручник. – К., 2008.
Питання для самоконтролю
1. Яка різниця між соціальним буттям і буттям взагалі?
2. Яке завдання ставить соціальна філософія в раціоналістичній традиції на відміну від соціальної філософії в ірраціоналістичній традиції?
3. Який філософський метод використовує К. Маркс для пояснення логіки суспільного процесу? Як і чому здійснюється суспільний поступ, за К. Марксом?
4. Які три загальносвітові способи ставлення до світу виділяє М. Вебер у своїй соціософській концепції?
5. Хто з філософів вводить поняття «відкрите суспільство», «закрите суспільство» та з якою метою?
6. Що таке суспільно-економічна формація і яка філософська течія використовує це поняття для пояснення соціального життя?
7. Чи присутня ідея історичного прогресу в циклічній концепції суспільства О. Шпенґлера?
8. Що означає термін «діонісійський первень», «аполонівський первень» (початок)? Хто з філософів їх вводить?
9. Хто написав працю «Дух нашої давнини» і з якою метою?
10. До яких філософських течій належать такі філософи: О. Шпенґлер, Ф. Ніцше, М. Вебер, Х. Ортеґа-і-Ґасет?
11. Хто в філософії ХХ ст. Вводить термін «людина-маса» і що він означає?
Тестові завдання
1. Соціальне буття – це:
а) існування людини в соціумі;
б) сукупність міжлюдських взаємин у конкретній державі;
в) сукупність способів і форм взаємодії індивідів та їх груп у суспільстві.
2. Своїй теорії розвитку суспільного життя О. Конт дав назву:
а) філософія історії;
б) соціальна філософія;
в) соціологія;
г) соціософія;
ґ) соціальна динаміка.
3. На підхід О. Конта основу розвитку становить:
а) закон загальної еволюції;
б) закон зміни суспільно-економічних формацій;
в) закон трьохстадійного розвитку розуму, який виявляється в теоретичній та економічній сферах.
4. Термін «трибалізм» у соціальну філософію вводить:
а) О. Конт для характеристики релігійної стадії розвитку людського розуму;
б) Х. Ортеґа-і-Ґасет для означення кризи культури ХХ ст.;
в) К. Поппер для характеристики закритого суспільства.
5. Книгу «Відкрите суспільство та його вороги» написав:
а) О. Конт;
б) Г. Спенсер;
в) К. Поппер;
г) Р. Карнап.
6. Найефективнішими методами аналізу суспільного життя позитивізм вважав:
а) природничонаукові;
б) матеріалістичну діалектику;
в) індивідуалізуючий (ідіографічний) метод.
7. Авторами концепції матеріалістичного розуміння історії є:
а) І. Франко і М. Драгоманов;
б) О. Конт і Г. Спенсер;
в) К. Маркс і Ф. Енгельс;
г) О. Шпенґлер і Ф. Ніцше.
8. Згідно з матеріалістичним розуміння історії суспільство у своєму розвитку проходить такі стадії:
а) народження-зрілість (культура)-смерть (цивілізація);
б) релігійна стадія – метафізична – позитивна;
в) аграрна стадія – індустріальна – постіндустріальна (інформаційне суспільство);
г) первісно-общинна – рабовласницька – феодальна – капіталістична – комуністична.
9. У розробці неокантіанської теорії суспільного поступу М. Вебер звертається до:
а) негативної діалектики Т. Адорно;
б) концепції суспільно-економічних формацій;
в) трансцендентальної теорії вартостей;
г) категоричного імперативу І. Канта.
10. Виберіть правильні відповіді. За М. Вебером спрямованість розвитку суспільства визначають:
а) суспільні класи і партії;
б) особистості залежно від їх соціального статусу;
в) особистості залежно від їх типу соціальної дії;
г) народні маси;
ґ) конфлікти між суспільними класами (класова боротьба);
д) консенсус ідей.
11. Встановіть відповідність. До яких філософських течій належать такі філософи:
| А) Ф. Ніцше | а) екзистенціалізм |
| Б) М. Вебер | б) філософія життя |
| В) О. Шпенґлер | в) марксизм |
| Г) Х. Ортеґа-і-Ґасет | г) неокантіанство |
12. На нігілізм як ознаку кризи європейської культури вказав:
а) К. Маркс;
б) О. Шпенґлер;
в) Ф. Ніцше;
г) А. Шопенґауер.
