Аналіз резервів підвищення ефективності господарської діяльності
Завдання
1. Ознайомитися із сутністю та видами господарських резервів
2. Засвоїти методику розрахунку та обґрунтування розміру резервів господарювання
6.1. Поняття та класифікація резервів господарювання
Одним із завдань економічного аналізу є пошук можливостей підвищення ефективності виробництва. Результат вирішення такого завдання - виявлення господарських резервів.
Поняття "резерви" не має однозначного тлумачення в спеціальній літературі. Його витоки можна знайти у французькій та латинській мовах. У французькій мові є слово "reserv", яке перекладається як "запас"; в латинській - "reserve", що означає "економити, зберігати".
Сприйняття будь-якого поняття з часом змінюється, трансформується, набуває нових смислових відтінків. Так, в спеціальній літературі та в практиці економічного аналізу термін "резерви" використовується у подвійному значенні:
1) як запаси ресурсів, які необхідні для безперервного здійснення процесу виробництва, надання послуг тощо;
2} як вимірювані, ще невикористані можливості розвитку та удосконалення основного або інших видів діяльності відносно вже досягнутого рівня, тобто можливості підвищення ефективності виробництва. Наприклад, є резерви збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку тощо.
Економічна сутність резервів як невикористаних можливостей полягає в забезпеченні стійкого розвитку суб'єкта господарювання в конкурентному середовищі.
Необхідність виживання кожного суб'єкта господарювання в ринковій економіці є найважливішим стимулом удосконалення конкретних видів продукції, надання послуг, зниження витрат, зростання продуктивності праці. Отже, пошук резервів - об'єктивний процес, що випливає із всезагального закону робочого часу, конкретним вираженням якого є зниження затрат живої та уречевленої праці. Це зниження досягається шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, проведення організаційних заходів, удосконалення процесу управління тощо.
Якщо суб'єкт господарювання бажає не лише вижити в конкурентному середовищі, але й розвивати свою діяльність, йому необхідно шукати резерви її удосконалення. Це об'єктивний процес.
Класифікація резервів підвищення ефективності господарської діяльності.
Класифікація резервів проводиться за різноманітними ознаками. Разом з тим, будь-яка класифікація повинна сприяти глибшому розумінню сутності резервів, організації комплексного та цілеспрямованого їх пошуку.
У спеціальній економічній літературі резерви класифікують, як правило, за наступними ознаками (див. рис. 6.1).
Розглянемо наведені групи більш детально.
За місцем утворення виділяють резерви:
ü внутрішньогосподарські - резерви, що виявляються та можуть бути використані лише на підприємстві, що досліджується. Вони пов'язані, передусім, з ліквідацією непродуктивного витрачання ресурсів. Внутрішньогосподарські резерви, в свою чергу, групують як резерви, що виникли в цеху, на виробничій ділянці, робочому місці.
ü галузеві - резерви, що можуть бути виявлені лише на рівні галузі. Пошук таких резервів відноситься до компетенції міністерств, асоціацій, концернів;
ü регіональні - можуть бути виявлені та використані в межах певного географічного району (наприклад, використання місцевої сировини);
ü національні - можуть бути виявлені шляхом проведення заходів на загальнодержавному рівні (наприклад, зміна форм власності, системи управління економікою тощо).
 |
Крім того, використання даних резервів може призвести до підвищення ефективності діяльності не тільки окремих суб'єктів господарювання, але й галузей і навіть всієї національної економіки. До таких резервів відносяться, наприклад, удосконалення спеціалізації та кооперування галузей і виробництв, раціоналізація транспортних зв'язків і тарифів на ці послуги тощо. Виявлення та використання таких резервів не залежить від суб'єктів господарювання на макрорівні, але може істотно впливати на резерви їх діяльності.
За основними моментами процесу праці виділяють резерви, пов'язані з підвищенням ефективності використання:
ü трудових ресурсів (покращання використання робочого часу, підвищення кваліфікації, продуктивності праці тощо);
ü засобів праці (зміна застарілого устаткування, його модернізація, скорочення часу на планово-поперед жувальний ремонт, зменшення простоїв, підвищення продуктивності устаткування тощо);
ü предметів праці (зменшення втрат сировини та матеріалів в процесі виробництва, скорочення браку (виправного та невиправного), допустима заміна сировини та матеріалів тощо).
