Оцінка економічної ефективності лізингових операцій

У зв’язку з тим, що інвестиції, які плануються і реалізуються на основі лізингу, набувають форми лізингового проекту, його, як і будь-який інвестиційний проект, потрібно розробляти. Особливо важливою при цьому є правильна оцінка його ефективності.

На практиці застосовується оцінка лізингового проекту із використанням наступної нерівності:

де С_ЛІЗ - вартість об'єкта лізингу; П_ЧІ - чистий прибуток і-го періоду; К_ЛІЗ- лізинговий коефіцієнт, п - строк лізингу, і - періоди лізингового договору (і= 1, 2,..., п).

Чистий прибуток визначається на підставі "Балансу грошових надходжень і витрат", який розробляється у бізнес-плані при підготовці лізингового проекту.

Нерівність (12.36) показує ефективність лізингового проекту. Якщо значення К_ЛІЗ перетворює нерівність на рівність (гранична ефективність лізингового проекту), то необхідно враховувати ступінь ризику реалізації проекту, тобто укладати з лізингоодержувачем додатковий заставний договір.

Оцінка ефективності лізингового проекту лише на підставі нерівності є недостатньою. Тому під час експертизи проекту доцільно використовувати показники, які застосовуються при оцінці ефективності інвестицій: чистий приведений дохід; індекс доходності; період окупності; внутрішня норма.

Використання цієї системи показників оцінки ефективності лізингового проекту в цілому дає змогу значно підвищити ефективність лізингових угод завдяки якісному відбору проектів.

Серед основних показників ефективності лізингових операцій виділяють:

ü порівняння вартості майна за умов його купівлі в кредит з Його вартістю за умов лізингової угоди;

ü розрахунок варіантів ставок фінансування угоди;

ü порівняння доходу від експлуатації власного майна з надходженнями від використання його за умов лізингу та інші.

Порівняння вартості майна, що здається в лізинг, із його вартістю при купівлі в кредит, дозволяє сторонам майбутньої угоди враховувати поряд з умовами надання кредиту і податкові пільги, які можуть бути отримані як лізингодавцем, так і лізингоодержувачем

Розрахунок ставки фінансового лізингу здійснюється для порівняння умов, що пропонуються кредиторами, з умовами лізингової пропозиції для визначення найвигіднішого варіанту.

У спрощеному вигляді розрахунок здійснюється за формулою:

де С_фл - ставка фінансового лізингу: П_л - щорічні лізингові платежі: А - щорічна амортизація обладнання без урахування платежів за послуги лізингодавця нефінансового характеру; 03_ПВ- первісна вартість майна; ОЗ_ЗВ- залишкова вартість.

Розрахунок очікуваної норми прибутку здійснюється з метою зіставлення його величини при використанні майна за лізингом та експлуатації на умовах купівлі.

При проведенні розрахунків з метою спрощення порівняльності результатів застосовують наступну методику:

Ä здійснюється оціночний розрахунок розміру вкладення капіталу для варіанту купівлі майбутнього об'єкта лізингу;

Ä розмір лізингових платежів зменшується на величину оціночної вартості виплати процентів за залученою для купівлі майна позикою;

Ä прирівнюються сукупні доходи від використання майна при купівлі та при лізингу.

Лізингоодержувач визначає свій прибуток зменшенням валового доходу на суму лізингових платежів, що не включають у себе виплату процентів, а лізингодавець зменшує свій прибуток на суму амортизації.

Норму прибутку можна розрахувати за формулами:

Ä при купівлі майна:

де Н_Н - норма прибутку при володінні майном; ВД - щорічний валовий дохід; В_ЕК - витрати на експлуатацію; Ар - середня амортизація за рік; ОЗ_ПВ - первісна вартість майна;

Ä при лізингу:

де Н_ПЛІЗ - норма прибутку при лізингу; Пл - лізингові платежі; С - сума процентів лізингодавцеві; ОЗ_ПВ - первісна вартість; ОЗ_ЗВ - залишкова вартість.

Порівняння отриманих результатів дозволяє зробити відповідну оцінку на користь того чи іншого варіанту.

Коли постає питання про вибір, що ефективніше - лізинг чи купівля, рекомендується проводити порівняльний аналіз за допомогою показника чистої теперішньої вартості.