13. Хто з названих нижче авторів вважав, що основу суспільного життя становлять два космічні первні – аполонівський та діонісійський?
а) О. Шпенґлер;
б) К. Ясперс;
в) Ф. Ніцше;
г) А. Шопенґауер.
14. Згідно з циклічною концепцією О. Шпенґлера, суспільство в своєму розвитку проходить такі стадії:
а) виникнення – зростання – розлад – смерть;
б) дитинство – зрілість – старість;
в) зародження (душа) – становлення (культура) – смерть (цивілізація).
15. Концепція історичного традиціоналізму Д. Донцова оперта на праці:
а) Ф. Ніцше;
б) А. Шопенґауера;
в) Г. Сковороди;
г) О. Шпенґлера;
ґ) К. Поппера;
д) Х. Ортеґи-і-Ґасета;
е) М. Вебера.
16. Поняття «бунт мас» в концепції Х. Ортеґи-і-Ґасета означає:
а) соціальну революцію;
б) вияв соціальної непокори, на кшталт страйку, демонстрацій тощо;
в) прагнення пересічної людини посісти провідне місце в політиці, владі, культурі, науці.
17. «Людина-маса» в творі Х Ортеґи-і-Ґасета «Бунт мас» означає:
а) людину, що зайнята в сфері виробництва матеріальних благ та сфері обслуговування;
б) людину з юрби;
в) «людина-маса» – це стиль життя людини, яка хоче бути «такою як усі», прагне до забезпеченого життя, прагне влади і тріумфу.
Робота зі словником
Встановіть відповідність:
| Поняття | Зміст поняття |
| 1. Соціальна філософія в раціоналістичній традиції | а концепції виходять з принципу історизму, обстоюють соціальний прогрес, розглядають суспільство як цілісну систему, законом соціального поступу вважають перехід від мілітарного способу життя до індустріального. |
| 2. Позитивістське розуміння соціальної філософії (О. Конт, Г. Спенсер) | б) своїм завданням ставить віднаходження законів соціального життя та формулювання теоретичних засад його раціональної організації. Проте в підходах до реалізації цього завдання не на одностайності. |
| 3. Неокантіанська інтерпретація соціального поступу (М. Вебер, кін ХІХ – поч. ХХ ст.) | в) в основі розвитку суспільства, за цим підходом, лежать не ідеї, а матеріальний чинник, а саме економічні взаємини людей з приводу виробництва матеріальних благ. Матеріальною основою кожного суспільства є спосіб виробництва, який юридично знаходить вираз у власності на засоби виробництва, що є визначальним у поділі суспільства на класи з діаметрально протилежними інтересами. Рушійною силою суспільного поступу є боротьба класів. Зміна суспільного ладу здійснюється через соціальні революції. |
| 4. Матеріалістичне розуміння історії (К. Маркс) | г) основою соціального доброту, за цим підходом, є соціальна злагода, консенсус, а соціальною структурою є ціннісно-нормативна система , що становить собою систему цінностей, норм, правил, які є умовою нормального функціонування суспільства. У результаті їх засвоєння у суспільстві стає соціально організованим, а норми, цінності, ідеали стають законом соціального життя. |
| 5. Структурно-функціональний підхід до суспільства (Е. Дюркгайм, кін ХІХ – поч. ХХ ст.) | ґ) в якості методології покладено, висновки трансцендентальної теорії вартостей. Визначальною цінністю в соціальному поступі різних культур взято розум у значенні формальної раціональності, яка виражена логікою історичного саморозвитку культури. Наростання раціональності з ходом історії є, на цей погляд, закономірністю в поступі людської культури. Суб’єктом історичного процесу є кожна особистість, поте міра впливу на соціальні процеси зумовлена її соціальним статусом та належністю до того чи іншого типу соціальної дії. |
| 6. Пост позитивізм К. Поппера | д) свою соціальну концепцію називає інтерпретацією з «певної позиції», мовляв, до історичних інтерпретацій не можна застосувати принцип фальсифіковуваності, тому вони не можуть мати статус наукової теорії. Згідно з цією концепцією, закономірністю історії є перехід від закритого суспільства до відкритого. |
| 7. Ірраціоналіс-тичний напрям соціальної філософії | е) цивілізація є заключним етапом розвитку культури і посутньо означає її смерть. Для цивілізації характерний технологічний аспект поступу суспільного життя, занепад, мистецтва, поезії, музики тощо, скупчення великих мас людей у містах, перетворення людей у безлику масу, іррелігійність. |