Необхідно враховувати, що оскільки процес виробництва може здійснюватися тільки за умови наявності всіх трьох перерахованих елементів, ізольований розгляд кожного з них окремо є умовним, що дозволяє глибше проникнути в сутність процесу та його результату. Тому найважливішою умовою практичної реалізації резервів є їх збалансованість за всіма трьома видами ресурсів. Це означає, що виявлені резерви за кожним моментом процесу праці повинні бути пов'язані між собою. Наприклад, виявлений резерв збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок більш ефективного використання трудових ресурсів. Але для того, щоб їх освоїти, необхідно в тому ж розмірі виявити резерви збільшення обсягів виробництва продукції за рахунок кращого використання засобів та предметів праці. Якщо ж за будь-яким ресурсом резервів не вистачає, то в розрахунок приймається найменша величина виявлених резервів.
За ознакою часу резерви поділяються на:
ü поточні (короткострокові) - резерви, які можуть бути реалізовані протягом року (місяця, кварталу, півріччя тощо);
ü перспективні (довгострокові) - резерви, які можуть бути реалізовані за проміжок часу, що перевищує один рік.
За стадіями життєвого циклу виробів резерви поділяються на:
ü передвиробничі резерви - виявляються на передвиробничі стадії. Тут здійснюються науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) по створенню виробу. Основним резервом на цій стадії є застосування більш досконалих конструкцій, технологій, матеріалів, що підвищує якість виробів; крім того, вирішується проблема зниження витрат на виробництво та експлуатацію виробів. Тобто від ефективності НДДКР залежить не тільки якість виробів, але й ефективність роботи суб'єкта господарювання. Саме на цій стадії об'єктивно можна виявити найбільші резерви зниження собівартості продукції;
ü виробничі резерви виявляються на стадії виробництва продукції. Тут можуть бути виявлені невикористані можливості скорочення втрат сировини, матеріалів, підвищення продуктивності праці за рахунок поліпшення організації виробництва, впровадження окремих заходів науково-технічного прогресу тощо;
ü експлуатаційні резерви виявляються на стадії експлуатації виробів споживачем. В якості можливих резервів тут можна розглядати скорочення витрат на експлуатацію виробу (наприклад, витрати на ремонт, споживання електроенергії тощо);
ü утилізаційні резерви - можливості скорочення витрат на утилізацію виробу після завершення його життєвого циклу.
За характером впливу на результати діяльності резерви поділяються на:
ü резерви екстенсивного типу - резерви, що пов'язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів (матеріальних, трудових, природних тощо). Резервами екстенсивного типу є:
1) збільшення часу використання ресурсів (засобів праці, робочої сили, тривалості обороту оборотних засобів);
2) збільшення кількості ресурсів (кількість засобів праці, предметів праці, чисельності робочої сили);
3) усунення непродуктивного використання ресурсів.
ü резерви інтенсивного типу - ті, що пов'язані з найбільш повним і раціональним використанням наявного виробничого потенціалу. При цьому результати виробництва зростають швидше, ніж затрати на нього. Резервами інтенсивного типу є:
1) удосконалення якісних характеристик ресурсів. що використовуються (засобів праці, предметів праці, робочої сили);
2) удосконалення процесу функціонування ресурсів, які використовуються (технології виробництва, організації виробництва та праці, організації управління, відтворення та прискорення оборотності основних і оборотних засобів).
За способом виявлення резерви поділяються на:
ü явні - резерви, які легко виявити за даними бухгалтерського обліку. Це очевидні втрати та перевитрати, які поділяються на;
1) безумовні - резерви, пов'язані з недопущенням безумовних втрат сировини, матеріалів і робочого часу. Це брак, недостача та псування продукції, виплачені штрафи тощо;
2) умовні втрати - перевитрачання всіх видів ресурсів у порівнянні з чинними на даний момент нормами на підприємстві. Норми, які є базою порівняння, не завжди оптимальні. Однак, якщо норми оптимальні, то умовні втрати свідчать про те, що фактичний організаційно-технічний рівень не досягнув запланованого, а у результаті _ втрати робочого часу, неповне використання обладнання, перевитрачання матеріалів;
ü приховані - резерви, що можуть бути виявлені в результаті аналізу шляхом порівняння з іншими об'єктами.