Експрес-аналіз бухгалтерської звітності 4 страница

Аналіз ділової активності проводиться у кілька етапів, що здійснюються у певній послідовності.

1. Загальна оцінка ділової активності як за якісними критеріями, так і за допомогою кількісних показників.

До якісних показників включають: розмір ринку збуту продукції, наявність продукції, що експортується, репутацію підприємства тощо.

Кількісними абсолютними показниками ділової активності є обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), прибуток, розмір активів, що тісно пов'язані між собою.


В процесі дослідження проводиться співставлення темпів зміни розміру прибутку, обсягу реалізації та активів. Оптимальним вважається наступне співвідношення (9.11), що у світовій практиці отримало назву "золоте правило економіки":

 

Дане співвідношення означає наступний причинно-наслідковий зв'язок:

Ø якщо темпи зростання обсягу продаж (доходу) і прибутку більше темпів зростання активів, то ефективність використання активів збільшується;

Ø якщо темпи зростання прибутку є більшими за темпи зростання обсягу продажу, це може бути результатом зниження собівартості;

Ø якщо темпи зростання прибутку більше темпів зростання активів, а темпи зростання обсягу продаж - менші, то підвищення ефективності використання активів відбувалося тільки за рахунок зростання цін на продукцію (роботи, послуги);

Ø якщо темпи зростання прибутку і обсягу продаж більші темпів зростання активів, то відбувається підвищення ефективності діяльності підприємства.

Необхідно враховувати, що при здійсненні вкладень в нові технології, технічне переоснащення, можуть виникнути відхилення від цього правила (9.11), так як значні капітальні вкладення можуть окупитися і принести вигоду лише через певний період часу, в перспективі.

2. Розрахунок та оцінка показників ефективності господарської діяльності. Ці показники вимірюються одним із способів: витратним, ресурсним або доходним. Порядок їх розрахунку наведено в темі 10.

3. Комплексна оцінка ділової активності

Показники ділової активності дозволяють оцінити ефективність використання власних засобів підприємством і виражаються в оцінці оборотності активів підприємства.

Оборотність активів може оцінюватися:

Ø швидкістю обороту - кількістю оборотів, що роблять за період, який аналізується, активи підприємства або їх складові;

Ø періодом обороту - середнім строком, за який повертаються грошові кошти, що вкладені у господарську діяльність підприємства.

На швидкість обороту впливають наступні фактори:

· обсяги діяльності підприємства;

· галузь економічної діяльності:

· тривалість виробничого циклу;

· кількість та різноманітність видів ресурсів, які споживаються;

· географія постачальників;

· система розрахунків за продукцію (роботи, послуги);

· платоспроможність клієнтів;

· якість банківського обслуговування;

· темпи зростання виробництва та реалізації продукції;

· облікова політика підприємства;

· кваліфікація менеджерів;

· інфляція тощо.


Основні показники ділової активності підприємства узагальнені в табл. 9.26.

 


Наведемо пояснення до значення і сутності окремих показників ділової активності.

Загальна оборотність активів (коефіцієнт оборотності активів) - є узагальнюючим показником оборотності і характеризує швидкість обороту всього майна підприємства за балансом. Коефіцієнт оборотності активів прямо пропорційний обсягу продаж та зворотно пропорційний сумі активів, що використовуються. Вимірює загальну оборотність, чи інтенсивність використання активів.

Необхідно пам'ятати, що з точки зору оцінки, активи представляють собою неоднорідну групу і це відображається на якості та ступені інформативності коефіцієнта, що розглядається.

Підтримання ділової активності підприємства передбачає прискорення оборотності оборотних активів. Цей показник характеризує швидкість обороту (кількість оборотів за період) всіх оборотних активів підприємства (як грошових, так і матеріальних) і дозволяє проаналізувати можливість вивільнення їх з господарської діяльності та визначити напрями більш ефективного використання.