| 8. Шпенґлерівське розуміння цивілізації | є) Історія не має єдиної векторної спрямованості для всіх народів. Кожна культура як і народ своєрідні. Кожна культура має свою долю, свою «душу» і прагне себе реалізувати. Світ культури – це і мистецтво, і поезія, і музика, і мова, і література народу тощо. Виділено вісім типів культур. Кожна має свій цикл розвитку, але містить спільний для всіх порядок, що знаходить вираз у певній аналогічності подій в різних культурах. Кінцева точка розвитку кожної культури – перехід у стан цивілізації. |
| 9. Сутність кризи європейської культури (за Ф.Ніцше) | ж) Суть кризи передана словами «бунт мас». Маса це, насамперед, людина-маса – це така як усі примітивна, пересічна людина, яка вважає себе взірцевою, переконана, що життя легке й багате і що в майбутньому буде ще кращим. Її самовпевненість породжена надмірними можливостями цивілізації ХХ ст. порівняно з її примітивними потребами. Якщо по ХVІІІ ст. включно функції організації суспільно-політичного, економічного життя та сфери культури виконували «видатна меншина» – це ті, що беруть на себе труднощі і обов’язки і відповідальні за них – то зараз їх витіснила «людина-маса», приречує суспільство на занепад. Суспільство перестало бути апаратом самовдосконалення, бо людина-маса взяла на себе на властиві її природі функції. Це і є бунтом мас. |
| 10. Вчення про надлюдину у Ф. Ніцше | з) полягає в порушенні рівноваги двох початків в людині: діонісійський початок в людині – природна стихія будь-якого існування і розум, що впорядковує світ і пристосовує до потреб людини – аполонівський початок, він ослаблює інстинкти життя і є знаряддям слабких. Перевага аполонівського первня в сучасному суспільстві нівелює високе й нице, встановила протиприродну моральність, призвела до панування стадних інстинктів, породила безвідповідальність, нігілізм. |
| 11. Циклічна концепція розвитку культур | и) у підході до історії ставить проблему взаємодії раціональних та ірраціональних рушійних сил її поступу. Акцентує увагу на природнє розшарування людей у суспільстві на основі психофізіологічних особливостей на дві верстви – еліту (виробників ідей) і людей з виробництва матеріальних благ. Основоположним мотивом концепцій є неминучість кризи традиційних цінностей і невідворотне саморуйнування сучасної цивілізації. |
| 12. Криза сучасної культури за Хосе Ортеґою-і-Ґасетом. | і) вихід з кризи європейської культури може здійснити лише нова людина, завданням якої є перебороти в собі старе ставлення до світу, що існує на цінностях та ілюзіях, які заважають життю і ствердити цінності, які йому допомагають. Становлення нової людини (надлюдини) передано через три образи, що символізують три перетворення людського духу –це: верблюд, лев і дитина. Образ верблюда символізує прагнення до найтяжчого, вміння нести хрест життя, образ лева – вмінні бути сильним і вільним духом, образ дитини – символ невинності, доброти не обтяженої розрахунком. Надлюдина – це образ відновленої рівноваги між діонісійським та аполонівським первнем. |
Творчі завдання
1. Чому О. Конта не задовольняють підходи попередньої соціальної філософії до ХVIII ст. включно щодо розуміння суспільного розвитку?
2. Що означає термін «матеріалістичне розуміння історії»? Хто й з якою метою цей термін використовує?
3. За допомогою якого методу марксистська філософія обґрунтовує ідею матеріалістичного розуміння історії?
4. Чому М. Вебер у поясненні суспільного поступу звертається до теорії трансцендентальних вартостей?
5. Що таке ідіографічний метод і де він застосовується?
7. У чому сутність кризи європейської культури ХХ ст. за Х. Ортеґа-і-Ґасетом?
8. Що означає термін «аристократія», в Х. Ортеґи-і-Ґасета («Бунт мас») і яке її соціальне призначення?
9. В чому полягає сутність «бунту мас» за однойменним твором Х. Ортеґи-і-Ґасета «Бунт мас»?
10. Який фактор є визначальним в ході суспільно-історичного розвитку: економічний, моральний, релігійний, політичний, природний, може якийсь інший, а чи жодний не є визначальним? Поясніть.
11. Яке місце відводить Ф. Ніцше поняттю «нігілізм» в осмисленні кризи європейської культури?