Детальніше питання ефективності лізингових операцій та розрахунки! лізингових платежів розглянуті в спеціалізованій літературі .

Основні фактори, що спричиняють вплив на ефективність лізингових операцій, наведено ні рис. 12.6.

Резервами підвищення ефективності лізингових операцій у лізингодавця є збільшення чистого прибутку за рахунок підвищення комісійної винагороди; зниження витрат лізингодавця за рахунок відмови від послуг посередників, що залучаються, і підвищення рівня власного персоналу; покращення організації праці та підвищення її результативності; зниження витрат, прямо не пов'язаних з основним вилом діяльності. Основними резервами підвищення ефективності лізингових операцій у лізингоодержувача є: збільшення прибутку за рахунок вибору обладнання найменшої вартості та з найвищими технологічними параметрами: зниження внутрішньозмінних простоїв: вибір лізингодавця, який використовує власні засоби: зниження суми додаткових послуг тощо.

12.2.4. Аналіз наявності та ефективності використання нематеріальних активів

Однією зі складових необоротних активів господарюючого суб'єкта є нематеріальні активи.

Нематеріальні активи - це актини, які не мають матеріально-речової форми або матеріально-речова форма яких не мас суттєвого значення для їх використання у господарській діяльності; що вис гупають як інтелектуальна власність, довгострокові майнові права, гудвіл; які забезпечують його власнику (власникам) певний прибуток протягом тривалого періоду - більше одного року або операційного циклу. Нематеріальні активи включають придбані патенти, ліцензії, прана на товарні знаки, на користування землею, корисними копалинами, брокерські місця, ціну фірми, гудвіл, ноу-хау, програмне забезпечення та інші активи, які не мають матеріально-технічної основи.

Нематеріальні активи є новим об'єктом, спостереження, обліку, аналізу й управління в господарській практиці. Питома вага нематеріальних активів в загальній величині активів вітчизняних господарюючих суб'єктів в порівнянні із зарубіжними надзвичайно низька. Наявність нематеріальних активів у складі майна характеризує обрану господарюючим суб'єктом стратегію як інноваційну.

Для цілей аналізу та оцінки нематеріальних об'єктів використовується система економічних показників, що характеризують стан і динаміку об'єкта. який вивчається. Для управління господарюючим суб'єктом особливе значення мають показники ефективності використання нематеріальних активів, які відображають ступінь їх впливу на фінансові результати та фінансовий стан.

Аналіз нематеріальних активів починається з оцінки їх динаміки в Розрізі класифікаційних груп, тому що вони неоднорідні за своїм складом, характером використання в процесі виробництва, за ступенем впливу на фінансові результати та результати господарської діяльності.

За наявності звітних даних за декілька періодів проводиться трендовий аналіз, тобто розраховують абсолютні та відносні відхилення щодо попередніх періодів, а також визначають середні відхилення. Аналіз обсягу та динаміки нематеріальних активів можна представити у вигляді наступної таблиці 12.25.

За даними таблиці можна зробити висновок, що підприємство активно використовує в своїй діяльності нематеріальні активи. У звітному періоді питома вага нематеріальних активів у валюті балансу збільшилася на 0,3 пункти порівняно з минулим, а вартість нематеріальних активів в звітному періоді склала 3210 грн., що на 50,7 % більше, ніж у базовому періоді.

Аналіз і оцінка структури нематеріальних активів здійснюється за видами, джерелами надходжень, термінами корисного використання, ступенем правової захищеності, рівнем ліквідності та ризику вкладень капіталу в нематеріальні активи, напрямами вибуття тощо (рис. 12.7).

Для аналізу змін структури нематеріальних активів за видами¹³складається наступна таблиця (табл. 12.26).

Аналізуючи дані таблиці 12.26, можна дійти висновку, що найбільшу питому вагу в структурі нематеріальних активів в базовому періоді займають права на об'єкти промислової власності 42,7 %, а в звітному періоді - права на знаки для товарів та послуг 26,5 %, що на 10,5 пунктів більше, ніж у попередньому періоді. Значна частка цих видів активів позитивно впливає на результати господарської діяльності, оскільки вкладення направлені на удосконалення якісних показників виробництва та продукції.