Збільшення швидкості оборотності оборотних засобів можливе як за рахунок удосконалення технології, автоматизації виробництва, так і за рахунок скорочення часу обертання: налагодження постачання та збуту, прискорення розрахунків та документообігу.

Суму вивільнених (додатково залучених) оборотних активів внаслідок зміни їх оборотності можна визначити, помноживши фактичний одноденний оборот з чистого доходу (виручки) за звітнийперіод на різницю показників оборотності (у днях) звітного та базового періодів, тобто на кількість днів прискорення (сповільнення) оборотності.

Якщо підприємство залучає додаткові позикові кошти (кредити, позики, кредиторська заборгованість), це означає, що при такій швидкості обороту генерується недостатня кількість грошових засобів для покриття витрат та розширення діяльності.

Після визначення оборотності оборотних активів доцільно визначити оборотність окремих їх складових (запасів, грошових засобів).

Коефіцієнт оборотності запасів іноді називають показником інтенсивності використання запасів. Якщо даний коефіцієнт позитивний (вищий середнього галузевого показника), це означає, що підприємство не має надлишків неліквідних запасів, які потребують додаткового фінансування. Надлишкові запаси, звісно є непродуктивними, і представляють Інвестиції з низьким чи нульовим доходом. Висока оборотність запасів є також свого роду підтвердженням названого вище коефіцієнту поточної ліквідності.

Крім того, можна проаналізувати ефективність використання виробничих запасів. Коефіцієнт оборотності запасів розраховується відношенням чистого доходу до вартості виробничих запасів.

Коефіцієнт оборотності грошових коштів визначається відношенням чистого доходу до середнього залишку грошових коштів за даними балансу та характеризує швидкість обороту грошових коштів.Потрібно відмітити, що в умовах інфляції величина цього коефіцієнту може бути значною, так як підприємствам недоцільно накопичувати і тривалийчас зберігати грошові кошти, їх необхідно як найшвидше вкладати в матеріальні оборотні або в основні засоби. І чим вище інфляція, тим, як правило, більше значення цього коефіцієнту. Його особливість полягає в тому, що порівняльні оцінки на підставі цього показника можуть здійснювати сі., якщо рівень інфляції стабілізується.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує швидкість обороту власного капіталу, збільшення коефіцієнту свідчить про підвищення оборотності, зростання ділової активності. Якщо показник надто високий, це означає значне перевищення рівня продажу над власним капіталом і призводить до собою залучення додаткових (кредитних) засобів, що, в свою чергу, може сильно підірвати позиції власників підприємства і надати кредиторам можливість більшою мірою брати участь у формуванні фінансової політики підприємства.

Якщо показник оборотності власного капіталу не забезпечує його окупність, то даний коефіцієнт оборотності свідчить про нераціональність структури частини власних засобів і ставить під сумнів доцільність використання власних засобів на підприємстві. При зниженні рентабельності власного капіталу необхідне адекватне збільшення оборотності.

Оборотність власного капіталу показує ефективність використання активів, які формуються за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках характеризує розширення або скорочення комерційного кредиту, наданого підприємством. В умовах неплатежів значення цього коефіцієнта буде досить високим. Крім того, цей коефіцієнт можна розрахувати як для поточної дебіторської заборгованості, так і для довгострокової. Такі показники визначаються відношенням чистого доходу до відповідного виду дебіторської заборгованості. Якщо коефіцієнт збільшується, можна зробити висновок про підвищення оборотності відповідного виду дебіторської заборгованості, зниження розміру комерційного кредиту, що надає підприємство своїм контрагентам.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості характеризує збільшення або зменшення комерційного кредиту, що надається підприємству контрагентами.

Коефіцієнт завантаженості активів (їх складових та власного капіталу) є оберненим до відповідних коефіцієнтів оборотності.

Для формування об'єктивних висновків за результатами проведеного аналізу необхідно порівняти коефіцієнти оборотності з показниками рентабельності.

Припустимо, що оборотний капітал {без поточних інвестицій) обертається один раз в квартал при рентабельності основної діяльності, що дорівнює 25 %, тоді індекс ділової активності за цей же квартал складе 0,25 чи 25 %. Якщо при тій же рентабельності оборотність оборотного капіталу збільшується вдвічі, то й індекс ділової активності відповідно зростає в вдвічі, тобто підприємство за два обороти того ж самого розміру оборотного капіталу за той же проміжок часу отримає 0.5 грн. прибутку з кожної гривні оборотного капіталу.

Аналогічні висновки робляться при збільшенні (зменшенні) рентабельності. Тобто якщо оборотність уповільнилася, то компенсувати її можна підвищенням рівня рентабельності. Якщо немає можливості підвищити рентабельність необхідно виготовляти і реалізовувати більший обсяг продукції.

Комплексний аналіз ділової активності передбачає розрахунок й інших показників ефективності використання всіх ресурсів: продуктивність праці, фонд оплати праці, фондоозброєність, фондомісткість, фондовіддача. матеріаломісткість, матеріаловіддача, трудомісткість (порядок розрахунку показників наведений в темі 12).

Узагальнюючим показником ефективності використання активів підприємства є тривалість обороту активів, що представляє собою кількість днів, яка необхідна для їх перетворення в грошову форму і с величиною оберненою коефіцієнту оборотності, помноженого на 360 (кількість днів року). Період обороту активів залежить від періодів обороту його складових частин: періоду обороту дебіторської заборгованості, запасів тощо. Періоди обороту дебіторської заборгованості, запасів, кредиторської заборгованості використовується в подальшому для розрахунку тривалості фінансового циклу підприємства.


Приклад розрахунку тривалості оборогу активів наведенні) в табл. 9.27.

 

Позитивними тенденціями с скорочення терміну обороту дебіторської та кредиторської заборгованості. Негативний - зростання терміну обороту матеріальних запасів. Перевищення тривалості фінансового циклу над тривалістю фінансового року може бути викликане проведенням політики накопичення запасів. Це ще раз підкреслює значення управління оборотними засобами.

4. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

Стан дебіторської і кредиторської заборгованості, їх розміри і якість здійснюють суттєвий вплив на фінансовий стан підприємства.

Система аналізу та управління дебіторською заборгованістю вимагає постійного контролю за рядом параметрів. До них відносяться: час обороту дебіторської заборгованості; структура дебіторів за різними ознаками; схеми розрахунків з покупцями і можливість їх уніфікації; схема контролю за виконанням дебіторами своїх зобов'язань; схема контролю і принципи резервування сумнівних боргів; система заходів, яка стосується несумлінних покупців тощо.

Зміст аналізу та управління дебіторською заборгованістю полягає в наступному. !ї рівень визначається підприємством враховуючи умови розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови жорсткі, то зменшується обсяг продажу продукції так як покупці не мають можливості придбати товар в кредит і, відповідно, зменшується величина дебіторської заборгованості клієнтів.

З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше замовників, зростає товарообіг і, відповідно, сума дебіторської заборгованості. Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську заборгованість покупців, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку - це зростання обсягу продажу продукції та прибутку, а з Іншого - збільшення суми безнадійних боргів та додаткові фінансові витрати через наявність на балансі дебіторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість постачальникам може розглядатись як безкоштовна позика підприємству. Для сплати боргів постачальникам коли в обігу підприємства немає коштів, підприємству довелося б брати позику в банку або використовувати свій власний капітал. Вигідність кредиторської заборгованості підприємства полягає в тому, що заощаджуються кошти на сплату процентів банку у випадку, коли постачальники одразу вимагають гроші за товар. Проте підприємство не завжди зацікавлене в одержанні такого кредиту та оперуванні рахунками кредиторів. Оскільки постачальники, як правило, пропонують значні знижки, коли розрахунки за товар здійснюються одразу або через декілька днів після одержання рахунку-фактури. У такому випадку найважливіше вирішити: чи скористатися знижкою і оплатити рахунки одразу, чи придбати товари в кредит і обліковувати кредиторську заборгованість на балансі. Якщо скористатися знижкою, то підприємство виграє на сумі самої знижки, але програє на відсотках, які треба сплатити банку за надану позику для розрахунків з постачальниками, а також втратить можливість мати безпроцентний кредит.

Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованостей, проводиться за даними аналітичного обліку по рахунках третього і шостого класів, та передбачає:

· оцінку розміру і динаміки дебіторської та кредиторської заборгованості, порівнюючи ЇЇ розмір на початок І кінець звітного періоду або за декілька звітних періодів;

· вивчення структури дебіторської та кредиторської заборгованості за термінами виникнення з метою з'ясування стану розрахунково-платіжної дисципліни.

Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості доцільно проводити за двома напрямами:

· аналіз контрагента (покупця, постачальника) - для визначення його плато - та кредитоспроможності;

· аналіз на власному підприємстві - для з'ясування можливості щодо надання комерційних позик та дотримання ліквідності.

Для оцінки розрахунків з дебіторами складається аналітична таблиця за формою табл. 9.28.


За даними наведеної аналітичної таблиці визначають:

· загальну суму дебіторської заборгованості (гр. 9);

· заборгованість щодо окремих покупців, замовників і строків виникнення заборгованості понад один рік. Таку заборгованість, за наявності відповідних документів, можна віднести до інших операційних витрат і як дебіторську заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності, або записати (з рішення інвентаризаційної комісії) до резерву сумнівних боргів;

·
за даними відомості обліку розрахунків з покупцями і замовниками (або попередньої аналітичної таблиці) складається наступна аналітична таблиця (табл. 9.29), за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за строками виникнення.

 

За даними табл. 9.29 88.3%дебіторської заборгованості підприємства виникло менше ніж за 3 місяці. Разом з тим. борг в сумі 144.7 тис. гри., що виник за продукцію (роботи, послуги), дебітори не сплачують підприємству більше ніж півроку.

Стан дебіторської заборгованості характеризується рядом показників (табл. 9.30).

 

 

В процесі аналізу показники оборотності дебіторської заборгованості за звітний період порівнюють зданими за минулим період, визначають причини змін та надають їх оцінку.

Якщо на підприємстві збільшилася сумнівна дебіторська заборгованість і збільшилася загальна частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому; і отже, погіршення фінансового стану підприємства.

Аналіз дебіторської заборгованості обов'язково повинен бути доповнений аналізом кредиторської заборгованості, методика аналізу якого аналогічна до методики аналізу дебіторської заборгованості.

Важливим у процесі аналізу дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованостей.


Для цього доцільно скласти розрахунковий баланс, тобто порівняти кредиторів (джерела активів) з дебіторами (розміщення активів), передбачаючи при цьому, що кредиторська заборгованість має бути перекрита дебіторською (табл. 9.31).

 

За даними табл. 9.31 в звітному періоді дебіторська заборгованість збільшилася на 1860,6 тис. грн.. що склало 38,1%, а кредиторська - на 362,2 тис. грн. (6,8%). Не зважаючи на загальне збільшення як дебіторської так І кредиторської заборгованості, пасивне сальдо за звітний період стало активним. Це свідчить, що дебіторська заборгованість є більшою за кредиторську на 1089,8 тис. грн.. тобто значна частка оборотних активів вилучена з господарської діяльності.