За результатами проведених розрахунків при формуванні висновків потрібно враховувати, що сприятливий вплив на фінансовий стан здійснює підвищення частки засобів в об'єктах інтелектуальної власності.

Для аналізу структури нематеріальних активів за строками корисного використання складається таблиця, в якій нематеріальні активи ранжуються за роками протягом 10 років і більше. Чим вища частка нематеріальних активів з більш тривалим терміном використання, тим більший економічний ефект, отриманий господарюючим суб'єктом.

Для аналізу структури нематеріальних активів за строками корисного використання складається таблиця (табл. 12.27).

За даними таблиці І 2.27 середній арок корисного використання результатів Інтелектуальної класності складає 6-9 років. У сучасних умовах не нормальний строк "життя” промислової новизни.

Проводячи аналітичне дослідження, необхідно мати на увазі, що необґрунтоване зростання нематеріальних активів призводить до зменшення оборотного капіталу, зниженню поточної ліквідності та уповільненню оборотності капіталу.

Аналіз структури вибуття нематеріальних активів здійснюється за наступними напрямами (причинами):

Ä списання після закінчення строку служби;

Ä списання раніше встановленого строку служби;

Ä продаж (уступка) виняткових прав;

Ä безкоштовна передача нематеріальних активів.

Аналіз за ступенем ліквідності та ризику інвестицій в нематеріальні активи здійснюється наступним чином;

1. Нематеріальні активи розбиваються на три групи: високоліквідні, середньо ліквідні, низьколіквідні (див. тему 9).

2. Визначається питома вага кожної групи в загальній величині нематеріальних активів.

3. Дається оцінка нематеріальних активів за ступенем ліквідності та ризику (див. тему 9).

Аналіз ефективності використання нематеріальних активів.

Спрямовуючи кошти в нематеріальні активи, господарюючі суб'єкти переслідують мету: отримання додаткового прибутку від їх використання. Розрахунок ефективності використання нематеріальних активів пов'язаний з певними проблемами та потребує комплексного підходу.

Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду та знань, а також "ноу-хау" (незапатентованого досвіду), може бути визначений тільки за результатами реалізації підприємством продукції, виготовленої з використанням ліцензії, "ноу-хау". Однак обсяг продажу залежить від множини інших факторів (ціни, попиту, якості товару) і виявити дію кожного з них важко.

Ефективність придбання ліцензій і "ноу-хау" залежить також від розмірів платежів за них; строків фінансування й обсягу капітальних вкладень підприємства у виробничі та інші засоби; поточних витрат, пов'язаних з виготовленням і збутом ліцензованої продукції тощо.

Розрахунок економічного ефекту (Е) використання ліцензій і "ноу-хау" за період t може бути проведений за формулою:

де Р_t - вартісна оцінка результату використання ліцензійної технології за рік t ; S₁ - витрати, пов'язані з використанням ліцензійної технологи за рік t; r - ставка дисконтування (приведення різноманітних витрат до порівняного за часом виду).

В якості r длярозрахунків використовуються: середня річна ставка банківського відсотку; середньорічна норма прибутку; середній норматив ефективності капітальних вкладень.

Якщо для розрахунків ефективності придбаної ліцензії або інших нововведень немає необхідної інформації, то для прийняття остаточного рішення можна використовувати прецеденти минулих аналогічних угод.

Кінцевий ефект від використання нематеріальних активів виражається у загальних результатах господарської діяльності: у зниженні витрат на виробництво, збільшенні обсягів реалізації продукції, збільшенні прибутку, підвищенні платоспроможності та стійкості фінансового стану. Виходячи з цього, темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку повинні випереджати темпи зростання нематеріальних активів (табл. 12.28).

За даними таблиці 12.28 всі показники ефективності використання нематеріальних активів у звітному періоді зросли. Так, фондовіддача нематеріальних активів збільшилася на 2,6%, що склало 0,15 пункта, а доходність нематеріальних активів - на 19,0 %, або на 0,16 пункта. Основними факторами вказаного зростання є збільшення рентабельності продаж на 2,2 пункти у ІІ-му кварталі в порівнянні з 1-му кварталом.