Аналіз стану дебіторської і кредиторської заборгованості передбачає вивчення причин виникнення заборгованості. Для покращання фінансового стану підприємства необхідно:

1) слідкувати за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створює

загрозу фінансовій стійкості підприємства і робить необхідним залучення додаткових джерел фінансування;

2) при можливості орієнтуватися на збільшення кількості замовників для зменшення ризику неоплати, який є значним при наявності монопольного замовника;

3) контролювати стан розрахунків за простроченою заборгованістю. В умовах інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально отримує лише частину боргу;

4) своєчасно виявляти недопустимі види дебіторської і кредиторської заборгованості, до яких в першу чергу відносять прострочену заборгованість постачальникам і прострочену заборгованість покупцям понад трьох місяців, по платежам до бюджету тощо.

5. Аналіз і оцінка стійкості економічного зростання.

Співвідношення між динамікою продукції і динамікою ресурсів (витрат) визначає характер економічного зростання. Економічне зростання може бути досягнуте екстенсивним або інтенсивним шляхом. Перевищення темпів зростання обсягів продукції над темпами зростання витрат або ресурсів свідчить про інтенсивний тип економічного зростання. Інтенсивний тип економічного зростання може здійснюватися в двох формах: фондомісткій і фондозберігаючій, що потребує відповідного аналізу використання ресурсів.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання показує, якими темпами в середньому збільшується економічний потенціал підприємства.


Він розраховується наступним чином:

 

На зміну коефіцієнта стійкості економічного - зростання впливають ряд факторів:

1) дивідендна політика;

2) зміна рентабельності реалізованої продукції (робіт, послуг);

3) зміна ресурсовіддачі або фондовіддачі;

4) зміна коефіцієнта фінансової залежності.

Підвищити коефіцієнт стійкості економічного зростання можна за рахунок: зниження частки виплачених дивідендів; збільшення ресурсовіддачі; збільшення рентабельності; отримання кредитів і позик.

9.8. Методи порівняльної рейтингової оцінки підприємств

Комплексна рейтингова оцінка підприємства означає віднесення його до певного розряду або класу. Така оцінка може виступати в ролі порівняльної характеристики господарської діяльності конкуруючих підприємств, основи для вибору перспективних варіантів розвитку. Рейтинг ніколи не залишається постійним, він може підвищуватися або знижуватися. В основу встановлення рейтингу підприємства покладено набір фінансових коефіцієнтів, зміст яких було розкрито в попередніх пунктах. Коефіцієнти, що включаються до набору, отримують оцінку в балах, рівень яких залежить від значення даного коефіцієнта в якості критерію оцінки і від ступеня відповідності нормативному (оптимальному), кількісно вираженому рівню. Сумарна величина балів за всіма коефіцієнтами дає підставу віднести підприємство до того чи іншого класу, присвоїти йому певний розряд, характеристику.

Розробка методики рейтингової оцінки залежить від галузевих і регіональних особливостей, виду діяльності підприємства.

Складність комплексної рейтингової оцінки полягає -у тому, що при багато фактор по му аналізі важко виділити узагальнений показник - критерій оцінки, а витрати на проведення аналітичних робіт не покриваються отриманим ефектом. Крім того, існують труднощі методологічного та організаційного характеру.

Для проведення комплексної рейтингової оцінки використовують наступні способи: сум, середньої геометричної, суми місць, віддалей тощо. Розглянемо коротко сутність кожного способу.

Спосіб сум. Комплексна оцінка за цим способом визначається шляхом сумування фактичних значень показників або їх темпів зростання відносно бази порівняння.

Умовою використання даного способу сум є однакова спрямованість досліджуваних показників (збільшення часткового показника розцінюється як покращання інтегрального і навпаки). Недоліком способу сум є можливість високої оцінки результатів за інтегральним показником при значному відставанні будь-якого часткового, що досягається внаслідок компенсації високими результатами окремих низьких значень. Цього недоліку можна частково уникнути, якщо поряд з інтегральним використовувати два допоміжні комплексні показники, які визначають суму позитивних і негативних значень часткових показників порівняно з базою порівняння.

Спосіб геометричної середньої передбачає розрахунок коефіцієнтів відносної зміни досліджуваних показників (kij) за умови, що найвищий рівень показника дорівнює 1, тобто, 0 < kj< 1.

Загальна комплексна оцінка здійснюватиметься за коефіцієнтом:

 
 

 
 

Спосіб суми місць передбачає попереднє ранжування всіх досліджуваних об'єктів за окремими показниками. Кожному об'єкту відповідає певне значення і-того показника bij, яке виражає Його місце серед інших. Зважаючи на значення кожного показника аij, складають таблицю за показниками та розраховують конкретне значення узагальненої оцінки:

 

Для отримання більш точної комплексної оцінки будь-яким з перерахованих способів може бути врахована порівняльна значимість показників-індикаторів. Коефіцієнти значимості, як правило, визначаються експертним шляхом.

Спосіб віддалей полягає у тому, що найкращу оцінку отримують об'єкти, максимально наближені до еталона, за який приймається умовний об'єкт з максимальними оцінками за всіма показниками:

 
 

Коефіцієнти визначаються за кожним показником як відношення його значення до показника-еталону з максимальним рівнем. Потім розраховується сума квадратів отриманих коефіцієнтів. Якщо є можливість врахувати порівняльну значимість індикаторів, то кожен квадрат множиться на відповідний ваговий коефіцієнт значимості, а з суми квадратів знаходиться квадратний корінь.

Коефіцієнт відношення показників до еталону розраховується за формулою:

 
 

 
 

Результати порівняльної рейтингової оцінки визначаються:

 

де КЗ - коефіцієнт значимості, який встановлюється експертами (див. тему 3).

 
 

Розглянемо послідовність розрахунків, використовуючи спосіб віддалей, на умовному прикладі. Вихідна Інформація наведена в таблиці 9.32.

 

 
 

Результати розрахунків за формулами 9.16 і 9.17 наведені в табл. 9.33.

 
 

Найбільшому значенню рейтингової оцінки відповідає перше місце при ранжуванні підприємств. При рейтинговій оцінці способом віддалей можна використовувати відхилення критерію, що вивчається, від еталону, тобто в розрахунок застосовувати різницю між еталоном і показником-коефіцієнтом. При цьому першому місцю буде відповідати найменша величина показників рейтингової оцінки.

 
 

З використанням наведених способів розроблені різні методики комплексної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства, що застосовуються кредитними установами, інвесторами тощо. Розглянемо методику, яка запропонована Л.В. Донцовою, Н.А. Нікіфоровою і уточнена В.В. Нітецьким і А.А. Гавріловим. Критерії оцінки показників фінансового стану підприємства наведені в табл. 9.34. (порядок розрахунку показників розкрито в попередніх пунктах).

 
 

 

За результатами розрахунків визначається клас підприємства, економічна характеристика яких наступна:

Ä 1-й клас (100-94 бали) - відмінний фінансовий стан; практично відсутній ризик взаємовідносин партнерів з даним підприємством;

Ä 2-й клас (93-85 бали) - добрий фінансовий стан; існує незначний рівень ризику взаємовідносин партнерів з даним підприємством;

Ä 3-й клас (84-52 бали) - задовільний фінансовий стан. Ризик взаємовідносин партнерів з даним підприємством значний;

Ä 4-й клас (51-21 бали) - фінансовий стан близький до банкрутства; ризик взаємовідносин партнерів з даним підприємством досить великий;

Ä 5-й клас (20-0 балів) - незадовільний фінансовий стан, підприємство може бути визнано банкрутом; взаємовідносини партнерів з даним підприємством недоцільні.

Наведену методику рейтингової оцінки фінансового стану можна використовувати за певних умов. Для дотримання принципу порівнянності, показники рейтингу не повинні змінюватися протягом тривалого періоду часу.

Розробку ефективних методик визначення рейтингової оцінки підприємства не можна вважати завершеною. Рейтинг повинен бути достатньо об'єктивним, наочним, а способи розрахунку - доступними.

 

ТЕМА 10